Ім'я файлу: Статті І.Франко.docx
Розширення: docx
Розмір: 18кб.
Дата: 08.04.2020
скачати

І. «Література, її завдання і найважніші ціхи» → в) критика принципів «реалізму, національності й народності», висунутих І. Нечуєм-Левицьким.

Проти того, що література має бути «реальна», Франко не перечить. Але він виступає проти того змісту, який вкладається в це поняття автором статті «Сьогочасне літературне прямування». Франко цілком доречно бачить плутанину в твердженнях автора: з одного боку, він воює проти натуралізму, фотографічності в мистецтві; з другого, сам же боронить засади натуралістичного мистецтва. На перший погляд здається, що автор статті проти далекої від реального світу фантастики та сентиментальності в літературі; при більш поглибленому розгляді виявляється, що він саме на тому й стоїть. З цього приводу Франко дотепно зауважив: «Реальна література повинна бути одкидом правдивої, реальної жизні… повинна бути дзеркалом в которому б одсвічувалась правдива жизнь». Щира правда! Але гов,- автор розрiзнює таку реальну лiтературу вiд другої "ультрареальної", котра творить-дi тiльки простi копiї натури, простi фотографiї, та й годi. А хiба дзеркало не вказує простої копiї? Хiба "одкид берега в водi" щось бiльше, нiж фотографiя? I чим копiї та фотографiї простi_, а "одкиди" та "дзеркала" не простi_? Чому "ультрареальнi" фотографiї дуже однобiчнi, дуже прозаїчнi, буденнi по смаку ч. автора? А ось черствi й твердi? Чого ж їм не стає, щоб стати "одкидами" та "дзеркалами", чого: "пишного духу iдеалiзму, фантазiї, серця, пишного духу щирої поезiї".

Отже, принцип «реальності» Нечуя-Левицького далекий від того, що становить суть реалізму.

Послідовно викриває Франко трактування двох інших принципів – «національності» і «народності».

За словами Франка: «Ч. авторовi зовсiм не яснi в головi i тi "принципи" - i таким способом виходить, що вся його робота була дуже плохо обдумана. Воно й не могло вийти iнакше, коли хто береться судити про яке дiло i поперед усього ставить його догори ногами i починає вiд найпустiших, формальних питань. Розумiється, що тодi до питань основних вiн не дiйде, а й самi формальнi переплутає».

Щодо визначення характеру відмінності українських пісень від російських, до якого вдається автор як до одного з аргументів у своєму поясненні специфічності прикмет «національності» і «народності» української літератури, то вони, за висловом Франка, « викликають попросту сміх і до наукової аргументації годі їх пришпилити».

ІІ. «Слово про критику» → а)критика не є керманичем для літературної творчості, вона мусить бути не догматичною, а аналітичною, не дедуктивною, а індуктивною.
«У нас часто ще можна почути голоси, що задля браку критики наша літературна продукція йде самопас, що критика повинна давати напрям літературній продукції, кермувати нею, немов виховувати літератів і белетристів». За висловом Франка, такі думки хибні, як і хибне розуміння завдань критики. «Колись і критики і граматики, може, й думали так, що вони можуть командувати – одні поезією, другі мовою, – та думка така давно закинена». Також висловлюється про те, що кожен великий талант ішов всупереч встановленим критичним правилам і навіть «творив разом з великими творами і нові критичні міри для них, вказував нові точки опори, нові горизонти для критики». Тому критика аж ніяк не може бути «керманичем» для літератури, а завжди «шкутильгала» за нею, популяризувала, пояснювала, «розжовувала» вже готові здобутки. Тож «хотячи чи не хотячи, вона мусить бути не догматичною, а аналітичною, не дедуктивною, а індуктивною».

ІІІ."Із секретів поетичної творчості" (розділ "Вступні уваги про критику") → Б) погляд на літературну критику як на наукову діяльність.
Франко вважає, що завдання літературної критики полягає в аналізі поетичних творів яким-небудь науковим методом. Політичні, соціальні, релігійні ідеї не належать до літературної критики. На думку Франка, літературна критика має бути естетичною і послуговуватися тими методами наукового досліду, якими послуговується психологія , а «значить, може зробитися вповні науковою, спосібною до дійсного розвою, а не залежною від капризів та моди.»

Лише в такому разі критика може бути корисною, давати слушні вказівки як письменникам так і читачам, які удосконалять продуктивність та якість літературної галузі.
ІV. «Iнтернаціоналізм і націоналізм у сучасних літературах» → Б)проблема літературної моди, таланту.
Проблема літературної моди полягає в тому, що раніше митці писали за покликом душі, але згодом стали писати «за покликом моди», тобто літературної течії. Вважалося, що «…хто не пише в дусі Ніцше, не йде за слідами Бодлера, Верлена, Метерлінка, Ібсена та Гарборга, той не писатель, не варт доброго слова.» Але це не зовсім достовірно. Адже жодна з літературних «мод» не може викреслити талант. Хоч і панування мод є безсумнівним, так само як і зміни в європейській літератури, але без таланту це буде лише хвилинний ефект.
V. Значення літературно-критичної спадщини І. Франка → В) введення світової літератури в коло зацікавлень українського читача.
Іван Якович знайомив українського читача із зразками світової літератури та зацікавлював нею. У своїх працях наголошував на тому, що для повноціннішого розуміння світу, для кращого розуміння рідної літератури потрібно знати й інші, порівнювати їх. Ставши редактором відділу літератури і критики в журналі «Літературно-науковий вістник» (1898—1906), він уміщує в ньому серію своїх статей під загальною назвою «Із чужих літератур», супроводжуючи ці статті перекладами з вибраних ним письменників. У «Літературно-науковому вістнику» Франко друкує переклади з Альфонса Доде, Анатоля Франса, Готфріда Келлера, Марка Твена, Ібсена, Лессінга, Міцкевича, а також публікує переклади з маловідомих тоді австралійських новелістів: Джона Гріна, Артура Девіса, Дж. Пойнтона та багатьох інших.

Поряд з цим чудові твори світової літератури — індійський епос, середньовічна поема «Бідний Генріх», «Рейнеке Фукс» у народних варіантах, «Дон Кіхот» Сервантеса, поезії Гейне і Гюго, староруська, старогрецька, староіндійська поезії, народні сказання — творчо перероблюються письменником. Також друкував не лише твори, а й статті про самих світових письменників, чим підігрівав інтерес до різних літератур.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас