Ім'я файлу: теорія і методика фізичного виховання.docx
Розширення: docx
Розмір: 36кб.
Дата: 02.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
РЕФЕРАТ шум.docx
Реферат. (4).docx
Розширення: docx
Розмір: 36кб.
Дата: 02.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
РЕФЕРАТ шум.docx
Реферат. (4).docx
Міністерство освіти і науки України
Фаховий коледж
ПВНЗ «Міжнародний науково-технічний університет
ім. академіка Юрія Бугая»
Дисципліна –Теорія і методика фізичного виховання
Реферат
на тему: «Характеристика ігрового методу»
Викладач: Н. С. Дмітрієва
Студент: Калініченко Богдан
2 курсу, групи - ФСК-01
Київ -2021
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. ІГРОВИЙ МЕТОД, СУТНІСТЬ ГРИ
1.1. Характеристика ігрового методу………………………………………4-5
1.2. Поняття і сутність гри…………………………………………………..5-6
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ РУХЛИВИХ ІГОР ДЛЯ ДІТЕЙ
2.1. Методика проведення рухливих ігор…………………………………6-11
2.2. Особливості проведення ігор для юнаків та дівчат………………...11-14
2.3. Характеристика рухливих ігор………………………………………14-15
ВИСНОВКИ………………………………..………………………………..16
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……......……………………….17
ВСТУП
Ігровий метод характеризується тим, що ігри виступають як засіб фізичного виховання і як метод організації дитячого колективу. Він може використовуватись на базі будь-якої фізичної вправи за умови, якщо вона піддається організації згідно з особливостями даного методу.
Найбільш характерними рисами ігрового методу є «сюжетна організація». Діяльність гравців організується згідно з образним або умовним «сюжетом», у якому передбачається досягнення певної мети в умовах постійної непередбачуваної зміни ситуацій. Ігровий сюжет або запозичується з реального життя (наприклад, імітація полювання, побутових дій з елементами рухливих ігор), або спеціально створюється, виходячи з потреб фізичного виховання як умовна схема взаємодії гравців;
Ігрові методи є ефективними і характеризуються наявністю ігрових моделей об'єкта, процесу або діяльності; активізацією мислення й поведінки; високим ступенем задіяності в навчальному процесі; обов'язковістю взаємодії; емоційністю і творчим характером заняття; самостійністю у прийнятті рішення; їх бажанням набути умінь і навичок за відносно короткий термін.
Головною метою навчальних ігор є формування уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю.
Ігрова діяльність виконує такі функції: спонукальну (викликає інтерес);
-комунікабельну (засвоєння елементів культури спілкування);
-самореалізації (кожен учасник гри реалізує свої можливості);
-розвивальну (розвиток уваги, волі та інших психічних якостей);
-розважальну (отримання задоволення);
-діагностичну (виявлення відхилень у знаннях, уміннях та навичках, поведінці);
-корекційну (внесення позитивних змін у структуру особистості).
РОЗДІЛ 1. ІГРОВИЙ МЕТОД, СУТНІСТЬ ГРИ
1. Характеристика ігрового і змагального методів
Характеристика ігрового методу
Поняття ігрового методу у сфері фізичного виховання відображає методичні особливості гри, тобто те, що відрізняє її в методичному відношенні (за особливостями організації діяльності займаються, керівництва нею та іншими педагогічно істотними ознаками) від інших методів виховання.
Ігровий метод у фізичному вихованні характеризують такі риси:
Сюжетно-рольова основа. Діяльність займаються організована на основі умовного сюжету і самостійно-імпровізованого виконання ними тих чи інших ролей.
Відсутність жорсткої регламентації дій, широкі можливості для прояву творчих начал. Ігровий сюжет і правила гри, намічаючи лише загальні лінії поведінки грають; допускається можливість широкого вибору способів досягнення ігрових цілей.
Моделювання емоційно насичених міжособистісних і міжгрупових відносин. У більшості ігор відтворюються досить складні яскраво емоційно забарвлені міжлюдські відносини, як типу співробітництва, взаємодопомоги, взаємовиручки, так і типу суперництва, протиборства.
Особливості регулювання впливають чинників. Ігровий метод не представляє можливостей для точної реалізації заздалегідь наміченої програми дій та нормування їх впливу на що займаються. Це пов'язано з такими особливостями ігрової діяльності, як неминуча швидкоплинна мінливість реальних ігрових ситуацій; це не означає, що педагогічне управління взагалі виключається; воно ускладнюється і набуває нових форм.
Виходячи з характерних рис ігрового методу, можна виявити завдання, поставлені перед ним. Це, по-перше, забезпечення підвищеної зацікавленості займаються в руховій діяльності; по-друге, забезпечення менший психічної стомлюваності в порівнянні з вправами монотонного характеру; по-третє, це забезпечення комплексного розвитку рухових здібностей; по-четверте, вдосконалення раніше освоєних рухових дій і вироблення умінь ними користуватися; і по-п'яте, це виявлення особистісних особливостей займаються і ефективний вплив на формування моральних, морально-вольових та інтелектуальних рис особистості.
Так само ігровий метод успішно застосовується при розвитку швидкісних, силових, координаційних здібностей і витривалості; виховує тактичне мислення і вольові якості.
1.2.Поняття і сутність гри
Рухлива гра — одна з важливих коштів всебічного дітей старшого шкільного віку. Характерна її особливість — комплексність на організм, і попри всі боку особистості: у грі одночасно здійснюється фізичне, розумовий, моральне, естетичне і трудове виховання. Активна рухова діяльність ігрового характеру і викликані нею позитивні емоції посилюють все фізіологічні процеси в організмі, покращують роботу всіх органів прокуратури та систем. Виникаючі у грі несподівані ситуації привчають доцільно використовувати надбані рухові навички. У рухливих іграх створюються найбільшблагопрятние умови у розвиток фізичних якостей. Наприклад, щоб вивернутися від «пастки», треба проявити спритність, а рятуючись від цього, бігти якнайшвидше. Захоплені сюжетом гри, школярі можуть виконувати з зацікавленням прочитає і притому багаторазово одні й самі руху, не помічаючи втоми, що зумовлює розвитку витривалості.
Під час гри підлітки діють у відповідність до правил, обов'язкові всім учасників. Правила регулюють поведінка граючих і сприяють виробленні взаємодопомоги, колективізму, чесності, дисциплінованості. Разом про те необхідність виконувати правила, і навіть долати перешкоди, неминучі у грі, сприяє вихованню вольових якостей — витримки, сміливості, рішучості, вміння справлятися негативним емоціями. У рухливих іграх підлітку доводиться самому вирішувати, як необхідно діяти, аби досягти мети. Швидка й іноді зміна умов змушує шукати дедалі нових шляхів розв'язання завдань. Усе це сприяє розвитку самостійності, активності, ініціативи, творчості, кмітливості.
Ігри йому розширювати й поглиблювати своє уявлення про навколишньої дійсності. Виконуючи різні ролі, зображуючи різноманітні дії, підлітки практично використовують знання про звичках тварин, птахів, комах, про явищах природи, про кошти пересування, про сучасній техніці.
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ РУХЛИВИХ ІГОР ДЛЯ ДІТЕЙ
2.1. Методика проведення рухливих ігор
Впровадження гри слід добирати такі, що виховують в учнів високі морально вольові якості і, зміцнюють здоров'я, сприяють правильному фізичному розвитку та формування життєво важливих рухових звичок і умінь.
Неприпустимо у процесі гри принижувати людську гідність, допускати грубість. Отже, рухливі ігри зіграють великій ролі вчених свідомої дисципліни в дітей віком, що є неодмінною умовою кожної колективної гри. Організоване проведення ігри, під що свідчить залежить від цього, як діти засвоїли її правила, яка є із виявів свідомої дисципліни.
У процесі ігор в дітей віком формуються поняття норми суспільну поведінку, і навіть виховуються певні культурні звички. Проте гра приносить користь тільки тоді ми, якщо вчитель володіє інформацією з педагогічними завданнями (виховним, оздоровчим та освітянськими), котрі наважуються під час гри, занатомо-физическими і психологічними особливостями учнів, з методологією ігор, піклується з приводу створення дотримання відповідних санітарних умов.
Більшість рухливих ігор має широкий діапазон : вони доступні дітям різних груп. Найбільша близькість до тієї або інший гри визначається ступенем її доступності. Важливе умова успішності ігровий діяльності - розуміння забезпечення і правилами гри. Пояснення їх можна доповнити показом окремих прийомів і безкомпромісність дій.
Навчання дітей доцільно починати з простих, некомандних ігор, потім можливість перейти до перехідних і завершити складними - командними. До складнішим ігор варто переходити своєчасно, поки учні вони втратили зацікавленості до вивчених раніше. Це закріпити звички й вміння. Аби вирішити певних завдань, поставлених перед грою, необхідно провести підготовку.
Перш ніж вибрати певну гру, слід поставити конкретну педагогічну завдання, рішенню якої вона сприяє, враховуючи склад учасників, їх вікові особливості, розвиток виробництва і фізичну підготовленість. При відборі гри слід враховувати форму проведення занять (урок, перерву, свято, тренування), і навіть, що дуже важливо, дотримуватися відомого у педагогіці правила поступового переходу від легкого до складних. І тому, щоб визначити рівень складності тому чи тому гри, враховується кількість елементів, що входять у її складу (біг, стрибки, метання тощо.).
Ігри, які з меншої кількості елементів і де немає розподілу на команди, вважаються легшими. Відбір гри залежить від місця проведення. У невеличкому, вузькому залі чи коридорі робити ігри робилися із вибудовуванням у колони і шеренги, або ті, у яких гравці беруть участь по черзі. У залі чи майданчику – гри великий рухливості з бігом врозтіч, з метанням великих та малих м'ячів, із елементами спортивних ігор й т.п.. При відборі гри слід про наявність спеціального інвентарю. Якщо гравці стоять, і чекають довго у чергах на необхідний інвентар, вона втрачає інтерес до гри, що призводить спричиняє порушення дисципліни.
Отже, ефективність проведення гри від адекватності вирішення цих організаційних чинників:
· вміння дохідливо та цікаво пояснити гру;
· розміщення гравців під час його проведення;
· визначенняведучих;
· розподіл на команди;
· визначення помічників і суддів;
· керівництва процесом гри;
· дозування навантаження у грі;
· закінчення гри;
Перед поясненням учнів слід в початкове положення, із якого вони починатимуть гру. Пояснюючи, вчитель повідомляє назва гри, її мету і хід, розповідає про роль кожного гравця, його місце. При поясненні і проведення гри вчитель може тупцювати у тому місці, із якого американцям гравці міг би його добре побачити й чути. Для кращого засвоєння гри розповідь можна супроводжувати показом окремих складних рухів. Особливу увагу гравців треба звернути на правила гри. І якщо гра проводиться вперше, вчитель перевіряє, чи всі гравці розуміють її правила.
Є кілька способів визначення ведучого, просто вважають в залежність від умов занять, характеру ігри та зовсім кількості гравців. Учитель може призначити провідним однієї з гравців свій розсуд, коротко обґрунтувавши свій вибір. Ведучого також може бути вибраний самі гравці. Проте цього необхідно, що вони добре знали одне одного, інакше їх вибір який завжди буде вдалою.
Можна призначити ведучого за результатами попередніх ігор. Цей вибір стимулює учнів домагатися кращих результатів. Часто застосовують жеребкування як рахунки. Роліведучого може бути різноманітні надавати сприяння формуванню організаторських звичок і активність.
У командних іграх і естафетах змагаються собою дві і більше команди, а розподіл гравців на команди може здійснюватися учителем однією з наступних способів:
· з допомогою розрахунків;
· фігурногомаршировкой;
· за вказівкою керівника;
· за вибором капітанів, які по черзі добирають собі гравців;
Усі способи розподілу на команди треба вводити відповідно характером і умов проведення гри, і навіть складу гравців. У складних іграх з велику кількість гравців необхідно залучати суддів – помічників, вважають окуляри або, спостерігають за порядком і станом місця для гри.
Помічники і судді призначаються з учнів, звільнених станом здоров'я від виконання фізичних вправ середньої та великої інтенсивності, котрим фізична навантаження що його гри протипоказане. Якщо таких учнів немає, то помічників і суддів призначають у складі гравців.
Керівництво грою, безперечно, надзвичайно тяжкий разом із тим вирішальний той час у роботі педагога, бо тільки це може забезпечити досягнення запланованого педагогічного результату.
Керівництво грою включає кілька обов'язкових елементів:
· стеження діями учнів, гравців;
· усунення помилок;
· показ правильних і колективних прийомів;
· припинення проявів індивідуалізму, грубого ставлення до гравцям;
· регулювання навантажень;
· стимулювання необхідного рівнязмагальной активності протягом усього гри.
Спрямовуючи ігрову діяльність, вчитель допомагає вибрати спосіб розв'язання ігровий завдання, домагаючись активності, самостійності творчої ініціативи гравців. У окремих випадках може включитися у гру сам, демонструючи як найкращий діяти у одного чи іншого випадку. Важливо своєчасно виправляти помилки.
Краще це робити під час спеціальної перерви, а (гравця нині залишатися у своїх місцях). Пояснювати помилку потрібно стисло, демонструючи правильні дії. Якщо цих прийомів недостатньо, застосовують спеціальні вправи, окремо аналізують той чи інший ситуацію і пояснюють спеціальні дії.
Відповідальним моментом у керівництві рухливими іграми є дозування фізичної навантаження, визначення якого є складнішим, ніж у фізичні вправи, які пов'язані з ігровими діями. Ігрова діяльність своєї емоційністю захоплює дітей і вони відчувають втоми. Щоб уникнути перевтоми учнів, необхідно своєчасно припинити гру або змінити її інтенсивністю і характеру навантаження.
Регулюючі фізичну завантаження у грі, вчитель може використовувати різноманітні прийоми: зменшувати чи збільшувати час, відведений на гру; змінювати кількість повторень гри, розміри майданчики і довжину дистанції, яку пробігають гравці; корегувати вагу і кількість предметів, ускладнювати чи спрощувати правил гри і перешкоди, вводити короткочасні паузи на відпочинок чи уточнення чи аналізу помилок.
Закінчення гри то, можливо своєчасної (якщо гравці отримали достатнє фізичну й емоційне навантаження). Передчасно чи раптове закінчення гри викликає невдоволення в учнів. Щоб уникнути цього, педагог має вкластися в час, відведений для гри.
Після закінчення гри необхідно підбити підсумки. При повідомленні результатів слід зазначити командам і окремих гравцям допущені помилки й негативні і позитивні моменти у тому поведінці. Бажано відзначити кращих провідних, капітанів, суддів, як зазначалось, рухливі ігри йдуть на рішення освітніх, виховних і оздоровчих завдань відповідно до вимогами програми.
Залежно від завдань й правничого характеру гри, її фізичною та емоційною навантаження, складу учнів може бути включено до усі частини тренування. Підготовлена частина – гри невеличкий рухливості і труднощі, які мають сприяння зосередженості уваги учнів.
Характерними видами рухів тих ігор є ходьба, біг з нескладними додатковими вправами. Більшість - ігри робилися із бігом на швидкість, з подоланням перешкод, метанням, стрибками та інші видами рухів, які прагнуть великий рухливості. Ігри більшості має надаватися сприяння вивченню та якісному вдосконаленню техніки виконання розв'язання тих чи інших рухів.
Заключна частина – гри незначною і середній рухливості з простими рухами, правилами і організацією. Вони мають сприяти активному відпочинку після інтенсивної навантаження в більшості і завершенні його з добрим настроєм. Усебічного виховання і гармонійного розвитку учнів можна лише у процесі багаторічного, систематичного і організованого навчання рухливими іграми.
Ігри на місцевості належать до рухливих, разом із тим вони відрізняються них як змістом, і завданнями, які вирішують, і навіть умовами, методологією. Вони відбуваються у найрізноманітніші місцях звичайному місцевості, лісом тощо. Майже всі гри, що проводяться на місцевості, передбачають наявність в дітей певної підготовки, знань і звичок.
Кожна гра на місцевості має починатися і закінчуватися за заздалегідь певними сигналами. Після закінчення гри тренер разом із усіма гравцями повинен проаналізувати їх перебіг, визначити переможців (групи чи команди), окремих гравців, які у особливості успішно виконували завдання. і суддів – посередників, які вдало впоралося з своїми обов'язками, і навіть сказати про те, хто здобув зауваження. Дотримання дисципліни, правив і умов гри на місцевості сприяє її якісному проведенню і підсилює інтерес дітей.
2.2. Особливості проведення ігор для юнаків та дівчат
Рухливі ігри акторів-професіоналів у старших класах переважно йдуть на підвищення загальної фізичної підготовленості, і навіть для спеціальної спортивної підготовки підлітків.
Слід пам'ятати, що у 15—17-річному віці (X—XI класи) чи триває зростання та розвитку організму. Процеси окостеніння скелета, наростання м'язової сили та розвитку внутрішніх органів ще закінчуються. Діяльність Калнишевського як нервової та серцево-судинної система існує певна неврівноваженість, підвищена збуджуваність.
Виносливость організму юнаків та дівчат 15—17 років молодшою, ніж в дорослих. Вага тіла в юнаків додається переважно через збільшення м'язової маси; в них відзначається відставання у розвитку м'язової сили стосовно вазі. М`язова система дівчат розвивається повільніше, ніж в юнаків (зокрема, слабка мускулатура плечового пояса). Вага тіла дівчат збільшується з допомогою довжини тулуба, розвитку тазового пояса і жирових відкладень.
Порівняльна оцінка співвідношення довжини тулуба і ніг дівчат 15—17 років показує, що вони при щодо більшої довжині тулуба ноги коротше, ніж в юнаків; тому довжина кроку вони менше. А дані зіставлення ваги тіла, і життєвої ємності легких виявляють, що це показники від дівчат
нижчі.
У школярів старшого віку значно зростає спроможність до абстрактного мислення та аналізу своїх діянь П.Лазаренка та дій оточуючих. В багатьох юнаків та дівчат остаточно формується інтерес до занять переважно тим чи іншим виглядом спорту, тому їх приваблюють рухливі ігри, дозволяють вдосконалюватися в обраному виді спорту.
Цілком доступними і цікавими їм стають ускладнені із питань взаємовідносин учасників рухливі ігри, побудовані на виконанні прийомів і безкомпромісність дій, значних по труднощі.
Систематично організовувані рухливі ігри за умови правильного проведенні надають позитивний вплив на динаміку фізичного розвитку та вдосконалення рухових здібностей котрі займаються.
Беручи до уваги, у цьому віці розвитоккостно-мишечного апарату ще закінчилося, в іграх не можна допускати тривалих односторонніх силових напруг. Також протипоказані підвищені навантаження в іграх з бігом і стрибками, перенапруги, перетренування, які можуть зашкодити нервову і серцево-судинну системи юнаків та дівчат. Проте з метою підвищення загального фізичного розвитку й удосконалення рухових навичок цілком імовірно проводити ігри робилися із багаторазово повторюваними активними діями учасників протягом досить багато часу. У цьому необхідно враховувати, що фізичні можливості дівчат у ігрових діях, потребують прояви сили, швидкості, координації рухів і витривалості, менше, ніж в юнаків.
Рухливі ігри, типу поєдинків (з боротьбою двох, 3 або кількохифающих за місце, час, результат), у яких кожного учасника може безпосередньо проводити дії іншого, краще проводити в такий спосіб, щоб змагалися «суперники» однієї статті.
Однак у таких іграх-вправах, де треба виявити силу, швидкість чи координацію рухів за умовпопеременного виконання завдань без безпосереднього зближення Росії з «противником», можуть брати участь команди гравців й у змішаному підлогою складі. У цьому з єдиною метою урівнювання шансів перемогти до проведення гри бажано встановити менші по труднощі та складність вимоги до дівчат.
Керівнику необхідно зважати, як на чисельність команд, що має бути приблизно однаковою, а й у те що кількість юнаків та дівчат у кожному команді було приблизно рівним.
Отже, зазвичай досягається деяка рівність команд під силу. Але часом, залежно від характеру рухомий ігри та зовсім тренованості граючих, рівні за силою команди може бути складено і за неоднаковому співвідношенні був юнаком чи дівчат у кожної.
У іграх для дівчат були б неможливими стрибки, пов'язані із сильним струсом тіла, різкі, ривкові руху рук, дії із високим силовий навантаженням, особливо у плечовий пояс. Дівчатам треба утриматися від участі у рухливих іграх (тим паче від змагань з ігор) у дні менструального циклу.
Керівник повинен виховати в учнів старшої школи таке до занять рухливими іграми, що вони сприймалися ними як це справа. Слід пояснити, що така чи інша гра входить в урок цілеспрямовано й маєучебно-тренировочное значення. Свідомо виконуючи ігрові завдання, учні займатимуться рухливими іграми з підвищеним зацікавленням прочитає і кращої дисципліною.
Що стосується невдалого виконання тієї чи іншого технічного прийому, тактичного дії треба спонукати котрі займаються до повторного спробам, привчаючи їх отже, у завзятій, наполегливої тренуванні домагатися позитивних результатів.
Юнаки та дівчата 15—17 років інодісмушаются активно почуватися в іграх, індивідуально виконувати, коли підійде їх чергу, ті й інші завдання. Особливо це відбувається за заняттях в групах, змішаних підлогою. Дехто з страху видатися незграбними чи невлучними іноді спеціально грають «ні в усієї сили» чи відповідальні моменти гри свідомо допускають «незручні» руху, щоб викликати сміх і тим самим відвернути увагу товаришів від належної оцінки своїх дій у грі; інші просто уникають «небезпечних» положень в іграх чи грають неактивно.
Керівник повинен підходитимемо таким які займаються досить тактовно і ставити в незручне становище перед товаришами, а пропонувати їм посильні і пропонує доступні ролі й завдання.
Отстающих гравців необхідно спонукати до наших ігрових дій, до активної поведінці під час гри. У цьому плані однієї добре подіє підбадьорливе слово, сказане керівником, іншому корисний поєдинок із найкращим гравцем, свідомо організований керівником, третій відреагує зауваження, зроблене суворим тоном, тощо.
З огляду на особливі схильності окремих котрі займаються до тих або іншим суб'єктам видів спорту, корисно давати їм рекомендації по самостійного використанню рухливих ігор, заняття якими можуть сприяти закріплення й удосконаленню умінь і навиків в обраному виді спорту.
2.3. Характеристика рухливих ігор
Рухливі ігри, як фізичного виховання мають низку особливостей. Найхарактерніші їх складаються з активності і самостійність граючих, колективності діянь та неперервности зміни умов діяльності.
Діяльність граючих підпорядкована правил гри, які регламентують їх, поведінку і відносини. Правила полегшують вибирати тактику дії і керівництво грою. Відносини між граючими визначаються, перш всього змістом гри. Різниця у взаєминах дозволяє виділити дві основних групи –некомандние і командні гри, які доповнюються невеличкий групою перехідних ігор.
Некомандні ігри можна поділити на робилися із провідними і провідних.
Також командні ігри відводяться на два основні виду:
· ігри робилися із одночасною участю всіх граючих;
· ігри робилися із почерговою участю (естафети).
Командні ігри різняться і за формою поєдинку граючих. Існують гри без вступу гравців до боротьби з будь-яким суперником, а інших, навпаки, активно ведуть боротьбу з ними.
Докладніша класифікація ігор полягає в їх розподілі по рухомим діям.
Розрізняють ігри:
· імітаційні (з наслідувальними діями);
· з перебіжками;
· з подоланням перешкод;
· із м'ячем, палицями і другими предметами;
· з опором;
· з орієнтуванням (послуховим та глядачевим сигналами).
Вибір гри визначається конкретними завданнями та умовами проведення. Для кожної вікової групи характерні свої особливості у виборі та методику проведення гри.
ВИСНОВОК
Ми дізналися, що ігровий метод – це спосіб взаємодії учителя і учнів (учня), зумовлений грою, що веде до реалізації дидактичних завдань і цілей навчання.
Для ігрових методів характерні певні особливості, що відрізняють їх від традиційних:
- наявність ігрових моделей об’єкта, процесу або діяльності;
- активізація мислення й поведінки;
- посилення емоційності та творчий характер заняття;
- самостійність у прийнятті рішення;
- бажання набути вмінь і навичок за відносно короткий термін.
Головною метою навчальних ігор є формування уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Абрамова Г.С. Вікова психологія / Г.С. Абрамова.- М.: Академія. Проект, 2001. - 130с.
Ашмарин Б.А. Теорія і методика фізичного виховання / Б.А. Ашмарин, Ю.А.Віноградов - М: Просвещение, 1984. - 130 с.
Демчишин А.Р. Рухливі ігри / А.Р. Демчишин, Р. Мозола.- М: Рад школа, 1985 - 56 с.
Ковальов В.Д. Спортивні ігри / В.Д. Ковальов.- М: Просвещение, 1988. - 310 с.