Ім'я файлу: 319117.rtf
Розширення: rtf
Розмір: 199кб.
Дата: 10.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
319117.rtf



Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Криворізький національний університет

Криворізький економічний інститут

Кафедра інформатики та КТ

Реферат

на тему: "Інформація як об’єкт правовідносин. Інформаційне законодавство України: структура та зміст"

з дисципліни: "Управління проектами інформатизації"

Студентки:

ІV курсу групи ЕК-09-2

Павловської Марії

Викладач:

ткіна Галина Анатоліївна
Кривий Ріг – 2013
План
Вступ

  1. Інформаційне право

  2. Суб’єкти інформаційних відносин

  3. Специфічні особливості і юридичні властивості інформації

  4. Юридичні джерела інформаційного права

Висновки

Список використаних джерел
Вступ
Рубіж XX-XXI ст. примітний як формальної зміною тисячоліть, у період сталися радикальні зміни у багатьох сферах громадських відносин. Вони торкнулися життя людини, надали значний вплив з його практичну діяльність, спектр наукових інтересів. Сповна це стосується і до області інформації.

Минуле століття звісно ж, друга його половина, стало знаменної віхою в еволюції інформаційної галузі багатьох держав світу, розроблено основи інформаційної діяльності, з'явилася нова наукова дисципліна – інформатика.

Розробка концепції розвитку інформаційного суспільства сприяла збільшення соціальної значимості інформації, зростанню потреб у її оперативному отриманні з допомогою новітніх технічних засобів комунікації і для нетрадиційних носіїв інформації.

З посиленням залежності громадського та особистого практики від інформаційну діяльність інформація ставала особливим самостійним чинником процесу виробництва, особливої сферою громадського поділу праці, особливим різновидом економічного ресурсу (інформаційний ресурс). Інформаційні ресурси стають двигуном соціально-економічного, політичного, культурного розбудови держави, найважливішим чинником якого гарантування безпеки держави. У зв'язку з цим появу у сучасному ринковому господарстві ринку інформаційних продуктів і рівнем послуг постало питання розробки положень інформаційного права, юридичними властивостями інформації, інформаційних взаємин, як основного об'єкта правового регулювання.
1. Інформаційне право
Інформація – це основний об'єкт інформаційного суспільства. Відображуючи реальну дійсність, вона заходить в усі сфери діяльності держави, суспільства, громадянина. З появою нових інформаційних технологій, заснованих на широкому впровадженні обчислювальної техніки, зв'язку, систем телекомунікації, інформація стає постійним необхідним атрибутом забезпечення діяльності держави, юридичних, громадських об'єднань і громадян. Від її якості і достовірності, оперативності отримання залежать багато рішень, прийняті на всіх рівнях.

У виникаючій ситуації особливо гостро постає проблема правового регулювання відносин у галузі інформації, насамперед захисту права кожної людини на інформацію, і навіть захисту суспільства від впливу шкідливою інформації і дезінформації.

Сучасне інформаційне суспільство, може ефективно розвиватися лише у правовій державі, де є закон. Отже, роль права в суспільстві стає визначальною. Визначення поняття "інформаційне право" складалося поступово. Для позначення цієї галузі права застосовувалися терміни "програмне право", "комп'ютерне право", "інформаційно-комп’ютерне право" і останнім часом "інформаційне право". Наявність цих термінів багато в чому відбиває історію входження до життя комп'ютерів, й іншої техніки, яка забезпечує обробку найрізноманітнішої інформації.

Інформаційне право – це комплексна галузь права, представлена сукупністю соціальних відносин, що виникають в інформаційній сфері – сфері виробництва, перетворення та споживання інформації. Основні об'єкти правового регулювання – інформаційні відносини, тобто відносини, які виникають під час здійснення інформаційних процесів створення, збору, обробки, накопичення, зберігання, пошуку, поширення та споживання інформації. Головним предметом є інформація у всіх її видах і формах.

Нормативну базу інформаційного права становить інформаційне законодавство, представлене сукупністю нормативних правових актів і окремих норм права, вкладених у регулювання громадських взаємин в інформаційній сфері.
2. Суб’єкти інформаційних відносин
До суб'єктів інформаційного права відносяться особи, що беруть участь у створенні, передачі, поширенні, отриманні і споживанні інформації. Насамперед, це творці чи виробники інформації, власники інформації (чи інформатори) і споживачів інформації.

Творці чи виробники інформації – це особи, внаслідок інтелектуальної діяльності яких створюється інформація. До них належать насамперед автори, які створюють інформацію у творчості як твори, патенти (заявки) на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, дані про ноу-хау і комерційні таємниці. Ряд виробників інформації не претендують на захист своїх особистих немайнових прав на створену інформацію, проте зацікавлені у визнанні цієї інформації своєю власною. До них слід віднести виробників відкритих довідкових інформаційно-пошукових систем, баз і банків даних тощо.

Власники інформації (інформатори) – це посередники між творцями і споживачами інформації; особи, які отримують прерогативи передачі і розповсюдження інформації та забезпечують доведення створеної інформації до кінцевого споживача.

Споживачі інформації – це особи, що потребують інформацію, що проводять її пошук і освоєння та отримують її для задоволення власних потреб (підвищення знань, освіти, прийняття рішень тощо).

До суб'єктів інформаційного права відносяться також ті особи, які беруть участь у створенні та використанні засобів і механізмів програмно-технічного забезпечення інформаційних процесів – інформаційних систем, мереж, інформаційних технологій.

3. Специфічні особливості і юридичні властивості інформації
На відміну від, традиційних для права об'єктів, таких як речі, інформація має специфічні особливості і юридичні властивості, які визначають громадські відносини, що виникають з її приводу, і характер поведінки суб'єктів, що мають відношення до даної інформації.

Для того, щоб окреслити інформацію у правовому контексті, ми повинні виділити такі юридично значимі ознаки, які зумовлюють специфіку інформації як об’єкта правового регулювання. До таких ознак найчастіше відносять:

  • нематеріальний характер ("самостійність відносно носія", тобто цінність інформації полягає в її суті, а не в матеріальному носії, на якому вона зафіксована);

  • суб‘єктивний характер ("інформація виникає в результаті діяльності суб‘єкта, який наділений свідомістю", тобто вона є результатом інтелектуальної діяльності);

  • необхідність об‘єктивації для включення у правовий обіг;

  • розповсюджуваність інформації. Інформація може тиражуватися і поширюватися в необмеженій кількості примірників без зміни її змісту. Звідси випливає, що у результаті поширення одна і та ж інформація може належати одночасно необмеженому колу осіб;

  • організаційна форма. У реальних умовах інформація завжди подається в суворо визначених організаційних формах – документ (оригінал, копія), база даних, бібліотека, фонд документів, архів тощо.

  • неспоживчість, можливість багаторазового використання;

  • зберігання інформації у суб‘єкта, який її передає;

  • здатність до відтворення, копіювання, збереження і накопичення.

Отже, інформація – це об’єкт багатофункціональний. Вона створюється й застосовується в усіх сферах діяльності і забезпечує виконання багатоманітних функцій і завдань, що постають перед найрізноманітнішими суб’єктами – органами державної влади, місцевого самоврядування, перед фізичними і юридичними особами, іншими соціальними утвореннями. Саме тому Закон України "Про інформацію" від 02.10.1992 р. розуміє інформацію як "документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Залежно від ролі в правовій системі інформацію можна підрозділити на правову, що створюється внаслідок правотворчої, правоохоронної, наукової юридичної діяльності, і неправову, що створюється внаслідок іншої (не правової) діяльності, але відноситься до норм інформаційного законодавства.

За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом (стаття 28 Закону України "Про інформацію"). Інформація з обмеженим доступом поділяється на конфіденційну і таємну. До таємної інформації належить інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі. Порядок обігу таємної інформації та її захист визначається відповідними державними органами за умови додержання вимог, встановлених цим Законом (стаття 30 Закону "Про інформацію").
4. Юридичні джерела інформаційного права
Визначення структури інформаційного законодавства є одним з дискусійних питань вітчизняної юридичної науки. Єдиної думки серед науковців з цього питання не існує.

Традиційно для юридичної науки і практики є прийняття за основу правового регулювання будь-якої галузі чи інституції права – Конституції України. В ній можна знайти такі базові засади інформаційного законодавства.

З точки зору інформаційного, когнітивного підходу, значна роль держави полягає у сприянні консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної самобутності інших суб'єктів суспільних відносин. Це знаходить вираз в ст. 11 Конституції. Саме через інформацію, засоби комунікації, інформаційні відносини здійснюється ця соціальна функція.

Конституцією вводиться в правий лексикон категорія "інформаційна безпека" (ст. 17). Сутність цієї категорії розкривається в інших нормативних актах, проте в Конституції зазначається, що її забезпечення є найважливішою функцією держави, справою всього українського народу.

В ст. 31 декларується, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочину чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Ст. 34 зазначає, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку.

Згідно з ст. 41, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Інтелектуальна, творча діяльність знаходить вираз в інформації.

Крім зазначених положень, в Конституція містить також ряд норм, що опосередковано регулюють інформаційні відносини між суб'єктами в державі.

Системоутворюючим документом інформаційного права та інформаційного законодавства України є Закон "Про інформацію" (від 2 жовтня 1992 р.), який закріплює конституційні засади щодо права громадян України на інформацію, закладає правові основи інформаційної діяльності. Ґрунтуючись на Декларації про державний суверенітет України та Акті проголошення її незалежності, Закон стверджує інформаційний суверенітет України і визначає правові форми міжнародного співробітництва в галузі інформації.

Закон встановлює загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації. Закон визначає сферу його дії: це інформаційні відносини, які виникають у всіх сферах життя і діяльності суспільства і держави при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації.

Закон України "Про мови" (від 22 жовтня 1989 р., із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 28 лютого 1995 р.) визначає принципові положення щодо мови в інформаційних відносинах.

Декларуючи плюралізм мовної політики, законодавець добре розуміє необхідність стандартизації інформаційних відносин, зокрема, в сфері діловодства і документації. Ст. 11 Закону визначає, що в Україні мовою роботи, діловодства і документації, а також взаємовідносин державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій є українська мова.

У випадках, передбачених у ст. 3 Закону, мовою роботи, діловодства і документації поряд з українською мовою може бути і національна мова більшості населення тієї чи іншої місцевості, а у випадках, передбачених у частині третій цієї статті, – мова, прийнятна для населення даної місцевості.

Слід відмітити, що в юридичний лексикон на Україні законодавець вводить вперше категорію "мова інформатики" В Україні інформатика здійснюється на основі української та російської мов. Комп'ютери, які використовуються в роботі державних, партійних, громадських органів, науково-дослідних, конструкторських установ, засобів зв'язку, у сфері торгівлі, обліку, постачання, в закладах освіти й культури, повинні забезпечувати можливість працювати з україномовними і російськомовними текстами.

Закон України "Про Національну програму інформатизації" (від 4 лютого 1998 р.) вводить в сферу державного регулювання на законодавчому рівні загальні засади формування, виконання та коригування Національні програми інформатизації – визначає стратегію розв'язання проблеми забезпечення інформаційних потреб та інформаційної підтримки соціально-економічної, екологічної, науково-технічної, оборонної, національно-культурної та іншої діяльності у сферах загальнодержавного значення.

Цим Законом визначаються організаційно-правові засади державного регулювання процесами інформатизації в Україні. Національна програма інформатизації включає: Концепцію Національної програми інформатизації; – сукупність державних програм з інформатизації; галузеві програми та проекти інформатизації; регіональні програми та проекти інформатизації; програми та проекти інформатизації органів місцевого самоврядування.

Національна програма інформатизації формується, виходячи з довгострокових пріоритетів соціально-економічного, науково-технічного, національно-культурного розвитку країни з урахуванням світових напрямів розвитку та досягнень у сфері інформатизації і спрямована на розв'язання найважливіших загальносуспільних проблем (забезпечення розвитку освіти, науки, культури, охорони довкілля та здоров'я людини, державного управління, національної безпеки та оборони держави та демократизації суспільства) та створення умов для інтеграції України у світовий інформаційний простір відповідно до сучасних тенденцій інформаційної геополітики.

Закон "Про Концепцію Національної програми інформатизації" (від 4 лютого 1998 р.) є розвитком попереднього закону і відкриває в Україні новий етап взаємодії інформатики і права в соціальних відносинах – введення в законодавчу практику державного регулювання такого соціального феномена, як інформатизація. В цьому нормативному акті подається визначення кількох суттєвих понять інформаційних відносин таких як заходи комплексної автоматизації, електронізації; комп'ютеризації у виробничих і невиробничих сферах; програмні продукти; інформаційна інфраструктура; галузь інформатики; нетрадиційна архітектура обчислювальних машин; системний аналіз; моделювання; оптимізація; штучний інтелект; інформатизація; галузь інформатизації та ін.

У Програмі пріоритети повинні надаватися інформаційній підтримці таких заходів: виходу України з економічної кризи шляхом формування ринкових відносин; створення сучасної інформаційної інфраструктури, інформатизації соціальної сфери.

Першочергові пріоритети надаються створенню нормативно-правової бази інформатизації, включаючи: систему захисту авторських прав; особистої інформації; розробленню національних стандартів у галузі інформатизації; формуванню телекомунікаційної інфраструктури, перш за все – оптимізації діючої мережі магістралей передачі даних; будівництву нових сучасних каналів, включаючи волоконно-оптичні та супутникові системи зв'язку; формуванню комп'ютерної мережі освіти, науки та культури як частини загальносвітової мережі Internet; здійсненню заходів інформаційної безпеки, інформатизації у сфері захисту навколишнього середовища та раціонального природокористування. У розвитку національної інфраструктури особливе місце в Концепції належить виробництву елементної бази, власних конкурентоспроможних засобів обчислювальної техніки та інформатики.

При цьому визначається принцип акумулювання досягнень вітчизняної та світової науки і орієнтир на реалізацію перспективних інформаційних технологій.

Входження України у світове інформаційне середовище на паритетно-правовій основі на початковому етапі можливе шляхом придбання державою ліцензій у провідних світових виробників інформаційних продуктів з подальшим їх впровадженням на вітчизняному ринку.

Державна інвестиційна політика у сфері інформатизації полягає в тому, що цільові бюджетні інвестиції одержують тільки ті національні виробники, які можуть забезпечити збільшення обсягів виробництва за рахунок кінцевого продукту, послуг, чистого експорту чи створення продукції, що замінює імпортовану.

Державна політика інформатизації повинна спрямовуватися на всебічну демократизацію процесів створення та споживання інформації, загальнодоступність інформаційних ресурсів та послуг, захист прав особи від інформаційного вторгнення тощо.

Головною метою Програми є забезпечення громадян та суспільства своєчасною, достовірною та повною інформацією на основі широкого використання інформаційних технологій, забезпечення інформаційної безпеки держави.

Програма спрямована на вирішення таких основних завдань:

- формування правових, організаційних, науково-технічних, економічних, фінансових, методичних та гуманітарних передумов розвитку інформатизації;

- застосування та розвиток сучасних інформаційних технологій у відповідних сферах суспільного життя;

- формування системи національних інформаційних ресурсів;

- створення загальнодержавної мережі інформаційного забезпечення науки, освіти, культури, охорони здоров'я тощо;

- створення загальнодержавних систем інформаційно-аналітичної підтримки діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

- формування та підтримка ринку інформаційних продуктів і послуг;

- інтеграція України у світовий інформаційний простір.

Організаційно-правове забезпечення процесу інформатизації передбачає розроблення пакета нормативно-правових актів з питань організації та правового регулювання відносин у сфері інформатизації, зокрема:

- захисту авторського права і прав та свобод громадян у питаннях інтенсивної інформаційної взаємодії держави та громадянина відповідно до Конституції України;

- економічного стимулювання створення національного інформаційного ресурсу;

- доступу фізичних та юридичних осіб до міжнародних інформаційних ресурсів;

- розроблення системи державних стандартів у галузі інформатизації;

- сертифікації технічного і програмного забезпечення;

- локалізації програмного забезпечення;

- розроблення нормативних актів про діяльність та взаємодію державних та комерційних структур щодо виконання Програми, залучення різних джерел фінансування, митне регулювання та інше.

Формування Національної інфраструктури інформатизації (НІІ) включає:

- міжнародні та міжміські телекомунікаційні і комп'ютерні мережі;

- систему інформаційно-аналітичних центрів різного рівня;

- інформаційні ресурси;

- інформаційні технології;

- систему науково-дослідних установ з проблем інформатизації;

- виробництво та обслуговування технічних засобів інформатизації;

- системи підготовки висококваліфікованих фахівців у сфері інформатизації.

Найважливішою частиною НІІ є національна система інформаційних ресурсів – розподілений банк даних і знань з різних галузей виробництва, науки, культури, освіти, торгівлі тощо.

На сучасному етапі реалізації Програми передбачається сприяння створенню і освоєнню виробів обчислювальної техніки та електроніки, сучасних приладів і обладнання, конкурентоздатних на світовому ринку, створенню замкнутого технологічного циклу вітчизняного виробництва сучасних компакт-дисків і перспективних DVD-дисків для забезпечення запису, збереження і розповсюдження аудіо і відеоінформації та комп'ютерних баз даних великої ємності, створенню діючих зразків високоефективних ЕОМ різних класів, інтелектуальних робочих станцій, нейрокомп'ютерів, масових засобів інформатизації, таймерних комп'ютерних систем, систем комп'ютерного управління технологічними процесами, створенню вітчизняної елементної бази, налагодженню серійного виробництва електронних карток і впровадженню інформаційних систем з їх використанням. Виконання проектів зазначеного розділу Програми сприятиме підвищенню рівня самозабезпечення засобами інформатизації і перетворенню України в рівноправного партнера у міжнародному розподілі праці з виробництва та використання засобів інформатизації.

Індустрія програмних засобів повинна стати базою для створення нових сучасних інформаційних технологій та систем, автоматизованих систем керування різноманітного призначення. Передбачається створення інструментально-технологічних комплексів підтримки розроблення високоякісного і конкурентоспроможного програмного забезпечення, відповідної державної системи оцінки якості, сертифікації програмної продукції. Виробництво програмних продуктів повинно стати самоокупною галуззю економіки, здатною експортувати свою продукцію.

Інформаційна безпека є невід'ємною частиною політичної, економічної, оборонної та інших складових національної безпеки. Об'єктами інформаційної безпеки є інформаційні ресурси, канали інформаційного обміну і телекомунікації, механізми забезпечення функціонування телекомунікаційних систем і мереж та інші елементи інформаційної інфраструктури країни. Результатом виконання Програми буде комплект нормативних документів з усіх аспектів використання засобів обчислювальної техніки для оброблення та зберігання інформації обмеженого доступу; комплекс державних стандартів із документування, супроводження, використання, сертифікаційних випробувань програмних засобів захисту інформації; банк засобів діагностики, локалізації і профілактики вірусів, нові технології захисту інформації з використанням спектральних методів, високонадійні криптографічні методи захисту інформації тощо. суб’єкт інформаційне право

У міжнародному співробітництві з проблем інформатизації головним є активна участь України в реалізації міжнародних проектів, спрямованих на формування умов для входження до глобальних інформаційних систем, захист при виконанні цих проектів національних інтересів і реалізація стратегічних цілей української зовнішньої політики.

Необхідно організувати та постійно вдосконалювати взаємозв'язок національних телекомунікаційних систем із комп'ютерними мережами інших країн та глобальною мережею Internet, забезпечити доступ до міжнародних інформаційних масивів та баз даних і геоінформаційних систем.

Важливим є створення системи інформаційно-телекомунікаційного забезпечення міждержавного співробітництва у сфері торгівлі, охорони здоров'я, боротьби з міжнародною злочинністю, гідрометеорології тощо.

Особливу інституцію в інформаційному законодавстві започатковує Закон України "Про захист інформації в автоматизованих системах" (від 5 липня 1994 р.). Метою цього Закону є встановлення основ регулювання правових відносин щодо захисту інформації в автоматизованих системах за умови дотримання права власності громадян України і юридичних осіб на інформацію та права доступу до неї, права власника інформації на її захист, а також встановленого чинним законодавством обмеження на доступ до інформації. Дія Закону поширюється на будь-яку інформацію, що обробляється в автоматизованих системах.

Закон України "Про національний архівний фонд і архівні установи" (від 24.12.93 р., із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 22.12.95 р., від 17.12.96 р.) визначає, що національний архівний фонд України є складовою частиною вітчизняної і світової історико-культурної спадщини та інформаційних ресурсів суспільства. Цей Закон регулює суспільні відносини, пов'язані із формуванням, обліком, зберіганням і використанням Національного архівного фонду та інші основні питання діяльності архівних установ.

Закон України "Про науково-технічну інформацію" (від 25 червня 1993 р.) виступає в ролі системоутворюючої інституції (підгалузі) інформаційного права України. Цей Закон визначає основи державної політики в галузі науково-технічної інформації, порядок її формування і реалізації в інтересах науково-технічного, економічного і соціального прогресу країни. Метою Закону є створення в Україні правової бази для одержання та використання науково-технічної інформації. Законом регулюються правові і економічні відносини громадян, юридичних осіб, держави, що виникають при створенні, одержанні, використанні та поширенні науково-технічної інформації, а також визначаються правові форми міжнародного співробітництва в цій галузі. Дія Закону не поширюється на інформацію, що містить державну та іншу таємницю, що охороняється Законом.

Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (від 15 грудня 1993 р.) регулює відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на винаходи і корисні моделі в Україні.

Системоутворюючим інститутом галузі інформаційного права можна вважати Закони України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (від 16 листопада 1992 р., із змінами і доповненнями), "Про телебачення і радіомовлення" (від 21 грудня 1993 р., із змінами і доповненнями), "Про рекламу" (від 3 липня 1996 р., із змінами і доповненнями).

За діючою правовою доктриною в Україні розвиток законодавства, в тому числі щодо тлумачення його змісту і категорій знаходить вираз в досить складній для сприйняття і великій по кількості підзаконних нормативних актів суб'єктів влади. Взагалі інформаційні відносини в Україні регулюють близько півтори тисячі нормативних актів.
Висновки
З проголошенням незалежності Україна постала перед вибором формування власної правової системи. Практика правотворення у нашій країні, зокрема на законодавчому рівні, пішла шляхом застосування у комплексі окремих здобутків англо-американської та європейської моделі.

Сьогодні в силу особливої актуальності об'єктом детального дослідження вітчизняних і зарубіжних юристів стали проблеми захисту інформації в автоматизованих системах не тільки в окремих державах, а й на глобальному рівні.

Комп'ютерна інформація, що вводиться до автоматизованої бази даних, записується у певній послідовності, перекладається на машинну мову, фіксується у вигляді технічного запису і вводиться до ЕОМ (автоматизована база даних). Цей, безумовно, творчий характер роботи потребує відповідної правової охорони та юридичного регулювання як на національному (законодавства окремих держав), так і на міждержавному (норм міжнародного публічного права, у тому числі щодо регулювання міжнародних приватноправових відносин) рівні.
Список використаних джерел


  1. Конституція України // Відомості верховної Ради України. – 1996.

  2. Закон України "Про інформацію" від 02.10.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.

  3. Закон України "Про науково-технічну інформацію" від 25.06.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.

  4. Закон України "Про захист інформації в автоматизованих системах" від 05.06.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 49. – Ст. 378.

  5. Закон України "Про телекомунікації" від 18.11.2003 р. // Відомості Верховної Ради України, 2004. – № 12. – Ст. 155.

  6. Антокольський А.А. Правове регулювання інформаційних об'єктів// Пробл. інформатизації. – 1999. – № 3. – С. 51-55.

  7. Бачило И.Л., Лопатин В.Н., Федотов М.А. Информационное право. – С-Пб.: Юридический центр Пресс, 2005. – 346 с.

  8. B.C. Цимбалюк, В.Д. Гавловський, В.В. Гриценко та ін. Основи інформаційного права України, Навч. посіб. – К.: Знання, 2004. – 274 с.

  9. Копилов В.А. Інформаційне право. – М., МАУП, 118 с.

  10. Копш В.А. Інформаційне право. – М.: Юрист, 1998. – 320 с.

  11. Кохановська О.В. Інформація як об’єкт цивільних правовідносин та право на інформацію за чинним законодавством і за проектом Цивільного кодексу України // Вісник Київського Національного університету ім. Т. Шевченка. Юридичні науки. – 2003. – Випуск 52-55. – С. 125-128.


скачати

© Усі права захищені
написати до нас