ГЛИБОКИЙ АНАЛІЗ ЮР. ПАМЯТОК
Як історико-правова наука Історія держави і права вивчає розвиток лише таких суспільних явищ, як держава і право. Історія держави і права є юридичною наукою, однією з фундаментальних державно-правових дисциплін. Історія державних і правових феноменів у даному курсі вивчається в певних рамках як часових, так і просторових. Часовими рамками є: момент виникнення державності й теперішній стан державної і правової системи; просторовими — територія, яку займала Україна протягом усього історичного часу.
Історія держави і права України вивчає факти і виявляє закономірності історичного розвитку. її перш за все цікавлять юридичні факти і політичні явища. вона намагається виявити головні причини і наслідки виникнення, розвитку і падіння державно-правових систем. До них належать, головним чином, органи влади, центрального та місцевого управління, юстиції.
Предметом історії держави і права України є пізнання загальних законів виникнення, розвитку й змін типів та форм держави і права, особливостей функціонування державних установ та інститутів права в конкретних історичних умовах України. Дослідження державно-правових явищ ґрунтується на їх науковій систематизації та періодизації в хронологічній послідовності.
Мета курсу «Історія держави і права України» – сприяти поглибленню знань майбутніх юристів щодо історичних підвалин українського державо- і правотворення, на ґрунті узагальнення й аналізу досвіду минулого допомогти збагнути сутність нової системи права в державі, в якій має утвердитися верховенство законуґ
об’єкт вона має досліджувати державно-правові явища в історичному розрізі. Це, зокрема: організація й діяльність органів державної влади, центрального та місцевого управління, судочинства; джерела національного права, кодифікації, еволюція галузей права, зміст найважливіших юридичних інститутів та норм (право власності, злочин, кара та ін.); взаємозв‘язки державних органів та правових інститутів.
Методологія історії держави і права України – система методів дослідження (вивчення, пізнання) предмета історії держави і права України. До найбільш суттєвих методів вчені відносять: філософський метод – діалектичний; загальнонаукові методи – аналіз, синтез, формально-логічний, системно-структурний, абстрагування; узагальнення, аналогія тощо; спеціально-наукові – історичний, історично-порівняльний, порівняльно-правовий, спеціально-юридичний тощо.
Завдання
пізнання та пояснення історії державно-правового розвитку в Україні;
визначення стійких тенденцій, закономірностей розвитку історикоправових явищ;
формування національної свідомості, високих моральних і правових цінностей, поваги до минулого українського народу та віри в його майбутнє.
1. Початок державно-правового розвитку на теренах України (середина І тис. до н. е.– середина І тис. н. е.). Він був закладений появою найдавніших рабовласницьких державницьких утворень у Північному Причорномор‘ї та Приазов‘ї. В цих державних утвореннях проживали не лише греки-колоністи, скіфи та кочові племена, а й пращури слов‘ян. Передові для тих часів грецькі й римські політичні та правові інститути, соціально-економічні й культурні надбання впливали на розвиток ранньослов‘янського населення Середнього Подніпров‘я.
2. Період давньоруської держави й права (VІ – середина ХІV ст.). Основний зміст цього періоду пов‘язаний з формуванням, розвитком і занепадом Київської Русі. Саме тоді виникла давньоруська правова система, було створено видатну пам‘ятку права Руси-України – Руську правду. Продовженням давньоруських державно-правових традицій стало ГалицькоВолинське князівство.
3. Литовсько-руська держава і право (друга половина ХІV – середина ХVІ ст.). Давньоруська державно-правова організація значною мірою була успадкована Великим князівством Литовським, Руським та Жемайтійським –яке в переважній більшості складалося з українців та білорусів. Відбувся подальший розвиток українського права, видатними пам‘ятками якого, а також білоруського й литовського права, є Литовські статути. Включення комплексу українських земель до складу Речі Посполитої, призвело до подальшої їх колонізації польсько-литовськими феодалами та втрати залишків автономії.
4. Козацька держава і право. В умовах соціального, національного і релігійного гніту центром боротьби за волю українського народу, головним чинником державотворення стає Запорозька Січ – військово-демократична форма української державності. Універсальним джерелом права на Січі було 21 козацьке звичаєве право. В результаті перемоги українського народу в національно-визвольній війні 1648–1654 рр. постала козацька держава – Гетьманщина (середина ХVІІ – друга третина ХVІІІ ст.). Входження за березневою угодою 1654 р. до складу Росії прирікало Україну на поступове обмеження й ліквідацію її автономії. Серед основних джерел права гетьманські статті – конституції Гетьманської держави. Проте дедалі більше царський уряд обмежував дію гетьманського законодавства. Не набула законодавчого оформлення й спроба кодифікації українського права.
5. Суспільно-політичний устрій і правове становище українських земель визначалися їхнім входженням до складу Російської й Австро-Угорської імперій і поширенням на них дії російського та австрійського права (ХVІІІ – початок ХХ ст.).
6. Період відродження української національної держави і права (1917– 1921 рр.). Воєнно-політична боротьба мала наслідком багатодержавність розвитку України. Визначними подіями українського державотворення були утворення «Першої» УНР, що мала стати демократичною парламентською республікою, квазімонархічного Гетьманату, «Другої» УНР, що характеризувалася тяжінням до президентської республіки, виникнення ЗУНР та об‘єднання її з УНР. В цей період виникає національне українське законодавство.
7. Період становлення і розвитку України як радянської республіки, а з 1922 р. як союзної радянської республіки у складі СРСР (1917–1991 рр.). Виникає й діє радянське право, в якому домінуючим є загальносоюзне законодавство. В межах періоду можна виокремити низку етапів, для яких характерними є власні закономірності державно-правового розвитку.
8. Період розбудови та розвитку сучасної Української держави і права, який розпочався з прийняттям Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р., Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. Визначальними подіями державно-правового характеру стали Всенародний референдум 1 грудня. 1991 р. та прийняття Конституції України 28 червня 1996 р.
Джерелами науки ІДПУ є: а) наукові праці вчених істориків і юристів;б) підручники, посібники, методичні матеріали; в) архівні матеріали про державу і право; г) юридична практика органів держави та реалізації права.
Місце історії держави і права в системі юридичних дисциплін в основному визначають реалії об'єкта дослідження. Вона визначає різноманітність першопричин виникнення і розвитку держави і права. При цьому особливе значення надається зміні організаційно-виробничої структури суспільства. Стан суспільства значно ускладнюється в період розкладу первіснообщинного ладу, коли виникає загроза його послаблення, розпаду і навіть загибелі.
.