Ім'я файлу: 10 Підгот.до практ ГРВІ.doc
Розширення: doc
Розмір: 287кб.
Дата: 04.05.2022
скачати
Пов'язані файли:
Роб.зош.фізіологія для зоофаку.doc
Самостійна робота №1.docx
Розширення: doc
Розмір: 287кб.
Дата: 04.05.2022
скачати
Пов'язані файли:
Роб.зош.фізіологія для зоофаку.doc
Самостійна робота №1.docx
Інструкція
до практичного заняття з теми:
« Гострі респіраторні вірусні інфекції.
Грип. Парагрип. Аденовірусна інфекція.»
Навчальна мета.
Студент повинен мати уяву:
Про значення гострих респіраторних вірусних інфекцій у житті суспільства;
про свою особисту участь в профілактиці хвороб.
Студент повинен знати:
- здійснення медсестринського процесу в пацієнтів при грипі та інших ГРВІ: скарги, основні дані з анамнезу хвороби, життя, епідеміологічного анамнезу;
- медсестринське обстеження, виявлення дійсних проблем пацієнта, встановлення медсестринського діагнозу;
- складання плану медсестринських втручань та його реалізація;
- здійснення заходів зі специфічної лабораторної діагностики: приготування мазків та змивів з носоглотки на вірусологічне дослідження; взяття мазків слизу з мигдаликів, носа, глотки для бактеріологічного та мікроскопічного досліджень з дотриманням вимог щодо доставки інфікованого матеріалу в лабораторію;
- медсестринське спостереження за дотриманням ліжкового режиму, за загальним станом пацієнта, температурою його тіла, пульсом, артеріальним тиском, станом свідомості.;
- медсестринський догляд при гіпертермічному синдромі, головному болю, кашлю тощо залежно від медсестринського діагнозу;
- ретельне спостереження за пацієнтом для виявлення ознак та проявів токсикозу, крупу (стенозу гортані) тощо;
- надання медсестринської допомоги при стенозувальному ларинготрахеїті;
- виконання лікарських призначень зі специфічного та неспецифічного лікування.;
- при грипі та інших ГРВІ з антивірусної терапії, дезінтоксикаційної терапії тощо.
- оцінювання результатів медсестринських втручань та їх коригування;
- навчання пацієнта та його оточення санітарно-гігієнічних навичок;
- здійснення медичним персоналом протиепідемічних заходів, санітарно-гігієнічного режиму та дотримання правил особистої безпеки (марлеві маски, часте миття рук, вологе прибирання, провітрювання, УФО тощо).
Студент повинен вміти:
складати план медсестринських втручань;
- провести медсестринське спостереження за загальним станом пацієнта, температурою його тіла, пульсом, артеріальним тиском, диханням, фізіологічними відправленнями (характеристика випорожнень), кольором шкіри, сечі тощо;
навчати пацієнта та його оточення санітарно-гігієнічним навичкам;
здійснювати заходи санітарно-протиепідемічного режиму в оточенні пацієнтів, дотримання правил техніки особистої безпеки медичного персоналу.
Практичні навички.
1. Збирання епідеміологічного анамнезу.
2. Взяття мазків і змивів з носоглотки на вірусологічне дослідження.
3. Розведення та закапування в ніс лейкоцитарного інтерферону, лаферону.
4. Надання медсестринської допомоги при гіпертермічному синдромі.
5. Виготовлення марлевих масок.
6. Надання невідкладної медсестринської допомоги при стенозувальному ларинготрахеїті.
7. Здійснення протиепідемічних заходів і дотримання правил особистої безпеки медичного персоналу в оточенні пацієнтів.
План заняття.
Визначення початкового рівня знань студентів.
Робота з алгоритмами практичних навичок.
Відпрацьовування практичних навичок.
Самостійна робота по оволодінню практичними навичками.
Рішення тестів ΙΙ-ΙΙΙ рівня, ситуаційних задач.
Підсумковий контроль знань та вмінь студентів.
Робота з щоденником.
Орієнтовна карта
для підготовки домашнього завдання
з теми «Інфекційний мононуклеоз. Ангіна.»
| № | Основні завдання | Вказівки | Відповіді |
| Вивчити: | |||
| 1. | Етіологію інфекційного мононуклеозу, ангіни. | Знати властивості збудників, особливості, стійкість у зовнішньому середовищі | |
| 2. | Епідеміологію інфекційного мононуклеозу, ангіни. | Знати особливості кожної ланки епідпроцесу, сформулювати питання для з’ясування епіданамнезу | |
| 3. | Патогенез | Визначити основні етапи розвитку дифтерії та менінгококової інфекції | |
| 4. | Клініку усіх захворювань. | Визначити клінічні форми, основні симптоми та послідовність їх появи | |
| 5. | Диференціальну діагностику | Скласти таблицю диференціальної діагностики | |
| 6. | Лабораторну діагностику | Скласти план лабораторного дослідження | |
| 7. | Лікування інфекційного мононуклеозу, ангіни. | Скласти план лікування хворого | |
| 9. | Профілактику інфекційного мононуклеозу, ангіни. | Скласти план профілактичних заходів. Скласти санітарно – освітню бесіду щодо профілактики визначених хвороб. | |
Література:
1.Тітов М. Б «Інфекційні хвороби»
2.Бунін К. В. „Інфекційні хвороби”
3.Васильєв – «Практикум інфекціоніста»
4. Шевчук І. М. «Сестринська справа»
5. Андрійчик М. А. «Медсестринство при інфекційних хворобах»
5. Чорновіл А. В. «Клінічне Медсестринство в інсектології»
Матеріали методичного забезпечення заняття.
Гострі респіраторні вірусні інфекції
Назва "гострі респіраторні захворювання" (гострі респіраторні інфекції) об'єднує грип і велику групу хвороб, що характеризуються переважним ураженням дихальних шляхів. До них, крім грипу, належать парагрип, аденовірусна, рино-вірусна, респіраторно-синцитіальна, реовірусна інфекції та ін. Ці захворювання спричиняються різноманітними етіологічними агентами (в основному вірусами) і значно поширені в усіх країнах світу. Кожна доросла людина в середньому за рік хворіє 2 рази на грип або інші гострі респіраторні захворювання, школяр — 3 рази, дитина дошкільного віку — 6 разів. Клінічна і навіть лабораторна диференційна діагностика грипу й інших гострих респіраторних захворювань дуже складна і часто на практиці є неможливою, особливо в міжепідемічний період, при спорадичній захворюваності. Тому в тих випадках, коли не вдається розпізнати за допомогою специфічних лабораторних методів етіологію хвороби, встановлюють діагноз "гостре респіраторне захворювання" і вказують, який відділ дихальних шляхів уражений найбільше (риніт, фарингіт, ларингіт тощо), а також тяжкість перебігу хвороби.
Загальна характеристика грипу
Грип (лат.: influenza, grippus) — гостре висококонтагіозне респіраторне захворювання вірусної етіології, яке передається повітряно – крапельним шляхом, характеризується явищами загальної інтоксикації, симптомами ураження слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і частими ускладненнями, переважно з боку органів дихання.
Етіологія
Віруси грипу (А, В, С) належать до родини ортоміксовїрусів. Віруси грипу типів В і С практично не змінюють своєї антигенної структури, тоді як вірус грипу типу А швидко змінюється, створюючи нові підтипи й антигенні варіанти. Віруси грипу - це РНК-вмісні віруси. У вірусів грипу наявні такі антигени: S-антиген, або внутрішній нуклеокапсид; у зовнішній оболонці віріону міститься поверхневий V-антиген, що у своєму складі має гемаглютинін (Н) і нейрамінідазу (N). Зміна гемаглютиніну або нейрамінідази зумовлює появу нових підтипів вірусу всередині типу А. Нові антигенні варіанти збудника спричиняють тяжчі за перебігом і більш масові за характером поширення епідемії грипу. Згідно з сучасною номенклатурою вірусів грипу типу А, виділених від людини, встановлено наявність 3 підтипів антигену Н (Н;, Н2, Н3) і 2 підтипів антигену N(N,iN2).
Віруси грипу культивуються у курячих ембріонах.
Віруси грипу малостійкі до дії фізичних і хімічних чинників, руйнуються за кімнатної температури протягом декількох годин, у той час як за низьких температур (- 25... - 70 °С) зберігаються декілька років. Швидко гинуть під час нагрівання, висушування, а також впливу невеликих концентрацій хлору, озону, ультрафіолетового опромінення.
Епідеміологія
Джерелом грипозної інфекції є тільки хвора .людина з вираженими й стертими формами захворювання. Механізм передачі інфекції - повітряно-краплинний. Максимальна заразливість спостерігається в останні години інкубаційного періоду і в перші дні хвороби, коли під час дихання, кашлю й чхання з крапельками слизу вірус виділяється у зовнішнє середовище. Виділення вірусу при неускладненому перебігу грипу закінчується до 5 - 6-го дня від початку захворювання. У той же час при пневмонії, що ускладнює перебіг грипу, вірус виявляється в організмі до 2-3 тиж. Підвищення захворюваності й спалахи грипу спостерігаються у холодну пору року.
Епідемії, що спричиняються вірусом грипу типу А повторюються кожні 2—3 роки і мають вибуховий характер (протягом 1-1,5 міс занедужує 20 - 50 % населення). Епідемії грипу В поширюються повільніше, тривають 2-3 міс, уражують не більш ніж 25% населення, вірус типу С спричиняє лише спорадичні випадки захворювання. Основна причина епідемій і пандемій грипу типу А - можливість повної (шифт) і часткової (дрейф) зміни антигенної структури вірусу. Поява нових підтипів збудника зумовлює пандемії. Віруси грипу В і С не відзначаються суттєвою антигенною мінливістю, мають менше значення для виникнення епідемій. В осіб, що перехворіли на грип, антитіла до вірусу типу А зберігаються протягом 1-3 років, до вірусу типу В – 3-б років.
Патогенез
Патогенез і патоморфологія. У вигляді аерозолю вірус попадає на слизову оболонку верхніх дихальних шляхів. Вже через З— 5 год спостерігається масивна репродукція і вихід віріонів із зруйнованих клітин. Процес зростає в геометричній прогресії. Внаслідок цитопатогенної дії вірусу виникає деструкція і десквамація епітеліальних клітин із захопленням інтерстиціальної тканини і капілярів, що сприяє проникненню збудника в кров. Далі починається фаза вірусемії, яка охоплює прямий вплив віріонів, дію переформованих дериватів зруйнованих клітин, що супроводжується значним токсикозом і складною імуно-алергічною реакцією. Як наслідок бурхливо наростаючого токсикозу, капіляротоксичного ефекту спостерігаються функціональні порушення діяльності нервової системи й органів кровообігу. Є багато підтверджень прямої пошкоджуючої дії віріонів, що входять до складу імунних комплексів, а також дефектних віріонів на тканини мозку, серця, судин, нирок, легень. У цій фазі діють специфічні і неспецифічні фактори захисту. На 2—3-ю добу від початку хвороби настає фаза переважаючого ураження дихальних шляхів, яка супроводжується секреторною реакцією та інтенсивною десквамацією епітелію.
Останнім часом з'явились дані щодо можливості тривалої персистенції вірусу грипу у вигляді імунних комплексів і дефектних віріонів, що відкриває нові, ще незнані аспекти проблеми грипу.
Клініка
Інкубаційний період триває від 12 до 48 год.
Розрізняють такі клінічні форми хвороби: типовий грип і атиповий (афебрильний, акатаральний і блискавичний); за тяжкістю перебігу - легкий, середньотяжкий, тяжкий і дуже тяжкий грип; за наявністю ускладнень - ускладнений і неускладнений грип.
Типовий грип починається гостро, здебільшого з ознобу. Температура тіла вже в першу добу досягає максимального рівня (38 - 40° С). Клінічна картина характеризується синдромом загального токсикозу й ознаками ураження дихального тракту. Одночасно з гарячкою з'являється загальна слабкість, адинамія, підвищена пітливість, біль у м'язах, сильний головний біль з характерною локалізацією в лобовій ділянці та надбрівних дугах. З'являються болючі відчуття в очних яблуках, що посилюються під час їх рухів і натискання на них, світлобоязнь, сльозотеча. Ураження дихального тракту характеризується появою першіння в горлі, сухого кашлю, що супроводжується болем за грудниною (за ходом трахеї), утрудненим носовим диханням, сиплим голосом.
Під час об'єктивного обстеження відзначається гіперемія обличчя й шиї, ін'єкція судин склер, вологий блиск очей, посилене потовиділення. Надалі може з'явитися герпетична висипка на губах і біля носа. Відзначається гіперемія й зернистість слизової оболонки ротоглотки. З боку органів дихання виявляють ознаки риніту, фарингіту, ларингіту. Характерним є ураження трахеї, більш виражене порівняно з іншими відділами дихального тракту. Бронхіт виникає значно рідше, а ураження легень (так звана грипозна пневмонія) розглядається як ускладнення. Крім загальнотоксичних симптомів у розпал хвороби можуть з'явитися не різко виражені менінгеальні симптоми (ригідність потиличних м'язів, симптоми Керніга, Брудзінського), що зникають через 1-2 дні; спинномозкова рідина без патології. Картина крові при неускладненому грипі характеризується лейкопенією або нормоцитозом, нейтропенією, відносним лімфомоноцитозом; ШОЕ не збільшена.
Залежно від рівня інтоксикації й проявів катарального синдрому грип може перебігати в легкій, середньотяжкій, тяжкій і дуже тяжкій формі.
Для легкої форми грипу характерне підвищення температури до 38 °С, помірний головний біль і катаральні явища. Пульс менше ніж 90 за 1 хв. Систолічний артеріальний тиск – 115- 120 мм рт. ст. Частота дихання менше ніж 24 за 1 хв.
При середньотяжкій формі - температура тіла в межах 38,1 - 40 °С. Помірно виражений синдром загальної інтоксикації. Пульс – 90-120 за 1 хв. Систолічний артеріальний тиск менше ніж ПО мм рт. ст. Частота дихання більше ніж 24 за 1 хв. Сухий болючий кашель, біль за грудниною.
Тяжка форма грипу характеризується раптовим початком, високою (більше ніж 40 °С) і тривалішою гарячкою, різко вираженими симптомами інтоксикації (сильним головним болем, ломотою у всьому тілі, безсонням, маренням, анорексією, нудотою, блюванням, менінгеальними симптомами, іноді енцефалітичним синдромом). Пульс більше ніж 120 за 1 хв, слабкого наповнення, нерідко аритмічний. Систолічний артеріальний тиск менше ніж 90 мм рт. ст. Тони серця глухі. Частота дихання більше ніж ЗО за 1 хв. Постійний болючий кашель, різкий біль за грудниною.
Дуже тяжкі форми грипу трапляються рідко, характеризуються блискавичним перебігом із симптомами інтоксикації, що розвиваються бурхливо, без катаральних явищ і закінчуються здебільшого летально. Варіантом цієї форми може бути поява токсичного геморагічного набряку легень із розвитком паренхіматозної дихальної й серцево-судинної недостатності.
Під час епідемічних спалахів грип перебігає тяжче з переважанням типових форм захворювання. У міжепідемічний період частіше спостерігаються легкі й атипові форми грипу, коли явища інтоксикації виражені слабо, а температура тіла або залишається нормальною (афебрильна форма грипу), або піднімається не вище ніж 38 °С. У клінічній картині хвороби на перший план виступають симптоми риніту, фарингіту. Якщо ж запальний процес локалізується в трахеї при видимій відсутності риніту й фарингіту, то йдеться про так звану акатаральну форму грипу.
Ускладнення
Ускладнення грипу відрізняються великою частотою (у 10-15 % усіх хворих на грип). У їхньому клінічному різноманітті основне місце (80-90 %) займають гострі вірусно-бактеріальні пневмонії, що виявлялися в половини госпіталізованих хворих на грип, переважно тяжкої і середньотяжкої форм. Друге за частотою місце займають ускладнення з боку ЛОР-органів (гайморити, отити, фронтити); рідше - менінгоенцефаліти, енцефаліти, пієлонефрити, пієлоцистити, холангіти та ін.
Пневмонія, що ускладнює перебіг грипу, може розвинутися в будь-який період захворювання, проте в осіб молодого віку в 60 % випадків переважають ранні пневмонії, що виникають на 1-5-й день від початку захворювання, звичайно при вираженому катаральному синдромі і загальній інтоксикації, що значно утруднює своєчасну діагностику цих ускладнень. Розвиток пневмонії зазвичай пов'язаний з дією на легеневу тканину не тільки вірусу-збудника, але також і вторинної мікрофлори дихальних шляхів. Дуже тяжко перебігають і дають високу летальність пневмонії стафілококової етіології, які можуть мати геморагічний характер, особливо в осіб старшого віку і маленьких дітей.
У типових випадках перебіг ускладненого пневмонією грипу характеризується тривалою гарячкою (більше за 5 днів) або виникненням другої температурної хвилі після короткочасної нормалізації температури тіла. Стан хворого й самопочуття його без позитивної динаміки. Зберігається виражена загальна слабкість, пітливість, озноби, задишка. Приєднується кашель з виділенням слизисто-гнійного або кров'янистого мокротиння. Під час аускультації може вислуховуватися крепітація і дрібно-пухирчасті хрипи в положенні хворого на ураженому боці (прийом Куравицького) або після коротких покашлювань. У більшості хворих у крові виявляють лейкоцитоз, підвищену ШОЕ. Пневмонія при грипі має тенденцію до затяжного, млявого перебігу.Для ранньої діагностики (прогнозування) гострих пневмоній у початковій фазі, до формування чітких клініко-рентгенологічних ознак, рекомендується в амбулаторних умовах (у разі лікування вдома) використовувати комплекс показників, що включає: підвищення температури тіла вище за 39 °С, симптоми трахеобронхіту, задишку (більше як 24 за і хв), лейкоцитоз, більший як 9х109/л, і ШОЕ, вища ніж 15 мм/год. Цей комплекс виявляють у 65 % хворих на грип із наступним розвитком пневмонії, підтвердженої рентгенологічно. Виявлення таких ознак дає підставу для госпіталізації хворих і проведення їм циклу антибіотикотерапії.
Ще одним частим ускладненням грипу є стенозивний ларинготрахеїт, що виникає частіше у немовлят і дітей дошкільного віку зі значною паратрофією, схильних до алергійних реакцій, і може розвинутись уже протягом першої доби хвороби. Дитина неспокійна, у неї з'являється стенотичне дихання, інспіраторна задишка, "гавкаючий" кашель, наростає гіпоксія. Розрізняють чотири ступені стенозу гортані і, відповідно, гіпоксії. При стенозі І ступеня дихальної недостатності в спокої не спостерігають гіпоксії і стенотичного дихання. Стеноз гортані II ступеня характеризується стенотичним диханням у спокої, задишкою, блідістю й ціанозом носо-губного трикутника. Дитина зі стенозом III ступеня неспокійна, гучне стенотичне дихання чути на відстані, різко наростає загальний ціаноз, спостерігається втягування під час вдиху міжребрових проміжків і яремної ямки. Стеноз IV ступеня межує з асфіксією, з'являється тотальний ціаноз, хворий непритомніє.
Діагностика
Установити діагноз грипу в період епідемічного спалаху не становить труднощів. У період між епідеміями, коли переважають атипові форми грипу, клінічно його тяжко відрізнити від інших гострих респіраторних інфекцій, тому що на частку грипу в цей період припадає 3- 5 % від усього числа гострих респіраторних захворювань. Тоді встановити діагноз грипу можна тільки після лабораторного підтвердження.
Матеріалом для виділення вірусу є мазки та змиви з носоглотки, кон'юнктиви, мокротиння, кров. Для отримання носоглоткових змивів натще сухим ватним тампоном беруть носоглотковий слиз, паличку на рівні вати переламують і тампон кладуть у пеніциліновий флакончик; потім хворому дають ЗО- 50 мл перевареної води для полоскання ротоглотки, а отриману рідину наливають на 2/3 висоти пеніцилінового флакончика поверх тампона. Матеріал беруть у перші години хвороби (не пізніше 5-го дня) і доставляють до лабораторії в охолодженому стані (термосі, заповненому льодом, або в портативному холодильнику з мінусовою температурою); ним якомога швидше інфікують курячі ембріони.
Для швидкої діагностики грипу використовують експрес-метод виявлення вірусу грипу за допомогою флюоресцентних антитіл. Досліджуваний матеріал беруть зі слизової оболонки нижньої носової раковини в перші дні хвороби. Приготовані з нього мазки обробляють специфічними грипозними флюоресцентними сироватками. Комплекс антиген - антитіло, що утворився, яскраво світиться, і його чітко видно у люмінесцентному мікроскопі. Результати можна одержати через 2-3 год.
Серологічні дослідження допомагають у ретроспективній діагностиці грипу. Аналізують парні сироватки крові (3-5 мл), узяті в хворих у гострий період недуги (до 5-го дня від початку захворювання) і в період реконвалесценції (з інтервалом 10- 14 днів). Показовими в серологічній діагностиці є РЗК із грипозними антигенами й РГГА. Діагностичним вважається наростання титру антитіл не менше як у 4 рази.
1 2 3 4