Ім'я файлу: 1. Інклюзивна освіта у Польщі-Кічук.docx
Розширення: docx
Розмір: 47кб.
Дата: 21.12.2020
скачати
Розширення: docx
Розмір: 47кб.
Дата: 21.12.2020
скачати
Інклюзивна освіта у Польщі, Швейцарії, Німеччині. Що, на Ваш погляд, доречно творчо запозичити Україні?
ВПРОВАЖЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ В ПОЛЬЩІ ТА УКРАЇНІ
Довгий час основним інститутом виховання дітей з різними захворюваннями в Польщі, вважалися спеціальні школи, організовані за принципом навчання дітей, які мають певний недолік. Дитина, що закінчила спеціальний заклад стає перед проблемами отримання професійної освіти, підготовки до життя у реальній дійсності, адаптації в суспільстві здорових людей.
Тому з кінця 70-х років ХХ ст.. у Польщі є популярною альтернативна система, яка пропонує організацію інклюзивної освіти і виховання дитини з особливими потребами в умовах масових загальноосвітніх закладів.
Англійське дієслово «inclusion» перекладається, як «утримувати, включати, мати місце в своєму складі».
Рух назустріч інклюзії включає в себе ряд змін на рівні цілого суспільства та малої громади, які супроводжуються розробкою правових норм на міжнародному рівні. Вперше інклюзія була підтримана Всесвітньою декларацією прав людини у 1948 р. і знаходить відображення у всіх міжнародних документах у сфері освіти [3].
Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу [1].
Завданнями інклюзивної школи є не тільки створення умов для розвитку хворих дітей серед здорового середовища однолітків та формування толерантного відношення батьків, вчителів та учнів до дітей з обмеженими можливостями, але й досягнення повної освітньої інтеграції, що незмінно веде до прогресу.
Гарним прикладом впровадження неперервної інклюзивної освіти в Польщі є інфраструктура місто Гнєзно. Освітня система побудована таким чином, що від самого народження неповносправна людина включена в систему навчання і виховання поряд зі здоровими людьми. Про це свідчить наявність таких освітніх закладів як дошкільна установа №10, загальноосвітня школа №12, гімназія №4, установа післягімназійної освіти № 4 та спеціальний шкільний осередок для дітей та молоді з різним ступенем психічних відхилень № 2. У цих закладах навчаються діти з обмеженнями різного роду: фізичними відхиленнями, вадами зору, слуху, з різним ступенем психічних відхилень (наприклад, спеціальна група дошкільної установи).
Загальним для цих осередків є специфічна побудова приміщень: вхід обладнаний пандусами для дітей з порушенням опорно-рухового апарату, які використовують під час пересування інвалідний візок, милиці, тростинки чи інші засоби; широкі двері та бильця спрощують пересування; також передбачено окремі туалетні кімнати для дітей з особливими потребами. В лекційних та ігрових кімнатах парти та меблі розташовані таким чином, щоб і дітям, і координатору було зручно сприймати навчальний матеріал та пересуватися. Наявні реабілітаційні та терапевтичні кімнати для занять фізкультурою та лікувальних вправ. З кожною дитиною працюють за особливим індивідуальним навчальним планом, що є основним документом, який вміщує детальну інформацію про стан здоров’я і послуги, які повинна отримати дитина з певними освітніми проблемами. Учні інтеграційних класів беруть активну участь у житті школи: конкурсах, змаганнях, подорожах та відпочинку. Кожна установа має психолога, логопеда, реабілітолога та методиста. Вчителі, крім основної спеціальності, отримують додаткову освіту у вищих начальних закладах.
Спонсорами таких закладів виступають Міністерство Освіти, Європейська Унія, громадські та юридичні організації та фірми, які надають можливість придбати специфічне обладнання для вихованців.
На разі в нашій державі також створені експериментальні інклюзивні школи в таких містах як Київ, Львів, Сімферополь на основі різноманітних освітніх проектів. Так, з 2003 року розпочато програми «Через освіту до соціальної інтеграції», «Інклюзивна освіта в Україні – шлях до дій» (2005 р.), «Впровадження інклюзивної освіти в Україні» (2007 р), «Соціальна адаптація та інтеграція в суспільство дітей з особливостями психофізичного розвитку шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» (2001-2011 рр.), Метою проектів є вивчення та аналіз проблем освіти та професійної реабілітації людей з інвалідністю, моніторинг діяльності системи спеціального та інтегрованого навчання інвалідів тощо [2].
Отже, інклюзивне навчання в загальноосвітніх закладах – альтернативне навчанню в спеціалізованих закладах і має ряд переваг. Перше і саме головне – дитина вчиться життєдіяльності в суспільстві здорових людей, у нього формується направленість до нормального, повноцінного життя і тут головне в тісному співробітництві з сім’єю, сформувати у дитини сприйняття своєї хвороби не як обтяжливої життєвої обставини, а як певного образу життя.
Література:
1. Всеукраїнський фонд «Крок за кроком». Програма «Інклюзивна освіта». http://www.ussf.kiev.ua./index.php?go=Inklus
2. Національна Асамблея Інвалідів України. Програма: «Через освіту до соціальної інтеграції». http://naiu.org.ua
3. Софій Н.З., Найда Ю.М. Концептуальні аспекти інклюзивної освіти / Інклюзивна школа: особливості організації та управління: Навчально – методичний посібник / Колупаєва А.А., Найда Ю.М., Софій Н.З. та ін. За заг. ред. Даниленко Л.І., - К.:2007. – с. 128
ШВЕЙЦАРСЬКI ПIДХОДИ ДО РОЗВИТКУ
IНКЛЮ3ИВНОI КОМПЕТЕНТНОСТI
ЯК ПЕРЕДУМОВИ ЕФЕКТИВНОI ОРГАНIЗАЦЙ
IНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ
Як свідчить аналіз наукових досліджень швейцарських вчених за останні 10 років (Л. Аллал, А. Віммера, Ф. Гоннона, А. Кумер та Iнших), більшість дітей 3 особливими освітніми потребами може навчатись та виховуватись у навчальних закладах загального типу за умови відпов1дної системи навчально-виховної роботи. Вчені наголошують, що навчання та виховання зазначеної категорії дітей передбачає використання особистісно-оріентованих підходів у навчально-виховному процеі, застосування індивідуальних, групових форм роботи, враховуючи негативний вплив різного характеру (хвороби, незнання мов викладання, наявність вад розумового розвитку або навпаки -обдарован1сть та Iн.) на процес навчання. Пріоритетними напрямками роботи дослідники вбачають сприяння соціальному, емоційному та пізнавальному
розвитку кожної дитини 3 тим, щоб вона відчула себе неповторним,повноцінним учасником суспільного життя [27]. У такий спосіб Iнклюзивна освіта в Швейцарській Конфедерації передбачае собою насамперед зміну ставлення педагогів, дітей, адміністрації школи до самого процесу навчання "особливих" дітей, оскільки лише правильно спрямована та систематично
проведена навчально-виховна робота забезпечить захист прав кожної дитини, аособливо дитини 3 ООП на здобуття якісної освіти. А. Кумер підкреслює в своєму грунтовному дослідженні проблем інклюзивного навчання важливість профес1йної підготовки педагогічного персоналу до роботи в інклюзивних класах: «педагоічному персоналу, зокрема шкільному психологу, необхідно
мати чітке уявлення про рівень розвитку дитини, і актуальні та потенц1йні
можливостI, потреби та життєві орієнтації, оскільки педагогам потрібні не просто загальні знання про дитину, а конкретні, визначені, які б дали мож-
ливість відповісти на запитання, чи є сприятливим шкільне оточення для навчання і розвитку такої дитини, чи може вона успішно розвиватися в
шкIльному оточенн1, а якщо нI, то в чому причина. Якщо ми не в змозі усунутцю причину, ми її повинні нівелювати. Знаючи дитину, ми маемо модифікувати шкільне оточення таким чином, щоб воно було максимально прийнятне, сприятливе для реалізацй' освітніх, розвивальних та виховних завдань.
Необхідно допомогти дитині в розв'язанні тих проблем, що виникають у неї у взаемодії 3 цим оточенням. Завдання педагога — в процесі педагог1чноі допомогти налагодити взжмодію дитини, що мае проблеми розвитку, 3 усIма учасниками навчально-виховного процесу». Отже, роль педагога, і особливошкIльного психолога, набувае. своєрідного посередництва у побудов і субєкт- суб'ектних стосунків в інклюзивн1й школі.
Інклюзивне навчання вимагае від учителя високого рівня профес1онал1зму,досягненню якого сприяє формуванняінклюзивної компетентності.
За Т. П’ятаковою, в теорії і практиці професійної підготовки майбутніх учителів Швейцарії до викладання в умовах інклюзивного освітнього середовища накопичено цікавий досвід. Досвід професійної підготовки вчителів у Швейцарській Конфедерації показує, що зазвичай підготовкою педагогів до здійснення інклюзивного навчання більшою мірою опікуються університетські підрозділи або заклади післядипломної освіти. Наприклад, в Університеті Берна на педагогічному факультеті пропонуються магістерські програми за спеціальністю «Управління в умовах диверсифікації», у Педагогічному університеті ПівнічноЗахідної Швейцарії вивчають курс «Інтегроване навчання обдарованих учнів та дітей з особливими можливостями», у Федеральному інституті професійної підготовки додатком до спеціальності «Освітній менеджмент» є спеціалізація «Засоби впровадження інтеграції та інклюзії у професійну освіту й підготовку», розраховані на 60 кредитів. На думку швейцарського професора П. Сібер (P. Sieber), найкращою програмою для розвитку інклюзивної компетентності вчителів є магістерська програма поглибленого навчання в галузі інклюзивної освіти (the Master of Advanced Studies (MAS) in Inclusive Education), яку пропонує Університет педагогічної освіти Центральної Швейцарії (PHZ, м. Люцерн), вона розрахована на 1800 навчальних годин.
Цільова група одержувачів MAS з інклюзивної освіти — досвідчені вчителі, які бажають стати фахівцями з упровадження інклюзивного навчання в масовій школі. Кантони, будучи незалежними освітніми інфраструктурами, виступають головними спонсорами і створюють для своїх вчителів оптимальні умови для одержання подальшої освіти та запровадження інновацій у школах. У Швейцарській Конфедерації існують також програми сертифікації підвищення кваліфікації вчителів, розраховані на 15 кредитів, зокрема «Посередництво у школах» Педагогічного університету Цюриху, та розраховані на 10 кредитів «Консультування в інтеграції», «Імплементація інтеграції — дидактика», «Інновації у викладанні та навчанні» — педагогічний факультет Університету м. Берн, а також «Навчання консультування», які пропонує Педагогічний університет ПівнічноЗахідної Швейцарії. Т. П’ятакова додає, що в багатьох швейцарських університетах все більшої популярності набувають курси післядипломної освіти у галузі прав людини, на яких педагоги вчаться розпізнавати випадки насильства та отримують практичні поради щодо ефективної боротьби проти дискримінації, расизму, ксенофобії та інших проявів нетолерантності, зокрема курси «Етика, філософія, релігія і культура» та «Освіта щодо прав людини» [8]. Аналізуючи сказане вище, можна дійти висновку, що в Швейцарії інклюзивна компетентність майбутніх і практикуючих учителів формується в першу чергу на основі інноваційних підходів до організації інклюзивного освітнього середовища та принципів педагогіки співробітництва, педагогіки толерантності, мультиперспективної освіти шляхом посилення полікультурного, особистісно зорієнтованого, фасилітативного компонентів у оновлених освітніх програмах педагогічних університетів.
Література
8. П’ятакова Т. Розвиток інклюзивної компетентності вчителя: швейцарський досвід. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу http://pps.udpu.org.ua/article/ download/18691/16434
РОЗВИТОК ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ В НІМЕЧЧИНІ
Безперечним є те, що для розвитку вітчизняної науки цінним надбанням є вивчення зарубіжного досвіду. Саме тому на основі аналізу першоджерел зарубіжних науковців ми висвітлюємо розвиток інклюзивної освіти в Німеччині. Перш за все у цій країні сформовано законодавчу базу. В основному законі (Grundgesetz, Artikel 3), в дванадцятій книзі соціального кодексу (Sozialgesetzbuch XII - Sozialhilfe) зазначається право дітей з особливими потребами на освіту та навчання відповідно до їх потреб. Зокрема, у вступі до статті З зазначається: «Ніхто не повинен зазнавати дискримінації через свої обмежені можливості» [1]. Рівні можливості цієї категорії людей гарантовані розробкою низки законодавчих основ медичної та професійної реабілітації. їх зміст відображає дотримання правил для людей з обмеженими можливостями та людей, які мають ризик виключення. Окрім того, у цих документах висвітлено спеціальні правила, які забезпечують участь людей з особливими потребами в здобутті освіти. Законодавчі рекомендації стосуються всіх учнів з особливими освітніми потребами, незалежно від того, чи вони отримують підтримку в загальноосвітній школі чи в спеціальній школі для дітей (Förderschule), які відстають у розвитку та дітей-інвалідів. До основних рекомендацій були розроблені додаткові, які приділяють значну увагу розвитку зору, слуху, мовлення. Також великого значення надається фізичному розвитку, руховій активності дітей, їх емоційному та соціальному розвитку. Під час прийняття рішення стосовно вибору навчального закладу враховуються наступні питання:
- які заходи, з тих що проводяться в школі, будуть найкращими для учнів;
- який тип школи необхідний для дитини;
- наскільки сприятливі умови створені в школі для особистої підтримки;
- які фактори матимуть позитивний вплив на навчання учнів;
- чи потребують учні додаткових матеріалів;
- що потрібно, щоб покращити навчальні можливості кожного учня;
- яка інтенсивність інклюзивної освіти потрібна для кожного учня.
У випадку потреби додаткового фінансування для технічного забезпечення, транспорту, необхідного для відвідування школи, архітектурних модифікацій для кращого доступу і так далі, питання фінансування вирішується керівництвом школи та відділом соціальної підтримки й добробуту [2]. Генеральною Асамблеєю ООН 13 грудня 2006 року була прийнята Конвенція про права людей з обмеженими можливостями, яка вступила в силу 3 травня 2008 року [3]. З 2009 року цей документ є обов'язковим для Німеччини. В 2013-2014 навчальному році в Німеччині було 500500 учнів або 6,8%, які потребували особливого навчання. З 2009 року комісія ЮНЕСКО та Фонд Бертельсман (Bertelsmann) відзначають німецькі школи, які зразково організовують спільне навчання дітей з особливими потребами та звичайних дітей [4].
У процесі дослідження нами було проаналізовано роботу шкіл в Німеччині, в яких здійснюється спільне навчання дітей з особливими потребами та їх однолітків. Заслуговує на увагу робота школи Erika-Mann-Schule in BerlinWedding, яка з 1998 року розвивається як «школа для всіх дітей». Основним напрямком діяльності початкової школи є інклюзивна освіта. В ній навчається 600 школярів, 8% яких потребують особливого педагогічного підходу. Всі вони навчаються разом та отримують індивідуальну підтримку. В школі навчаються як діти з особливими потребами, так і високообдаровані діти, як діти з забезпечених родин, так і ті, чиї батьки є безробітними. Учні школи представляють 20 країн світу. На основі регулярного аналізу здібностей та успіхів для кожної дитини в перші 4 роки навчання розробляється індивідуальний навчальний план. На початку навчального року всі батьки отримують вимоги щодо того, що діти повинні знати на кінець навчального року, у випадку необхідності з перекладом на рідну мову. Крім того, школа надає батькам підтримку у тому, щоб вони стали партнерами своїх дітей у навчанні. В ході інтегрованого навчального процесу учні першого та другого класу часто навчаються разом.
Особливістю школи є постійна постановка театральних вистав, що сприяє виявленню та розвитку здібностей та талантів кожної дитини. Завдяки театральним виставам діти проявляють різні грані свого таланту та здобувають цінний досвід самопрезентації. Щотижневий театральний урок сприяє не лише розвитку мовної компетенції та соціальної взаємодії, але й дає дітям змогу отримати перше визнання та повірити в себе. Варто відзначити, що школа активно співпрацює з позашкільними партнерами. У співпраці з союзом захисту дітей забезпечується підтримка дітей з 6 ранку до 6 вечора. Причому діти з обмеженими психофізичними можливостями можуть продовжувати навчання у різних типах навчальних закладів і після навчання у початковій школі [5].
Література
1. Grundgesetz für die Bundesrepublik Deutschland, Art. З [Електронний ресурс] https://www.gesetze-im-internet.de/gg/art_3.html.
2. European Agency for Special Needs and Inclusive Education, GermanyOverview [Електронний ресурс] https://www.european-agency.org/country information/germ any/national-overview/complete-national-overview
3. Convention on the Rights of Persons with Disabilities [Електронний ресурс] http://www.humanrights.ch/en/standards/un-treaties/disabilities
4. Deutsche UNESCO-Komission [Електронний ресурс] http://www.unesco.de/bildung/inklusive-bildung/jakob-muth-preis.html.
5. Erika-Mann-Grundschule [ Електронний ресурс ] http://www.erika-manngrundschule.com
6. Staatlich annerkannte, private Fachhochschule des Mittelstands (FHM) [Електронний ресурс] http://www.fh-mittelstand.de/heil-und-inklusionspaedagogik
7. Staatlich annerkannte, private Fachhochschule des Mittelstands (FHM), Schulworkshops fьr ihre Unterrichtseinheiten
8.[ Електронний ресурс ] http://www.fh-mittelstand.de/kontakt/fiier-lehrer
9. Staatlich annerkannte, private Fachhochschule des Mittelstands (FHM), International Office[ Електронний ресурс ] http://www.fh-mittelstand.de/international_office.