УДК:
Рощук М.В., аспірантка,
Навчально-науковий Юридичний інститут,
Національний авіаційний університет, м.Київ
ІНФОРМАТИЗАЦІЯ У СФЕРІ ОСВІТИ І НАУКИ В КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ РОЗВИТКУ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ
Розвиток інформаційного суспільства в Україні створює нові виклики щодо модернізації та впровадження цифрових технологій в усіх сферах діяльності суспільства, держави та людини, тим самим вимагаючи від публічного управління модернізації форми та змісту, що в першу чергу можна забезпечити через розвиток електронного урядування в Україні.
Нова Концепція розвитку електронного урядування в Україні до 2020 року однією із пріоритетних завдань вбачає впровадження електронного урядування в базові галузі та підтримка пріоритетних реформ, серед яких важливе місце займає сфера освіти і науки.
Впровадження розвитку електронного урядування у сфері освіти та науки України відповідно до Концепції розвитку електронного урядування в Україні має на меті вирішення двох основних завдань:
стимулювання розвитку інфраструктури розроблення та безпечного використання якісного програмного забезпечення вітчизняної розробки у діяльності органів влади ;
розвиток навчальних інформаційних систем для автоматизації основних процесів роботи навчальних закладів, у тому числі електронного щоденника, електронного підручника, дистанційної форми навчання [1].
Однією з основних умов успішної реалізації державної політики у сфері розвитку інформаційного суспільства є забезпечення навчання, виховання, професійної підготовки людини для роботи в інформаційному суспільстві.
Основними засадами розвитку інформаційного суспільства та Національною доктриною розвитку освіти визначено пріоритетні заходи, що спрямовані на реалізацію державної політики у зазначеній сфері, здійснення яких, зокрема, забезпечить удосконалення навчально-виховного процесу, доступність та ефективність освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві, створить умови для приведення рівня і якості освітнього потенціалу у відповідність з вимогами кадрового забезпечення інноваційного розвитку України, а саме:
- забезпечення поступової інформатизації системи освіти, спрямованої на задоволення освітніх інформаційних і комунікаційних потреб учасників навчально-виховного процесу;
- формування та впровадження інформаційного освітнього середовища в системі загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти;
- розроблення індивідуальних модульних навчальних програм різних рівнів складності залежно від конкретних потреб, а також випуск електронних підручників та енциклопедій;
- створення інформаційної системи підтримки освітнього процесу, системи інформаційно-аналітичного забезпечення у сфері управління навчальними закладами, інформаційно-технологічного забезпечення моніторингу освіти;
- забезпечення у повному обсязі навчальних закладів комп’ютерними комплексами та мультимедійним обладнанням;
- розвиток мережі електронних бібліотек на всіх освітніх рівнях;
- створення системи дистанційного навчання, у тому числі для осіб з обмеженими можливостями та дітей, які перебувають на довготривалому лікуванні, та забезпечення на їх основі ефективного впровадження і використання інформаційно-комунікаційних технологій на всіх освітніх рівнях усіх форм навчання;
- забезпечення навчально-виховного процесу засобами інформаційно-комунікаційних технологій, а також доступу навчальних закладів до світових інформаційних ресурсів;
- створення відкритої мережі освітніх ресурсів;
- створення національного науково-освітнього простору, який ґрунтуватиметься на об’єднанні різних національних багатоцільових інформаційно-комунікаційних систем;
- розроблення методологічного забезпечення у частині використання комп’ютерних мультимедійних технологій у процесі викладання предметів та дисциплін;
- удосконалення навчальних планів, відкриття нових спеціальностей з новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, втілення принципу “освіта протягом усього життя”;
- забезпечення вільного доступу до засобів інформаційно-комунікаційних технологій та інформаційних ресурсів, особливо у сільській місцевості та важкодоступних населених пунктах;
- підвищення рівня комп’ютерної грамотності населення, зокрема пенсіонерів, малозабезпечених осіб та осіб, що потребують соціальної допомоги та реабілітації;
- створення умов для оволодіння протягом найближчих п’яти років усіма випускниками шкіл комп’ютерною грамотністю;
- забезпечення всіх навчальних закладів широкосмуговим доступом до міжнародних науково-освітніх мереж та Інтернету.
Електронна освіти, або як її сьогодні прийнято називати e-learning є одним із актуальних та пріоритетних напрямів розвитку державної політики в сфері освіти. Показовим є той факт, що світові лідери в галузі електронної освіти (США, Фінляндія, Сингапур, Південна Корея, Канада, Австралія, Нова Зеландія) є також лідерами в економіці [4].
В Україні вже зроблено певіні кроки щодо реалзації e-learning. Однак, незаперечним є той факт, що електронна освіта неможлива без належного якісного контенту, тому одним із найважливіших кроків на шляху до e-learning в Україні можна вважати розробку і затвердження положення про електронні освітні ресурси (наказ МОНмолодьспорту від 01.10.2012 р. №1060) [2]. Воно визначає поняття електронних освітніх ресурсів (далі — ЕОР), їх види, порядок розроблення й упровадження. Згідно з цим положенням, ЕОР — це навчальні, наукові, інформаційні, довідкові матеріали і засоби, розроблені в електронній формі і представлені на носіях будь-якого типу або розміщені у комп’ютерних мережах, які відтворюються за допомогою електронних цифрових технічних засобів і необхідні для ефективної організації навчально-виховного процесу, у частині, що стосується його наповнення якісними навчально-методичними матеріалами. Тобто навчальний контент електронної освіти складається, як і в традиційній освіті з підручників, лекцій, практичних завдань, тестів тощо, але представлений в електронному вигляді [4] .
Отже, електронну освіту в Україні необхідно розглядати не як заміну традиційної, а як додаткову, спрямовану на здобуття поглиблених знань і майбутнє професійне вдосконалення або перекваліфікацію. Саме тому e-learning, як систему навчання з використанням інформаційних-комп’ютерних технологій, слід раціонально інтегрувати в сучасну освіту, залишаючи поряд з новітніми і традиційні засоби навчання [4].
З огляду на зазначене вище, можна стверджувати, що Україна впевнено крокує до електронної освіти, яка є ключовою рушійною силою в багатьох галузях і необхідною умовою розвитку сучасного суспільства.
Література
Про схвалення Концепції розвитку електронного урядування в Україні
Кабінет Міністрів України: Розпорядження КМУ від 20.09.2017 № 649-р [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua
Про затвердження Положення про електронні освітні ресурси: Наказ МОНмолодьспорту від 01.10.2012р. №1060 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua
Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки: Закон України від 09.01.2007р [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua
Мельник О.М., Пушкарьова Т.О. Електронна освіта і її розвиток в Україні / О.М. Мельник, Т.О. Пушкарьова / [Електронний ресурс]. — Режим доступу: file://Users/captainroshchuk/Downloads/komp_2013_3_4.