ГРДС (Гострий респіраторний дистрес-синдром) Пацієнт - Братанич И.Ф. Стать - Чоловіча Вага 90 кг. Зріст 178 см. Дата народження 20.09.1971р Працює Адміністратор ТЦ « Бум-Баж » Поступив 20.10.2021р Попередній діагноз: вірусна полісегментарна пневмонія. Супутні захворювання: відсутні Перенесені операції: Апендектомія 1991р, Резекція шлунку 2010р Перенесені хвороби : Кашлюк в 2р. вітряна віспа 6р. Скарги: Температура 38.7 На задишку, запаморочення, дискомфорт у грудній клітці, сухий кашел, нестачі повітря. Температура 38.7 Анамнез хвороби: Початок гострий,раптово підвищилася температура до 38.0, З‘явилася слабкість, наростали,через 3 дні приєднався кашель та задишка. Анамнез житя. Епід анамнез: Гепатит,тб,венеричні хв,тифи,кишкові інфекції заперечує. Шкідливі звички: куріння 1 пачка в день. Курить 10 років . Алергії: цефтріаксон Огляд Стан важкий, ціаноз шкірних покривів, участь допоміжних м'язів у диханні, кашель із виділенням пінистого мокротиння рожевого кольору; ЧД – 32, ЧСС -110, SpO2 – 83, АД 90 /60. ЦВД – 190 мм Аускультації велика кількість вологих хрипів різного калібру в легенях і виражена крепітація, План обстеження: Индекс оксигенации PaO2/FiO2 менш 200 мм рт. ст. Рентгенограмі легень застойні явища в судинах легень, двобічні інфільтрати. КТ - підтверджується наявність дифузних легеневих інфільтратів, мікроателектазів, зниження об’єму функционуючої легеневої паренхими.. (у задньонижних відділах у лежачих хворих) Лабораторне обстеження: Вимірювання показників газів артеріальної крові, артеріальна гіпоксемія (РаО2 45 мм рт. ст.) і гіперкапнія (РаСО2 50 мм рт. ст.); ЗАК ЗАС. Увел ШОЕ, лейкоцитраний сув в ліво. С реактивний билок Коагулограма; підвищення часу згортання крові БХ крові; підвищення активності АсАТ, АлАТ, ЛДГ ЕКГ. відхилення електричної вісі серця вправо, Р-pulmonale. Бронхоальвеолярний лаваж . У хворих з ГРДС виявляють нейтрофіли, що становлять 60-80 % всіх клітин промивної рідини (в нормі < 5 %) Лікування Мінімальний газообмін в легенях на період максимального пошкодження легень. Стратегії ШВЛ, дихальний об’єм = 6 – 7 мл/кг Активна кінетотерапія: обов’язково повертати хворого на живіт Екзогенні сурфактанти: інгаляції сурфактанта через небулайзер у вигляді 3% емульсії, доза — 200–250 мг/добу). Протизапальна терапія: глюкокортикоїди (метилпреднізолону 2–3 мг/кг на добу); Зменшення легеневої обструкції за допомогою β-адренолітиків: неселективних (орципреналін, гексопреналін); селективних (фенотерол, сальбутамол). Корекція АТ при значному його зниженні: добутамін 15 мг/кг/добу в/в крапельно; інфузійна терапія (декстран, гідроксіетилкрохмаль, альбумін). Амброксол по 10–30 мл/кг/добу в/в або інгаляційно; Гепаринотерапія: 500–1000 ОД/год під контролем АЧТЧ (активований частковий тромбопластиновий час) протягом 8 діб, з подальшим переходом на еноксапарин по 0,4 мл 2 рази на добу. N-ацетилцистеїн по 200 мг 2–3 рази на добу. Діуретики (слід віддати перевагу фуросеміду, який чинить судинорозширювальну дію на вени і зменшує застій крові у легенях ще до початку сечогінного ефекту). Нітрати (ізосорбіду динітрат, мононітрат) в/в, які діють на вінцеві і венозні судини, сприяють розвантаженню малого кола кровообігу. Антібіотікотерапія левофлоксацин по 500 мг 1 раз на добу в/в рибавірин по 400 мг 3 рази на добу в/в протягом 3 діб + метилпреднізолон по 1 мг/кг 3 рази на добу в/в за 1 год протягом 5 діб; |