1   2   3   4
Ім'я файлу: курсач 2.doc
Розширення: doc
Розмір: 220кб.
Дата: 23.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
Трудове Право.docx
щоденник практики.doc


Зміст

Сторінки

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1.   Сутність та значення комерційної таємниці підприємства

    1. Вплив ефективності захисту комерційної таємниці на економіку підприємства………………………………………………………………..5

    2. Елементи механізму захисту комерційної таємниці підприємства………11

    3. Методи отримання інформації про конкурентів…………………………16

Розділ 2. Аналіз ситуації підприємства ПМНВВП “Контингент” як об’єкту управління

2.1. Характеристика проблемної ситуації ПМНВВП “Контингент”…………21

2.2. SWOT-аналіз підприємства ПМНВВП “Контингент”……………………23

2.3. Оцінка процесу організації захисту комерційної таємниці підприємства ПМНВВП “Контингент”………………………………………………………….28

Розділ 3. Заходи щодо поліпшення захисту комерційної таємниці підприємства ПМНВВП “Контингент”

3.1. Заходи захисту комерційної таємниці ПМНВВП “Контингент”………….31

3.2. Впровадження світового досвіду підвищення ефективності захисту комерційної таємниці на підприємствах………………………………………..33

Висновки та рекомендації………………………………………………………..37

Перелік літератури…….………………………………………………………….39

Вступ
Кожний суб’єкт суспільних відносин, як правило, має інформацію, вільне розповсюдження якої він вважає недоцільним. У держави це – державна таємниця і конфіденційна інформація, що є її власністю, у фізичної особи – персональна інформація про нього, про його приватне життя, у юридичних осіб – комерційна таємниця, секрети виробництва. Якщо в зв’язку зі своїми професійними обов’язками будь-кому стала відома інформація щодо іншого об’єкта правовідносин, вступає в силу механізм захисту такої інформації від доступу третіх осіб. На сьогодні існує ціла низка положень законодавчих та підзаконних актів, що регулюють механізм захисту інформації, що є комерційною таємницею.

Ми обрали дану тему через її актуальність. Щоб підприємство було конкурентоспроможним, потрібно відчувати себе у безпеці, а забезпечивши її комерційній таємниці це і станеться з підприємством.

Метою курсової роботи є визначення комерційної таємниці підприємства як умови результативного ситуаційного менеджменту.

Для досягнення мети курсової роботи, необхідно виконати такі завдання:

  1. Дослідити сутність та значення комерційної таємниці підприємства

  2. Розглянути методи отримання інформації про конкурентів

  3. Розробити аналіз ситуації підприємства ПМНВВП “Контингент” як об’єкту управління

  4. Дати оцінку проблемної ситуації підприємства та процесу організації захисту комерційної таємниці підприємства ПМНВВП “Контингент”

  5. Запропонувати заходи щодо поліпшення захисту комерційної таємниці підприємства ПМНВВП “Контингент”

  6. Навести приклад впровадження світового досвіду підвищення ефективності захисту комерційної таємниці на підприємствах.

У даній курсовій роботі, в першому розділі буде детально розглянено сутність та значення комерційної таємниці підприємства, її вплив на ефективність захисту комерційної таємниці на економіку підприємства а також елементи цього механізму захисту.

У другому розділі проведемо аналіз проблемної ситуації на підприємстві ПМНВВП “Контингент”., зовнішніх та внутрішніх факторів що впливають на його діяльність. Також ми дамо оцінку процесу організації захисту комерційної таємниці цього підприємства.

У третьому розділі ми розглянемо приклад світового досвіду захисту комерційної таємниці, а також заходи, що допоможуть захистити комерційну таємницю

Предметом роботи є сукупність теоретичних та практичних аспектів визначення комерційної таємниці підприємства як умови результативного ситуаційного менеджменту.

Об’єктом є процес проведення аналізу зовнішніх та внутрішніх чинників на підприємстві ПМНВВП “Контингент”, що впливають на його діяльність.

Для досягнення мети у даній роботі, використано 22 літературних джерела та 6 таблиць, які детальніше допомогли розкрити суть та основні завдання роботи.

Інформаційною базою для курсової роботи слугують монографії, друкування зарубіжних та вітчизняних сучасників, інформаційна система ІНТЕРНЕТ.

Розділ 1.Сутність та значення комерційної таємниці підприємства

    1. Вплив ефективності захисту комерційної таємниці на економіку підприємства

Сьогодні в Україні, як і в інших країнах світу, у процесі підприємницької діяльності, при створенні нових технологій, внаслідок інтелектуальної праці, виникають насичені найрізноманітнішими відомостями інформаційні об’єкти, що мають комерційну цінність. Це можуть бути методики робіт, перспективні технічні рішення, результати маркетингових досліджень тощо, націлені на досягнення підприємницького успіху.

Інформація стала першоосновою життя сучасного суспільства, предметом та продуктом його діяльності, а процес створення, накопичення, збереження, передачі та обробки, своєю чергою, стимулював прогрес у галузі знарядь її виробництва, що включає електронно-обчислювальну техніку, засоби телекомунікації та системи зв’язку. У зв’язку з новими інформаційними досягненнями, державні кордони майже стають прозорими для обігу інформації. При цьому, чим більше зазначена галузь залучається в комерційний обіг, тим більше виникає потреба в захисті інтересів власників комерційної таємниці. Зрозуміло, що комп’ютерні технології — не єдина загроза комерцій-ній таємниці. За підрахунками американських фахівців, втрата 20 % інформації, що становить комерційну таємницю, призводить до збанкрутіння організації протягом місяця в 60 випадках із 100 [9]. Отже, у ринковій економіці інформація стає товаром і її отримання, збе-реження, передача та використання повинні підкорятися законам товарно-грошових відносин, тобто інформація сьогодні стає об’єктом і інструментом управління. Це потребує дослідження та деталізації категорії «комерційна таємниця».

Сутність поняття «комерційної таємниці» міститься в декількох таких положеннях [4]:

1)         це будь-яка ділова інформація, що має дійсну або потенціальну

цінність для підприємства з комерційних причин, розголошення якої може завдати шкоди підприємству. Вона не є загальновідомою або загальнодоступною на законних підставах. Ці відомості відповідним чином позначаються, а фірмою здійснюються належні заходи щодо збереження її конфіденцій ності. Ця інформація не є державним секретом і не захищається авторським і патентним правом. Ця інформація не стосується негативної діяль-ності підприємства, яка може завдавати шкоди суспільству (порушень законів і неефективної роботи, адміні стративних помилок, забруднення навколишнього середовища тощо).

2)         У колишньому Законі «Про підприємства в Україні» «під комерційною таємницею підприємства мали на увазі відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передання, просочування) яких може завдати шкоди його інтересам».

3)         У статті 30 розділу 2 Закону України «Про інформацію» від 2.10.1992 р. дано визначення конфіденційної інформації: «Конфіденційна інформація — це відомості, що знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і розповсюджуються за їх бажанням, відповідно до передбачених ними умов».

4)         У Законі України « Про підприємництво в Україні» від 27.03.91 р. в ст. 30 було так визначено поняття «комерційної таємниці підприємства»:

а) «Під комерційною таємницею підприємства розуміються відомості, що пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням фінансами та іншою діяльністю підприємства, які не є державною таємницею, розголошення (передача), яких може нанести шкоду його інтересам».

б) «Склад та об’єкти відомостей, що складають комерційну таємницю, порядок її захисту, визначається керівником підприємства. Відомості, які не можуть бути віднесені до комерційної таємниці визначаються Кабінетом Міністрів України».

в) «Відповідальність за розголошення відомостей, що віднесені

до комерційної таємниці підприємства, і порядок охорони таких

відомостей установлюються законодавчими актами України».

5) Згідно зі статтею 155 Господарського Кодексу України, серед об’єктів прав інтелектуальної власності у сфері господарювання є й комерційна таємниця. Зокрема, відомості, пов’язані з вироб-ництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою ді-яльністю суб’єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб’єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Проте, наявність у складі назви «комерційна таємниця» слова «таємниця» вносить певну неоднозначність в тлумачення цього поняття. Згідно зі статтею 30 Закону України «Про інформацію», інформація з обмеженим доступом поділяється на конфіденційну та таємну. При цьому, конфіденційна інформація — це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Також до конфіденційних відомостей належать ідеї, винаходи, відкриття, технології, індивідуальні деталі комерційної діяльності, які дозволяють успішно конкурувати, прибуток фірми та ін. До таємної належить інформація, що містить відомості, які становлять державну або іншу передбачену законодавством таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі. Тобто, комерційну таємницю, залежно від змісту відомостей, які вона міс-тить, можна розглядати як конфіденційну інформацію, так і іншу передбачену законодавством таємницю, крім державної таємниці [1].

Таким чином, комерційна таємниця — це виробнича, науково-технічна, управлінська, фінансова та інша документована інформація, яку використовують для досягнення комерційних цілей (одержання прибутку, запобігання втрати, одержання добросовісної переваги над конкурентами), яку підприємець вважає конфіденційною.
Проблема захисту комерційної таємниці має багато аспектів, серед яких найважливішими є визначення правового положення комерційної таємниці як соціального ресурсу, юридичне закріплення права на комерційну таємницю та створення правових гарантій реалізації цього права, регулювання відносин, які виникають в сфері обігу комерційної таємниці. Саме тому доцільно розглянути її зміст, складові та умови, за яких інформація підприємства може бути віднесена до комерційної таємниці.

До умов, за яких інформація підприємства може бути віднесена до комерційної таємниці належать:

•          дійсна чи потенційна комерційна цінність інформації в силу невідомості її третім особам;

•          відсутність вільного доступу до цієї інформації на законній підставі;

•          приймання власником інформації необхідних заходів щодо охорони її конфіденційності.

Забезпечення збереженості конфіденційної інформації підприємства вимагає дотримання таких умов:

•          визначення відомостей, які складають комерційну таємницю

підприємства;

•          забезпечення порядку їх захисту.

Якщо ці умови не будуть виконані, то підприємство не буде мати законної підставі для притягнення до відповідальності працівників за розповсюдження чи передачу відомостей, які складають комерційну таємницю.

Відомості комерційної таємниці підприємства можна умовно розділити на два великих блоки:

1)         науково-технічна (технологічна) інформація;

2)         ділова інформація. Науково-технічна інформація містить: відомості про конструкції машин і обладнання; схеми; матеріали, що використовуються; рецептури; методи і способи виробництва (особливо про нові вироби, що розробляються); нові технології, напрями модернізації відомих технологій, процесів і обладнання; програмне забезпечення персональних комп’ютерів.

Ділова інформація містить:

•          відомості про фінансову сторону діяльності підприємства, крім фінансових звітів (стан розрахунків з клієнтами, заборгованість, кредити та ін.);

•          відомості про розмір прибутку, собівартість виробленої продукції та ін.;

•          плани розвитку підприємства (тактичні і стратегічні);

•          плани й обсяги реалізацій продукції (плани маркетингу, дані про характер і обсяг торгових операцій, про рівні цін, на явність товарів);

•          аналіз конкурентоспроможності виробленої продукції, ефек-тивність експорту та імпорту, час виходу на ринок, що пропонується;

•          плани рекламної діяльності;

•          списки торгових та інших клієнтів, представників, посередників, конкурентів, відомості про взаємовідносини з ними, їх фінансове становище, проведені операції, умови діючих і нових контрактів та ін.

Комерційна таємниця є власністю підприємства. Якщо комерційна таємниця є результатом спільної діяльності з іншими підприємствами, заснованою на договірних засадах, то ця таємниця може бути власністю двох сторін. Ця обставина повинна знайти відображення в договорі. Слід зазначити, що єдиної постанови на позначення грифа обмеження доступу до документа, що містить комерційну таємницю, немає. Таким грифом можуть бути слова: «комерційна таємниця», «секрет підприємства», «таємниця підприємства» та ін. Подібний обмежувальний гриф не є грифом таємності, а лише показує, що право власності на цю інформацію закріплено законодавством [8].

Аналізуючи постанову Кабінету Міністрів України від 09.03.93 р. «Про перелік відносних відомостей, що не відносяться до комерційної таємниці», можна зробити такі висновки:

1)         підприємство може вважати комерційною таємницею майже будь-яку інформацію про свою діяльність і свій персонал і самостійно організовувати їх захист;

2)         санкціонований доступ до цієї інформації, залежно від їх змісту, або будуть мати органи із вказаних в постанові, які мають право знати цю інформацію, або ніхто із потенціальних противників;

3)         державні органи, які перелічені в постанові, потрапляють в роз-ряд постійних противників, оскільки вони отримують на законних правах доступ до інформації підприємства, яку керівник може вважати конфіденційною;

4)         деяки віднесення до державної таємниці, вже не можуть бути віднесені до таємниці комерційної.

Закон України «Про обмеження монополізму і недопущення не-добросовісної конкуренції» від 18.02.92 р. в статті 7 вказує, що: «отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з ціллю нанесення шкоди діловій репутації або власності іншого підприємця являється виявленням недобросовісної конкуренції і переслідується законом».

Під розголошенням комерційної таємниці розуміється проти-правні, навмисні або не обережні дії посадових або інших осіб, що призвели до передчасного, не викликаною службовою необхідністю, оголошенню відомостей, що охороняються або що підпадають під цю категорію, а також передача таких відомостей відкритими технічними каналами або обробка їх на ЕОМ.

Виходячи із сказаного вище, можна дати перелік основних документів, що можуть належати до комерційної таємниці:

1)         документи, які відображають внутрішні витрати підприємства, покладені в ціну реалізуємої продукції;

2)         спеціальні умови ( в тому числі і усні ) в договорах на отримання і поставку продукції, які створюють підприємству цінові та номенклатурні переваги на ринку;

3)         документи, які відображають стратегічні і тактичні планування діяльності підприємства;

4)         документи про спеціальні особливості продукції, що реалізується, якщо такі є;

5)         рівень заробітної плати провідних спеціалістів;

6)         документи, що характеризують співробітників фірми з того чи іншого боку [5]. Таким чином, якщо потенційний конкурент підприємства бажає отримати інформацію про таємниці підприємства, йому необхідно буде використати деякі дії, які порушують законні права підприємця і громадянина, а це суперечить чинному законодавству України і переслідується законом.


    1. Елементи механізму захисту комерційної таємниці підприємства

У промислово розвинених країнах світу питання охорони комерційної таємниці належать до компетенції як окремих осіб, так і різних внутрішньо фірмових підрозділів. Проте, не на всіх вітчизняних підприємствах організовано служби безпеки, тому особливу увагу питанням збереження конфіденційності доцільно приділяти при укладанні трудового договору між адміністрацією підприємства і робітниками. Саме тут відображаються індивідуальні обов’язки останнього зі збереження комерційної таємниці.

Дослідження західних фахівців свідчать, що 25 % службовців підприємства готові в будь-який час і за будь-яких обстави зрадити інтересам фірми, 50 % можуть зробити це залежно від обставин і лише 25 % є патріотами, які ніколи не зрадять інтересам фірми.

У найбільш загальному вигляді втрати підприємства зводяться до того, що: 1) знижуються можливості продажу ліцензій на власні наукові розробки, втрачається пріоритет в дослідженних сферах науково-технічного прогресу, ростуть витрати на переорієнтацію діяльності дослідницьких підрозділів; 2) з’являються труднощі під час закупівлі сировини, технології, обладнання та інших компонентів нормальної виробничої діяльності; 3) обмежується співробітництво підприємства з діловими партнерами, знижується ймовірність укладання вигідних контрактів, виникають проблеми під час виконання договірних зобов’язань [7,9].

Точний кошторисний розрахунок сукупного розміру всіх втрат досить складний, а інколи навіть неможливий через відсутність достовірних джерельних даних. Тому достатньо узагальненої експертної оцінки втрат підприємства, які викликані недотриманням вимог захисту інформації.

Компенсація зазначених витрат потребує значних додаткових витрат, що знижує ефективність виробництва загалом та ймовірність успіху в конкурентній боротьбі. Тому питанням захисту комерційної таємниці приділяється все більше уваги, і далі є сенс зупинитися більш детально на заходах із забезпечення конфіденційності інформації на підприємстві.

Умовно виділяють три групи заходів по збереженню секретності комерційної таємниці: 1) технічні; 2) організаційні; 3) юридичні.

            До технічних відносяться заходи, пов’язані з використанням різноманітних технічних засобів, які перешкоджають несанкціонованому доступу до інформації. Сюди відносяться: кодування повідомлень, які передаються по каналах електронного або факсимільного зв'язку; встановлення різноманітних пристроїв, що перешкоджають зняттю інформації в процесі її проходження по каналах зв'язку; використання апаратів для знищення документів і ряд інших.

            До організаційних можна віднести заходи по обмеженню доступу до конфіденційної інформації (комерційної таємниці, ноу-хау) працівників, які мають справу з даним видом інформації. Ці заходи можуть бути зв'язані з введенням пропускного режиму на підприємствах, з обмеженням доступу осіб до інформації конфіденційного характеру (комерційної таємниці) та інші.

До юридичних заходів відносяться такі способи охорони  конфіденційної інформації, які передбачають використання  певного комплексу правових засобів, наданих законом і підзаконними актами особам,  які законно  контролюють таку інформацію. До них слід віднести розробку і прийняття локальних нормативних (корпоративних) актів: Перелік відомостей,  які складають комерційну таємницю,  Положення  про конфіденційну інформацію, комерційну таємницю підприємства та інші. Крім того, організацією розробляється ряд документів для регулювання трудових відносин з працівниками з приводу охорони конфіденційної інформації (комерційної таємниці, ноу-хау), яка була надана йому для виконання трудових функцій.

Такі заходи носять різноманітний характер:  1) посадові особи і працівники, які мають справу з конфіденційною інформацією (комерційною таємницею, ноу-хау) зобов'язані зберігати її в секреті; особи, які отримали доступ до неї повинні бути попереджені, що така інформація є комерційною таємницею або ноу-хау, і зобов'язані зберігати її в секреті (не розголошувати третім особам), а також нести відповідальність за недотримання  конфіденційності.   Найчастіше  така   відповідальність передбачається в трудовому договорі або укладається окремий договір (про нерозголошення комерційної таємниці) з працівником; 2) особа, яка законно контролює  конфіденційну інформацію (комерційну таємницю) і повинна передбачити в контракті зі своїми контрагентами, яким надається доступ до  неї, обов'язок утримуватись від розголошення її третім особам і передбачити відповідальність за   порушення   цієї  таємниці.   Одним   із   способів   фіксації  обов'язку щодо збереження конфіденційності є проставлення на відповідних документах грифу   «конфіденційно» або   «комерційна таємниця»; 3) особа, яка законно контролює конфіденційну інформацію (комерційну таємницю) повинна прийняти необхідні заходи по недопущенню несанкціонованого доступу третіх осіб до неї, зокрема,  що перешкоджають промисловому шпіонажу (контроль за недопущенням установки підслуховуючих пристроїв і т.д.).  Недотримання     цих умов може бути перешкодою для захисту   «законного інтересу» особи, яка законно контролює конфіденційну інформацію (комерційну таємницю). Можна сказати, що ця умова є обов'язковою для доказування в суді при виникненні спору [12].

Слід відмітити,  що умова, яка підтверджує дотримання  критеріїв віднесення   інформації   до   комерційної   таємниці висувається і в законодавстві більшості закордонних країн (приклад, в США (аналогічні критерії для торгових секретів) і суди при розгляді спорів про порушення комерційної таємниці вимагають, щоб позивач довів, що ним застосовувались заходи щодо охорони конфіденційності інформації.

Вимога щодо охорони конфіденційності інформації взаємопов'язана і з іншими критеріями охороноздатності, оскільки якщо інформація не зберігається в секреті, то вона може бути доступна необмеженому колу осіб. Таким чином, зразу порушується умова незагальновідомості і нелегкодоступності, в результаті чого втрачається її комерційна цінність, а як наслідок і режим «конфіденційності».

Відповідно особа, яка законно контролює комерційну таємницю або ноу-хау повинна здійснювати фактичні дії, направлені, з одного боку, на створення «режиму недоступності» до інформації, яку вони вважають конфіденційною а, з іншого боку, направлені на створення «режиму доступності »,до неї. Підставою створення даного режиму, умовно назвемо його, режим «недостуиності-достугшості» до конфіденційної інформації (комерційної таємниці) є ст. ст. ,28, 29, 30 Закону України «Про інформацію». Необхідно підкреслити, що ні держава, ні його органи влади чи управління не створюють режиму охорони інформації, яка належить фізичній або юридичній особі, а саме останні, якщо вони хочуть її захистити повинні самостійно створити режим обмеженого доступу до інформації, тобто встановити: умови і порядок її описання. Однак аналіз практики свідчить про те, що ні фізичні, ні юридичні особи, їх посадові особи, як правило, не мають достатнього досвіду по відношенню до підстав і порядку описання інформації, яка і є охороноздатною, тобто підпадає під режим обмеженого доступу. А це може бути тільки інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому (а) чи в певній формі та сукупності її складових (б) є: (1) невідомою та (2) не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають і праву з даним видом інформації (ст.505 ЦК України). Саме у зв'язку з цим вона має комерційну цінність і тільки тому може бути предметом захисту в суді.

Тобто об'єктивно притаманні комерційній таємниці (конфіденційній інформації) ознаки - невідомість та не легко доступність є тими ознаками, кожна з яких є необхідною, а разом взяті, - достатніми для інформації різного змісту: технічного, в тому числі, ноу-хау, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за. виключенням тих, які у відповідності до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Тому як фізичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, так і юридичні особи, які мають намір охороняти відповідну інформацію будь-якого змісту, як конфіденційну, повинні враховувати відповідні вимоги ст.505 ЦК України.

Таким чином, право доступу до комерційної таємниці засновано на принципі конфіденційності. Наприклад, комерційна таємниця існує до того часу, поки відомості про них залишаються конфіденційними (недоступними іншим особам). Тому можна сказати, що охороняється не сама комерційна таємниця чи ноу-хау, а «законний інтерес» («охоронюваний законом інтерес») особи, яка законно її контролює. Відповідно мова йде не про «право на» конфіденційну інформацію (комерційну таємницю або ноу-хау), а про встановлення «доступу» (або «права доступу») до відповідної інформації, з наступним захистом «охоронюваного законом  інтересу» особи, яка законно її контролює. При цьому режим «комерційної таємниці» або існує до того часу, поки дотримується її секретність (конфіденційність). Охорона може бути і в тих випадках, коли дані про них передані (надано доступ), наприклад, за договором іншій особі на основі конфіденційності. В такому разі сфера дії комерційної таємниці звужується за рахунок осіб, яким вона правомірно належить [14].

Таким чином, комерційна таємниця як об'єкт, можна сказати взагалі не охороняється, оскільки їй не надається абсолютна охорона, незалежно від зовнішніх обставин. Замість цього здійснюється «захист» інтересів суб'єктів в зв'язку з відповідними об'єктами. Але цей «захист» надається уже в зв'язку не стільки з внутрішніми властивостями самих об'єктів, скільки з урахуванням зовнішніх обставин, в яких ці об'єкти функціонують.

Захист комерційної таємниці полягає у здійсненні також таких заходів:

- забезпечення обліку та схоронності документів, які містять комерційну таємницю;

- використання організаційних, технічних та інших засобів захисту конфіденційної інформації;

- обмеження доступу до носіїв конфіденційної інформації;

- встановлення правил віднесення інформації до комерційної таємниці;

- розробка інструкцій щодо дотримання режиму конфіденційності та виконання їх особами, які мають доступ до конфіденційної інформації;

- здійснення контролю за дотриманням встановленого режиму охорони комерційних таємниць.

З метою обмеження доступу до інформації, що містить комерційну таємницю, керівник повинен видати спеціальний наказ про введення „ Переліку відомостей, що містять комерційну таємницю підприємства", з зазначенням заходів щодо охорони цих відомостей, визначення кола осіб, які мають доступ до цієї інформації, правил роботи з документами, що мають гриф „ комерційна таємниця". Відповідальні працівники підприємства повинні під розписку ознайомитися з наказом та додатком до нього.


    1.   1   2   3   4

      скачати

© Усі права захищені
написати до нас