Ім'я файлу: дії гравців у нападі баскетбол.docx
Розширення: docx
Розмір: 340кб.
Дата: 09.05.2022
скачати
Розширення: docx
Розмір: 340кб.
Дата: 09.05.2022
скачати
Гра в баскетбол складається з атак кошика суперника й захисту свого кошика. Тактика баскетболу теж розподіляється на тактику гри в нападі та в захисті. У сучасному баскетболі всі гравці команди, що володіють м’ячем, стають нападниками, а всі гравці, які втратили м’яч, – захисниками.
За допомогою активних дій в атаці команда оволодіває ініціативою та змушує суперника прийняти свій тактичний план гри.
Тактика нападу полягає в тому, щоб створити одному із гравців умови для кидка в кошик. Аби зробити це за 24 с, що відводяться на атаку, необхідно використати правильно організовані й добре підготовлені тактичні ходи, розраховані на наближення м’яча до кошика суперника, на створення сприятливих умов для завершення атаки та забезпечення можливості боротьби за відскік м’яча у випадку промаху. Тактика нападу дає команді можливість обирати й використовувати найбільш доцільні засоби, способи та форми ведення планомірної атаки залежно від конкретного суперника й моменту ігрової діяльності.
За своїм характером усі дії в нападі можуть бути віднесені до індивідуальних або колективних. Колективні дії згідно з класифікацією тактики гри розподіляються на групові й командні.
ІНДИВІДУАЛЬНІ ТАКТИЧНІ ДІЇ
Індивідуальні прийоми у нападі – це складові організації командного нападу. Чим краще засвоєні гравцями індивідуальні тактичні способи ведення гри, тим легше команді організовувати свої атаки, вибирати засоби нападу, готувати та проводити комбінації. Під час змагання часто складається ситуація, коли один нападник має розіграти м’яч і точно передати його партнерові, що знаходиться у сприятливому положенні для продовження атаки, або коли він, одержавши м’яч, має самостійно пройти до кошика і закинути його без безпосередньої допомоги партнерів.
Для того щоб успішно діяти в нападі, баскетболіст повинен володіти індивідуальними способами боротьби із суперником, правильно орієнтуватися в складних ігрових ситуаціях.
Різновиди індивідуальних дій гравця в нападі:
без м’яча: маневри, переміщення, зупинки, прискорення, вибір позиції, звільнення від опіки суперника, відволікаючі дії (фінти);
із м’ячем: ведення, передачі, кидки в кошик, добивання, підбір м’яча, що відскочив від щита чи кошика, взаємодії з партнером.
Індивідуальні тактичні дії без м’яча. Гра без м’яча є однією з найголовніших тактичних дій у нападі. До дій без м’яча відноситься звільнення від опіки суперника і вихід на вільне місце для того, щоб одержати м’яч від партнера та продовжити дії в атаці, або звільнити частину майданчика під щитом для партнера і створити йому вигідні умови для єдиноборства із суперником, або успішно боротися за оволодіння м’ячем, який відскочив від щита чи кошика.
Дії гравця без м’яча здійснюються у трьох напрямках: до кошика, до м’яча та від м’яча. Мета цих дій полягає в тому, щоб звільнитися від опіки суперника й вийти на вільне місце, отримати м’яч від партнера та продовжити атаку, створити сприятливі умови для інших партнерів або для успішної боротьби за оволодіння м’ячем, що відскочив від кошика.
За напрямком і характером переміщень виокремлюють два способи виходів на вільне місце для отримання м’яча: вихід назустріч партнерові з м’ячем перед суперником і вихід за спиною суперника. У змагальній практиці ці два способи реалізуються у визначених поєднаннях: коловий вихід: S-подібний вихід; V-подібний вихід за спину суперника; L-подібний вихід «петлею» на вільне місце (рис.2).
 |   |
Рис. 2. Способи пересування гравця для отримання м’яча: а – коловий вихід на вільне місце; б – S-подібний вихід на вільне місце; в – вихід петлею; г – V-подібний вихід на вільне місце
Під час виконання будь-якого способу чи варіанта, звільнення від опіки захисника забезпечується раптовим ривком, зміною напрямку й темпу бігу. Перед спробою вийти на вільне місце для отримання м’яча та атаки кошика необхідно спочатку наблизитись до захисника, зробивши фінт на ривок у бік, протилежний виходу, і тільки потім різко відірватися від захисника.
Індивідуальні тактичні дії гравця з м’ячем
Тактичні дії в нападі ґрунтуються на вмінні володіти м’ячем, оскільки кидки, передачі, ведення, повороти, фінти – це і є володіння м’ячем. Під час стрімкої атаки, коли суперник ще не встиг організувати оборону, кожний гравець нападу повинен чітко визначити швидкісні ситуації в атаці та сприяти їхньому розвитку й завершенню точними передачами і кидками.
Правильне проведення відволікаючих дій (фінтів) на кидок, прохід, передачу дозволяє баскетболісту спочатку замаскувати свої справжні дії, вивести суперника, який опікає гравця з м’ячем, з положення рівноваги, а потім прорватися до кошика чи виконати кидок із середньої або дальньої відстані.
Після отримання м’яча від партнера насамперед необхідно оцінити, чи є можливість для кидка і визначити відстань до кошика. Якщо гравець знаходиться не в оптимальному положенні для кидка, то він повинен передати м’яч партнерові, який перебуває ближче до кошика. У разі неможливості передати м’яч партнерові необхідно зробити спробу самому наблизитися до кошика чи створити ситуацію для виконання кидка партнером. Якщо всі три варіанти неможливі, то необхідно передати м’яч «диспетчеру» та спробувати зіграти без м’яча.
Усі ці дії неможливо виконати без правильної початкової позиції (стійки) гравця, що називається позицією потрійної загрози, завдяки якій є можливість виконати кидок, передачу чи ведення м’яча.
Незважаючи на те, що баскетбол є колективною грою, тактика ведення гри складається з індивідуального протиборства нападника й захисника, між конкретними парами та групами гравців. Команда проводить атаку кошика через гравця, який звільнився від опіки. Отримавши м’яч, цей гравець повинен спробувати обіграти суперника в ситуації 1x1; зробити миттєвий вибір у відповідь на дії захисника.
Якщо нападник з м’ячем правильно оцінює ігрову ситуацію, то в нього є можливість для реалізації таких індивідуальних дій:
якщо захисник опікає на відстані, то можна виконати кидок;
оцінивши позицію захисника, нападник повинен адекватно діяти доти, доки захисник не займе зручне положення для протидії;
якщо ноги захисника не зігнуті, то це означає, що він не готовий до захисту і нападник повинен атакувати;
гравцю з м’ячем доцільно зробити фінт на передачу, щоб з’ясувати, як реагує захисник на провокацію;
якщо захисник діє дуже жорстко, необхідно під час атаки кошика «спровокувати» контакт із ним, змусити його порушити правила й отримати персональне зауваження.
Фінт є імітацію початку підготовчої фази того технічного прийому, який в даній ситуації може бути реально виконаний. Фінти не мають чітко вираженого самостійного значення, оскільки вирішальну роль майже завжди відіграє основний прийом, який логічно поєднується з фінтом і слідує за ним після того, як суперник, зреагувавши на нього, вийде з положення рівноваги.
Фінт на ривок - ривок. Гравець виставляє ліву ногу вперед-уліво, злегка нахиляє тулуб ліворуч і переводить погляд в тому ж самому напрямку, показуючи захиснику, що збирається обійти його з лівого боку. Якщо захисник реагує на фінт, то необхідно зробити різкий крок правою ногою повз захисника з нахилом тулуба вперед.
Фінт на прохід - прохід (рис. 3). Гравець робить крок уперед-уліво, імітуючи прохід; у тому ж напрямку відводяться руки з м’ячем. Коли захисник зреагує на фінт, гравець різко відштовхується і кроком лівою ногою праворуч рухається з м’ячем повз захисника.
Фінт на кидок - передача. Нападник вистрибує з м’ячем угору для кидка в стрибку. Йому активно протидіє суперник. Наступної миті нападник відмовляється від кидка й передає м’яч для атаки кільця партнерові, який виходить до щита.
 |  |
1 2 3 4 5