Інформаційне забезпечення інформаційних систем

• 
  моделювання уявлень користувачів;
  
• 
  об’єднання уявлень;
  
• 
  складання і аналіз моделі (схеми);
  
• 
  реальне (фізичне) проектування.
  

• 
  класифікація атрибутів;
  
• 
  композиція сутностей;
  
• 
  формування зв’язків;
  
• 
  графічне уявлення.
  

1. 
   Інформаційне забезпечення має бути достатнім для виконання всіх функцій ІС, які автоматизуються.
   
2. 
   Для кодування інформації, яка використовується тільки в цій ІС, мають бути застосовані класифікатори, які є у замовника ІС.
   
3. 
   Для кодування в ІС вихідної інформації, яка використовується на вищому рівні, мають бути використані класифікатори цього рівня, крім спеціально обумовлених випадків.
   
4. 
   Інформаційне забезпечення ІС має бути суміщене з інформаційним забезпеченням систем, які взаємодіють з нею, за змістом, системою кодування, методами адресації, форматами даних і формами подання інформації, яка отримується і видається інформаційною системою.
   
5. 
   Форми документів, які створюються інформаційною системою, мають відповідати вимогам стандартів УСД чи нормативно-технічним документам замовника ІС.
   
6. 
   Форми документів і відеокадрів, які вводяться, виводяться чи коригуються через термінали ІС, мають бути погоджені з відповідними технічними характеристиками терміналів.
   
7. 
   Сукупність інформаційних масивів ІС має бути організована у вигляді бази даних на машинних носіях.
   
8. 
   Форми подання вихідної інформації ІС мають бути погоджені із замовником (користувачем) системи.
   
9. 
   Терміни і скорочення, які застосовуються у вихідних повідомленнях, мають бути загальноприйнятими в цій проблемній сфери й погоджені із замовником системи.
   
10. 
    У ІС мають бути передбачені необхідні заходи щодо контролю і оновлення даних в інформаційних масивах ІС, оновлення масивів після відмови будь-яких технічних засобів ІС, а також контролю ідентичності однойменної інформації в базах даних.
    

• 
  програми розв’язання кожної окремої задачі становили одне ціле з масивами, які оброблялися;
  
• 
  використання якого-небудь масиву для іншої задачі забезпечувалось індивідуально пристосуванням до форм подання даних, структур елементів масивів і т ін.;
  
• 
  опис даних не потрібний, оскільки структура була раніше відома;
  
• 
  коригування масивів виконувалось індивідуальними засобами;
  
• 
  задача розв’язувалася в пакетному режимі, користувач отримував результати винятково у вигляді машинограм і виробничих документів через групу підготовки і оформлення даних.
  

1. 
   Дані відокремлені від процедур їх обробки і організовані в бібліотеки масивів загального користування. Подання інформації, формати елементів даних і структура масивів уніфіковані і не залежать від конфігурації пам’яті та її організації.
   
2. 
   Опис даних відокремлено як від програм, так і від самих даних, тому дані й програми їх обробки стають значною мірою незалежними. Це полегшує зміну структур даних і програм. Але реорганізація бібліотеки і її окремих груп компонентів потребує зміни програми обробки.
   

1. 
   Об’єднання не лише інформації, а й апаратно-програмних засобів її поповнення, коригування і видачі користувачеві.
   

3. 
   Повне відокремленням функцій нагромадження, ведення і реорганізації даних від функцій їх обробки. Дані коригуються поза рівнем програм користувача за допомогою власного апарату бази даних.
   
4. 
   Поява логічного буфера, системи управління базою даних, розв’язки між програмами користувача і базою даних.
   
5. 
   Можливість оперативної реалізації довільних запитів у режимі безпосереднього зв’язку з ЕОМ.
   
6. 
   Високий ступень централізації загальносистемних масивів, яка передбачає спільне використання загальних даних.
   
7. 
   Різноманітність даних і зв’язаність в довільні логічні структури.
   
8. 
   Наявність потужного програмного забезпечення і мовних засобів.
   

• 
  логічна структура;
  
• 
  фізична структура (для зовнішньомашинної інформаційної бази);
  
• 
  організація ведення інформаційної бази.
  

• 
  повнота подання даних;
  
• 
  мінімальний склад даних;
  
• 
  мінімізація часу вибірки даних;
  
• 
  незалежність структури масивів від програмних засобів їх організації;
  
• 
  динамічність структури інформаційної бази.
  

• 
  проектування масиву як відображення змісту окремого документа;
  
• 
  проектування масивів для окремих процесів управління;
  
• 
  проектування масивів для комплексів процесів управління, які реалізуються;
  
• 
  проектування бази даних;
  
• 
  проектування кількох баз даних.