Ім'я файлу: Реферат.docx
Розширення: docx
Розмір: 13кб.
Дата: 09.03.2023
скачати
Пов'язані файли:
загрози в інтернеті.docx

РЕФЕРАТ

на тему: "Інформація та інформаційні технології"

Зміст

Вступ

1. Поняття інформації

2. Структура та класифікація інформації

3. Обробка інформації

4. Автоматизовані інформаційні системи

Вступ

Термін «інформація» походить від латинського слова (informatio) – роз'яснення, поінформування. Ми вкладаємо в це слово дуже широке значення і часто можемо пояснити його лише на інтуїтивному рівні. Говорячи «інформація», ми маємо на увазі і повідомлення по радіо та телебаченню, і зміст газет, книг, баз даних, бібліотек та знання, почерпнуті зі спілкування з людьми та отримані в наукових журналах. Інформацію зберігають у книгах, бібліотеках, базах даних, на папері та машинних носіях. Інформацію передають усно та письмово, за допомогою електричних сигналів та радіохвиль; одержують за допомогою органів чуття, електричних датчиків фото- та відеокамер.

Окремі дані та повідомлення обробляють, перетворюють, систематизують, сортують та отримують нову інформацію або нові знання.

У широкому значенні інформація - це відомості, знання, повідомлення, що є об'єктом зберігання, перетворення, передачі і допомагають вирішити поставлене перед людиною завдання.

1. Поняття інформації

За визначенням професора Буаде, під інформацією (лат.informatio – роз'яснення, виклад, поінформованість) мається на увазі «все те, що зменшує ступінь невизначеності нашого знання про цей предмет». Цей захід визначає корисність, цінність переданих відомостей для конкретного одержувача. Якщо в отриманих відомостях нічого нового для нас немає, кількість отриманої інформації дорівнює нулю. Тому загальним є поняття дані – будь-які відомості без оцінки їхньої значущості для споживача.

Термін інформація був введений американським математиком Клодом Шенноном у його книзі «Теорія інформації», присвяченій процесам передачі кодованих сигналів каналами зв'язку, і використовувався у вузькому значенні всередині цієї теорії. Поняття ж інформації розглядається більшою мірою як філософська категорія, що характеризує будь-яку взаємодію між об'єктами та навколишнім середовищем.

У ст. 2 Федерального закону від 27 липня 2006 р. №149-ФЗ «Про інформацію, інформаційні технології та захист інформації» закріплено поняття інформації. Інформація - відомості (повідомлення, дані) незалежно від форми їх подання.

Технологія (грец. techne – мистецтво, майстерність, вміння) – це сукупність методів обробки, виготовлення, зміни стану, властивостей, форми чогось, що здійснюються у процесі виробництва. Інформаційні технології розглядають інформацію як об'єкт з метою отримання та використання її найбільш ефективним способом.

Під економічною інформацією розуміють сукупність відомостей, що відображають стан або визначають зміну та розвиток народного господарства, всіх його ланок та елементів. Усередині загального поняття «економічна інформація» виділено поняття товарна інформація – відомості про товар, призначені для користувачів – суб'єктів комерційної діяльності. До суб'єктів комерційної діяльності належать виробники товарів, продавці та споживачі. Залежно від призначення товарна інформація поділяється на три види: основна, комерційна, споживча. Основна товарна інформація - це основні відомості про товар, що мають вирішальне значення для ідентифікації та призначені для всіх суб'єктів ринкової діяльності. Комерційна інформація – це відомості про товарі, що доповнюють основну інформацію та призначені для виробників, постачальників та продавців, але малодоступні споживачеві. Споживча товарна інформація – це відомості про товарі, призначені до створення споживчих переваг, які б вигоди від застосування конкретного товару і адресовані споживачам. Відомості про товари можуть бути доведені до суб'єктів різними засобами. Вони поділяються на групи: інформаційні ресурси, спеціальна література, маркування та реклама. Групи поділяються на підгрупи, а підгрупи – види носіїв інформації.

Економічна інформація може бути класифікована за декількома ознаками. За тимчасовою спрямованістю вона поділяється на прогнозну, планову, облікову. За істинністю: достовірна та недостовірна; по повноті: достатня, надлишкова та недостатня; за своєчасністю: своєчасна, передчасна та застаріла; за стадіями виникнення: первинна та вторинна; з позицій релевантності: релевантна та релевантна (тобто не відповідає потребам користувача). Відповідно до цих критеріїв економічна інформація має бути достовірною, достатньою, своєчасною та релевантною.

2. Структура та класифікація інформації


Під структурою інформації розуміють виділення елементів, інформаційних одиниць та встановлення взаємозв'язку між ними. При поширеному підході виділяють такі одиниці порядку укрупнення: реквізит, показник, масив, підсистема інформаційної бази, інформаційна база. Реквізит є неподільною частинкою молодшого рангу, яка несе якісну чи кількісну характеристику об'єкта, наприклад, найменування матеріалу, його маса, габарит тощо. Об'єднання реквізитів для одного об'єкта призводить до утворення показника, який несе повну якісну чи кількісну характеристику предмета чи процесу. Набір показників утворює масив, із масивів будується підсистема, що входить до складу інформаційної бази. При формуванні бази даних в комп'ютерному варіанті має сенс скористатися одиницями, прийнятими в інформатиці. Для вибору технічних параметрів комп'ютера та його компонентів використовується одиниця інформаційного об'єму: 1 байт – відповідає одному символу для більшості кодувальних таблиць.

Bit (binary digit – двійкове число) – 1 розряд двійкового коду (числа).

Bite - байт восьмирозрядне двійкове число (код).

Біт дозволяє кодувати та передавати різноманіття різних сигналів (символів), тому він не може бути використаний для кодування інформації, і мінімальною одиницею обсягу інформації є 1 байт. З іншого боку, структуровані дані охороняються в комп'ютері у вигляді таблиць, що складаються з полів (стовпців), що відповідає реквізитам, та записів (рядків), що відповідає показникам. Таблиця, що представляє собою сукупність записів, відповідатиме інформаційному масиву. Таблиця зберігається в комп'ютерній пам'яті як окремий файл, мінімальної одиницею зберігання даних. Класифікація - це розподіл множини об'єктів на підмножини відповідно до ознак їх подібності та відмінності. Класифікованим поняттям надаються різні назви: клас, підклас, група, підгрупа, вид, підвид. При класифікації економічної інформації досягається її впорядкування, можливість однакового позначення та однозначного тлумачення. Класифікатори поділяються на міжнародні та національні. Стандартна міжнародна класифікація всіх видів економічної діяльності ООН була розроблена в 1948 р. У цій класифікації виділяються в окремі категорії ті галузі господарства, які є у всіх країнах або мають велике значення для економіки. Класифікована множина має чотири рівні поділу: розділ (1 знак), підрозділ (2 знаки), група (3 знаки), підгрупа (4 знаки). Класифікованою одиницею є підприємство, організація, об'єднання. У класифікаторі використовується десятковий код, побудований за ієрархічним принципом.
У 1971 році при ООН було розроблено стандартну міжнародну класифікацію товарів та послуг. У цій галузі визначено за 157 групами. Класифікованими одиницями були товар та послуга.

При ООН з 1950 р. розроблено та періодично переглядається стандартна міжнародна торгова класифікація (Standard International Trade Classification). Її об'єктом є всі товари міжнародної торгівлі. Структура коду цього класифікатора є п'ятизначною.

Національні класифікатори суттєво відрізняються від міжнародних. У СРСР існував Загальносоюзний класифікатор промислової та сільськогосподарської продукції. Класифікатор є 10-розрядним десятковим кодом, де перші 6 розрядів визначають класифікаційну частину, а інші 4 розряди – асортиментну частину.

З липня 1994 р. у Російської Федерації діє Загальноросійський класифікатор продукції ОК 005–93 (затверджений постановою Держстандарту РФ від 30 грудня 1993 р. №301). Загальноросійський класифікатор продукції входить до складу Єдиної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Він розроблений та введений у дію замість Загальносоюзного класифікатора промислової та сільськогосподарської продукції. В ОКП передбачено п'ятиступінчасту ієрархічну класифікацію з цифровою десятковою системою кодування. На кожному щаблі класифікації поділ здійснено за найбільш значущими економічними та технічними класифікаційними ознаками. На першому ступені класифікації розташовуються класи продукції (XX OOO), на другому – підкласи (XX XOOO), на третьому – групи (XX XXOO), на четвертому – підгрупи (XX XXXO) та на п'ятому – види продукції (XX XXXX).

Широке застосування засобів обчислювальної техніки зажадало маркування товарів кодами, що зчитуються машиною. Найбільш надійним виявився спосіб читання штрих-коду ручним лазерним сканером. Штрихові коди почали використовувати на початку 1970-х років. У 1977 р. було створено Європейську предметну нумерикаційну організацію, яка розробила єдиний код для товарів, вироблених у Європі та будь-якою країною світу для Європи: 13-розрядний код EAN – 13.

СРСР вступив до EAN у 1987 р. і отримав відповідні позиції коду, ця група кодів згодом перейшла до Росії. Штриховий код EAN-13 містить цифрове позначення коду для читання маркування людиною. Характерними ознаками коду є: тринадцять знаків коду; першу цифру винесено за лівий край штрихового коду; останній штрих – подвійний. Використовується також EAN – 8, який характеризується такими ознаками: останній подвійний штрих, усі цифри перебувають під кодом. На американському ринку набув поширення код UPC, який у свою чергу, поділяється на 8-розрядний код.

У різних посиланнях країни в інформаційних таблицях, базах даних, позначення домену у мережі Internet крім повного найменування країни використовується її скорочені чи кодові позначення. Для скороченого позначення держави її найменування кодується двома знаками. В інших випадках застосовується умовне трисимвольне позначення.

3. Обробка інформації

Реалізація завдань у сфері економіки супроводжується збиранням, зберіганням, пошуком та переглядом документів. Місце та роль різних документів та операцій їх обробки у діяльності організації можна описати за допомогою наступних понять:

· документ - інформаційний об'єкт, що використовується в бізнес-процесі;

· подія - зовнішнє (неконтрольоване в рамках бізнес-процесу) дію, що має відношення до появи, обробки або анулювання документа;

бізнес-процесу;

· Виконавець - посадова особа, відповідальна за виконання однієї або декількох операцій бізнес-процесу.

Потік ділової інформації, що проходить через організації, не лише величезний у кількісному відношенні, а й напрочуд різноманітний за видами її уявлення та джерелами. Однак серед усього цього розмаїття можна виділити три складові інформаційного потоку:

- приблизно 12% інформації, з якою ми стикаємося і працюємо, є структурованою інформацією в електронному вигляді, що зберігається в базах даних і керується за допомогою механізмів систем управління базами даних (СУБД). За введення, індексування, зберігання, пошук та перегляд даних тут відповідають спеціальні, досить розвинені програмні засоби у складі СУБД;

– 15% інформації, з якою доводиться працювати не менш активно, є неструктурованими даними в електронному вигляді. Величезні масиви неструктурованої інформації зберігаються у вигляді текстових файлів, файлів електронних таблиць, органайзерів, а також потрапляють до нашого комп'ютера у вигляді ASCII-файлів електронною поштою та через факс-модеми. Для індексування та пошуку необхідних даних використовуються механізми чіткого пошуку тексту за ключовими словами та повним змістом;

– близько 75% інформації – це інформація, що зберігається на папері. Паперові документи забивають ящики столів, шафи і доводиться витрачати багато часу на те, щоб відсортувати стоси паперів, що стосуються різних справ, або вручну знайти необхідний документ за допомогою звичайної картотеки.

Введення економічної інформації в комп'ютерну базу даних частіше здійснюється вручну набором на клавіатурі символів відповідно до первинного паперового документа. У цьому участь людини-оператора у процесі введення даних знижує ефективність інформаційної системи, оскільки його продуктивність вбирається у 40 bps (bit per second – біт за секунду) чи 5cps (chart per second – символів за секунду). Для автоматизованого введення даних використовуються лазерні зчитувальні пристрої – сканери.

Економічну інформацію можна обробляти безпосередньо у документі, створеному MS WinWord, шляхом впровадження в документ дати та часу, полів, закладок. При цьому вставлене поле дозволяє використовувати формули, в яких можна застосувати багато вбудованих функцій групової обробки інформації.

Набагато частіше економічна інформація представляється для обробки у вигляді таблиць. Для обробки даних в електронних таблицях до складу MS Office включено табличний процесор Excel. При цьому засобів обробки даних, вбудованих у табличний процесор, суттєво більше і вони різноманітніші.

Є вбудовані обчислювальні блоки та процедури, наприклад, блок аналізу, що дозволяє проводити вирішення типових завдань статистики.

Економічна інформація вводиться та накопичується протягом тривалого часу. Тому її доцільно зберігати в базах даних з метою її подальшої обробки та використання для створення різних підсумкових документів. Для створення баз даних та роботи з ними до складу MS Office включено СУБД MS Access.

У сучасних інформаційних системах все ширше застосовується мовленнєве введення та виведення інформації: зокрема, для вирішення практичних завдань, пов'язаних із введенням вербальної інформації в автоматичні системи, для створення систем автоматизованого пошуку та обробки інформації різними мовами, оптимізації ліній зв'язку.

Вирішення проблеми взаємодії людини та комп'ютера природною мовою, автоматичної обробки тексту за допомогою комп'ютерів та лінгвістичне забезпечення інформаційних систем різних типів дозволяє здійснювати управління роботом, діалог у процесі прийняття рішень у системі управління, машинний переклад мови, комп'ютеризацію навчання, розробку систем штучного інтелекту.

4. Автоматизовані інформаційні системи

Аналіз та класифікацію автоматизованих інформаційних систем можна провести з різних позицій:

– за інформаційним принципом – побудовані на основі індивідуальної (локальної) бази даних; побудовані на основі розподіленої (мережевої) бази даних однорангового типу; побудовані з урахуванням бази даних ієрархічного типу «сервер – клієнт»;

– за технологічним принципом – збирання даних, передача даних, зберігання даних, обробка даних;

– за функціональним принципом – облік, аналіз господарську діяльність, планування, прогнозування.

Найбільш зручною класифікацією АІС є розподіл систем за видами забезпечення: технічне, програмне, інформаційне, лінгвістичне, математичне, правове, організаційне. Такий поділ дозволяє відволіктися як від конкретної технології, так і від конкретного функціонального призначення компонентів, що розглядаються. Однак повністю ізольовано один від одного види забезпечення розглядати не можна, оскільки принципи побудови бази даних впливають на програмне забезпечення, що використовується при цьому, а також вибір технічних засобів. Тому як основна структурна ланка автоматизованої інформаційної системи часто приймають автоматизоване робоче місце фахівця. АРМ бухгалтера - це робоче місце, оснащене засобами обчислювальної техніки, іншими інструментальними засобами та засобами оргтехніки та забезпечує автоматизацію більшої частини операцій обліку при виконанні бухгалтером своїх професійних функцій. Аналогічним чином можна визначити АРМ та інших фахівців.

Автоматизовані інформаційні системи масштабу підприємства чи галузі називаються корпоративними системами управління бізнес-процесами, або системами управління корпорацією. На заході стосовно систем масштабу підприємства часто використовують терміни manufacturing requirements planning (MRP), manufacturing resource planning (MRP II), business management systems (BMS). У сучасній інформаційній технології управління корпорацією всі виробничо-господарські операції називають бізнес-процесами. Бізнес-процес – це дії управлінського персоналу, що покривають один із видів діяльності підприємства.

Усі бізнес – процеси розбиваються більш дрібні бізнес-функції, які виконуються окремими виконавцями чи його групами і мають більш специфічний характер кожної конкретної організації.

Для здійснення бізнес-процесів у масштабах підприємства компанії необхідно, щоб працівники своєчасно мали надійні дані для ухвалення управлінських рішень, а також отримували оперативну інформацію для виконання своїх щоденних функцій. Тому в даний час головна вимога до керівників підприємств, установ та фінансових структур – це вміння організувати взаємодію всіх функціональних додатків, можливість оперативної обробки інформації та отримання всіх необхідних звітних документів. Важливе значення мають такі характеристики систем, як захист інформації від несанкціонованого доступу, їх надійна та безперебійна робота. Всім перерахованим вимогам можуть задовольняти лише системи, що мають модульну структуру та реалізовані в архітектурі клієнт-сервер.

Один із напрямів побудови корпоративних систем управління передбачає інтеграцію інформаційної системи шляхом об'єднання локальних АРМ за допомогою інтерфейсних програм. Цей напрям можна рекомендувати, коли поставлене завдання підвищити ефективність використання існуючих інформаційних технологій.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас