Хочу запропонувати вам послухати ось таку невеличку історію.
У невеличкому мальовничому селі жила працьовита і дружна родина: тато, мама, бабуся і другокласниця Софійка. Тато часто їздив у відрядження. Мама працювала в лікарні і дуже часто затримувалась на роботі. Тому більше всього часу Софійка проводила з бабусею. Бабуся на городі – і дівчинка там, бабуся порається по господарству – і Софійка тут як тут. І , навіть, уроки онучці допомагала робити бабуся.
Але, коли наступала ніч і треба було лягати спати, Софійці так хотілося, щоб поруч була матуся, яка б приголубила її і розповідала різні цікаві історії. Та мама з роботи поверталася занадто пізно. Дівчинка встигала вже заснути.
Одного разу, повертаючись зі школи, Софійка потрапила під дощ і дуже змокла. Прокинувшись зранку, дівчинка відчула жар по всьому тілу і зрозуміла, що захворіла.. В цей час до доньки, побажати доброго ранку , зайшла мама. Вона побачила, що донечці дуже погано. Мама вийшла з кімнати, не зачинивши за собою двері і мала Софійка почула, як мама відпрошується на цілий день з роботи.
Дівчинка з радощів забула і про свою застуду. Цілий день мама з донечкою провели разом: разом снідали і обідали, разом дивилися телевізор, разом допомагали бабусі. Мама розповідала маленькій про свою роботу, а дівчинка – про те, що відбувалося за останній час у школі. Їм було весело і добре разом.
Ввечері, лягаючи спати, Софійка запитала у матусі : «Мамо, скажи, невже для того, щоб ми з тобою провели такий чудовий день, мені потрібно було захворіти?» У матусиних очах промайнув сум і біль….
Шановні батьки, як ви думаєте, чого не вистачало маленькій Софійці?
Спілкування в родині – це перш за все час, проведений батьками разом з дітьми. І не під екранами телевізорів, коли мама дивиться улюблений серіал, а дитина просто сидить мовчки поруч. І не святкування Нового року за одним столом, коли дорослим нема діла до дитини. А спілкування на природі, чи під час відвідування зоопарку, кінотеатру, піцерії , бібліотеки чи просто сидячи з дитиною вдома, малюючи, клеючи , ліплячи те, що дитині так цікаво.
Чи замислювалися Ви над тим, скільки часу відводите на спілкування з дитиною? Чи все знаєте про її успіхи і негаразди? Знайте, а дитина все помічає і пам’ятає. Бо час, проведений з вами, для них дорогоцінний.