Ім'я файлу: ТЕМА 1.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 278кб.
Дата: 04.05.2021
скачати

1
ТЕМА 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БУХГАЛТЕРСЬКОГО
ОБЛІКУ, ЙОГО ПРЕДМЕТ І МЕТОД
1.
Види обліку та їх характеристика.
2.
Завдання та принципи побудови бухгалтерського обліку.
3.
Предмет бухгалтерського обліку та його об’єкти. Поняття господарських засобів та джерел їх утворення.
4.
Метод бухгалтерського обліку та його елементи.
Література: 1, с. 11 – 76; 2, с. 9 – 23; 3, с. 9 – 32; 4, с. 5 – 29; 5 – 13; 22; 23; 67 –
69.
1. Види обліку та їх характеристика. Основні завдання бухгалтерського
обліку.
Існування людей можливе лише за наявності певних матері- альних благ. Ці блага необхідно виробляти, тобто здійснювати матеріальне виробництво. У процесі матеріального виробництва постає потреба в обліку кількості здобутих засобів існування, а пізніше — кількості предметів, необхідних для виробництва тих чи інших продуктів. Із розвитком матеріального виробництва потрібним стає облік міри праці і міри споживання.
Такий облік ведеться шляхом спостереження, вимірювання і реєстрації елементів процесу виробництва (засобів і предметів праці, готової продукції, грошових коштів та ін.).
Господарський облік — це кількісне відображення і якісна характеристика господарської діяльності з метою виявлення відхилень у реалізації планів виробничо-господарської діяльності підприємства та їхнього усунення.
Із розвитком ринкових відносин постійне ускладнення господарського життя спричинило поділ господарського обліку за видами на: оперативний, статистичний та бухгалтерський облік.
Оперативний облік — це спосіб спостереження, відображення та контролю за окремими господарськими та технічними операціями безпосередньо в процесі їх здійснення з метою оперативного управління.

2
До прикладу, за допомогою оперативного обліку відображаються такі процеси, як вихід працівників на роботу, реєстрація підписаних за місяць угод та ін.
Статистичний облік ведеться з метою вивчення і контролю масових явищ, а також закономірностей їх розвитку.
Предметом цього обліку є не тільки процеси, які відбуваються на виробництві, але й інші явища суспільного життя, наприклад, рівень продуктивності праці, забезпеченість працівників підприємства житлом, середній вік працюючих.
У статистичному обліку використовуються специфічні, властиві йому методи: зведення, групування, методи середніх чисел та інші.
Дані оперативного та статистичного обліку можуть не фіксуватися на спеціальних бланках.
Оперативний і статистичний облік не охоплює всі господарські операції
і не ведеться безперервно.
Для управління підприємством потрібен постійний, безперервний, достовірний і юридично підтверджений облік господарських операцій, що охоплює всю діяльність підприємства. Таким є бухгалтерський облік. Згідно з
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
№ 996-ХІV від 16 липня 1999 р.: «Бухгалтерський облікпроцес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі
інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень».
Особливості бухгалтерського обліку такі:
— безперервне, повне і послідовне відображення господарських операцій;
— обов’язкове документальне підтвердження наявності господарських засобів та здійснення господарських операцій;
— узагальнення даних у грошовому виразі;
— використання специфічних засобів та прийомів (оцінка, калькулювання, рахунки).

3
У країнах з розвиненою ринковою економікою бухгалтерський облік методологічно й організаційно поділяється на фінансовий та управлінський. Це дві галузі єдиної системи обліку, кожна з яких має своє призначення і відіграє свою роль в управлінні підприємством, у забезпеченні необхідною інформацією різних користувачів.
Фінансовий облік — це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку й оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства в цілому та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавства і стандартів обліку. Ведення фінансового обліку є обов’язковим для всіх підприємств.
Функції фінансового обліку:
а) суцільне, повне і безперервне відображення всіх господарських операцій за звітний період; б) складання встановленої фінансової (бухгалтерської) звітності; в) надання необхідної та достовірної інформації користувачам.
Управлінський облік — це сукупність методів та процедур, які забезпечують підготовку і надання інформації для планування, контролю та прийняття рішень на різних рівнях управління підприємством.
Синонімом управлінського обліку
— внутрішній облік, внутрішньогосподарський облік, виробничий облік.
Управлінський облік — це внутрішній облік, який ведеться для задоволення потреб в інформації керівників усього підприємства та його структурних підрозділів.
Порівняльну характеристику фінансового і управлінського обліку наведено у табл. 1.1.

4
Таблиця 1.1
Порівняльна характеристика фінансового і управлінського обліку
Ознака
Фінансовий облік
Управлінський
облік
Головні користувачі
інформації
Менеджери підприємств і зовнішні користувачі
Менеджери різних рівнів підприємства
Регламентація Нормативні акти
Жодної регламентації
Використання вимірників
Єдиний грошовий вимірник
Різні вимірники, в т.ч. якісні показники
Об’єкт аналізу
Підприємство в цілому
Структурні підрозділи
Періодичність складання
Регулярно (квартал, рік)
Звітний інтервал
(оперативна
інформація)
Ціль
Оцінка минулого
Прогноз на майбутнє
Відкритість даних
Більшість даних доступні всім
Комерційна таємниця
Приклад
Облік активів, власного капіталу, зобов’язань, витрат, доходів
Облік складових собівартості тощо
2. Завдання та принципи побудови бухгалтерського обліку.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності
є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Для забезпечення своєї мети та функцій бухгалтерський облік
повинен виконувати наступні завдання:
Основні завдання бухгалтерського обліку:
 дотримання Положень нормативних актів про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні;
 облік, аналіз і перевірка інформації про господарську діяльність;

5
 контроль за виконанням завдань виробництва щодо кількості, якості й асортименту;
 контроль за зберіганням власності підприємства;
 виявлення невикористаних резервів;
 контроль за оплатою праці;
 облік, аналіз і контроль за заощадженням і використанням коштів;
 контроль за рівнем рентабельності виробництва продукції;
 виявлення резервів подальшого збільшення виробництва;
 забезпечення наявності первинної документації;
 побудова обліку на підприємстві.
Для успішного виконання завдань, що стоять перед бухгалтерським обліком, він має відповідати певним вимогам:
· порівнянності його показників з показниками плану;
· своєчасності;
· точності й об'єктивності показників;
· повноти, чіткості, точності й достовірності;
· економічності.
Принципи бухгалтерського обліку
Принципи бухгалтерського обліку - це основні засади, на яких здійснюються його функції в мікроекономічному середовищі, тобто для суб'єктів господарської діяльності. Вони формуються залежно від національних особливостей і суспільно-економічного розвитку країни, форм власності, капіталу, способів господарювання. В Україні найважливішими в бухгалтерському обліку є принципи автономності, безперервності, грошової оцінки, собівартості, обачності, нарахування, суттєвості, відповідності, облікової політики, реалізації та періодизації.
Принцип автономності означає, що суб'єкт господарювання веде облік власної діяльності автономно, незалежно від засновників (власників капіталу); відповідно до національного законодавства складає бухгалтерську (фінансову) звітність, визначає результати господарювання, несе майнову та правову відповідальність перед контрагентами, сплачує податки, здійснює розрахунки з

6 працівниками за виконані роботи, з дебіторами та кредиторами, банками,
іншими кредитними установами та інвесторами. Суб'єкт господарювання повинен додержуватися принципу автономності в усіх аспектах діяльності незалежно від його організаційно-правової форми.
Принцип безперервності полягає в тому, що підприємство відповідно до його установчих документів має намір здійснювати господарську діяльність безперервно й постійно, відображаючи її в системі бухгалтерського обліку.
Згідно з цим принципом господарські засоби відображаються в обліку й балансі за ціною їх фактичного придбання чи власного виробництва, а не за ринковою ціною на момент обліку. Доходи й витрати відображаються в обліку та звітності безперервно, що дає змогу визначати на будь-яку звітну дату результати діяльності підприємства, забезпечує довіру до нього акціонерів та
інвесторів. У разі припинення діяльності підприємства безперервність відображення результатів його фінансово-господарської діяльності гарантує захист від псевдобанкрутства та інших негативних випадкових явищ.
Принцип грошової оцінки в бухгалтерському обліку полягає у відображенні господарських операцій в єдиному грошовому вимірнику з метою
їх узагальнення, групування та порівняння з нормативними показниками та показниками за суміжні звітні періоди. Водночас окремі господарські операції можна відображати в обліку за допомогою кількісних, умовно-кількісних вимірників (у тонно-кілометрах, гектарах умовної оранки та ін.) для контролю окремих операцій, а не їх узагальнення по підприємству загалом. Як правило, грошова оцінка фінансово-господарської діяльності підприємства здійснюється в єдиній національній валюті.
Принцип нарахування застосовують в бухгалтерському обліку для визначення моменту здійснення витрат і отримання доходів. Згідно з цим принципом витрати й доходи відображаються в обліку в тому періоді, у якому вони були нараховані (тобто відбулися), незалежно від того, коли фактично отримано кошти від покупця. Альтернативним цьому принципу є касовий метод, згідно з яким доходи визначаються після надходження коштів на

7 розрахунковий рахунок у банк чи в касу підприємства, а витрати – після завершення розрахунків за реалізовану продукцію (роботу, послуги).
Принцип відповідності грунтується на розмежуванні витрат і доходів між періодами завершення виробничого циклу та узгодженні доходів звітного періоду з витратами, завдяки яким одержано ці доходи. Облік доходів за звітний період здійснюється за принципом нарахування та реалізації. Витрати звітного періоду – це витрати ресурсів, що виникли у зв'язку з господарською діяльністю, завдяки якій було отримано доходи в цьому періоді. Цей принцип бухгалтерського обліку забезпечує відповідність між витратами і доходами у звітному періоді. У разі неправильного відображення в обліку витрат у незавершеному виробництві продукції (робіт, послуг), порушення платіжної дисципліни та інших недоліків, які впливають на достовірність визначення фінансових результатів діяльності підприємства, принцип відповідності порушується.
Принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Та інших принципів передбачених міжнародними та національними стандартами обліку.
Отже, основні принципи бухгалтерського обліку взаємопов'язані; вони забезпечують виконання в мікроекономічному середовищі його функцій –
інформаційних, контрольних і загальноекономічних.
3. Предмет бухгалтерського обліку та його об’єкти. Поняття
господарських засобів та джерел їх утворення.
Бухгалтерський облік, як і кожна наукова дисципліна, вимагає чіткого визначення предмета вивчення. Це необхідно для встановлення місця та ролі бухгалтерського обліку в системі управління. Незважаючи на те, що бухгалтерський облік має загальнодержавне значення, об’єктом його застосування є відокремлена господарська одиниця — підприємство.

8
Кожне підприємство має матеріальні складові своєї діяльності, тобто засоби господарства.
Предмет бухгалтерського обліку охоплює весь процес відтворення, тобто виробництво, розподіл, обіг і споживання, зокрема вивчення стану й використання коштів підприємства у процесі господарської діяльності.
Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство має певне майно – господарські засоби (будівлі, споруди, матеріальні ресурси, устаткування), які утворюються за рахунок певних джерел (прибутку, позичених коштів, вкладень засновників).
Процес виробництва (створення) суспільного продукту здійснюється в межах виробничої сфери. У бухгалтерському обліку відображуються матеріали, трудові та фінансові затрати на його виробництво.
Створений у процесі виробництва суспільний продукт підлягає розподілу. Одна його частина йде на відтворення предметів і засобів праці
(основних), друга – на оплату праці робітників і службовців, на створення загальнодержавних фондів споживання (пенсійного та ін.).
Для забезпечення безперервності процесу виробництва створений суспільний продукт підлягає обміну (реалізації). У процесі реалізації суспільного продукту виникають витрати, пов'язані з його транспортуванням, зберіганням та реалізацією.
Зі сфери товарного обігу суспільний продукт надходить у сферу споживання. Виробниче споживання – це використання частини суспільного продукту у вигляді засобів виробництва. Невиробниче споживання здійснюється у ланках невиробничої сфери (оборони, культури та ін.).
Отже, предметом бухгалтерського обліку є господарські засоби за їх складом і розміщенням, джерела утворення та їх цільове призначення, господарські процеси, що відображаються в результаті виробництва продукції, витрати й результати господарської діяльності підприємства.
Для управління діяльністю підприємства необхідно знати, які господарські засоби воно має, де вони розміщені і за рахунок яких джерел утворені.

9
Господарські засоби і кошти групують за двома ознаками:
 складом і розміщенням;
 джерелами формування і цільовим призначенням.
За складом і розміщенням господарські засоби та кошти поділяють
на такі складові:
1) необоротні активи:
 нематеріальні активи;
 незавершене будівництво;
 основні засоби;
 довгострокові фінансові інвестиції;
 довгострокова дебіторська заборгованість;
 відстрочені податкові активи;
 інші;
2) оборотні активи:
 запаси (виробничі; тварини на вирощуванні та відгодівлі; незавершене будівництво; готова продукція; товари);
 одержані векселі;
 дебіторська заборгованість;
 поточні фінансові інвестиції;
 грошові кошти та їх еквіваленти;
 інші;
3) Необоротіні активи утримувані для продажу та групи вибуття:
Виокремлюють такі джерела формування господарських засобів і коштів:
1) власний капітал:
 зареєстрований;
 пайовий;
 додатковий;
 резервний;
 нерозподілений прибуток;

10
 неоплачений вилучений капітал;
2) довгострокові зобов'язання і забезпечення:
 довгострокові кредити банків;
 інші довгострокові зобов'язання;
 відстрочені податкові зобов'язання;
3) поточні зобов'язання і забезпечення:
 короткострокові кредити банків;
 поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;
 видані векселі;
 кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги;
 поточні зобов'язання за розрахунками;
4) Зобов’язання пов’язані з необоротними активами утримуваними
для продажу та групами вибуття.
4. Метод бухгалтерського обліку та його елементи
Метод бухгалтерського обліку — це система прийомів, що забезпечують отримання, обробку та надання облікової інформації.
Основними прийомами бухгалтерського обліку є:
документація,
інвентаризація, оцінка, калькуляція, рахунки, подвійний запис, баланс.
Всі елементи тісно пов’язані між собою.
Документація — спосіб первинної реєстрації об’єктів обліку. Документ
— єдине обґрунтування відображення в обліку.
Інвентаризація — співставлення даних бухгалтерського обліку з фактичною наявністю об’єктів обліку для виявлення відхилень, виправлення помилок та контролю за збереженням цінностей.

11
Оцінка — відображення у грошовій формі об’єктів обліку для їх узагальнення.
Калькуляція — грошова оцінка об’єктів, вартість яких може бути визначена тільки після відображення всіх витрат.
Рахунки — це спосіб групування господарських засобів та їх джерел за економічно однорідними ознаками та поточний облік їх змін у кількісному і вартісному параметрах. Для групування господарських засобів використовують активні рахунки, для обліку джерел — пасивні.
Подвійний запис — процес відображення господарських операцій та викликаних ними змін одночасно на двох рахунках бухгалтерського обліку в одній і тій самій сумі.
Баланс — метод групування й відображення в грошовій оцінці на певну дату господарських засобів та їхніх джерел, при якому сума господарських засобів дорівнює сумі їхніх джерел.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас