Ім'я файлу: Глосарій.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 339кб.
Дата: 31.05.2021
Пов'язані файли:
[bookap.info] Лакосина. Клиническая психология.pdf
Тема 2..pdf
1.pdf
Тема 1.docx
Кулініч.docx
Експрес-бюлетень для практичних психологів ЗСО Січень 2019 рік.d

Глосарій
А
АДАПТАЦІЯ СОЦІАЛЬНА - процес і результат активного пристосування
індивіда, шара, групи до умов соціального середовища, до суспільних умов життя, що змінюються або що вже змінилися. У А.с. виділяють дві форми: а) активну, коли суб'єкт прагне впливати на середу з метою її зміни (наприклад, зміни цінностей, форм взаємодії і діяльності, які він повинен освоїти); б) пасивну, коли суб'єкт не прагне до такого впливу і зміни. Показниками успішної А.с. виступає високий соціальний статус індивіда (шара, групи) в даному середовищі, його психологічне задоволення цим середовищем загалом і його найбільш важливими елементами (зокрема, задоволення роботою, її умовами і змістом, винагородою, організацією).
Показниками низької А.с. є переміщення суб'єкта в іншу соціальне середовище
(текучість кадрів, міграція, розлучення), аномія і поведінка, що відхиляється.
Успішність А.с. залежить від характеристики середовища і суб'єкта.
АСОЦІАЦІЇ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ - об’єднання фахівців в області соціальної роботи. Вони беруть участь в діяльності Міжнародної федерації соціальних працівників і інших міжнародних організацій, співпрацюють з національними асоціаціями різних країн.
Б
БЛАГОДІЙНІСТЬ - альтруїстична діяльність, спрямована на надання фінансової та іншої допомоги тим, хто її потребує, на поліпшення умов функціонування суспільства та його частин. Може здійснюватися приватними особами, громадськими та релігійними організаціями.
БЮДЖЕТНІ КОШТИ - видатки місцевих бюджетів, що не враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів
В
ВЗАЄМОВІДНОСИНИ (в соціальній роботі) - коректний поведінковий зв’язок, що встановлюється між партнерами. Для розвитку взаємовідносин соціальні партнери повинні дотримуватися етичних норм, включаючи конфіденційність, неупередженість по відношенню один до одного, дотримуватися визначених норм та правил поведінки.
ВЗАЄМОДІЯ СОЦІАЛЬНА - взаємний вплив різних сфер, явищ і процесів, осіб або спільностей, який здійснюється за допомогою соціальної діяльності. Розрізнюють взаємодію зовнішню (між відособленими об’єктами) і внутрішню (всередині окремого об’єкта між його структурними елементами). Якщо соціальну роботу розглядати як систему, то взаємодія між її складовими елементами (суб’єктом, об’єктом тощо) буде внутрішньою, а її взаємодія з іншими системами (економічною, політичною тощо) - зовнішньою.
ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ - спосіб стосунків між окремими людьми, соціальними групами, колективами, організаціями, країнами, при якому максимально осмислюється і враховується на практиці точка зору чи позиція сторін, які спілкуються.
ВИКОНАВЕЦЬ СОЦІАЛЬНОГО ЗАМОВЛЕННЯ - недержавний суб’єкт, що надає соціальні послуги на підставі договору про залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг
Г
ГАРАНТІЇ СОЦІАЛЬНІ - матеріальні і духовні засоби, юридичні акти, що забезпечують реалізацію прав людини в сучасному співтоваристві, окремій країні.

Г.с. розповсюджуються, насамперед, на право людини на життя, особисту безпеку, на власність і її захищеність законом, на вільнодумство, свободу совісті та ін. Донедавна в нашій країні Г.с. охоплювали також право на труд, відпочинок, житло, безкоштовну освіту і безкоштовну медичну допомогу. У умовах формування ринкових відносин
Г.с. зазнають змін в напрямі обґрунтування соціально-гарантованого мінімуму для всіх категорій населення, обґрунтування пільг і переваг окремим групам громадян країни.
ГРОМАДЯНИН - особа, що належить до населення даної держави, що користується всіма правами, які забезпечуються законами даної держави, і що виконує відповідно до закону обов'язки. Правова приналежність до населення держави зумовлює громадянство людини, внаслідок чого на неї розповсюджуються закони країни, сукупність прав і обов'язків, соціальний захист особистості з боку держави.
ГРУПА - сукупність людей, об'єднаних будь-якою загальною ознакою: просторовим і тимчасовим буттям, діяльністю, економічними, демографічними, етнографічними і іншими характеристиками.
ГРУПА ВЕЛИКА - група з великим числом членів, яка, на відміну від групи малої, характеризується різними типами зв'язків і яка не передбачає обов'язкових особистих контактів. Її основні типи: а) умовні, статистичні; б) групи, що утворюються деякими поведінковими ознаками (аудиторія, публіка); в) класові, національні та ін.; г) територіальні (місто, держава).
ГРУПА МАЛА (контактна) - група людей, що мають безпосередні контакти.
Звичайно, застосовують два критерії виділення Г.м.: а) кількість членів від 2 до 50
(іноді і більш); б) тривалість контактів між членами групи не менш 6 місяців. Г.м. досить багато. Це колективи бригад, невеликих дільниць, малих підприємств, постійні і тимчасові учбові колективи, невеликі військові підрозділи, сім'я, групи однолітків, друзів, сусідські групи тощо. Практично кожна людина входить в ту або
іншу Г.м. Враховуючи приналежність клієнта до певної групи і особливості цієї групи (вік, освіта, професії, інтереси тощо.), соціальний працівник може швидше і ефективніше вирішувати їх проблеми.
ГРУПА СОЦІАЛЬНА - стійка група людей, яка виконує властиву їй роль у суспільному виробництві. Це - інтелігенція, службовці, люди розумової і фізичної праці, населення міста й села. Їх відмінності мають місце, передусім, в області економіки, політики, утворення, отримання прибутків, умов життя. Критеріями ж виділення несоціальних, суспільних груп (демографічних: молодь, жінки, пенсіонери та ін.) і спільностей (націй, народності й тощо) є відмінності статеві, вікові, расові, етнічні та ін. Не будучи в суворому значенні слова відмінностями соціальними, ці природні відмінності в класових товариствах набувають характеру соціальних відмінностей (наприклад, положення в суспільстві чоловіків і жінок тощо).
ГРУПОВА РОБОТА - це будь-яка систематична програмована регулярна активність групи людей, що поділяють спільні інтереси або мають спільні проблеми, з метою досягнення певних цілей.
Д
ДЕРЖАВА СОЦІАЛЬНА - демократична держава, що спирається на широку соціальну основу і яке проводить активну і сильну соціальну політику, направлену на підвищення або стабільне забезпечення життєвого рівня населення, захист і реалізацію прав і свобод громадян, на створення сучасних систем освіти і соціального забезпечення, на підтримку незаможних і малозабезпечених верств населення, на
запобігання і успішне вирішення соціальних конфліктів тощо. Як реальність Д.с. має місце далеко не у всіх країнах. Це лише мета, намір, можливе майбутнє. Нерідко поняття Д.с. вживається як синонім поняття «держава загального добробуту».
ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ - процес перерозподілу або диспергування функцій, повноважень, людей або речей від центрального управління.
ДІАГНОСТИКА СОЦІАЛЬНА - дослідження соціального явища для розпізнавання і вивчення причинно-наслідкових зв'язків і відносин, які характеризують його стан і визначають тенденції розвитку. Отриманий соціальний діагноз, що містить теоретичні висновки і практичні рекомендації, зкоректовані з урахуванням реальних ресурсів і можливостей, служать підставою для розробки відповідними управлінськими структурами конкретних практичних дій в інтересах суспільства, тих або інших його груп і шарів. У соціальній роботі - це вивчення соціальних мотивів, причин поведінки особистості, групи, їх станів (матеріального, психічного, духовного), визначення форм і методів роботи з ними.
ДІЯ - основний елемент у структурі діяльності. Суб'єкта спонукає до дії певний мотив (або сукупність мотивів). Кожна Д. спрямована на досягнення певної мети суб'єкта. Предмет Д. може бути не лише матеріальним, а й ідеальним, зокрема, у пізнавальних діях, які спрямовані на збагачення знань суб'єкта, або в комунікативних діях, орієнтованих на передачу інформації іншому суб'єкту.
ДІЯ СОЦІАЛЬНА - усвідомлена дія людини, звичайно викликана його потребами, яка пов'язана з діями іншої людини або інших людей, зорієнтована на їх поведінку, впливає на них і, в свою чергу, випробовує вплив поведінки інших. У вчення про Д.с. особливо великий внесок вніс М.Вебер. Воно отримало подальший розвиток в сучасній соціології (феноменологія, функціоналізм і інші напрями). Д.с. включає в себе: суб'єкт, середовище або "ситуацію"; орієнтацію суб'єкта на умови середовища, на "ситуацію"; орієнтацію суб'єкта на другого (або інших).
ДІЯЛЬНІСТЬ - одна з основних категорій психологічної науки. Предметом психології є саме цілісна Д. суб’єкта у різних формах та видах, у її філогенетичному,
історичному та онтогенетичному розвитку. Основною, генетично вихідною, є зовнішня, предметна Д., яка породжує усі види внутрішньої психічної Д. Д. включає дії та операції як складові одиниці, що співвідносяться з потребами, мотивами, цілями.
ДОБРОБУТ - забезпеченість населення необхідними для життя матеріальними, соціальними, духовними благами, тобто предметами, послугами і умовами, що задовольняють певні людські потреби. Залежить від рівня розвитку виробничих сил, характеру виробничих відносин, міри розвитку суспільства загалом. Д. виражається системою показників, що характеризують рівень життя.
ДОБРОДІЙНІСТЬ - 1) у вузькому значенні - надання приватними особами або організаціями безвідплатної допомоги людям, що її потребують, або соціальним групам (шарам) населення; 2) в широкому значенні - безвідплатна діяльність по створенню і передачі фінансових, матеріальних, духовних цінностей (благ) для задоволення насущних потреб людини.
Е
ЕКСПЕРТИЗА - розгляд, вивчення яких-небудь питань, проблем, рішень, що вимагають спеціальних знань для представлення за ними мотивованого, аргументованого висновку, наукового обґрунтування. Наприклад, Е. проводиться при рішенні питань оплати труда працюючих пенсіонерів, при визначенні групи
інвалідності, визначенні усиновлювачів тощо.

ЕМПАТІЯ - здатність індивіда емоційно відгукуватися на переживання інших людей. Встановлено, що емпатична здатність індивідів зростає із зростанням попереднього досвіду. Емпатія простіше реалізується у випадку подібності поведінкових та емоційних реакцій суб'єктів-партнерів по спілкуванню, а також у високобентежних індивідів. Е. - якість, необхідна для соціологів в роботі з клієнтами.
ЕТИКА - 1) те ж, що мораль, моральність (наприклад, лікарська, професійна Е.,
Е. соціального працівника); 2) теорія моралі, наукове обгрунтування тієї або іншої моральної системи, того або іншого розуміння добра і зла, справедливості, обов'язку, совісті, щастя, сенсу життя. Має важливе значення в підготовці і діяльності працівників соціальних служб, в обов'язки яких входить знання етичних (і правових) норм, регулюючих відносини людини до людини, суспільства, навколишнього середовища, і уміння враховувати їх при розробці екологічних і соціальних проектів.
ЕТИЧНІ НОРМИ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ - принципові орієнтири для фахівців з питань професійної діяльності, виконання службових обов’язків, організації взаємодії з клієнтами; шляхи розв’язання моральних проблем та прийняття найбільш адекватного професійного рішення.
ЕТИЧНИЙ КОДЕКС СПЕІАЛІСТІВ ІЗ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ УКРАЇНИ - це документ, який націлює на здійснення соціальної роботи в багатьох функціональних сферах з метою розвитку потенціалу та можливостей особистості, а також задоволення людських потреб.
Ж
ЖИТТЄВА ПРОБЛЕМА — стан протиріччя між актуальним та необхідним станом життєдіяльності.
ЖИТТЄВЕ ПРИЗНАЧЕННЯ — споконвічно задана природна орієнтація людини,
її загальна життєва спрямованість, стиль діяльності, тип ставлення до себе, людей і світу загалом.
ЖИТТЄЗДАТНА ОСОБИСТІСТЬ — особистість, яка активно інтегрує в сучасне суспільство, орієнтується та бере активну участь в економічних, соціальних, політичних, культурних процесах, зберігаючи при цьому свою світоглядну позицію, гуманістичні ідеали та цінності.
З
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНЕ - система заходів, пов'язаних із задоволенням специфічних потреб літніх людей, престарілих та інвалідів, направлених на відновлення і збереження їх соціальних зв'язків і відносин, активне сприяння у здійсненні, захисті і охороні прав цих категорій населення.
ЗАДОВОЛЕНІСТЬ СОЦІАЛЬНА - узагальнена в свідомості індивіда сукупність його сприйняття і оцінок умов свого соціального життя; стан задоволення, який відчуває людина при виконанні його бажань, реалізації потреб, виконанні вимог, боргу. Вимірюється в діапазоні: вища - нижча З.с. (незадоволення).
ЗАМОВНИК СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ - місцева держадміністрація (її структурний підрозділ), виконавчий орган міської ради, що є розпорядниками бюджетних коштів та на яких покладається обов’язок з організації надання соціальних послуг чи виконання соціальних програм
ЗАХИСТ СОЦІАЛЬНИЙ - система принципів, методів, законодавчо встановлених державою соціальних гарантій, заходів, які забезпечують оптимальні умови життя, задоволення потреб населення. З.с. багатофункціональний, відповідає основним ризикам, яким може бути підданий будь-який громадянин протягом свого життя: захворювання, інвалідність, травматизм, старість, втрата годувальника,
безробіття, міграція тощо. Включає соціальне забезпечення, соціальне страхування і соціальну допомогу (підтримку).
І
ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ (від лат. іпгітгіиит - неподільне) - сукупність неповторно своєрідних рис та особливостей людини, що відрізняє її від інших людей.
ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИЙ (від лат. ішІіШІшт - встановлення, заснування) -
історично складені, стійкі форми організації сумісної діяльності людей. Суспільство являє собою систему І.с. як складної сукупності економічних, політичних, правових, моральних та інших відносин. Найбільш фундаментальні І.с. - власність, держава, сім’я, наука, система засобів масової інформації, виховання і освіта, право тощо.
ІНТЕГРАЦІЯ (лат. іпіедгаїіо - відновлення, відтворення, от іпіедег - цілий) - об'єднання в одне ціле, впорядкування, структурування раніше роз'єднаних, невпорядкованих явищ, частин цілого.
ІНТЕГРАЦІЯ СОЦІАЛЬНА - процес встановлення оптимальних зв'язків між соціальними інститутами, групами, ешелонами влади і управління; тенденція до згуртування, об'єднання, вирівнювання показників соціального і економічного розвитку країн і регіонів, суспільних класів, соціальних груп і спільностей на відміну від диференціації соціальної. Процес І.с. загалом позитивно позначається на ступені соціальної захищеності населення.
ІНФОРМАЦІЯ СОЦІАЛЬНА - сукупність знань, відомостей, даних і повідомлень, які формуються і відтворюються в суспільстві різними суб'єктами для регулювання соціальної взаємодії, суспільних відносин і відносин між людиною, суспільством і природою. Складовою частиною її є соціологічна інформація, що отримується методами соціології і інтерпретується в рамках соціологічної науки. І.с. особливо важлива в реалізації задач соціальної роботи.
ІНФРАСТРУКТУРА СОЦІАЛЬНА - матеріально-предметні елементи, що забезпечують умови життєдіяльності людини в суспільстві у виробничій, політичній і духовній сферах, в сім'ї побуті; сукупність таких галузей, як наука, освіта, охорона здоров'я, торгівля, громадське харчування, побутове обслуговування, житлово- комунальне господарство, транспорт, зв'язок та ін. Міра розвитку важливий показник того, як людина живе, в якій мірі він соціально захищений.
К
КЕЙС (випадок) - це проблемна ситуація особи чи окремої сім’ї, яка негативно впливає на якість життя людини та суттєво погіршує її стан.
КЛІЄНТ - 1) постійний покупець або замовник; 2) особа, що користується послугами адвоката, нотаріуса тощо. У соціальній роботі під К. розуміють як окрему людину, так і групу (сім'ю) потребуючих допомоги, підтримки, соціального захисту.
КОЛЕКТИВНІ ПЕРЕГОВОРИ- все переговори, що проводяться між роботодавцем, групою роботодавців або однією чи кількома організаціями роботодавців, з одного боку, і однією чи кількома організаціями трудящих - з другого, з метою:

а) визначення умов праці й зайнятості; і (або)

б) регулювання відносин між роботодавцями і працівниками; і (або)

в) регулювання відносин між роботодавцями чи їхніми організаціями та організацією чи організаціями працівників.
КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР - правовий акт, що регулює соціально-трудові відносини в організації або в індивідуального підприємця і укладається працівниками
і роботодавцем в особі їхніх представників.

КОЛЕКТИВНИЙ ТРУДОВИЙ СПІР - неврегульовані розбіжності між працівниками (їх представниками) і роботодавцями (їх представниками) з приводу встановлення і зміни умов праці (включаючи заробітну плату), укладення, зміни та виконання колективних договорів, угод, а також у зв'язку з відмовою роботодавця врахувати думку виборного представницького органу працівників при прийнятті локальних нормативних актів.
КОНТЕНТ-АНАЛІЗ (від англ. СОПІЄП8 - зміст) - метод кількісного дослідження змісту соціальної інформації.
КОНСУЛЬТУВАННЯ - це послуга, яка спрямована на інформування, мотивування, підтримку клієнта. Це взаємодія клієнта та соціального працівника, в ході якої соціальній працівник отримує запит від клієнта та допомагає знайти ресурси для вирішенням складної ситуації. Якщо запит клієнта виходить за межі компетенції соціального працівника, то він переадресовує клієнта до компетентного спеціаліста
(лікаря, психолога, юриста).
КОНТРОЛЬ СОЦІАЛЬНИЙ (франц. сопгоіе - перевірка) - механізм саморегуляції в соціальних системах (групах, колективах, організаціях, суспільстві в цілому), який здійснює її за допомогою нормативного (морального, правового, адміністративного та ін.) регулювання поведінки людей.
КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ - довірливість, неприпустимість розголосу секретної
інформації; етичний принцип, у відповідності з яким соціальний або інший працівник не має права розкривати інформацію про клієнта без згоди останнього. Сюди можуть відноситися інформація про особистість клієнта, професійні думки про клієнта, матеріали з "історії хвороби". У особливих випадках соціальних працівників можуть юридично зобов'язати дати певним представникам влади деяку інформацію
(наприклад, загроза застосувати силу, здійснення злочину, підозра в жорстокому поводженні з дитиною тощо), яка спричиняє за собою порушення судового переслідування.
КОНФЛІКТ (від лат. сопїїісіш - зіткнення) - у загальному випадку це - непорозуміння між двома чи більшою кількістю сторін (осіб чи груп), коли кожна з них намагається зробити так, щоб були прийняті саме її погляди або цілі разом із створенням всіляких перешкод протилежній стороні в тому ж самому; К. - це вкрай загострені суперечності, зіткнення осіб, їхніх ідей, інтересів, потреб, оцінок, рівня прагнень, домагань, тощо, які об'єднуються загальною назвою - конфлікти міжособистісні. Але у психології розрізняють ще й внутрішні конфлікти
(еквівалентні, вітальні, амбивалентні та фруструючі), які властиві окремо взятій людині, що, як правило, має місце у випадках боротьби мотивів.
КОНФЛІКТ СОЦІАЛЬНИЙ - зіткнення сторін, думок, сил; вища стадія розвитку протиріч в системі відносин людей і соціальних інститутів. Виділяють конфлікти міжнародні між націями, державами; конфлікти класів, соціальних груп і шарів в середовищі суспільства; конфлікти між малими групами, сім'ями, особистостями.
Дозволити або ослабити (особливо між малими групами, в сім'ях, між особистостями) одна з найважливіших задач спеціалістів по соціальній роботі.
КРИЗА (вікова) (від гр. кгізіз - вихід) - період у житті людини, коли протягом відносно короткого часу (кілька місяців, рік) виявляються різкі і суттєві психологічні зрушення і зміни особистості, розвиток набуває бурхливого, стрімкого, кризового відтінку.
Л
ЛЮДСЬКИЙ ЧИННИК - сукупність властивостей працівника як соціальної
категорії (кваліфікація, мотиви поведінки, інтереси, свідомість, культура та ін.).
Термін вживається при співставленні з технічними, економічними чинниками виробництва в зв'язку з вказівкою на необхідність обліку специфіки Л.ф., шляхів використання тощо. Л.ф. повинен мати визначальне значення в роботі соціальних служб як з окремими клієнтами, так і з різними групами і верствами населення.
М
МЕТА - планований результат, ідеальне, уявне передбачення результату діяльності. Зміст М. залежить від об'єктивних законів дійсності, реальних можливостей суб'єкта і засобів, що застосовуються. Можна виділити різні типи М.: конкретні і абстрактні, стратегічні і тактичні, індивідуальні, групові і суспільні, М., що поставлена самим суб'єктом діяльності, і що задані йому ззовні.
МЕТА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ - задоволення потреб клієнтів. М.с.р. залежить від специфіки об'єкта (клієнтів, груп) і напрямів соціальної роботи.
МЕТОД (гр. теїЬогіоз - шлях дослідження, спосіб пізнання) - система прийомів для досягнення поставленої мети.
МІЖГАЛУЗЕВА СПІВПРАЦЯ - це взаємодія різних державних соціальних
інституцій різних галузей, що певною мірою, взаємно перетинаються маючи дотичні напрями та/або категорії роботи, клієнтів з метою досягнення оптимального результату діяльності.
МІЖСЕКТОРАЛЬНА ВЗАМОДІЯ - це взаємодія різних секторів суспільної діяльності, яка проявляється у постійні взаємодії відповідних соціальних інституцій з метою вирішення нагальних питань, пов’язаних з діяльністю у громадах (у першу чергу, вирішення соціальних проблем вразливих категорій населення).
МОНІТОРИНГ - це процес регулярного збору та аналізу кількісних та якісних даних за попередньо встановленими показниками з метою аналізу процесу та якості виконання індивідуального плану заходів, а також своєчасного реагування на зміну ситуації, забезпечення ефективного використання ресурсів. Здійснення моніторингу дозволяє отримувати необхідну для оцінювання інформацію.
МОРАЛЬНІ НОРМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ - усталена вимога до поведінки й діяльності соціальних працівників стосовно суб'єктів та об'єктів соціальної роботи.
МОТИВАЦІЯ - сполучення зовнішніх і внутрішніх рушійних сил, що спонукають людину здійснювати діяльність, спрямовану на досягнення певних цілей, з докладанням певних зусиль, з визначеним рівнем сумлінності й наполегливості; процес стимулювання до діяльності, яка спрямована на досягнення визначених цілей і завдань.
МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНА КОМАНДА - команда, до складу якої включаються не менше трьох осіб з числа таких працівників: соціальний працівник, соціальний робітник, медичний працівник, юрисконсульт, психолог, сестра медична з масажу, сестра медична з лікувальної фізкультури, перукар, швачка, взуттьовик з ремонту взуття тощо;
Н
НАСТАВНИЦТВО - це процес, в якому одна людина (наставник) відповідальний за посадовий просування і розвиток іншої людини (« новачка »або наставляють) поза рамками звичайних взаємин менеджера і підлеглого.
О
ОБ’ЄДНАННЯ РОБОТОДАВЦІВ- некомерційна організація, що об'єднує на добровільній основі роботодавців для представництва інтересів і захисту прав своїх членів у взаємовідносинах з профспілками, органами державної влади та органами
місцевого самоврядування.
ОРГАН СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА- постійно діючі організаційні структури, в рамках яких здійснюється взаємодія представників суб'єктів соціального партнерства і приймаються юридично значимі рішення.
ОСОБИСТІСТЬ - 1) стійка система соціально значущих меж, які характеризують
індивіда як члена суспільства, спільності, групи, 2) індивідуальний носій цих меж як вільний і відповідальний суб'єкт свідомої вольової діяльності. Соціологічний аналіз
О. передбачає виділення в ній соціально-типових, необхідних для виконання суспільних функцій, характерологічних, етичних якостей, знань і умінь, ціннісних орієнтації і соціальних установок, переважаючих мотивів діяльності.
ОЦІНКА ПОТРЕБ - це збір, узагальнення та аналіз інформації про ситуацію й різні аспекти функціонування клієнта, його цілі, ресурси, обмеження з метою розробки детального плану надання необхідних соціальних послуг. Оцінка потреб здійснюється на початку роботи з випадком і оновлюється у випадку зміни ситуації клієнта.
ОЦІНКА/ОЦІНЮВАННЯ - систематичне дослідження діяльності, що може проводитися за участі клієнта на різних етапах надання соціальних послуг.
П
ПЕРВИНА ПРОФСПІЛКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ - добровільне об'єднання членів профспілки, які працюють, як правило, на одному підприємстві, в одній установі, однієї організації незалежно від форм власності та підпорядкованості, чинне на підставі положення, прийнятого ним відповідно до статуту, або на підставі загального положення про первинну профспілкової організації відповідної профспілки.
ПОСЕРЕДНИЦТВО - процес врегулювання розбіжностей між сторонами самими сторонами колективного трудового спору за допомогою третього незалежного учасника-посередника.
ПОТРЕБА - необхідність у чомусь. У людей П. є наслідком їхнього суспільно-
історичного розвитку, а задоволення П. відбувається, головним чином, завдяки трудовій діяльності, в ході якої створюються предмети, потрібні людині. Саме суспільна зумовленість і спрямованість характерні для П.
ПРАВОВІ АКТИ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА- угоди, які укладаються представниками працівників і представниками роботодавця (роботодавців) при можливій участі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, що встановлюють норми, що регулюють соціально-трудові відносини, і взаємні зобов'язання сторін угоди у сфері соціально-трудових відносин.
ПРИМИРНА КОМІСІЯ- тимчасово діючий орган добровільного примирення сторін колективного трудового спору.
ПРИНЦИПИ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ - найбільш загальні вимогами, які виражають основні напрями поведінки спеціаліста стосовно того чи іншого суб’єкта відношень, що виникають у процесі соціальної роботи.
ПРИНЦИПИ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА- основні початки, вихідні положення, яким у своїй практичній діяльності повинні слідувати суб'єкти соціального партнерства.
ПРИЄДНАННЯ ДО УГОДИ- добровільне прийняття на себе в повному обсязі зобов'язань відповідної сторони угоди та придбання прав за угодою.
ПРОФЕСІЙНА СПІЛКА- добровільне громадське об'єднання громадян, пов'язаних спільними виробничими, професійними інтересами по роду їх діяльності,
що створюється з метою представництва і захисту їхніх соціально-трудових прав та
інтересів.
Р
РІВЕНЬ ЖИТТЯ - компонент образу життя, поняття, що характеризує міру і ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб людей (в основному в грошових
і натуральних одиницях): рівень національного прибутку, розмір оплати праці, реальні прибутки, об'єм спожитих благ і послуг, рівень споживання продовольчих і непродовольчих товарів, тривалість робочого і вільного часу, житлові умови, рівень освіти, охорони здоров'я, культури тощо. Частіше за все як узагальнюючий показник
Р.ж. розглядають реальні прибутки населення. Важливий показник мінімального споживчого бюджету сім'ї.
РОЗБІЖНОСТІ, ЩО ВИНИКАЮТЬ У ВІДНОСИНАХ СОЦІАЛЬНОГО
ПАРТНЕРСТВА - розбіжності між суб'єктами правовідносин соціального партнерства, що виникають на будь-якій стадії їх взаємодії в ході соціально- партнерських відносин (при підготовці, проведенні колективних переговорів, виконанні зобов'язань соціального партнерства).
РОЛЬ СОЦІАЛЬНА - одна з категорій соціальної психології і соціології. В широкому розумінні - це суб’єктивне буття соціальної діяльності чи персоніфікована соціальна функція; роль як наказ, безособистісна соціальна норма в певній соціальній системі, тобто сукупність прав, обов’язків, наказів і правил, які визначають, що повинна робити людина, яка посідає в суспільстві певну соціальну позицію.
С
СИСТЕМНИЙ ПІДХІД - орієнтація у психологічних дослідженнях на вивчення психіки та системи, тобто як певної цілісності, до якої входять у певних зв’язках та відношеннях окремих елементів.
СОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА - система заходів по наданню допомоги деяким категоріям громадян, що тимчасово опинилися в тяжкому економічному становищі
(частково або повністю безробітні, молодь, що вчиться та ін.), шляхом надання їм необхідної інформації, фінансових коштів, кредитів, навчання, правового захисту і введення інших пільг.
СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА - діяльність держави і інших політичних інститутів по управлінню розвитком соціальної сфери суспільства. Соціологія сприяє виробленню
С. п., альтернативних варіантів рішення в цій області, обґрунтуванню соціальних пріоритетів.
СОЦІАЛЬНА РОБОТА як вид діяльності - вид професійної діяльності, направленої на задоволення спеціально-гарантованих і особистісних інтересів і потреб різних груп населення, на створення умов, які допомагають відновленню або поліпшенню здатності людей до соціального функціонування.
СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ - комплекс заходів і засобів соціально- економічного та правового характеру, здійснення яких покладається на суб'єктів, щодо забезпечення прав людей на життя, розвиток, виховання, освіту, медичне обслуговування, надання матеріальної підтримки.
СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БІЗНЕСУ - це добровільне зобов’язання бізнес-організацій проводити необхідну політику, приймати відповідні рішення, розвивати такі напрямки діяльності, які є найбільш актуальними чи бажаними, з точки зору цілей та цінностей громадян, як членів суспільства.

СОЦІАЛЬНА РЕАБІЛІТАЦІЯ - вид соціальної роботи, спрямованої на відновлення основних соціальних функцій, психологічного, фізичного, морального здоров'я, соціального статусу сімей, дітей та молоді.
СОЦІАЛЬНА ПРОФІЛАКТИКА - вид соціальної роботи, спрямованої на запобігання складним життєвим обставинам сімей, дітей та молоді, аморальній, протиправній поведінці в сім'ях, виявлення будь-якого негативного впливу на життя і здоров'я дітей та молоді і запобігання такому впливу та поширенню соціально небезпечних хвороб серед уразливих груп.
СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО - трудові відносини, які характеризуються спільністю позицій, узгодженими діями найманців, роботодавців і держави. Їх зазвичай представляють на переговорах за висновками колективних договорів профспілки, організації підприємців, представників адміністрації. Основні принципи: облік взаємних вимог і відповідальності, шанобливе відношення до інтересів один одного, вирішення суперечок і конфліктних ситуацій за столом переговорів, готовність сторін до компромісів, послідовне виконання досягнутих домовленостей, підписаних угод. (трудові угоди) важливий чинник соціального захисту робітників і службовців, членів їх сімей.
СОЦІАЛЬНИЙ ІМІДЖ ОРГАНІЗАЦІЙ - це уявлення широкої громадськості про соціальні цілі й роль організації в економічному, соціальному і культурному житті громадськості.
СОЦІАЛЬНИЙ ПРАЦІВНИК - людина, яка внаслідок своїх посадових і професійних обов'язків надає всі (або окремі) види соціальної допомоги в подоланні людиною, сім’єю або групою людей проблем, що виникли у них.
СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД - вид соціальної роботи, спрямованої на здійснення соціальних опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених категорій з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу.
СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ - комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.
СОЦІАЛЬНІ СТЕРЕОТИПИ - це спрощене, схематизоване, іноді спотворене або навіть хибне уявлення про будь-який соціальний об’єкт (людину, групу людей, соціальне явище, соціальний процес тощо)
СПІЛКУВАННЯ - специфічна міжособистісна взаємодія людей як членів суспільства, представників певних соціальних груп і спільноти, що здійснюється на основі відображення соціальної дійсності, опосередковане системою суспільних відносин. Без знання теорії і оволодіння навичками С., як свідчить практика, неможлива соціальна робота.
СТРАЙК - тимчасовий добровільна працівників від виконання своїх трудових обов'язків повністю або частково з метою розв'язання трудового спору, що виникає з приводу встановлення умов праці (суб'єктивних прав працівників).
СТРАТЕГІЯ - це свідомий процес, спрямований на визначення напряму розвитку організації, регіону чи територіальної громади в умовах середовища, що змінюється.
СУБ’ЄКТ (від лат. зи^есіит - підкладене) - суспільний організм, чия практична і пізнавальна активність спрямована на об'єкт.
Т
ТОЛЕРАНТНІСТЬ - терпимість до чужого образу життя, поведінки, звичаїв,
почуттів, думок, ідей, вірувань. Необхідна всім, в тому числі соціальним працівникам в їх роботі з клієнтами.
ТРУДОВИЙ АРБІТРАЖ - орган з розгляду колективного трудового спору.
У
УГОДА - правовий акт соціального партнерства, що регулює соціально-трудові та соціально-економічні відносини або встановлює загальні принципи регулювання цих відносин, що укладається між працівниками і роботодавцями на рівні Російської
Федерації, суб'єкта РФ, групи суб'єктів РФ, території, галузі, групи галузей при можливій участі в договірному регулюванні на відповідному рівні держави, місцевого самоврядування.
УМІННЯ - використання суб’єктом наявних знань і навичок для вибору і здійснення прийомів, дій відповідно до поставленої мети. У. забезпечує здатність виконання людиною певних дій на основі знань та навичок ("знання в дії").
УПРАВЛІННЯ ПРАЦЕЮ - діяльність уповноважених суб'єктів по упорядковує, організуючий вплив на учасників колективного процесу праці з метою досягнення високого кінцевого результату виробництва.
УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНЕ - 1) в широкому значенні управління усіма і будь- якими суспільними процесами на відміну від управління в біологічних і технічних системах; 2) у вузькому значенні - управління процесами і явищами соціальної сфери суспільного життя, засіб реалізації соціальної політики. Змістом У.с. є формування критеріїв і показників соціального розвитку об'єкта, виділення виникаючих в ньому соціальних проблем, розробка і застосування методів їх розв'язку, досягнення станів, що плануються і параметрів соціальних відносин і процесів. У.с. має циклічний характер і проходить такі стадії, як прийняття управлінського рішення, його виконання і перевірку результатів його виконання. Ці стадії реалізуються з допомогою наступних функцій (напрямів) управлінської діяльності: планування
(іноді виділяється прогнозування), регулювання, керівництво, організація, координація і контроль. Суб'єктом У.с. в широкому значенні виступає все населення, у вузькому значенні спеціалізовані державні і суспільні установи і служби. При здійсненні задач У.с. застосовуються різноманітні методи і кошти: економічні, адміністративні, соціально- психологічні та ін.
Ф
ФАХІВЕЦЬ З СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ - працівник соціальної служби з високим загальнокультурним, інтелектуальним і етичним потенціалом, професійною підготовкою і необхідними особистісними якостями, що дозволяють ефективно виконувати професійні функції. Ф.с.р. вивчає соціально-економічні і соціально- психологічні умови життя соціальних груп, прошарків, сім'ї і окремої людини і застосовує адекватні методи соціального захисту, підтримки, реабілітації і інших видів соціальної роботи, а також різні соціальні технології.
ФОРМИ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА - способи здійснення соціального партнерства, конкретні механізми партнерської взаємодії суб'єктів правовідносин соціального партнерства за погодженням їх інтересів.
Х
ХАРАКТЕР (від гр. сЬагакїег - ознака, риса, прикмета) - комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності, у ставленні до суспільства, до праці, колективу, до самої себе. Як і світогляд, Х. є стрижнем особистості, головним визначальником її індивідуальності.
Ц

ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ - відбіркова, відносно стійка система спрямованості
інтересів і потреб особистості, націлена на певний аспект соціальних цінностей.
Детермінантами Ц.о. особистості виступають матеріальні умови життєдіяльності, а також індивідуально-типові риси, нахили, здатності і здібності людини.
ЦІННОСТІ СОЦІАЛЬНІ - 1) в широкому значенні - значимість явищ і предметів реальної дійсності з точки зору їх відповідності або невідповідності потребам суспільства, соціальних груп і особистості; 2) у вузькому значенні - етичні і естетичні вимоги, вироблені людською культурою, що є продуктами суспільної свідомості. До числа Ц.с. відносять світогляд, соціальну справедливість, людська гідність, цивільний обов’язок тощо.
Ч
ЧИННИК СОЦІАЛЬНИЙ - причина, рушійна сила якого-небудь соціального явища, що визначає його характер або окремі межі.
Я
ЯКІСТЬ ЖИТТЯ - компонент (сторона) образу життя; категорія, що виражає якість задоволення матеріальних і духовних потреб людей: якість харчування, якість одягу і її відповідність моді, комфортність житла, якісні характеристики в сфері охорони здоров'я, утворення, обслуговування населення, якісна структура дозвілля, етична атмосфера, настрій, міру задоволення людей в змістовному загальному пізнаванні світу, творчій праці, структурі розташування тощо. Органічно пов'язане з рівнем життя. Облік і знання Я.ж. своїх клієнтів, основних соціальних і інших груп верств населення неодмінні умови успішної діяльності соціального працівник.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас