Ім'я файлу: Реферат история.docx
Розширення: docx
Розмір: 29кб.
Дата: 08.05.2020
скачати
Пов'язані файли:
31467.doc

«І море, і Гомер, і вірша смак солодкий…»

Л.Костенко

Сучасна європейська цивілізація дуже багато в чому своїм розвитком зобов’язана стародавній Греції. Ця порівняно маленька держава зробила просто таки величезний внесок у загальносвітову культуру: медицину, політику, мистецтво, літературу, театр.

Антична доба — період якісних змін в історії людства, період народження нових форм суспільного й культурного життя, що найперше виявились у створенні держав-полісів з розвиненою формою демократичних засад громадської спільноти, переході до приватної власності, зміні способу життя людини, її відносній мобільності. Ідеалом суспільства стає вільна і політично активна людина. Саме вона виступала об´єктом і змістом культури.

Визначальною у формуванні грецької культури стала межа III і II тисячоліть до н.е. Саме тоді на островах та узбережжі Егейського моря відбувається розвиток егейської, або крито-мінойської, цивілізації.

Насправді ж стародавня Греція, це не одна, а відразу кілька цивілізацій, які розвивалися і трансформувалися протягом століть. Серед них можна виділити:

  • Мінойську цивілізацію, яка існувала в ранній період розвитку древньої Греції, з нею пов’язана, наприклад, знаменита легенда про Тесея і Мінотавра, що має ймовірно під собою якусь реальну історичну основу.

  • Ахейську цивілізацію, саме про цей період пише Гомер у своїх епічних поемах «Іліада» і «Одіссея».

  • Еллінську цивілізацію, власне період найвищого розквіту давньогрецької цивілізації.

Також і саму територію стародавньої Греції прийнято умовно поділяти на три частини: Північну, Середню і Південну. У Південній Греції перебувала войовнича і сувора Спарта, серце античної Греції – Афіни, розташовувалися в Середній Греції, на Півночі ж знаходилась Фессалія та Македонія.

Що ж стосується історії стародавньої Греції, то її історики умовно поділяють на кілька періодів,а саме:

-Ранній період. Настає так званий «темний вік» античного світу.Цей період характеризується занепадом культури, відсутністю письмових джерел (саме тому нам не багато відомо про цей період).  Племена пеласгів, що населяли грецьку територію за 3 тисячоліття до н. е. були вигнані звідти прийшлими з півночі племенами ахейців. Ахейці створили ахейськую цивілізацію, вони в свою чергу, були знищені племенами дорійців, які знаходилися на більш низькому в культурному плані рівні розвитку. Дещо пролив світло на цей період лише Гомер, правда, довгий час серйозні історики вважали події, описані в «Іліаді» про Троянську війну лише вигадкою поета, поки такий собі німецький археолог Генріх Шліман не розкопав реальну Трою.

-Період Архаїки. У період архаїки (VIII—VI ст. до н.е.) грецька культура набуває бурхливих змін, що виявляються насамперед у виробленні етнічної самосвідомості та відчутті культурної ідентичності. З безлічі досі розрізнених племен почала виникати одна грецька народність зі своїм особливим психологічним складом, з однією, хоч і поділеною на кілька діалектів, мовою та з хоч іще примітивною, але вже досить своєрідною культурою. До кінця VI ст. до н.е. задосить короткий для культурно-історичних масштабів проміжок часу Греція перейшла від варварства до цивілізації. Греки випередили в царині культури всіх сусідів, зокрема країни Середньої Азії, які до того часу очолювали культурний прогрес людства. Культурними настановленнями, які пов´язували різні міста в одне ціле і об´єднували грецьку народність, були олімпійські ігри. Вони проходили в Олімпії на Пелопоннесі на честь Зевса Олімпійського. Тут стояв його храм з величезною статуєю батька богів. Олімпійські ігри проводились раз на чотири роки. Перша олімпіада відбулася в 776 р. до н.е.

-Класичний період. Період класичного розвитку Стародавньої Греції (V - IV ст. до н.е.) став часом найбільшого розвитку її культури. Сформований поліс з його демократичними тенденціями був ідейною основою потужної культурної підойми. Особливо прискорилися ці процеси за часів Перикла (близько 490-429 pp. до н.е.) - далекоглядного політика, хороброго воїна, блискучого оратора, який домігся військово-політичної величі Афін. Його оточували найвидатніші та найталановитіші люди, серед яких - історик Геродот, трагік Софокл, скульптор Фідій, художник Поліклет. Період правління Перикла, який обіймав посаду стратега протягом 15 років, називають "золотим віком" розвитку Афін; культурні досягнення класичної Греції досягли за цих часів найвищого щабля.

-Елліністичний період. Остання третина IV—І ст. до н. є. Він же завершальний період розквіту грецької цивілізації, момент її найбільшого зеніту, коли влада, (а заодно і культура) греків завдяки енергії одного македонця простяглася від власне Греції до далекої Індії, де навіть була створена унікальна греко-індійська культура, проявлена, наприклад, в статуях Будди, зроблених в грецькому стилі античної скульптури. (такий дивовижний культурний синкретизм). Після смерті Олександра Македонського, його неосяжна імперія розпалася настільки ж швидко, як і завойовувалася, грецький вплив тим не менш ще продовжував зберігатися деякий час, але з часом поступово став приходити в занепад. І нарешті, з піднесенням Риму і появою на грецькій землі римських легіонерів прийшов остаточний кінець грецької цивілізації, яка була повністю поглинена Римською імперією. 

Культура Стародавньої Греції

Культура Стародавньої Греції створювалася вільними людьми, обдарованими поетичним сприйняттям світу. У всьому що осягав грек, він відкривав гармонію, будь то світобудова чи людська особистість. У своєму міфологічному сприйнятті грек одухотворяє все що стосувалося його свідомості.

Гармонійність і одухотвореність - ось що визначає цілісність грецької культури.

Саме в античній Греції були сформульовані перші філософські поняття, які заклали ті фундаментальні знання про світобудову, якими користується і сучасна наука.

Грецький історик Геродот став буквально «батьком історії», саме його історичні праці є зразками для праць наступних поколінь істориків. Грецький лікар Гіппократ став «батьком медицини», його знаменита «клятва Гіппократа» і донині виражає морально-етичні принципи поведінки лікаря. Вже згаданий нами драматург Есхіл став творцем театральної драми, його внесок у театральне мистецтво і розвиток театру просто величезний. Також як і величезні внески греків Архімеда та Піфагора у розвиток математики. А філософа Аристотеля можна взагалі назвати «батьком науки» в широкому розумінні цього слова, так як саме Аристотель сформулював основоположні принципи наукового пізнання світу.

Мистецтво Стародавньої Греції

Славу мистецтва Стародавньої Греції перш за все становлять її архітектуpa, скульптура, вазописи і театр.

Архітектура. В галузі архітектури основним досягненням греків було створення
ордерної системи, в якій вперше послідовно і до кінця здійснився поділ частин на колони і балки архітрава. Така чіткість дозволила створити універсальну архітектурну мову, придатну для вираження різного змісту. Одним з вищих досягнень грецької архітектури є комплекс Акрополя. Головне його спорудження - Парфенон- храм, багато прикрашений скульптурою і рельєфами. Акрополь був і святилищем, і укріпленням, і громадським центром. Тут зберігалася державна скарбниця, знаходилися бібліотека і картинна галерея (пінакотека). Грецька архітектура вміла прекрасно вибирати місця для своїх будівель. Храм зводився саме там, де йому було відведено місце немов самою природою, і разом з тим його спокійні строгі форми, гармонійні пропорції, світлий мармур колон стверджували перевагу людини над навколишнім світом. Весь лад Афінського Акрополя пронизаний благородною красою, спокійно-урочистою величчю, ясним почуттям міри і гармонії. Грецькі архітектори, на відміну від єгиптян і персів, не прагнули придушити глядача гігантським, надлюдським масштабом. Навпаки, вони намагалися розмірити з людиною кожну частину своєї споруди. Ніде люди не відчували себе такими великими, сильними і широкоплечими, як перед Парфеноном, бо його будівельники, грецькі зодчі Іктин і Каллікрат, як і всі греки, почували себе і справді подібними богам.

Вазопис. Справжні твори давньогрецької живопису до нас майже не дійшли. Судити про них допомагають збережені розписані керамічні вази. Слово кераміка походить від грецького керамус - гончар. Одне з передмість Афін - Керамік - особливо славилося гончарами. Це була тонкостінна, добре обпалена кераміка, суцільно вкрита малюнком. У період архаїки малюнок наносився чорним лаком. В епоху пізньої класики на зміну чорнофігурному стилю прийшов червонофігурний, коли фон судини покривався чорним лаком, а фігури залишалися в кольорі глини.

Скульптура. Схиляння греків перед красою і мудрим пристроєм людського тіла було таке велике, що ні пейзаж, ні події реального життя не надихали так майстрів, як показ звичайної вільної людини. Грецьке мистецтво прагнуло до людської міри у всьому:його улюблений образ - стрункий юнак-атлет. Дивлячись на Аполлонів, ми розуміємо, що не так важливо, чи хотів художник зобразити дійсно Аполлона, або атлета, чи героя. Він зобразив Людину! Аполлон завжди молодий - ні старість, ні дитинство тоді не привертали скульпторів: адже тільки в зрілій молодості життєві сили знаходяться в повному розквіті і рівновазі. Він завжди голий, його цнотлива нагота не потребує прикриття. Його тіло пронизане готовністю до руху, особа не виражає ніякого певного переживання або індивідуальних рис характеру. Умовна посмішка його - трохи підняті куточки рота-тільки можливість посмішки, натяк на радість буття.

Греки володіли мистецтвом так званої типової психології - вони передавали багату гаму душевних переживань на основі узагальнених людських типів. Правильний, ніжний овал, пряма лінія носа продовжує лінію лоба, довгастий розріз глибоко сидять очей, невеликий рот, повні опуклі губи, круглий підборідок, хвилясте волосся м'яко і щільно облягають голову. Це класична краса, якої достатньо для втілення різних типів античного ідеалу. Трохи більше енергії в складках губ - перед нами Афіна. Більше м'якості в обрисі щік, губи напіввідкриті, очі затінені - перед нами чуттєвий образ Афродіти. Овал обличчя ближче до квадрату, шия товща, губи крупніше - це вже образ молодого атлета.

Але головна виразність грецької скульптури полягала не стільки в особі, скільки в русі тіла. Дивлячись на античні статуї, ми не помічаємо ні відбитих голів, ні рук: пластична музика говорить досить багато про що.

Театр. Історія виникнення театру пов’язана зі святами Давньої Греції.  Першим сформованим жанром була трагедія (буквально - пісня козлів). Одягнені в козлячі шкіри, учасники зображали супутників Діоніса-сатирів. Відмінна риса грецького театру - хор. Актор з'явився пізніше. Справжнім основоположникомтрагедії став Есхіл.Він ввів другу дійову особу. Зробив дію динамічною, з'явилися декорації, маски. Майстрами грецької трагедії були Софокл і Евріпід. Змістом їх п'єс були міфи про богів і героїв. Рідше - історичні факти. Комедія народилася з пісень, повних обрядової розгнузданості і виконувалися натовпом поселян. Вистави в давньогрецькому театрі тривали з раннього ранку до пізнього вечора і збирали десятки тисяч глядачів. Сидіння для глядачів розташовувалися амфітеатром, часто побудованим прямо на схилі гори. А внизу, на величезній орхестрі (сцені), йшла вистава. Під час театральних вистав часто звучали найрізноманітніші музичні інструменти: ліра, кіфара, флейта або авлос.

Давньогрецькі філософи

Стародавня Греція дала світу чудових філософів, в концепції яких вплетені безцінні думки про людину та її виховання.  Стародавні греки не просто використали наукові досягнення інших народів - Вавилону, Стародавнього Єгипту, Китаю, - а й творчо переробили їх, сприяючи тим самим розвитку знань, що дає підстави говорити про інтелектуальну революцію та виникнення науки як такої саме в Стародавній Греції.

Натурфілософи шукали першооснову Всесвіту. Для Фалеса з Мілету це була вода; для його учня Анаксімена - первинна матерія, "апейрон"; для Анаксімандра - повітря, "ефір"; для Геракліта (520-460 до н.е.) - вогонь. Геракліта, зокрема, називають одним з основоположників діалектики. Він учив, що на Землі немає речей, а є процеси: "Все тече, все змінюється", "Не можна двічі увійти в одну й ту саму річну".

Раціоналістичній філософії протистояла філософія ідеалістична, яка начала світу вбачала не в природі та її явищах, а в ідеях. Таким філософом-ідеалістом був Піфагор, який жив у VI ст. до н.е. в Сицилії. Він став засновником релігійно-філософської громади, що пояснювала світ за допомогою числових співвідношень.

До перших філософам Стародавньої Греції, що займається проблемами виховання, відноситься Демокріт (460-370 до н.е.). Він надавав великого значення вихованню, який вів, але його думці, до володіння мудрістю, тобто трьома дарами: "добре мислити, добре говорити, добре робити". Займатися вихованням слід всюди і завжди: "вночі і вдень, на батьківщині і на чужині".

Демокріт був одним з філософів, хто передував становлення поглядів софістів, в числі яких найбільш відомими були Горгій і Протагор (IV ст. До н.е.). Софісти, будуть мандрівними філософами, давали уроки дорослим аристократичним нащадкам, що закінчили елементарне навчання. Софісти пропонували навчати "управління справами домашніми і міськими", тобто думали про виховання активних громадян поліса. Центральної педагогічної ідеєю був тезу про вирішальну роль участі самої людини в своєму вихованні. Красномовний в зв'язку з цим теза софістики "Людина є міра всіх речей". 

Сократ був одним з родоначальників діалектичних прийомів пошуку істини шляхом постановки навідних запитань. Сократичний метод можна вважати одним з головних педагогічних здобутків Сократа. Головне завдання наставника Сократ бачив у тому, щоб пробудити потужні душевні сили учня. Бесіди Сократа викликали в слухачів особливий емоційний і інтелектуальний підйом. 

Важливу роль у розвитку педагогічної думки Античності зіграв самий великий учень Сократа - Платон (427-347 до н.е.). Для Платона навчання і виховання - Пайдейя - це важкий шлях до морального і фізичного досконалості - калогатіі.Педагогічні судження Платона виросли з його філософського бачення людини і світу. За Платоном, життя - перехідний етап руху людини до "істинного буття - таким собі умосяжним і безтілесним ідеям ( Ейде )". Платон аналізував зв'язки виховання з суспільним устроєм. За Платоном, суспільство і освіта не тільки взаємно залежать, але і реформують один одного. 

Найближчий учень Платона Аристотель (384 322 до н.е.) близько 20 років, аж до смерті свого вчителя, провів в Афінській академії. Потім три роки був наставником Олександра Македонського (356-323 до н.е.). Він створив в Афінах навчальний заклад Лікей, яким керував протягом 12 років. Ликей - символ всієї подальшої діяльності Арістотеля. Написані ним в ці роки твори були конспектами бесід, які він вів з учнями лікея. Найбільш системно викладено погляди Аристотеля на виховання і навчання в трактатах "Політика" і "Нікомахова етика".Аристотель ставив людей, які займалися вихованням і навчанням, на найвищу сходинку в суспільстві: "Вихователі ще більш гідні поваги, ніж батьки, бо останні дають нам тільки життя, а перші - гідне життя". Їм розширено було розуміння виховання і навчання. На думку Аристотеля, Пайдейя - не тільки прилучення до якихось гідним істин, а й навчення виносити власні судження.

ВИСНОВКИ

Протягом багатьох віків Стародавня Греція не являла собою єдиного цілого ні в географічному просторі, ні з точки зору соціально-політичної організації суспільства. Однак зовсім небезпідставно ми говоримо про цілісність давньогрецької культури, що повною мірою виявилася в період її існування. Це, насамперед, поняття про космос як порядок, що протистоїть хаосу, це міра як провідна категорія й організуючий принцип філософської, політичної, естетичної та етичної культури, це антропоцентризм, або уявлення про головне місце людини у природі, це агональність, або змагальність, яка демонструвала здатність вільної людини брати активну участь в усіх проявах життя, це, нарешті, яскраві та видовищні релігійні свята, що не обходилися без урочистої ходи або спортивного змагання.

На межі V і IV ст. до н.е. світ грецьких полісів охопила всебічна криза. Суспільна нестабільність, зменшення ролі Афін у культурному житті еллінів, загроза македонського вторгнення спричинили в людей зневіру у звичних полісних цінностях, традиційні уявлення витіснялися новими настроями та ідеями. У всіх сферах духовної культури IV ст. до н.е. з´явилися ознаки нового, що виходило за рамки класичних норм та ідеалів, сповіщаючи про настання нового етапу в культурному бутті античного світу.

Цікаві факти про Давню Грецію

  • Всім звичне слово «ідіот» давньогрецького походження. Ідіотом стародавні греки називали громадянина поліса, який не брав участі в загальних зборах та голосуванні, тобто чоловіка, який не цікавиться політикою в нашому сучасному розумінні, який відсторонив себе від політичних перипетій.

  • У стародавній Греції існував спеціальний інститут гетер, яких ні в якому разі не можна плутати з повіями. Гетери, подібно японським гейшам були красивими і в той же час освіченими жінками, здатними і підтримати інтелектуальну бесіду, і такими що розбираються в поезії, музиці, мистецтві, з широким кругозором, вони служили для насолоди чоловіка не тільки у фізичному сенсі, а й у всіх інших можливих сенсах. Багато грецьких гетер збирали навколо себе філософів, поетів, вчених, яскравий тому приклад, гетера Аспасія, яка була коханкою Перикла, в Аспасію свого часу навіть був закоханий юний Сократ.

  • Всіх інших представників так сказати менш культурних народів стародавні греки називали «варварами» і саме вони ввели в обіг цей термін («варвар» з давньогрецької перекладається як «зайда, чужинець»). Пізніше римляни також заразилися цією грецькою ксенофобією.

  • Хоча греки і з погордою ставилися до всяких скіфів та германців, називаючи тих «варварами», в свою чергу, самі вони дуже багато почерпнули з більш розвиненої давньоєгипетської цивілізації і культури. Так, наприклад Піфагор у молодості навчався у єгипетських жерців. Історик Геродот також бував у Єгипті і багато розмовляв з єгипетськими жерцями. «Ви греки, немов малі діти», – говорили йому тамтешні жерці.




скачати

© Усі права захищені
написати до нас