Ім'я файлу: Загальний аналіз сечіі.docx.pptx
Розширення: pptx
Розмір: 88кб.
Дата: 17.05.2020

Загальний аналіз сечі


Клінічна значимість:
первинна інформація про стан нирок спостереження за перебігом захворювань і моніторинг терапії
Матеріал для аналізу: ранкова порція сечі в чистій,сухій посудині. Консервація клітинних елементів - до 100-150 мл сечі можна додати кристалик тимолу.
Дослідження:
Фізичні властивості
Хімічні властивості
Мікроскопія осаду

Фізичні властивості сечі:


Кількість (обсяг) сечі volumen (circuitus) urinae. У звичайному аналізі сечі не має значення, тому що пацієнт приносить довільний її обсяг.
У здорової людини об’єм ранкової сечі приблизно 150-200 мл, добовий обсяг – 1000-

(до 2000) мл.

Поліурія – обсяг добової дози сечі понад 2000 мл (в крайніх випадках – до 3-10 л/доб.).
Анурія – обсяг добової дози сечі менше 50 мл.
Олігурія – обсяг добової дози сечі менше 800 мл.


Ніктурія - збільшення виділення сечі вночі (порушення функції нирок, початкова стадія декомпенсації серцевої діяльності)
Рідкісне сечовипускання (олакізурія) - фізіологічне явище в перші дні після народження. Часте сечовипускання (фізіологічна полакізурія) - при прийомі великої кількості рідини.

Запах:


Запах сечі– в нормі легкий специфічний; після відстоювання через розкладання сечі бактеріями – різкий аміаковий; при гнійних процесах – гнильний; при цукровому діабеті – солодкуватий (за рахунок кетонових тіл), мочених яблук (ацетону); у старих людей, після вживання валеріани, ментолу, алкоголю, а також хрону, часнику, спаржі – запах сечі різкий.


Колір сечі (color urinae) – знаходиться в прямій залежності від її щільності (відносної густини) і наявності в ній урохромів. У нормі – від солом’яно-жовтого до насиченого жовтого. В основному солом’яно-жовтий колір сечі надає стеркобілін (окислений на повітрі стеркобіліноген). Стеркобіліноген проникає в кров, а потім в сечу, отримуючи назву «уробіліноген». Уробіліногену в сечі в нормі майже немає.

Змінення кольору сечі:


Змінення кольору сечі:
червоний – буряк, еритроцити (колір «м’ясних помиїв»), сантонін (в лужній сечі), урати, амідопірин; велика кількість сечової кислоти; передозування антикоагулянтів (еритроцити в сечі!);
вишневий – оцтова кислота (з перших хвилин отруєння нею);
коричнево-червоний – рифампіцин (рідко, але викликає гемоліз!);
рожевий – аспірин;
темно-бурий – салол;
яскраво-жовтий – сантонін (в кислій сечі);
темно-жовтий – зневоднення;
зеленуватий або золотисто-жовтий колір – ревінь;
чорний – меланін, карболова кислота і її похідні;
блідий – діуретики, алкоголь;
молочно-білий – фосфати, лімфа;
коричневий (колір темного пива) – білірубін, уробілін; урати; фенол, крезол; ведмежі вушка; карболен;
зелений або брудно-синій – гниюча сеча (тиф, холера);
темний – метилдофа (допегит) – при стоянні сечі.


Прозорість сечі (perspicuitas urinae) – свіжевипущена сеча в нормі прозора.
Замутнення сечі (opacitas urinae) – спричиняється муцином (слизом), лейкоцитами, крапельками жиру, а також розкладанням сечі бактеріями і випаданням солей в осад (при стоянні сечі або при сечокам’яній хворобі).


Щільність (відносна густина) сечі – densitas urinae. У нормі щільність первинної сечі близько 1010, вторинної близько 1015-1025. Щільність сечі залежить, в основному, від вмісту в ній сечовини.
Критеріями щільності сечі є:
а) точка розмерзання (замерзлої) крові близько – 0,87°С;
б) щільність плазми крові близько 1025–1029 од.


РН сечі в нормі при змішаній їжі 4,5-8,4, в середньому 6.
Методи визначення:
орієнтовно лакмусовим папірцем (при стоянні змінюється)
рН-метрія
Зміна реакції сечі:
В нормі :в залежності від харчового раціону: (при овочевій дієті переважно лужна, при м'ясній дієті - кисла).
При патології:
кисла при гарячкових станах, цукровому діабеті, нирковій недостатності
лужна реакція при хронічних інфекціях сечовивідних шляхів, після нестримного блювання і проносів.

Хімічні дослідження сечі:


Протеїнурія (альбумінурія) – поява білка в сечі. Сеча, яка досліджується на білок, повинна бути прозорою і мати слабкокислу реакцію. У разі сильного підкислення білки в сечі набувають негативний заряд, що ускладнює їх осадження та визначення.


Виділяються такі рівні протеїнурії:
мікропротеїнурія – білка в сечі близько 0,033–0,2 г/л (сліди);
невелика протеїнурія – білка в сечі від 0,2 до 1,0 г/л;
помірна протеїнурія – білка в сечі від 1,0 до 3,5 г/л;
масивна протеїнурія – білка в сечі більше за 4,0 г/л.
Термін «альбумінурія» вважається застарілим, так як з сечею ніколи не виділяється один альбумін.

Глюкоза в сечі:


У вторинній сечі здорової людини глюкоза міститься в настільки малих кількостях, що не визначається звичайними якісними реакціями. Добова екскреція глюкози із сечею – від 10 до 500 мг. У нормі в крові людини міститься 3,9–5,8 ммоль/л глюкози (0,7–1,05 г/л); поріг глюкози в крові для нирок – 8,5–10,0 ммоль/л.


Кетонові тіла в сечі (кетонурія; ketonuria лат. acetum кисле вино; оцет – кетон аліфатичного ряду) – поява в сечі (позитивні реакції) кетонових сполук: ацетону, ацетооцтової і бета-оксимасляної кислот.
Добова екскреція з сечею кетонових тіл – 20–50 мг, але в окремих порціях сечі кетонові тіла за допомогою якісних експрес-методів не визначаються.


Реакція сечі на кров (гемоглобінурія; haemoglobinuria і міоглобінурія; myohaemoglobinuria) – поява крові в сечі. Сеча, досліджувана на гемоглобін, повинна бути свіжою тому, що при стоянні гемоглобін окислюється у метгемоглобін, який немає псевдопероксидазної активності.
При гемоглобінурії сеча довго зберігає червоне забарвлення, при миоглобинурії – швидко темніє і стає коричнево-бурою.


Білірубін у сечі (білірубінурія; bilirubinuria) – виділення з сечею білірубіну. Прямий білірубін за порогової концентрації в крові більше 3,4 мк моль/л виділяється нирками («нирковий поріг білірубіну») .
У сечу може виходити тільки прямий білірубін.
Причини білірубінурії: паренхіматозна і механічні жовтяниці.


скачати

© Усі права захищені
написати до нас