Семінар 3. Загальна характеристика етапів експериментального дослідження психіки
Теоретичний етап вивчення проблеми полягає в
— вивченні стану проблеми, виявленні актуальності дослідження; визначенні цілей і завдань, предмета і об'єкта дослідження; огляді публікацій із проблеми;
— розробленні або уточненні початкової дослідницької концепції; побудові загальної моделі явища , що цікавить; формулюванні гіпотез.
На теоретичному етапі визначається тема дослідження, передбачається попередня постановка проблеми, зокрема виявлення, що саме не задовольняє дослідника, які причинно-наслідкові зв’язки між явищами психічної реальності він би хотів установити. Вивчається необхідна наукова література, зокрема визначення базових понять за словниками й енциклопедіями із психології і суміжних дисциплін, складання бібліографії наукової літератури, що містить емпіричні дані, одержані іншими дослідниками, з поясненнями причин даних явищ. Завжди існує ймовірність, що на цьому етапі завершиться розробка даної теми через неможливість емпіричної перевірки проблеми або практично повного її висвітлення в науковій літературі.
Етап первинної постановки проблеми полягає в:
— планування дослідження; визначення основних етапів, добір досліджуваних;
— вибір методів і методик;
— організаційно-методичне забезпечення проведення психологічних обстежень, експериментів.
Підготовчий етап полягає у складанні програми експерименту. Тут насамперед уточнюється, конкретизується й операціоналізується експериментальна гіпотеза. Тут же визначаються й операціоналізуються проміжні та зовнішні змінні, які можуть впливати на залежну змінну. На цьому етапі досліднику необхідно підготувати експериментальне обладнання, яке дозволило б йому управляти незалежною змінною і реєструвати залежну, продумати організацію умов експерименту з тим, щоб або виключити вплив побічних змінних, або, частіше, підтримувати константність їхнього впливу на залежну змінну.
План проведення експерименту складається на основі аналізу шляхів досягнення “чистоти” експерименту в порівнянні з бездоганним експериментом. Тут виявляється, яке число змінних необхідно контролювати в експерименті, які можливості надає ситуація для проведення дослідження.
На цьому ж етапі відбувається розробка способів фіксації й аналізу результатів; складаються інструкції. На цьому етапі також формується вибірка — підбирається склад реальних досліджуваних (або груп досліджуваних).
На власне експериментальному етапі здійснюється процедура експериментування. Тут насамперед проводиться інструктування досліджуваних, що обов’язково повинно передбачати їхнє мотивування через повідомлення можливостей, які забезпечує їм участь в експерименті. Необхідно впевнитися, що досліджувані правильно зрозуміли інструкцію, уникаючи, однак, додаткових розгорнутих коментарів окремим досліджуваним.
У цілому для цього етапу характерними є три фази. Перша фаза являє собою передтест, коли одна чи більше змінних вимірюються до експериментального впливу на досліджуваних. Друга фаза полягає в експериментальному впливі, тобто конкретних діях експериментатора стосовно досліджуваних. Третя фаза представлена посттестом, коли вимірюються ті самі змінні, які вимірювалися на першій фазі, і визначається, чи вплинула на них експериментальна процедура. Як правило, при цьому порівнюються результати експериментальної групи, яка підлягала впливу, з результатами контрольної групи, яка такому впливу не підлягала.
Особливо важливо в процесі експериментування правильно організувати взаємодію експериментатора і досліджуваного, яка багато в чому обумовлює надійність і правдивість експериментальних даних.
Експериментальний етап (проведення психологічних обстежень, експериментів; збирання та систематизація емпіричних даних):
— передтест (вимірювання однієї чи більше змінних до експериментального впливу на досліджуваних); складання зведених таблиць;
— експериментальний вплив (конкретні дії експериментатора стосовно досліджуваних);
— посттест (повторне вимірювання змінних і визначення впливу на них експериментальної процедури); порівняння результатів експериментальної групи, як а підлягала впливу, з результатами контрольної групи, я к а такому впливу не підлягала; складання зведених таблиць, їх перевірка.
Інтерпретаційний етап:
— опрацювання даних, у т. ч. з використанням математико-статистичних методів; представлення результатів;
— обговорення та інтерпретація результатів у межах початкової дослідницької концепції; оцінювання результатів перевірки гіпотез;
— зіставлення результатів з існуючими концепціями і теоріями; формулювання загальних висновків.
На заключному, інтерпретаційному етапі проводиться насамперед статистична обробка результатів. Тут експериментальна гіпотеза трансформується в статистичну гіпотезу, зокрема, про подібність чи відмінність двох або більше груп досліджуваних (наприклад, експериментальної і контрольної груп), про вплив незалежної змінної, статистичний зв’язок незалежної і залежної змінної тощо. При цьому статистичне рішення визначає значущість подібності (відмінності) експериментальних результатів. У цілому на основі аналізу отриманих даних формулюється висновок про відхилення чи невідхилення гіпотези, дається інтерпретація висновків у термінах теоретичної гіпотези, робиться припущення про можливість узагальнення і поширення даних на інших людей чи ситуації, розглядаються фактори, які обмежують можливості узагальнення. На цьому ж етапі складається науковий звіт про проведене дослідження.
Важливою проблемою, яка потребує розв’язання на етапі складання програми експерименту, є аналіз шляхів досягнення “чистоти” експерименту, який проводиться через зіставлення реального експерименту з бездоганним — ідеальним, нескінченним, повної відповідності .