ГІПНОЗ
Гіпноз(грец. hypnos – сон) – особливий психофізіологічний стан (близький до сну), який виникає у людини під дією спрямованого психологічного впливу гіпнотизера чи самонавіювання. Характеризується значним звуженням свідомості, концентрацією її на змісті навіювання і різким зниженням чутливості до дії всіх інших факторів.
Виокремлюють три стадії гіпнозу:
Сонливість (перша стадія), за якої спостерігається легка м’язова слабкість і невелика дрімота, однак людина може легко розплющити очі і встати;
Гіпотаксія (або легкий сон - друга стадія) – повне м’язове розслаблення. Можливий стан каталепсії – воскової гнучкості м’язів. Людина ще має здатність вийти зі стану сонливості, але вже не хоче цього робити;
Сомнамбулізм (від лат. Somnus – сон+ambulo – бродити) – сноходіння, лунатизм - третя стадія) – на цій стадії людина сприймає лише голос гіпнотизера і не реагує на сторонні впливи.
Основою гіпнозу є гальмування вищих відділів мозку. Однак на відміну від сну загальмованою є не вся кора. Через розміщений у ній осередок збудження (рапорт) гіпнотизер підтримує контакт із пацієнтом, впливає на особливості його психіки, сприймання, пам'ять, мислення, настрій та ін. Під впливом гіпнозу людина може виконувати різні дії, перевтілюватися.
Першу спробу пояснити природу гіпнозу здійснив австрійський лікар Франц Антон Месмер у своєму вченні про тваринний магнетизм – особливу природну силу, заряджаючись якою від планет, людина випромінює її на інших людей, змінюючи їх фізіологічні процеси і поведінку.
З матеріалістичних позицій гіпноз обґрунтовував І. Павлов, вважаючи його фізіологічною основою процес гальмування в корі великих півкуль. На його думку, гіпноз – це частковий сон, перехідний стан від бадьорості до сну, за якого серед загальмованих ділянок кори існує активний сторожовий пункт, через який гіпнотизер впливає на пацієнта.
Хоча гіпнотичний (від грец. hypnos – сон, hypnoo - присипляти) стан живих істот відомий людству з найдавніших часів, проте загальноприйнятої теорії гіпнозу немає донині. “Тваринний гіпноз”, або іммобілізаційний рефлекс, спостерігається у всіх тварин під час їх раптового насильницького знерухомлення. Характерною властивістю цього стану є ригідність м’язів, брак рухових реакцій і нечутливість до зовнішніх подразників. Такий стан звичайно може тривати від кількох секунд до кількох годин.
Майже всі люди легше або важче піддаються гіпнозу, але справжній, повний гіпнотичний стан – стадія сомнамбулізму, під час якої людина повністю підкоряється наказам гіпнотизера і не пам’ятає потім, що з нею відбувалося під час сеансу, можливий у 20-25 % людей.
Гіпнабельність людини залежить від багатьох чинників: віку, типологічних особливостей, функціональної асиметрії мозку. У гіпнотичному бездіяльному стані посилюється активність правої і послаблюється – лівої півкулі, але в разі встановлення мовного контакту з гіпнотизером (“рапорт”) різко зростає активність лівої півкулі, де знаходиться руховий центр мови Брока.
Психічні функції під час гіпнозу можуть бути значно змінені. За допомогою словесного навіювання можна викликати у людини досить значні відхилення у сприйманні нею довколишнього світу і самої себе: можна змінити якість відчуттів, викликати галюцинації, деякі зміни особистості. Проте примусити людину виконати якісь дії, що суперечать її морально-етичним нормам, неможливо. Під час гіпнозу власна особистість людини ніколи цілком не зникає, не змінюється і не поступається місцем “новій” особистості.
Навіювання під гіпнозом відбувається на підсвідомому рівні і значною мірою залежить від авторитету того, хто навіює. Слід зазначити, що навіювання обов’язково міститься у будь-якому спілкуванні людей. Навчання – це теж навіювання ідей та уявлень про зовнішній світ і його закони.
Нейрофізіологічні дослідження показали, що електроенцефалографія (ЕЕГ) людини під час гіпнозу практично не відрізняється від її ЕЕГ у стані притомності. Головна особливість гіпнотичного стану полягає в одночасній появі на стадії сомнамбулізму у двох-трьох ділянках головного мозку надповільних електричних потенціалів хвилинного діапазону: декасекундних коливань з частотою 3-5 за 1 хв. і секундних періодів підвищеної частоти – 10-16 коливань за 1 хв, які накладаються на декасекундний ритм.
Електроенцефалографія (ЕЕГ) – метод графічної реєстрації біопотенціалів головного мозку, що дозволяє проаналізувати його фізіологічні зрілість і стан, наявність осередкових уражень, загальмозкових розладів і їхній характер. ... ЕЕГ може зніматися зі скальпу, з поверхні головного мозку, а також з глибоких структур мозку.
Сомнамбулізм (від лат. Somnus - «сон» и ambulo - «ходити», «пересуватися») - сноходіння, лунатизм - розлад парасомнічного спектра, хвороба, яка виявляється у несвідомих діях (рухах) під час нічного сну.
Зазвичай, має місце в першій половині сну і триває від декількох хвилин до півгодини.
Рапо́рт (фр. Rapport – «повідомлення», «стосунок», «зв'язок») – тип зв'язку і зв'язок між людьми, який характеризуються наявністю взаємних позитивних емоційних відносин і певною мірою взаєморозуміння.
Вважається, що без рапорта здійснення ефективного гіпнозу або психоаналізу неможливе.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДНІПРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА
Навчально-методичний центр заочної та вечірньої форм навчання
Кафедра загальної психології та патопсихології
ДОПОВІДЬ
з дисципліни «Загальна психологія»
на тему: Змінені стани свідомості. Гіпноз
Підготувала:
студентка групи ДС-19-1в
Клевцур Світлана Леонідівна
Перевірила:
доц. Салюк Марина Анатоліївна
м. Дніпро – 2019