СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені А.С. МАКАРЕНКА
Навчально-науковий інститут педагогіки і психології
Кафедра дошкільної та початкової освіти
Курсова робота з педагогіки на тему:
ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ МИСТЕЦТВА
Здобувача освіти 3 курсу
навчально-наукового інституту педагогіки та психології, 0032 групи
Єфремової Єлизавети Валеріївни
науковий керівник
кандидат педагогічних наук, доцент,
доцент кафедри дошкільної освіти і початкової освіти
Данько Н.П.
Національна шкала___________
Кількість балів_______________
Оцінка ECTS_________________
Суми – 2021
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО
ВИХОВАННЯ………………………………………………………………..…..5
1.1. Проблема художньо-естетичного виховання……………………………....5
1.2. Особливості художньо-естетичного виховання молодших школярів…....8
1.3. Засоби художньо-естетичного виховання дітей молодшого
шкільного віку…………………………………………………………………...11
РОЗДІЛ 2. ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ
ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ МИСТЕЦТВА….15
2.1. Роль уроків образотворчого мистецтва в художньо-естетичному
вихованні дітей молодшого шкільного віку………………………………...…15
2.2. Комплекс заходів з художньо-естетичного виховання дітей
молодшого шкільного віку……………………………………………………..19
2.3. Методичні рекомендації щодо художньо-естетичного виховання
дітей молодшого шкільного віку засобами мистецтва………………………..22
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….26
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...28
ДОДАТКИ ………………………………………………………………………30
ВСТУП
Актуальність. Відмінною рисою сучасної початкової освіти є спрямованість її змістовно-цільових аспектів у бік гуманізації, яка означає глибокі якісні перетворення в стратегії і тактиці навчання з урахуванням перш за все особистісного чинника. Основна увага зосереджена на створенні сприятливої обстановки для кожного учня, його виховання як вільної, цілісної особистості, здатної до самостійного вибору цінностей, самовизначення в світі культури. В умовах, що склалися актуальним стає художньо-естетичне виховання, що забезпечує ціннісне ставлення до навколишнього світу, емоційно-образне осягнення реальності, розвиток здатності сприймати красу в усьому її різноманітті та створювати прекрасне в навколишній дійсності.
У наш час проблема художньо-естетичного виховання є одним з найважливіших завдань, що стоять перед сучасною українською школою. Вказана проблема розроблена достатньо повно в працях вітчизняних, а також зарубіжних науковців. Серед них Д. Кабалевський, Д. Джола, Н. Киященко, А. Макаренко, Б. Ліхачов, В. Сухомлинський, М. Таборідзе, В. Шацька, А. Щербо та інші.
Ефективність процесу художньо-естетичного виховання дітей молодшого шкільного віку може бути підвищена, якщо організований педагогом навчально-виховний процес буде спеціально орієнтований на активізацію естетичної діяльності школяра, що виконує функцію освоєння естетичних цінностей суспільства, перетворення їх в духовне багатство особистості, а також функцію творення естетичних цінностей в дійсності та мистецтві. У процесі естетичної діяльності в учнів повинні сформуватися стійкі художньо-естетичні здібності, якісно завершений механізм діяльності, що і забезпечить повноцінну естетичну взаємодію їх зі світом, позначиться на їх всебічному розвитку.
Мистецтво власне має унікальні можливості впливу на людину, тому художньо-естетичне виховання дітей молодшого шкільного віку потрібно розглядати не лише як процес набуття художніх знань та вмінь, а, насамперед, як універсальний засіб особистісного розвитку учнів на основі виявлення індивідуальних здібностей, різнобічних естетичних потреб та інтересів.
Сучасний навчальний заклад має стати осередком художньо-естетичного виховання, плекання творчої особистості, виховання людини, що характеризується високою емоційно-естетичною культурою. Саме таку мету ставить перед собою сучасна українська школа.
Мета курсової роботи – дослідження художньо-естетичного виховання дітей молодшого шкільного віку засобами мистецтва.
Завдання курсової роботи:
1. Розглянути проблему художньо-естетичного виховання.
2. Розкрити особливості художньо-естетичного виховання дітей молодшого шкільного віку.
3. Виокремити засоби художньо-естетичного виховання дітей молодшого шкільного віку.
4. Визначити роль уроків образотворчого мистецтва в художньо-естетичному вихованні дітей молодшого шкільного віку.
Об’єкт – процес художньо-естетичного виховання дітей молодшого шкільного віку.
Предмет – художньо-естетичне виховання дітей молодшого шкільного віку засобами .
Методи дослідження: аналіз наукової літератури; синтез; узагальнення.
Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновку, списку використаних джерел та додатків.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО
ВИХОВАННЯ
1.1. Проблема художньо-естетичного виховання
Проблема художньо-естетичного виховання підростаючого покоління належить до важливих проблем сучасної освіти, так як кожен історичний етап розвитку суспільства, формуючи свій ідеал, пред'являючи свої, нові вимоги або модифікує колишні, переорієнтовуючи людину в її оцінках дійсності. Найважливішим фактором цілеспрямованого художньо-естетичного впливу на особистість є мистецтво.
Естетичне виховання – базовий компонент мети виховання та виховної системи, узагальнюючий розвиток естетичних ідеалів, потреб та смаків. Завдання естетичного виховання умовно можна розділити на дві групи – придбання теоретичних знань та формування практичних умінь.
Р. Кузьмина вважає, що художнє виховання – це формування здатності відчувати, розуміти, оцінювати, любити мистецтво, насолоджуватися ним, розвиток потреб у художньо-творчій діяльності та створенні естетичних цінностей [14].
Прийнято вважати, що в процесі художньо-естетичного виховання людина починає орієнтуватися і розуміти естетичний ідеал, художню силу мистецтва відповідно до уявлень того суспільства, де вона живе. По-іншому можна судити про залучення особистості до естетичного ідеалу і досвіду, коли мова йде про народні традиції, що прийшли з глибини століть. В даному випадку варто звернути увагу на особливий – духовний характер залучення людини до естетичних цінностей творів народного мистецтва, вважає В. Куломаєва [15].
В процесі естетичного виховання особистості важливими аспектами є: процес формування та розвитку естетичного сприйняття, здатність до співпереживання, придбання естетичного ідеалу та формування естетичного смаку, виникає якісна потреба в створенні прекрасних творінь, причому не тільки в сфері мистецтва, але і в трудовій діяльності, в побуті , у відносинах, у вчинках людей та їх поведінці [3].
О. Сбітнєва зазначає, що естетичний ідеал – найбільш загальне та цілісне уявлення людини про прекрасне в природі, суспільстві і самій людині, яке сприймається як мета. Йому притаманні не тільки зразково-нормативні ознаки, а й соціально-спонукальні. Таким чином, наявність у підростаючого покоління уявлення про ідеальне в різних проявах веде до активізації творчої діяльності, спрямованої на досягнення цього ідеалу. Специфічною рисою естетичного ідеалу є його образність, що має емоційно-чуттєвий та візуально-конкретний характер. Естетичний ідеал як найважливіший елемент структури художнього світогляду формується протягом досить тривалого часу і не є остаточно сформований освітою. Він розвивається протягом усього життя людини, але в головних, концептуальних пріоритетах залишається досить послідовним [23].
О. Дубасенюк вважає, що сутність естетичного ідеалу може виражати його гуманістичний та загальнолюдський аспект. По відношенню людини до світу, за її власними вчинками та реакції на вчинки інших людей, поведінки та діяльності можна судити про те, яким ідеалом людина керується. Висловити естетичний ідеал, об'єктивувати його ідеальні риси, матеріалізувати його і тим самим надати можливість іншим сприймати його – це можна лише в творі мистецтва. Естетичний ідеал в творчому, мистецькому процесі представлений образами героїв творів мистецтва, в яких зосереджені ті чи інші ідеальні риси, яким автор віддає свою перевагу. Естетичні ідеали, які культивуються в суспільстві в різні часи та епохи, в різних країнах, в різних стилях та напрямках мистецтва, також були дуже різні, а часом і протилежні в ідеалізованих якостях [4].
Формування естетичних здібностей базується на діагностиці індивідуальних задатків особистості, на створення позитивних стимулів для естетичної та художньої діяльності. Що ж стосується методів естетичного виховання особистості, то до них з повним правом можна віднести: аналіз творів мистецтва або естетичних об'єктів, вирішення ряду естетичних завдань, вправ, заохочення тощо. Форми естетичного виховання – це бесіди та лекції, кінолекторії, тематичні вечори, дискусії та колоквіуми з історії мистецтв, зустрічі, «круглий стіл», майстер-клас з художниками та ін. [5].
Художньо-естетичне виховання особистості – процес, який має цілеспрямований характер, де приймають спільну участь педагог та його учні. І ця діяльність в кінцевому рахунку може бути використана у вирішенні важливої педагогічної проблеми – в процесі виховання естетичної культури особистості, зокрема:
- вміння виявляти емоційні почуття та чуйність на такі критерії, як: прекрасне та потворне, комічне та трагічне у всіх сферах життя та мистецтва;
- володіти естетичним сприйняттям та естетичним ідеалом, а також умінням оцінювати художні достоїнства творів мистецтва;
- виявляти глибокий інтерес та повагу до народної традиції, розуміти та розпізнавати основні тенденції сучасного мистецтва;
- виявляти та удосконалювати свій творчий потенціал, а також інтерес до естетичного освоєння світу;
- проявляти власну причетність у творчому процесі, в художній діяльності, а також брати активну участь у створенні прекрасного;
- проявляти прагнення гармонійно сприймати життєві позиції, з точки зору закону краси, а також прагнути стверджувати естетичні ідеали у відносинах, вчинках, у праці тощо [2].
Сутністю художньо-естетичного виховання дітей молодшого шкільного віку в освітній організації є становлення дитини як особистості. Процес творчого розвитку молодших школярів доцільно будувати з урахуванням широкого підходу до вирішення даної проблеми. В рамках педагогічного процесу, спрямованого на навчання, наприклад, образотворчої грамоти, не варто позбавляти дітей можливості самостійно відкривати знання та закріплювати вміння. У розділі, пов'язаному з освоєнням принципів межування квітів, недоцільно знайомити дітей з готовим варіантами різних способів отримання відтінків кольорів. Куди важливіше та результативніше було дати їм можливість самостійно експериментувати з кольором та спробувати знайти різні рішення в отриманні кольорів та відтінків шляхом їх змішування [5].
Отже, художньо-естетичне виховання – це цілеспрямований процес формування творчо активної особистості дитини, здатного сприймати та оцінювати прекрасне, трагічне, комічне, потворне в житті та мистецтві. Для результативної роботи з художньо-естетичного виховання дітей молодшого шкільного віку необхідні певні умови такі як: заохочення творчості та вільного самовираження дітей, дбайливе ставлення до процесу та результату творчості, створення атмосфери творчості.
1.2. Особливості художньо-естетичного виховання дітей молодшого
шкільного віку
В період складних процесів в культурі кінця XX – початку XXI ст., перегляду низки духовних цінностей, появи потоку псевдокультурних явищ, які видаються та приймаються за істинні культурні цінності, головну роль набуває завдання художньо-естетичного виховання молодших школярів. Значення художньо-естетичного виховання зростає в сучасному суспільстві, від людини вимагають підвищення творчої активності, залучення до культури суспільства та світоглядного становлення, прояву людської індивідуальності. Від рівня культури кожної окремо взятої людини залежить рівень культурного розвитку суспільства в цілому. Щоб насолоджуватися красою та створювати її, потрібно володіти якостями, які в своїй сукупності складають естетичну культуру особистості.
В умовах, що склалися актуальним стає переосмислення духовного становлення молодшого школяра на основі розвитку естетичного бачення навколишнього світу, його емоційно-образного осягнення, так як саме в даному віці закладаються основи естетичної та загальної культури.
У молодшому шкільному віці закладені великі можливості художньо-естетичного розвитку дітей. Діти зазвичай дуже цікавляться малюванням, ліпленням, співом, музикою тощо. Правильна організація цієї діяльності, з одного боку, сприяє розвитку у них естетичних почуттів, з іншого – розвитку компонентів відповідних здібностей (з'являється тонка диференціація слухових та зорових подразників, музичний слух, здатність до слухового подання мелодії тощо) [4].
У період молодшого шкільного віку у дітей накопичуються знання про художні та естетичні явища, оволодіння ціннісними орієнтирами, розвиток особистісних мотивів спілкування з естетичними та художніми об'єктами, формується емоційно психологічні установки, оціночно-смакові уявлення, освоюються різноманітні способи образно-емоційного мислення в художній та естетичній сферах [15].
Сформований в даний час науковий підхід до процесу художньо-естетичного виховання дітей молодшого шкільного віку здійснюється в умовах недостатньої теоретичної розробленості суті естетичної культури молодшого школяра, рівнів її сформованості. Дослідники не приділяють першочергової уваги аспекту розвитку індивідуальності молодшого школяра в процесі художньо-естетичного виховання, при цьому головна увага приділяється перш за все формуванню особистості, особистісних якостей, які забезпечують людині інтегрованість з суспільством. Л. Виготський говорив про значимість та необхідність перетворення загальнолюдських цінностей на вищі психічні функції індивідуальності [25].
В даний час, згідно з гуманістичною концепцією, яка затверджена в українській освіті, розвиток індивідуальності учнів є найважливішою її метою. На перший план висувається проблема формування цілісної людини (не тільки її особистісних якостей, але і психічних). Розвиток тієї чи іншої якості особистості має розглядатися в єдності з розвитком сфер індивідуальності людини (інтелектуальної, мотиваційної, емоційної, вольової, предметно-практичної).
На сьогоднішній момент завдання шкільної освіти полягає не тільки в цінності знання, а й в цінності людини, яка втілена в її унікальності. Людська унікальність, неповторність, індивідуальність тісно сплетені з рівнем сформованості її естетичної культури, яка виступає в якості однієї з характеристик самої людини і прояву людської сутності.
Перед сучасною українською школою стоять наступні завдання:
1) виробляти у дітей молодшого шкільного віку потребу в придбанні знань;
2) залучати учнів до художньо-творчої діяльності, до естетичної культури;
3) розвивати естетичний смак, творчі здібності учнів;
4) формувати естетичні почуття, духовні та моральні якості [15].
О. Горбунова вважає, що дитина, як і рослина в основному створює себе сама і цей процес строго індивідуальний. Дослідник вказують на те, що зовнішнє середовище служить дитині матеріальною «базою», де вона черпає ресурси, необхідні їй для розвитку. На педагога, як вказує автор, покладаються обов'язки створити для дитини сприятливі умови. У зв'язку з цим, необхідно дотримуватися таких умов, що сприяють у художньо-естетичному вихованні учнів:
- емоційно-позитивний тон спілкування з дітьми;
- естетизація середовища;
- естетика поведінки та зовнішнього вигляду педагога;
- надання більшої самостійності дітям;
- створення освітніх ситуацій, в яких синтезовано всі частини життєвого світу дитини, що дозволяють робити «відкриття», пов'язані з емоційним освоєнням світу (природа, культура, рідна мова, традиції, спілкування з учителем, однолітками);
- цілеспрямована організація діяльності споглядання з метою викликати естетичну емпатію;
- актуалізація інтелектуально-естетичних дій дітей [4].
Художньо-естетичне навчання пронизує всю організацію життєдіяльності молодших школярів. Радісна, доброзичлива атмосфера навчання, наповнена постійним відкриттям для себе навколишнього світу, дає можливість виховувати особистість, яка зазнає інтерес та потребу здобуття знань.
Таким чином, процес художньо-естетичного виховання сприяє духовному становленню підростаючого покоління, є одним із шляхів виховання гармонійної, цілісної особистості.
1.3. Засоби художньо-естетичного виховання дітей молодшого
шкільного віку
Одним з найважливіших завдань початкової освіти є формування функціонально грамотної особистості, яка володіє не тільки предметними, а й універсальними знаннями та вміннями. Її вирішення пов'язане з залученням молодших школярів до світової та національної художньої культури, розвитку у них здатності бачити красу навколишнього світу, прекрасне в житті та мистецтві, емоційно сприймати твори мистецтва, оцінювати їх з позиції естетичного змісту, а також формуванням умінь реалізації набутого художньо-естетичного досвіду в різних видах художньої діяльності.
Вирішення проблеми художньо-естетичного виховання учнів молодших класів знаходиться в тісному зв'язку з питаннями розвитку їх мотиваційної сфери. В першу чергу у молодших школярів необхідно формувати естетичні потреби в галузі мистецтва, в осягненні художніх цінностей суспільства. Естетичний інтерес учнів в початковій школі становить особливу форму естетичної потреби і пов'язаний з прагненням дитини творити щось нове, перетворювати навколишній світ на основі емоційно-чуттєвого досвіду та уявлень про добро, істину, красу. В силу цього в основі художньо-естетичного виховання лежить властиве дитині від природи прагнення до прекрасного, ступінь якого визначається здатністю особистості емоційно переживати мистецтво та творчо перетворювати навколишню дійсність [25].
Завдання з художньо-естетичного виховання учнів початкових класів вирішуються в процесі освоєння предметів навчального плану. Наприклад, на уроках фізкультури дитина пізнає красу людського тіла, спортивних досягнень, проявів прекрасного в людському дусі, волі до перемоги. В інтелектуально-мовленнєвій діяльності проявляється краса мистецтва слова, розумової праці об'єктивних сторін дійсності художньої мови. У трудовій діяльності підкреслюється краса цілей і процесу праці, її результатів і тих відносин, які виникають в ході колективної трудової діяльності.
Одним з найважливіших засобів художньо-естетичного виховання учнів початкових класів виступає мистецтво. Своєрідність мистецтва обумовлено його предметом, змістом, соціальною функцією та способом відображення дійсності. Особливість даної сфери відображення дійсності як засобу виховання полягає в тому, що в ньому сконцентрований творчий досвід особистості, духовне багатство всього людства [4].
Унікальність кожного виду мистецтва представлена своєрідністю його художньої мови, яка надає особливий вплив на людину (слово, звук, рух, колір, форма, гармонія тощо). Наприклад, музика безпосередньо звернена до емоційно-образної, емоційної сфери дитини. Сприйняття музичних образів сприяє формуванню та збагаченню світогляду молодших школярів, їх музично-естетичному смаку, ціннісно-орієнтованій поведінці. Скульптура наочно передає об'ємну, пластичну виразність тіла, тим самим сприяючи розвитку у дітей молодшого шкільного віку здатності сприймати його форму, гармонію тощо. Живопис звернений до сприйняття почуття форми та кольору; споглядаючи мальовниче полотно, можна помітити загальний колорит, розподіл кольору, гармонію тонів, але слід стежити і за композицією, розташуванням фігур та виразністю малюнка. Все це дозволяє учням молодших класів зрозуміти та розкрити художній образ твору, стикнутися з внутрішнім світом художника, висловити своє ставлення до змісту картини [4].
Естетична природа різних видів мистецтв допомагає відчути художнє явище в різному сенсорному вигляді, в перекладенні однієї мистецької події на мову іншої (наприклад, розгорнутий музичний образ в поєднанні кольору, в рухах, слові). Виховне значення спілкування молодших школярів з мистецтвом полягає в розширенні діапазону їх художньо-естетичних реакцій та художньо-естетичних почуттів, в перетворенні цінностей мистецтва в стан внутрішнього світу.
В освітньо-виховному процесі мистецтво є одним з основних засобів художньо-естетичного виховання. Розглянемо можливості вирішення питань художньо-естетичного виховання учнів початкових класів засобами образотворчого мистецтва. Даний вид мистецтва не тільки втілює різноманіття навколишнього світу в його конкретно-чуттєвих образах, а й висловлює філософсько-естетичне світосприйняття художника. В образотворчому мистецтві відображаються всі сторони людського життя – праця, побут, відпочинок людини, її звершення. Тому дуже важливо засобами образотворчого мистецтва виховувати у дітей молодшого шкільного віку повагу до того, що створюється працею людини [15].
Важливим завданням художньо-естетичного виховання учнів молодших класів засобами образотворчого мистецтва є розвиток у них здатності емоційно сприймати зображувані предмети, осягаючи їх естетичну сутність. Емоційно-естетичне сприйняття зображуваних предметів передбачає спрямованість зорового сприйняття насамперед, на ті особливості предметів, які висловлюють їх естетичний зміст: відповідність, пропорційність об'ємних форм та поверхонь, гнучкість, витонченість ліній та контурів предмета, гармонійність відносин світлотіні та світлових відтінків. Спрямованість зорового сприйняття на особливості, що визначають естетичний зміст об'єкта, повинна носити емоційний характер [4].
Ефективність вирішення завдань художньо-естетичного виховання дітей молодшого шкільного віку багато в чому залежить від ряду умов. Однією з них є формування у молодших школярів елементарних естетичних уявлень та понять. Основний напрямок даної роботи полягає в практичному ознайомленні учнів з різними видами мистецтва, розвитку їх естетичного сприйняття, здатності до найпростіших естетичним судженням. Процес художньо-естетичного виховання на уроках образотворчого мистецтва повинен здійснюватися в єдності різних видів художньої діяльності: гри-драматизації, різних історій на задану тему, твори або читання віршів; органічного включення музики для розуміння характеру твори та способів його вираження, для внутрішнього проживання художнього образу. Важливою є реалізації ігрових прийомів роботи. Можна використовувати різні художньо-дидактичні ігри, наприклад «Кольоровий круг», «Гончарне мистецтво», «Святковий торт» тощо [25].
Нетрадиційні уроки з образотворчого мистецтва можуть проводитися у формі змагання та ігор (урок-конкурс; урок-змагання, урок-вікторина, урок-турнір, урок-гра, урок-кросворд тощо); публічного спілкування (урок-телеміст, урок-конференція, урок-аукціон, урок-інтерв'ю, урок-дискусія, урок-диспут та ін.); уроку, що спирається на фантазію та творчість (урок-фантазування; урок-сюрприз, урок-казка, урок-творчість; урок-спектакль, урок-виставка, урок-захист творчих робіт та ін.); уроку, заснованого на імітаційної діяльності (урок-екскурсія, урок-подорож, урок-репортаж та ін.).
1 2 3