Ім'я файлу: 1.docx
Розширення: docx
Розмір: 145кб.
Дата: 02.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
Орієнтовні завдання для співбесіди(1).doc
Розширення: docx
Розмір: 145кб.
Дата: 02.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
Орієнтовні завдання для співбесіди(1).doc
1. Особистість – соціальний індивід, що який формується в результаті
засвоєння людиною суспільних форм свідомості і поведінки. Тобто
особистість формується під впливом життя в суспільстві, спілкування,
взаємодії.
Індивідуальність – це цілісна характеристика окремої людини, її
оригінальність, самобутність її психічного стану. Не кожен індивід є індивідуальністю. Для цього треба стати особистістю.
Розвиток особистості – це процес кількісних і якісних змін в організмі під
впливом різноманітних чинників, серед яких провідну роль відіграють
цілеспрямоване виховання та навчання. Розвиток людини не можна зводити до засвоєння, простого накопичення нею знань, умінь та навичок з різних галузей науки і практичної діяльності. Його не слід розглядати лише з кількісного боку. Розвиток полягає передусім в якісних змінах психічної діяльності, в переходах від її нижчих щаблів до вищих, у виникненні нових рис пам'яті, сприймання, уявлення, мислення, волі, характеру тощо, у формуванні нових якостей особистості.
Формування особистості – процес соціального розвитку людини,
становлення її як суб’єкта діяльності, члена суспільства, громадянина.
Поняття «розвиток особистості» та «формування особистості» дуже близькі, їх нерідко вживають як синоніми. Виділяють три види розвитку і формування особистості: стихійне, цілеспрямоване, саморозвиток і самоформування.
2.
| Фактори формування особистості | |
| внутрішні (фізіологічні та психічні властивості організму) | зовнішні (соціальне оточення тощо) |
Отже, педагоги прийшли до висновку, що основними факторами формування особистості є: спадковість; оточуюче середовище; виховання, діяльність.
Формування особистості – процес соціального розвитку людини,
становлення її як суб’єкта діяльності, члена суспільства, громадянина.
Відбувається цей процес завдяки засвоєння гуманітарних дисциплін,
виховному впливу сім’ї, школи, суспільства, участі у громадському житті,
свідомій її підготовці до самостійного дорослого життя.
3. Провідна діяльність - діяльність, яка на певному віковому етапі обумовлює основні, найважливіші зміни у психіці дитини.
4. Віковими особливостями називаються характерні для певного періоду життя анатомо-фізіологічні і психічні якості. Сутність вікових особливостей наочно розкривається на прикладі фізичного розвитку людини. Ріст, зростання ваги, поява молочних зубів, а потім зміна їх, статеве дозрівання та інші біологічні процеси здійснюються в певні вікові періоди з незначними відхиленнями. Оскільки біологічний і духовний розвиток людини взаємопов'язані між Собою, то з віком відповідні зміни відбуваються і в психічній сфері. Поступово здійснюється соціальне дозрівання, проявляється динаміка духовного розвитку особистості. Це й слугує природною основою для виділення послідовних етапів розвитку людини і складання вікової періодизації.
Педагогічна періодизація дещо відрізняється від психологічної:
Немовля — з народження до 1 року
Переддошкільний вік — від 1 до 3 років
Дошкільний вік — від 3 до 6 років:
молодший дошкільний вік — від 3 до 4 років;
середній дошкільний вік — з 4 до 5 років;
старший дошкільний вік — з 5 до 6 років.
Молодший шкільний вік — з 6 до 10 років.
Середній шкільний рік — з 10 до 15 років.
Старший шкільний вік — з 15 до 17 років.
Е. Еріксон виділив 8 стадій у розвитку людини:
немовля (з моменту народження до одного року),
ранній вік ( 1 - 3 роки),
дошкільний вік (3 - 6, 7 роки)
підлітковий вік (7-12 років),
юність (13 - 18 років),
рання зрілість (третє десятиліття),
середній вік (четверте і п'яте десятиліття життя),
пізня зрілість (після шостого десятку років життя).
