II.Давньогрецьке суспільство за поемами Гомера.
Сім’я та шлюб
Про патріархальний устрій, що панував у таких сімʹях, досить чітко, хоча й не деталізовано 67, йдеться у гомерівських поемах. Безумовно, не в залежності від їхніх розмірів, главами сімей були чоловіки, мужі. Саме на них лежала відповідальність за достаток сімʹї, за добування засобів для існування — війною, грабунками чи вмілим хазяйнуванням. Ця обставина й обумовлює їхнє панівне становище, перетворює глав сімей, чоловіків взагалі, не лише на розпорядників сімейного майна, а й на фактичних його володарів. Відповідно, становище жінки в гомерівську епоху стає хоча й не безправним, але більш підкореним. Уже саме одруження часто набуває відтінку купівлі-продажу нареченої, яка називається епітетом «алфесібея» — букв. «та, що приносить биків». Згадаймо в цьому звʹязку: батько Нестора, Нелей, обіцяв свою дочку Перо тому, хто приведе йому биків Іфікла; дівчата на виданні часто виступають у ролі своєрідних призів у змаганні героїв; їх обіцяють як винагороду за виконання певного доручення, тощо. При цьому, як було уже сказано, чоловік залюбки брав собі з полонянок наложниць, присутність яких у домі дружина повинна була терпіти. У той час, коли чоловік був главою сімʹї, роль дружини зводилася до ролі матері його законних дітей та до ролі ключниці, домоправительки, що керує прислугою.
А) Процедура укладення шлюбу
Б) Влада батька
В) Становище жінки та дітей –Пенелопа, дружина Одіссея, 20 років чекає його з походу. Гомер молить побачити рідні береги, дім, тварин, рабів, сім’ю(не згадується дружина).
Але, марно бажаючи Бачити хоч дим, від рідних берегів далеко висхідний, Смерті єдиної він благає (I 56-58);
Так, наостанок, по волі долі, він коханих ближніх,
Землю батьків і багато прикрашений будинок свій побачить (V 41-42);
Воля, навпаки, долі, щоб коханих ближніх, рідну Землю і світло-влаштований будинок свій знову він побачив
(V 114-115);
лише тільки б Світлий свій будинок, і сім'ю, і рабів, і багатства побачити (VII 224-225);
щоб міг ти побачити Світло-багатий свій будинок, і вітчизну, і милих домашніх (X 474-475).
Г) Структура ойкоса
Господарчу основу суспільного життя складало землеробство та скотарство 50, що підтверджує загалом висновок про повернення грецького світу після краху мінойськоахейської цивілізації до сільськогосподарських форм економіки. Проте рівень розвитку сільського господарства, який проступає в «Іліаді» та «Одіссеї», цілком певно свідчить про те, що гомерівське суспільство вже досить далеко відійшло від примітивних колективістських трудових принципів. Головною економічною ланкою в поемах є вже не рід, не родова община, а мала патріархальна сімʹя та її автономне домогосподарство — ойкос.
У гомерівську добу могла існувати якщо й не родова власність на землю та інші види майна, то принаймні її пережитки, у тому числі й у сфері ментальній, в утриманні колективною свідомістю уже затемнених новими порядками спогадів про належність землі всьому загалові — як основного засобу виробництва, як властиво джерела самого життя усієї общини. З огляду на такі уявлення заповідати майно не-родичам у гомерівському суспільстві заборонялося. Що ж стосується основного багатства, землі, то вона взагалі вважалася в кінцевому рахунку власністю всієї общини, хоча в її межах клери могли вільно переходити з рук у руки; клери й знаходилися в основі ойкісного господарства, господарства патріархальних сімей, що займалися, як уже сказано, землеробством та скотарством. Власне, обʹєднання цих сімей і знаходилося в основі гомерівського полісу.
Науковці зауважують, що для греків oikonomicus (від грецьк.: оikos — будинок, nomos — закон, правило) означало лише облаштування домашнього побуту.
Так наче двоє мужів, зустрівшись на нивах суміжних,
З мірою кожен в руці, про межу сперечаються спільну,
Про щонайменший окраєць, щоб поля однаково мати...
(«Іліада», XII, 421—423)
Найбільші ойкоси за своєю соціальною належністю також були аристократичними
Д) Домашнє житло, повсякденне життя та побут членів ойкоса
Соціальна структура
А) Простонароддя
простонароддя, також перестає бути єдиним. Розділ демосу за професійною ознакою вказує на початок виділення з його середовища демосу ремісничого та, можливо, торгового
Б) Виділення знаті та особливості аристократичного етосу
аристократія — політична (з авторитетних у вирішенні внутрішньообщинних проблем старійшин, глав наймогутніших родів та найчисельніших сімей), військова (з особливої ролі у справах війни та воєнної організації) чи будь-яка інша (з релігійного авторитету, авторитету таланту, авторитету багатства тощо). Поеми Гомера дозволяють конкретизувати цю тезу 71. З «Іліади» та «Одіссеї» також можна зробити висновок, що верхівку тогочасного суспільства становить родова знать. Перш за все — це вожді-басілевси грецьких родів, фратрій та племен, глави найбільших патріархальних сімей, нащадки героїв, що уособлюють славу та силу всього общинного колективу. У поемах вони нагороджуються спеціальними епітетами — «арістой» (букв.: «ті, що відзначаються відвагою», «кращі»), «агатой» («добрі», «благородні»), «кальой» («прекрасні, «хороші») на противагу «какой», тобто «простим», «поганим», «ницим» рядовим общинникам. Знать усім вирізняється з-поміж маси народу, демосу. Гомерівські герої відзначаються своїм розумом, мудрими порадами при вирішенні важливих питань. Вони й фізично довершені.
Не слід забувати, й що значну частину вже згадуваних поліклерой, багатонадільних, складали, очевидно, також аристократи, — словом, все свідчить про те, що знать стає водночас і знаттю землевласницькою. Зрештою, найбільші ойкоси за своєю соціальною належністю також були аристократичними. У них, крім рабів та домашніх, шукали притулку й переселенці-метанасти і збіднілі члени роду. Розраховуючи на допомогу та покровительство свого багатого співродича, вони складали його почет, а інколи — й невеличку дружину, яка супроводжувала його на війну та в грабіжницькі походи, підтримувала у внутрішніх, міжобщинних та міжродових конфліктах, слухняно відстоювала його точку зору в народних зборах тощо. Значні людські та матеріальні ресурси, якими розпоряджалися аристократи, дозволяли їм дійсно відігравати суттєву роль у вирішенні загальнообщинних проблем.
В) Фети та метанасти
Г) Становище рабів
В мене й рабів досить було, і усього багато,
З чим у нас добре живеться і за що нас звуть багачами.
(«Одіссея», XVII, 422—423)
Челядь, яка над собою не чує хазяйської влади,
Зовсім не квапиться те, що належить їй, вчасно робити,
Тож половину від гідності Зевс одбира громовладний
У чоловіка, якому дні рабської долі прирік він.
(«Одіссея», XVII, 320—324)
Скільки за тебе, хтось із міднянозбройних ахеїв
Сльозами умивану десь поведе й дня свободи позбавить.
Будеш для іншої в Аргосі дальньому ткати на кроснах,
Будеш їй воду носить з Мессеїди або з Гіпереї
Проти бажання — могутня примусить тебе неминучість.
(«Іліада», VI, 448, 450, 454—458
III.Господарська діяльність
Сільське господарство
Він бушував на рівнині, немов та ріка в водопілля,
Що від зимових набухла дощів і всі греблі зриває.
Стримать не зможуть її ні міцно збудовані греблі,
Ні огорожі навкруг виноградників, рясно розквітлих, —
Раптом нахлине вона, обтяжеиа зливою Зевса,
Й гине багато у ній прекрасної праці людської.
Так перед сином Тідея троян захитались фаланги...
(«Іліада», V, 87—93)
Так, як вечері жадає ратай, що майстерного плуга
На новині цілий день йому тягнуть воли винно-темні,
Й серцем радіє, коли вже на захід схиляється сонце
Й близько вечеря, і вже він іде, ледве тягнучи ноги,
Так же радів Одіссей...
(«Одіссея», XIII, 31 — 35)
"М'яку цілину він представив на ньому, родючу ріллю
Тричі розпушену плугом. І багато на ній хліборобів
Гнало парні плуги, ведучи їх туди і назад. "
(«Илиада», XVIII, 541 - 543, пер.В.В.Вересаєва).
"Так само, як якщо лобатих волів запряже хлібороб
Білий ячмінь молотити на току, добре рівняння,
І під ногами мукали волів висипаються зерна ... "
(«Іліада», XX, 495 - 497, пров. В.В.Вересаєва).
Ремісництво
В жвавому танці па звиклих ногах вони легко кружляли,
Наче той круг у руках гончаревих, коли забажає
Він перевірити тільки, як круг обертатися буде...
(«Іліада», XVIII, 599—601)
Так, наче шкуру велику з бика, наповнену жиром,
Людям своїм доручає господар як слід розтягнути,
Ті ж, ухопившись за неї і ставши навкруг, на всі боки
Тягнуть її, і з неї вологість виходить із жиром,
Поки від спільних зусиль поволі розтягнеться шкура.
Так же туди і сюди на малому просторі тягнули Тіло ті й другі...
(«Іліада», XVII, 389—395)
Торгівля та бартер
Двом Атрея синам, Агамемнону та Менелаю,
Тисячу мірок вина послав Леонід у дарунок.
Там же черпали вино собі довговолосі ахеї,
Хто обмінявши на мідь, а хто за блискуче залізо,
Хто за шкуру волячу, а хто і за цілу корову,
Хто за невільника навіть...
(«Іліада», VII, 4 70—475)
“Та у зухвалій відвазі, на власні довірившись сили, - Пірацтво, набіги.
Кинулись раптом вони єгипетські ниви гудові
Скрізь грабувати, жінок з немовлятами всіх полонили.”
(«Одиссея», XIV, 262 - 264, пер. Бориса Тена).
“Раз фінікійці до нас прибули, мореходці славетні,
І навезли, шахраї, блискіток в кораблі своїм чорнім.
(«Одиссея», ХV, 455 – 456, пер. Бориса Тена)
Протягом цілого року лишились у нас фінікійці,-
Різних товарів багато в місткий корабель закупили.”
(«Одиссея», XV, 412 – 416, пер. Бориса Тена).
«Ні, не зрівняно тебе я, чужинне, із мужем, що досвід – Зневага до торговців.
Має в змаганнях, а їх між людьми так багато буває!
Схожий ти більш на того, що в судині багато весельній
Морем никає весь час на чолі гендлярів – мореплавців,
Думає тільки про кладь і торгу лише виглядає
Й хижих прибутків,- на мужніх борців аніяк ти не схожий.»
(«Одиссея», VIII, 158 - 164, пер. Бориса Тена).
IV.Військова організація та організація влади. Судочинство в гомерівському суспільстві
Організація війська
По племенах і родах поділи, Агамемноне, воїв,
Родові рід, а племені плем’я нехай помагає.
Тільки-но зробиш ти так, і тобі покоряться ахеї.
(«Іліада», VII, 362—364)
Щойно на місці однім наступаючі раті зійшлися,
Разом зіткнулися шкіри щитів, і списи, і зусилля
Мідянозбройних мужів. Один об один ударялись
Круглоопуклі щити, аж луною навкруг гуркотіло.
Все тут змішалось — і крики звитяжні, і стогони людські
Тих, що губили і гинули, й кров’ю земля підпливала.
(«Іліада», IV, 446—451)
Народні збори
Багатство знаті, її особлива роль у справах війни обумовлювали та морально виправдовували претензії аристократів на домінування в общині. Загальне ускладнення суспільного життя призводить до помітних змін у співвідношенні між різними складовими частинами уже згадуваної родоплемінної тріади влади. Це видно вже з ролі народних зборів — агори, оплоту общинної демократії. Для Гомера вони ще не втратили остаточно свого значення. Згадки про агору розкидані буквально по всіх поемах: вона скликається для вирішення питання щодо продовження війни, для зʹясування причин мору, для відправки на батьківщину з острову феаків чужинця Одіссея, для розгляду скарги Телемеха на безчинства женихів у його домі, для участі в судових процедурах тощо.
Одначе фактичне значення народних зборів при формальному їх проведенні вже сходить на ніщо. Народна маса, прості общинники не беруть участі в обговоренні питань — вони лише виявляють своє ставлення до промовця криком, брязкотом зброї — реакцією, на яку не дуже зважають їхні вожді. Народ не має права навіть дорадчого голосу. Коли один з простих ополченців під стінами Трої, «муж із народу» Терсіт під час зборів намагається висловити свою думку, критикуючи Агамемнона, його «замирює» Одіссей. Xарактерною при цьому є поведінка народу: зі співчуттям прислуховуючись до виразника його настроїв Терсіта, він не сміє так само відкрито виступити на підтримку останнього; навіть навпаки — народ з готовністю вітає Одіссея, кепкуючи з посоромленого правдолюбця.
Влада басілевса – басілевси – військова демократія, вожді. Перебирали на себе важелі.
Дорійські племена, що підкорили Грецію, жили невеликими родовими общинами. Життям общини керував обраний її членами правитель — баеилевс. Об’єднання кількох родів називалося фратрія. Інколи багато дорійських родів об’єднувалися у філи. Із поем Гомера видно, що на цей час виникла заможна верхівка роду — аристократія (басилеї), яка володіла багатьма землями, що передавалися в спадок. Поступово філи об’єднувалися, і ці об’єднання згодом стали основою для виникнення невеликих міст-держав — полісів.
Центрами полісів були відроджені дорійцями міста, навколо яких розташовувалися невеликі поселення із сільськогосподарськими угіддями.
В гніві своєму страшні богородні бувають державці, — ВИДІЛЕННЯ ЗНАТІ ТА ЕТОСУ
Їх-бо достойність — од Зевса, і любить їх Зевс-промислитель.
А як з народу натрапив кого, хто голос підносить,
Жезлом його уперіщить і гострим нагримає словом:
От божевільний! Ти б тихо сидів та інших би слухав,
Кращих за тебе, — ти ж, боягуз, воювати нездатний,
Ні на війні, ані в раді на тебе не зважають ніколи.
Адже не кожному тут поміж нас панувать, між ахеїв.
Блага нема в многовладді, — один хай буде державець.
Владар один, що йому хитромудрого Кроноса сином
Берло* дано і закон, щоб над людом своїм панував.
(«Іліада», VII, 196—206)
Басилевсом також називався військовий голова союзу племен. Гомер в Іліаді пише (II: 204—205, переклад Б. Тена):
Блага нема в многовладді, — один хай буде державець [koiranos, вождь];
Владар [basileus] один…
Рада старійшин
Рада старійшин (геронтів), так зване Буле, складає третю ланку родоплемінної тріади. Функціонально воно ще зберігає до певної міри своє першопочаткове значення. Геронти виступають представниками родових общин та великих, впливових патріархальних сімей. Вони виділяють із свого середовища посольство для умилостивлення розгніваного Ахілла; вони приносять клятву від імені ними репрезентованих общин, вони зрештою, як ми бачили, беруть участь у розгляді судових справ та у вирішенні найважливіших загальнообщинних справ. Проте по суті своїй Буле гомерівської епохи не стільки рада старійшин, скільки саме рада представників знаті, не в залежності від їх віку, — орган, що проводить, коли разом з басілевсом, а коли й на противагу йому, відкриту проаристократичну політику.
Суд
Як судді, басілевси вважалися хранителями та тлумачами звичаєвого права, — закон, разом зі скіпетром, вручав їм також Зевс, — хоча на практиці до них зверталися, мабуть, нечасто. В усякому випадку, на щиті Ахілла, серед типових сцен, що передають картини мирного життя, судова справа розглядається на агорі, перед очами старійшин роду, басілевси ж при цьому не згадуються (якщо тільки не проводити знак рівності між ними та старійшинами).