Ім'я файлу: ПР №3 (Гербологія).doc
Розширення: doc
Розмір: 62кб.
Дата: 20.11.2023
скачати
Пов'язані файли:
губы ебучие.doc
пломбы.doc
Розширення: doc
Розмір: 62кб.
Дата: 20.11.2023
скачати
Пов'язані файли:
губы ебучие.doc
пломбы.doc
Практична робота № 3
Тема: Характеристики багаторічних бур’янів
Мета: ознайомити здобувачів вищої освіти з ботанічними та агробіологічними особливостями багаторічних бур’янів.
Завдання: навчити здобувачів вищої освіти розпізнавати кореневищні, коренепаросткові, повзучі, бульбові, цибулинні, чагарникові, стрижнекореневі, гронокореневі бур’яни за зразками насіння та за їх зовнішнім виглядом. Звернути увагу на особливості шкодочинності окремих видів.
Матеріали та обладнання: колекція насіння, мікроскопи, лупи, гербарії малорічних бур’янів, а також атласи-визначники, таблиці.
Кореневищні – це багаторічні бур’яни, що мають здатність до вегетативного розмноження підземними стеблами - кореневищами. Завдають великої шкоди культурним рослинам протягом всього вегетаційного періоду.
Представники:
пирій повзучий (Elytrigia repens L., Agropyrum repens L.) – “вогонь полів”, приживаються відрізки кореневищ навіть після втрати 70% вологи. Початок новій рослині може дати кореневище навіть за розмірів 5 см. Лікарська рослина. Може бути кормом для тварин: жирність молока підвищується. Псує сільськогосподарську продукцію, проходячи кореневищами через бульби картоплі, коренеплоди буряків та моркви. Методом мічених атомів встановлено, що приникає кореневищами в коріння дерев і забирає фосфор. Насіннєва плодючість – 15 тис. Насіння зберігає життєздатність в ґрунті до 5 років. Але в основному розмножується вегетативно.
свинорий (Cynodon dactylon L.) – перекочував із зони Степу. Відрізки кореневищ довжиною 1-3 см добре приживаються у вологому ґрунті. Молоді кореневища гинуть при втраті вологи 60-70% через 15 днів, а старі – через 30 днів. Частіше зустрічається на легких за механічним складом ґрунтах.
хвощ польовий (Eguisetum arvense L.) – має дві форми: спорофітну і вегетативну. Навесні з’являється спорофітна форма, а влітку - вегетативна, яку в народі називають сосонкою. Кореневище проникає на глибину до 1 м. Невеликі бульби містять запас поживних речовин. Відрізки кореневищ довжиною 1 см здатні давати пагони, які можуть з’являтися із глибини навіть 50 см. Найчастіше зустрічається на вологих і кислих ґрунтах. Може рости на нейтральних ґрунтах, але його звідти витісняють інші види із вищою конкурентною здатністю. Лікарська рослина.
Коренепаросткові – це багаторічні бур’яни, що мають здатність до вегетативного розмноження коренями, що утворюють паростки. Також завдають великої шкоди культурним рослинам протягом всього вегетаційного періоду.
Представники:
березка польова (Convolvulus arvensis L.) – насіння немає періоду спокою і зберігає життєздатність у ґрунті до 50 років. Росте переважно в посушливих місцях. Стебло сланке або витке, до 2 м. Обвиваючись навколо культурних рослин або огорожі створює проблеми в ході обробітку ґрунту та збиранні врожаю. Пагони вегетативного розмноження з’являються з бруньок на коренях із глибини 40 см. Може розмножуватися відрізками коренів довжиною 1-2 см.
осот жовтий польовий (Sonchus arvensis L.) – стебло 150 см, на третій рік життя коренева система проникає в грунт на 4 м. Максимальна плодючість 30 тис. насінин, які проростають з глибини не більше 12 см, зберігаючи життєздатність у грунті до 5 років. Пагони з підземних бруньок з’являються з глибини 1,7 м. Кореневі відрізки довжиною 0,5-0,8 см здатні до регенерації навіть після висушування до 40% початкової вологості. Надземні органи витримують приморозки до -6 градусів. Надає перевагу зволоженим грунтам. Як бур'ян кукурудзи при силосуванні поліпшує якість корму.
осот рожевий або будяк польовий (Cirsium arvense L.). Корінь стрижневий і проникає на глибину більше 6 м. Плід – сім’янка має велику (в 10 раз більшу за насінину) летючку. Пагони з підземних бруньок з’являються навіть з глибини 1,7 м. Максимальна плодючість 40 тис. насінин, які проростають з глибини не більше 4-5 см. Його молоді листки добре поїдають гуси.
Стрижнекореневі – це багаторічні бур’яни, що в основному розмножуються насінням, хоча не втратили здатність до вегетативного розмноження. Мають стрижневу кореневу систему.
Представники:
кульбаба звичайна (Taraxacum officinale), лікарська рослина, насіння поширюється вітром при допомозі летючок. Стебло порожнисте і безлисте, при надламуванні виділяє молочний сік. Із квітів кульбаби виготовляють варення. Корені – сировина для виготовлення сурогату кави.
щавель кінський (Rumex confertus) – росте переважно на кислих ґрунтах. Стебло до 150 см. Насіння проростає з глибини 6-8 см, зберігаючи життєздатністть в ґрунті до 8 років. Небажана домішка до сіна, тому що товсті листки та стебла зберігають вологу і стають причиною загнивання маси. Бджоли беруть з нього пергу.
подорожник ланцетолистий (Plantago lanceolata L.), цінна лікарська рослина, росте на зволожених та ущільнених ґрунтах.
полин звичайний (Artemisia vulgaris L.), народна назва чорнобиль. Стебо коричневе до 2 м. Листки опушені. Максимальна насіннєва плодючість – 1 млн. Росте назволожених ґрунтах. Лікарська рослина. Добре поїдається худобою і використовується у ветеринарії.
Гронокореневі – коренемичкуваті – багаторічні бур’яни, що в основному розмножуються насінням, хоча не втратили здатність до вегетативного розмноження. Мають мичкувату кореневу систему.
Представники:
подорожник великий (Plantago major L.) – лікарська рослина, насіннєва продуктивність до 320 тис. Росте на луках і зволожених ущільнених землях. Відноситься до дводольних рослин, хоча має мичкувату кореневу систему. Стебло до 60 см, безлисте. Листки широкоовальні із дугоподібними жилками. Суцвіття колосоподібне.
Повзучі – це багаторічні бур’яни, що розмножуються в основному вегетативно: від підземного стебла виростають шнуровидні корені.
Представники:
жовтець повзучий (Ranunculus repens L.) – має сланкі пагони, які вкорінюються по вузлах. Квітки поодинокі, жовті. Отруйна рослина, знижує продуктивність природних кормових угідь та знижує якість сіна. Росте на луках, пасовищах, частіше на зволожених землях.
перстач гусячий (Potentila anserina L.) – росте на зволожених місцях. Стебло лежаче. На стеблових вузлах утворюються придаткові корені, за допомогою яких рослина укорінюється. Листки непарно перисті. Квітки поодинокі із жовтими пелюстками. Максимальна насіннєва продуктивність до 300 тис. Його листя добре поїдають гуси.
Рекомендована література
Веселовський І.В., Лисенко А.К., Манько Ю.П. Атлас-визначник бур’янів.- К.:Урожай, 1988.-72 с.
Веселовський І.В., Манько Ю.П., Козубський О.Б. Довідник по бур’янах.-К.:Урожай, 1993.-208 с.
Косолап М.П. Гербологія.-К.:Арістей, 2004.-364 с.
Контрольні питання до практичної роботи 3
Дати характеристику кореневищним бур’янам та їх представникам.
Кореневищні бур'яни - це рослини, які розмножуються за допомогою кореневищ - горизонтальних стебел, які ростуть під поверхнею ґрунту і можуть виділяти бруньки, з яких виростають нові рослини. Цей спосіб розмноження дозволяє бур'янам швидше та ефективніше поширюватися в навколишньому середовищі.
Представники:
Кульбаба (Taraxacum officinale): Бур'ян, який має жовті квіти та гострозубчасті листя. Кульбаба добре адаптована до різних умов і може рости в різних типах ґрунту.
Ковиль (Cynodon dactylon): Цей бур'ян відомий також як багаторічна кріпосна трава. Він має кореневища, що розгалужуються, і може утворювати густі килими. Ковиль часто росте на газонах і сільськогосподарських угіддях.
Щавель (Rumex acetosa): Багаторічний бур'ян із сімейства лободових. Відомий своїми листями, які мають кислий смак. Кореневища щавелю допомагають рослині відновлювати свої запаси та виживати в різних умовах.
Полин (Artemisia absinthium): Цей багаторічний бур'ян має кореневища, що допомагають йому виживати в умовах засухи. Використовується також у медицині та при виготовленні абсенту.
Дати характеристику коренепаростковім бур’янам та їх представникам.
Коренепаросткові бур'яни - це рослини, які розмножуються за допомогою коренепаростків - бічних паростків, які виростають із кореня рослини і можуть відокремитися для створення нової рослини. Цей метод розмноження дозволяє бур'янам швидко та ефективно поширюватися в навколишньому середовищі.
Представники:
Щавель листовий (Rumex crispus): Цей багаторічний бур'ян має коренепаростки, що можуть дуже швидко утворювати нові рослини. Щавель листовий часто росте на пасовищах, у садах та біля водойм.
Кропива звичайна (Urtica dioica): Ця багаторічна рослина також розмножується за допомогою коренепаростків. Кропива є поширеною і має відомі жалючі волоски на своїх листках.
Одудник звичайний (Glechoma hederacea): Цей невеликий бур'ян, відомий також як "глечик", має коренепаростки і може утворювати густі килими. Він часто росте в тінях та вологих місцях.
Кукурудза (Elymus repens): Відома також як кукурудза-кріпосна, ця трав'яниста рослина має коренепаростки і може бути досить агресивною в поширенні в сільськомусподарських культурах.
Дати характеристику стрижнекореневим бур’янам та їх представникам.
Стрижнекореневі бур'яни - це рослини, які розмножуються за допомогою стрижнекореня - вертикального кореня, який росте з верхньої частини головного кореня і може виділяти бокові гілки або коренепаростки. Цей тип коренів дозволяє рослинам швидко розширюватися у вертикальному напрямі та швидше захоплювати нові території.
Представники:
Чистотіл (Cirsium arvense): Це багаторічне рослина, відоме також як ожина або осот. Вона має глибокий кореневий стрижень, який може проникати на значну глибину в ґрунті.
Подолянка (Elytrigia repens): Цей вид відомий як "кріпосна кукурудза". Він також має стрижнекореневий тип коренів та може утворювати густі килими. Його глибокий кореневий стрижень дозволяє йому виживати в умовах конкуренції за ресурси з іншими рослинами.
Чорнобривці (Agropyron spp.): Це різновид трав'янистих бур'янів, які також відомі своїми стрижнекореневими системами. Вони можуть бути важкими для усунення через свій здатний до розповсюдження кореневий стрижень.
Дати характеристику гронокореневим бур’янам та їх представникам.
Гронокореневі бур'яни відрізняються тим, що у них корінь росте зазубрено або в гроноподібній формі. Цей тип кореневої системи може дозволяти їм ефективно утримуватися в ґрунті та вибирати з нього воду та поживні речовини.
Представники:
Мушка тростинна (Phragmites australis): Цей великий, трав'янистий бур'ян часто росте в вологих місцях. Він має гроноподібний корінь, що допомагає йому утримуватися в різних ґрунтах, включаючи водяні.
Гречка посівна (Fagopyrum esculentum): Це рослина має гроноподібний корінь. Гречка часто використовується як сільськогосподарська культура, але в деяких випадках може стати бур'яном.
Молочай тонконіг (Euphorbia peplus): Цей однорічний бур'ян має гроноподібний корінь та може рости в різних умовах, включаючи сільські та міські райони.
Лобода сіра (Chenopodium album): Цей багаторічний бур'ян має гроноподібний корінь та зазвичай росте на полях і вільних просторах. Його листя може бути використано як їжа в харчовій промисловості.
Дати характеристику повзучим бур’янам та їх представникам.
Повзучі бур'яни - це рослини, які розповсюджуються за допомогою стебел, які можуть розходжуватися по землі та утворювати нові рослини. Цей тип розповсюдження дозволяє їм швидко покривати великі площі.
Представники:
Земляничка (Fragaria spp.): Повзучий бур'ян з родини трюфельних. Він росте по всьому світу та має потужні стебла, які розходяться по землі. Земляничка часто використовується для вирощування ягід.
Шовковиця (Morus spp.): Деякі види шовковиці, такі як морус альба (біла шовковиця), можуть мати повзучі стебла. Цей рід дерев і кущів росте в багатьох регіонах світу.
Кульбаба ползуча (Taraxacum officinale): Цей бур'ян має листя, яке формує розетку, і повзучі стебла, що розходяться в різних напрямках. Відомий також як дзиґа.
Ковиль луговий (Cynodon dactylon): Відомий також як багаторічна кріпосна трава, ковиль має повзучі стебла, які формують густі килими на поверхні ґрунту.