Запорізький державний медичний університет
Кафедра акушерства та гінекології
Реферат
на тему:
«Гінекологічні захворювання підлітків»
Виконала:
студентка 4го курсу
I медичного факультету
23групи
Скляр Світлана Сергіївна
м. Запоріжжя 2020
Зміст
Вульвовагініт
Вульвіт
Ювенільні маткові кровотечі
Первинна аменорея
Ендометріоз
Використані джерела
Вульвовагініт
Запальні захворювання вульви і (або) піхви є найпоширенішим гінекологічним захворюванням у дівчаток дошкільного і молодшого шкільного віку. Важливість обговорення проблеми обумовлена не тільки високою частотою патології, а й схильністю до хронізації і рецидивуючого перебігу.
Вульвовагінітом називають запалення піхви і зовнішніх статевих органів, що зустрічається частіше в дитячому віці. Це пов’язано зі слабкими захисними властивостями піхви у дівчаток.
Класифікація вульвовагінітів:
По етіології:
А. Неінфекційні:
· механічні (стороннє тіло, мастурбація, порушення гігієни);
· хімічні;
· термічні;
· алергічні:
а) лікарські;
б) аліментарні.
· гельмінтозні.
Б. Інфекційні:
· бактеріальні (стафілокок, ентерокок, гемолітичний стрептокок, клостридії, клебсієли, вульгарний протей, синьогнійна паличка, хламідії та ін.)
· трихомонадні;
· грибкові;
· вірусні;
· гонорейні.
За характером супутнього захворювання:
А. Неінфекційні захворювання (ожиріння, ексудативний діатез, захворювання крові, цукровий діабет, захворювання нирок, серця, печінки, ендокринної системи, порушення обміну, УВР).
Б. Інфекційні захворювання (скарлатина, дифтерія, грип, отит, тонзиліт, пієлонефрит, ГРВІ, інтоксикація, хронічна екстрагенітальна інфекція, захворювання ЛОР-органів та сечовивідних шляхів).
В. Захворювання статевих органів (ерозії шийки матки, пухлини доброякісні і злоякісні).
За клінічним перебігом:
· гострі;
· підгострі;
· рецидивуючі.
Вульвовагініт у дівчаток частіше має бактеріальне походження, іноді буває проявом алергічної реакції організму, його розвитку сприяють гострики, механічні подразнення (наприклад, при мастурбації), введення сторонніх предметів у піхву, гострі інфекційні або вірусні захворювання, інтоксикації організму, порушення гігієни статевих органів. В останні роки частими причинами вульвовагініта є урогенітальні інфекції – хламідії, уреаплазми, мікоплазми. Зараження ними можливо під час пологів або контактно-побутовим шляхом.
Вульвовагініти у дівчаток трапляються найчастіше. Це залежить від легкої ранимості слизової вульви, відсутності здатності вагіни до самоочищення (клітини вагінального епітелію бідні на глікоген, лактобацили Додерлейна відсутні, реакція вагінального вмісту лужна).
Клініка. При вульвовагініті турбують свербіж, печіння, біль в ділянці зовнішніх статевих органів, що підсилюються під час ходьби й сечовипускання. Часто захворювання перебігає в хронічній формі й супроводжується мізерними слизово-гнійними виділеннями зі статевих шляхів. За наявності сторонніх предметів у піхві з'являються рясні виділення, іноді з домішкою крові і неприємним запахом.
Крім того, хронічний вульвовагініт є вогнищем інфекції в організмі дівчинки, що послаблює її імунну систему, підвищує чутливість до інших патогенних впливів. Вогнища хронічної інфекції в організмі підтримують рецидиви вульвовагінітів у зв'язку зі зниженням загальної і місцевої реактивності. Деякі автори розглядають вульвовагініт як вторинний процес, який є наслідком фонових захворювань, які призводять до розвитку імунодефіцитного стану з порушенням антимікробних механізмів клітинного рівня. Вульвовагініти можуть мати латентний перебіг без характерних скарг і вираженої клінічної картини.
Діагностика.
| Метод дослідження | Мета проведення дослідження |
| Огляд | Поширеність залучення у процес зовнішніх статевих органів, анусу уретри. Наявність синехій, характер упливів. |
| Вестибулоскопія (за допомогою лупи) | Фаза запалення, про яку судять за характером судинного малюнка, наявності атрофічних зон та ділянок гіпертрофії, лейкоплазії, ерозії та ін. |
| Вагіноскопія | Факт ураження піхви та шийки матки. Наявність аномалій, пухлин, сторонніх тіл. |
| Амінотест з вагінальними виділеннями | Бактеріальний вагіноз. |
| рН-метрія вмісту | Бактеріальний вагіноз. При гіпо- та гіперестрогенії рН-метрія має відносну цінність. |
| Мазок, фарбований за Грамом | Гонорея, трихомоніаз, кандидоз. Цитоз, функціональна активність лейкоцитів. |
| Нативний мазок | Трихомоніаз, мікоз, сифіліс, ентеробіноз, виявлення ключових тканин, лейкоцитоз. |
| Аналіз калу на яйця гельмінтів, зішкріб з перинатальних складок на ентеробіоз | Глистяна інвазія. |
| Посів на аеробну мікробну флору, чутливість до антибіотиків | Уточнення етіологічного чинника, що викликає неспецифічний бактеріальний вульвовагініт |
| Реакція імунофлюорисценції зішкрібу з уретри, зі стінок піхви, цервікального каналу | Орієнтовний метод виявлення хламідій, уреаплазми, мікоплазми. |
| Визначення ДНК методом полімеразної ланцюгової реакції | Специфічний та високоефективний метод визначення хламідій, уреаплазми, мікоплазми та, одночасно, інших урогенітальних інфекцій. |
| Антибактеріальна терапія | Неефективність лікування примушує уточнити вірусну, алергічну або іншу етіологію |
Таким чином, ведення дівчаток з вульвовагінітом можна умовно розділити на два етапи. Перший – загально клінічні обстеження з обов'язковою оцінкою виділень з піхви і вивчення мікрофлори з використанням бактеріоскопії і бактеріологічного методу. Другий етап – це поглиблене обстеження, спрямоване на встановлення етіології захворювання, що важливо для призначення терапії, спрямованої на повне видужання, профілактику рецидивів і ускладнень вульвовагініту.
Загальні принципи лікування вульвовагінітів включають в себе проведення 3етапів:
перший етап – імуномодуляція (в основному препаратами ехінацеї, екстрактом елеутерококу, циклофероном), підвищення місцевих захисних сил і стимуляція проліферації. Окрім того широко використовують призначення вітамінів групи А та В.
другий етап – проведення антибактеріальної терапії згідно чутливості до антибіотиків виявлених патогенних збудників та протизапальної терапії.
третій етап – реабілітаційний (десенсибілізація, застосування еубіотиків та пробіотиків).
Тривалість першого та другого етапів – 7 діб, третього – не менше місяця. Контрольні мазки з піхви беруть через 10 та 30 діб.
Місцеве лікування.
Лікування починають зі зрошення піхви антисептичним або антибактеріальним розчином. При гнійних вульвовагінітах частіше засосовується мазь «Мірамістин». При вульвовагінітах з атопічним компонентом кращий ефект відмічений при зрошенні піхви настоєм зеленого чаю. При гострих вульвовагінітах ефективні зрошення відварами з окислювальних трав: шавлія, м’ята, звіробій. Призначають сидячі теплі ванночки по 15 хв. (відвар ромашки, кропиви, чистотіла). У деяких випадках ванночки та зрошування піхви доповнюють мазевими аплікаціями на вульву (обліпіхове масло, аерозолі – гіпозоль, алазоль, пантенол).
Вульвіт
Вульвітом називають запальне ураження вульви (зовнішніх статевих органів жінки).
Відповідно до класифікації за формою вульвита, їх розрізняють дві: хронічний і гострий. При першому типі симптоми яскраво не виражені, хвороба тече, чи не проявляючись, що представляє особливу небезпеку.
При гострій формі захворювання спостерігається біль при ходьбі, підмиванні, сечовипусканні, а також всі симптоми, зазначені вище.
Його код за МКХ 10 N76.2, що важливо при постановці діагнозу. Щоб точно виявити причину вульвита, необхідно звернутися до лікаря.
Сьогодні в медицині існують такі види хвороби:
Кандидозний вульвіт. З’являється як у дівчаток підлітків, так у зрілих жінок.. Характерні ознаки кандидозного типу — набряклість статевих губ, сирнистий виділення.
Атрофічний тип. Виявляється незначними, але болючими ерозіями на органах. Йому супроводжує сильне печіння, яке важко піддається усуненню. Основна причина — зниження рівня естрогенів, як причина малого зволоження шкіри статевих органів.
Алергічний вульвит. Часто виникає у дитини через недотримання правил гігієни. Для нього характерне сильне печіння і свербіж. Хвороба лікується за допомогою впливу на алерген.
При наявності бактеріального вульвита варто звернути увагу на присутність в організмі інфекції. Вірусний характер цього захворювання обумовлений патогенним розвитком мікрофлори, куди просочилася інфекція. З головних ознак — свербіж і постійне печіння, а також почервоніння.
Неспецифічний тип. У більшості випадків він діагностується у підлітків і дітей через гормональні зміни і відсутності належної гігієни. Симптоми прояви залишаються ті ж.
Виразкова форма. Спочатку з’являються невеликі ерозії, при розчісуванні слизової — вони лопаються і висихають. Як розвиток ускладнення — виникають виразки.
Плазмоклітинні вульвит. Вважається дуже рідкісним захворюванням, основний симптом якого плями на статевих органах неправильної форми, що супроводжуються набряком.
Гнійний тип. Маленькі бульбашки на органах починають сильно свербіти, після чого розкриваються разом з гноєм.
Причини. Вульвит у дівчаток може розвинутися через негативного впливу на організм наступних причин:
Відсутність необхідної особистої гігієни.
Гельмінтоз, який викликаний проникненням гостриків із заднього проходу в піхву.
Попрілості зовнішніх тканин, які можуть бути наслідком дерматиту, довгого носіння підгузників або синтетичного білизни.
Алергія на їжу, лікарські препарати або хімічні засоби.
Нанесення ушкоджень механічним шляхом зовнішніх статевих органів.
Вульвит у дівчаток може бути наслідком перенесених інфекційних захворювань.
Вульвит у грудничка спостерігається в разі наявності у матері молочниці в момент пологів. Також захворювання може розвиватися під впливом грибкових уражень.
Клініка. Гостра форма захворювання має яскраво виражену симптоматику. Батьки повинні звернути увагу, якщо їх дочка починає занадто часто чесати в області промежини. Якщо провести візуальний огляд, то можна побачити набряклість, почервоніння, висип або виразки на вульві.
Хронічний вульвіт проявляється у вигляді сильного свербіння або печіння, больових відчуттів в піхву. Слід зазначити, що біль може посилюватися після сечовипускання або водних процедур. Захворювання також проявляється у вигляді виділень, загальної слабкості організму, збільшення температури тіла. У тому випадку, якщо недуга був викликаний наявністю гостриків, то додатково дівчинка може скаржитися на біль в животі, порушення сну і повна відсутність апетиту. У період статевого дозрівання захворювання додатково викликає порушення менструального циклу з наступним порушенням репродуктивної функції.
Лікування.
Лікування вульвита буває місцеве і загальне. До місцевого лікування відносяться такі методи:
гігієна зовнішніх статевих органів після сечовипускання і дефекації;
сидячі ванночки з використанням настою трав (ромашки, череди);
обробка вульви антисептиками (розчин борної кислоти та інші);
спринцювання антисептиками.
Статеві стосунки під час вульвита заборонені.
Загальне лікування спрямоване на усунення причини вульвита - зокрема інфекційного агента. застосовують:
при бактеріальному вульвите - антибіотики;
при грибковому ураженні - антимикотические кошти;
при ураженні специфічною інфекцією (гонорея, хламідіоз) - препарати, що діють прицільно на конкретного збудника.
В якості препаратів від алергічного вульвита призначають десенсибілізуючі засоби.
Ювенільні маткові кровотечі
Ювенільні маткові кровотечі (кровотечі підліткового періоду) – досить розповсюджена проблема під час статевого дозрівання дівчаток, для якої характерні надмірні та тривалі крововтрати під час менструацій (місячних) або між менструаціями.
Організм дівчини проходить кілька етапів статевого дозрівання, що супроводжується цілою низкою змін. У цьому складному біохімічному процесі задіяні не лише жіночі статеві органи, а й структури головного мозку, які відповідають за регуляцію виділення гормонів. Яйники перебувають у тісному взаємозв’язку із цими структурами головного мозку, порушення якого призводить до порушень менструального циклу.
Зазвичай кровотечі підліткового періоду виникають у віці 13-ти–16ти років.
Основні причини розвитку цієї патології:
– стреси;
– інфекційні захворювання;
– хронічні захворювання;
– надмірні фізичні навантаження;
– порушення у системі згортання крові;
– генетична схильність;
– незбалансоване харчування.
Клінічна картина пубертатних маткових кровотеч характеризується тривалими (понад 7 днів) періодами виділення з матки крові різної інтенсивності та порушенням інтервалу між ними (найбільш типовою є поява кров’янистих виділень через 12-16 днів після останньої менструації або після тривалої її затримки до 1,5-2 міс). Маткові кровотечі можуть з’явитись як одночасно з менархе, так і через деякий час після регулярних менструацій (особливо в перші 1,5-2 роки від початку менструальної функції). Часто це відбувається після гострих інфекційних захворювань або емоційно-психічного напруження.
Тяжкість захворювання визначається характером крововтрати (інтенсивність, тривалість) і ступенем вторинної постгеморагічної анемії (легкий, середньої тяжкості або тяжкий)
Анемізація, що виникає внаслідок крововтрати, проявляється у дівчат загальною слабкістю, швидким стомленням, зниженням апетиту, блідістю шкіри і слизових оболонок, тахікардією.
У пубертатному віці залежно від рівня естрогенної насиченості виділяють гіпо- та гіперестрогенні типи дисфункціональних маткових кровотеч.
Діагностика.
При діагностиці ювенільних маткових кровотеч враховують загальний стан дівчат, анамнез і перебіг захворювання, характер становлення менструальної функції, результати загального огляду й обстеження зовнішніх і внутрішніх статевих органів (у незайманих дівчат проводять ректоабдомінальний огляд). Алгоритм ведення хворих представлено на схемі 1.
Алгоритм ведення хворих в залежності від генезу маткових кровотеч
При обстеженні дівчат обов’язковим є також ультразвукове дослідження (УЗД) органів малого таза, що дає змогу визначити як розміри, форму та структуру матки, її положення в малому тазу, так і стан ендометрія, його товщину, а також розміри яєчників, їхню структуру, розміри фолікулів і наявність персистенції чи атрезії фолікулів. За допомогою УЗД малого таза виявляють поліпи ендометрія, пухлиноподібні утворення яєчників (фолікулярні, параоваріальні кісти, кісти жовтого тіла тощо) або кістоми яєчників, які також можуть бути причиною порушення менструальної функції у дівчат.
Для уточнення причини порушення стану пацієнтки обов’язково проводять загальний аналіз крові (кількість еритроцитів, рівень гемоглобіну, гематокритне число, кількість лейкоцитів, формула крові) і визначають рівень факторів згортання крові та інші показники гемостазу.
Лікування
Схема 2. Алгоритм лікування пубертатних маткових кровотеч
Згідно з клінічним протоколом «Пубертатні маткові кровотечі», який затверджено наказом МОЗ України від 15.12.2003 p. № 582, лікування маткових кровотеч у пубертатному віці слід здійснювати в два етапи (схема 2):
І етап – власне гемостаз (проводять у спеціалізованих відділеннях дитячої та підліткової гінекології або в гінекологічних відділеннях клінічних лікарень);
II етап – профілактика рецидивів захворювання, яку проводять амбулаторно.
Вибір методу гемостазу залежить від загального стану пацієнтки та ступеня тяжкості вторинної анемії (легкий, середній або тяжкий) унаслідок крововтрати. За наявності анемії обов’язково призначають антианемічну терапію. Обсяг лікування, індивідуальний підбір терапевтичних заходів та лікарських засобів визначаються особливостями перебігу захворювання, віком пацієнтки, наявністю чи відсутністю в неї ускладнень та ступенем їх тяжкості. Крім того, визначається наявність медикаментозної алергії на певний лікарський засіб і протипоказань з боку соматичних захворювань дівчини.
Первинна аменорея
Критерієм для діагнозу “аменорея” є відсутність менархе до 16 років (первинна аменорея) або коли у жінки з регулярним менструальним циклом відсутні менструації протягом трьох циклів (вторинна аменорея).
Причини, які сприяють виникненню аменореї в підлітковому віці:
1. Соматична патологія (захворювання нирок, печінки, ендокринних залоз);
2. Несприятливий сімейний та перинатальний анамнез;
3. Ендогенні інтоксикації (туберкульоз та інші інфекції);
4. Травма голови;
5. Дефіцит маси тіла більше 6%, нервова або психогенна анорексія;
6. Гіповітаміноз (особливо Е, А, В6), аліментарні дефекти;
7. Стрес, психологічне та розумове навантаження;
8. Ятрогенні впливи (гормонотерапія, транквілізатори, антигіпертензивні засоби);
9. Сезоонність (зима, весна), зміна кліматичних умов, порушення добових ритмів;
10. Невідповідність паспортного віку біологічному (перші місячні повинні виникнути не пізніше 3 років з моменту лобкового оволосіння; встановлення менструальної функції повинно бути від 6 міс до 2 років; поява менструацій пов’язана з критичною вагою тіла 43-45 кг та зростом 155 см).
Діагностика. Мета основного діагностичного алгоритму – визначити функціональну характеристику аменореї.
К
ласифікація аменореї у дівчаток за Богдановою :.Основні принципи обстеження при аменореї:
Анамнез.
I. Огляд:
1. Вираженість вторинних статевих ознак.
2. Розміри внутрішніх статевих органів.
3. Наявність чи відсутність гетеросексуальних ознак.
II. Антропометрія (високий зріст може бути ознакою синдрома Марфана, церебрального чи гіпофізарного гігантизму, тиреотоксикозу, генералізованої або конституційної ліподистрофії).
III.Функціональні тести.
IV. Гормональні обстеження (ФСГ, ЛГ, ПЛ, АКТГ, тестостерон, естрадіол, прогестерон крові; екскреція 17-КС, 17-ОКС, естрогенів, прегнандіолу в сечі).
V. Електроліти крові.
VI. ЕКГ (аритмія та ін.), УЗД
VII. Рентгенологічне обстеження (ретгенографія турецького сідла, комп’ютерна томографія та ін.).
VIII. Лапароскопія з біопсією.
Лікування спрямоване на усунення причин, що викликали захворювання. Повноцінне харчування, нормалізація режиму праці та відпочинку, усунення стресових моментів, заняття фізкультурою, ефективне лікування загальних інфекційних і соматичних захворювань, виведення що надійшли в організм токсичних сполук зазвичай нормалізують менструальний цикл без гормонотерапії. При аменореї, пов'язаної з гіпофункцією гіпофіза і яєчників, застосовують гормональну терапію: естрогени в поєднанні з прогестероном (з 1-го по 14-й день по 5000-10 000 ОД естрогенів-фолликулин, Синестрол, естрадіолу пропіонат та ін., Потім протягом 6 8 днів прогестерон по 10 мг в день). Ефективно дію комбінованих естроген-гестагенних препаратів (бісекурін по 1 таблетці в день) протягом 21 дня. Лікування засноване на «феномені віддачі» і стимуляції гіпоталамо-гіпофізарної системи після її тимчасової блокади комбінованими естроген-гестагенами засобами. Циклічна гормонотерапія не завжди відразу призводить до менструальноподібна реакції (відторгнення ендометрія у відповідь на припинення введення гормонів), тому такі курси лікування необхідно повторювати.
Ендометріоз
Ендометріоз - хронічне доброякісне захворювання, що виявляється поширенням тканини, схожої по структурі і функції з ендометрієм, за межами порожнини матки.. Незважаючи на те що часто ендометріоз проявляє макроскопічні ознаки пухлини, згідно з рішенням ВООЗ, його прийнято класифікувати не як пухлина, а як пухлиноподібні процес. Серед лікарів існує версія, що підлітки ніколи не хворіють на ендометріоз. Однак можливість розвитку ендометріозу у підлітків підтверджена численними дослідженнями. За різними даними [26-28], частота лапароскопически підтвердженого ендометріозу у дівчат у віці 19-21 року, які страждають дисменореей і хронічного тазового болем, що не піддаються лікуванню нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) і комбінованими оральними контрацептивами (КОК), становить від 35, 5 до 70-73%. Середній вік дебюту 15,9 років. При аналізі клінічних характеристик дівчаток-підлітків, які страждають на ендометріоз, встановлено, що середній вік постановки діагнозу у таких дітей склав 17,95 ± 1,48 року, в той час як перші симптоми виявлялися до 15 років. Важливо, що з їх числа 80,9% страждали дисменореею, а 66% - хронічним тазовим болем. Ці вражаючі цифри багато в чому пов'язані з тим, що лікарі не готові ставити діагноз «ендометріоз» в ранньому віці.
Етіологія і патогенез
Незважаючи на численні дослідження, присвячені вивченню різних аспектів ендометріозу, етіологія і патогенез цього захворювання до кінця не зрозумілі. В даний час існує більше 10 теорій виникнення ендометріозу, в тому числі:
• теорія ембріонального походження;
• имплантаційна теорія;
• теорія метапластичного походження ендометріозу.
Однак жодна з цих теорій не може повністю пояснити причини виникнення захворювання і різноманіття локалізацій вогнищ. Певна роль у виникненні ендометріозу відводиться такими чинниками:
• конституційно-спадковим: вчені виявили, що у родичів першого ступеня більше ризик розвитку ендометріозу. Крім того, при наявності спадкової схильності в наступному поколінні відзначається більш важкий перебіг ендометріозу.
• змін імунного статусу (порушення Т-клітинного імунітету, аутоімунні реакції). Незважаючи на безліч теорій виникнення ендометріозу, встановлено, що провідною ланкою в патогенезі даного захворювання є порушення функції гіпоталамо-гіпофіз-яєчники системи. Відзначено, що при малих формах ендометріозу в преовуляторном періоді рівень ЛГ в сироватці крові і фолікулярної рідини знижений. У той же час у пацієнток з ендометріоїдних кіст яєчників спостерігається різке підвищення вмісту ФСГ в сироватці крові на тлі підвищеної базальної секреції ЛГ, а також збільшення концентрації естрадіолу і недостатня функціональна активність жовтого тіла. При ендометріозі порушуються процеси фолікулогенезу, що веде до формування ооцитів зі зниженою здатністю до запліднення.
Справжня причина ендометріозу невідома, хоча існує багато теорій його походження, що не виключають один одного. Патофізіологія ендометріозу, ймовірно, є багатофакторної і може супроводжуватися взаємодією кількох факторів
До одним з ймовірних факторів, що ведуть до виникнення ендометріозу, відносять:
• аборти в анамнезі;
• вплив екології;
• дефіцит заліза в організмі;
• оперативні втручання на органах малого таза (в тому числі кесарів розтин, припікання ерозії шийки матки);
• ожиріння;
• запальні захворювання жіночих статевих органів;
• носіння внутрішньоматкової спіралі.
Класифікація
Залежно від локалізації ендометріоїдних гетеротопій розрізняють:
• генітальний ендометріоз:
- зовнішній (при розташуванні гетеротопий на яєчниках, маткових трубах, зв'язковий апарат матки і труб, очеревини малого таза і т. Д.);
- внутрішній (в товщі маткових стінок і інтрамуральних відділах маткових труб).
У підлітків найчастіше зустрічається генітальний вид ендометріозу:
• екстрагенітальний ендометріоз (не пов'язаний з органами репродуктивної системи).
Відповідно до цієї класифікації, виділяють 4 ступеня тяжкості захворювання:
• мінімальна (I ступінь поширення);
• легка (II ступінь поширення)
• помірна (III ступінь поширення);
• важка (IV ступінь поширення) .
Внутрішній генітальний ендометріоз (аденоміоз) розмежовують на:
• вузловий;
• дифузний:
- I ступінь - проростання слизової оболонки на глибину одного поля зору при малому збільшенні мікроскопа;
- II ступінь - до середини товщі стінки матки;
- III ступінь - в патологічний процес залучений весь м'язовий шар.
У підлітків найбільш часто зустрічаються малі форми зовнішнього генітального ендометріозу (I, рідше II ступеня поширення), що є причиною стійкого больового синдрому, і набагато рідше, ніж у дорослих, можна спостерігати аденоміоз або ендометріоїдні кісти яєчників .
Як вже було сказано, ендометріоз може з'явитися в різних областях. Фактори ризику розвитку ендометріозу рубця включають перенесені операції на органах черевної порожнини. Ендометріоз може також бути представлений ураженням шкіри (шкірний ендометріоз). Рідше осередки можуть бути виявлені на діафрагмі. Діафрагмальний ендометріоз зустрічається рідко і може бути причиною періодичної болю в правому плечі перед і під час менструації. Рідко ендометріоз може бути позабрюшинним і виявляється в легенях і ЦНС.
Однак існують найбільш типові форми ендометріозу:
1. Ендометріоз шийки матки. При ураженні шийки матки ендометріоз на її поверхні відзначаються невеликі ділянки тканини червоного кольору, розміром 3-6 мм. Щоразу перед менструацією ці ділянки тканини збільшуються в розмірі і змінюють свій колір. Виникненню ендометріозу шийки матки сприяє припікання її ерозій за допомогою діатермокоагуляції, травми шийки після пологів, абортів, а також діагностичних вискоблювання.
2. Ендометріоз яєчників. Дана форма проявляється у вигляді вогнищ тканини на поверхні яєчника або в товщі його тканини. При великій поширеності процесу утворюються кісти, вміст яких нагадує рідкий шоколад, в результаті чого вони часто називаються «шоколадні» кісти.
3. Ендометріоз тіла матки. Зазвичай ця форма ендометріозу зустрічається у жінок у віці 40-50 років. Виникненню цієї форми сприяють патологічні пологи, аборти, діагностичні вишкрібання порожнини матки, а також запальні процеси.
4. Малі форми ендометріозу. Ці форми проявляються дрібними одиничними ділянками ендометріозу на поверхні яєчників, матково-крижових зв'язок, ректовагінальной поглиблення (дугласова простору). До впровадження лапароскопії ця форма ендометріозу не діагностована, і безпліддя в таких випадках вважалося «нез'ясовним».
Ендометріоз характеризується різноманітністю прояви - від безсимптомного перебігу до клініки «гострого живота». У великій мірі клінічна картина цього захворювання залежить від:
• розташування вогнища;
• тривалості перебігу хвороби;
• характеру перебігу хвороби;
• супутніх захворювань;
• психоемоційної характеристики хворий.
Всі прояви ендометріозу можна розділити на типові, менш типові, більш рідкісні і дуже рідкісні.
До типових проявів ендометріозу відносяться:
• тазовий біль;
• порушення менструації;
• біль при статевих зносинах;
• безпліддя (30-40% жінок).
До менш типових ознак відносяться:
• порушення дефекації;
• мажуть менструальні виділення;
• порушення сечовипускання.
Інші прояви ендометріозу зустрічаються рідко. Це такі симптоми, як:
• часте сечовипускання
• кровотечі з прямої кишки;
• кровохаркання;
• стомлюваність.
Діагностика
У підлітків для виявлення ендометріозу на ранніх стадіях використовують ультразвукове дослідження (УЗД) і магнітно-резонансну томографію (МРТ).. Припустити генітальний ендометріоз у пацієнток, які не живуть статевим життям, можна також на підставі клініко-анамнестичних даних і результатів бімануального ректоабдомінального дослідження. При підозрі на генітальний ендометріоз огляд необхідно проводити як в першу фазу менструального циклу, так і напередодні менструації. У передменструальні дні при ендометріозі відзначаються набряклість і болючість тканин в області внутрішніх статевих органів, напруга і різка хворобливість (пронизує гострий біль) крижово-маткових зв'язок, очеревини в області широких зв'язок матки і позадуматочного простору. Можуть бути болючі потягування за шийку матки, матка малорухлива, при внутрішньому ендометріозі (аденомиозе) розміри матки можуть бути значно збільшені. При дослідженні в першу фазу менструального циклу (на 5-7-й день) дана симптоматика зникає. Основним методом діагностики малих форм зовнішнього генітального ендометріозу є лапароскопія з подальшим морфологічним дослідженням матеріалу біопсії. Діагноз вважається верифікованим при наявності в біопсії препараті ендометріоідного епітелію, або ендометріоїдних залоз, або ендометріоїдної строми. Для діагностики внутрішнього і ретроцервікального ендометріозу (вкрай рідко зустрічається у підлітків), а також ендометріоїдних кіст яєчників, крім бімануального ректоабдомінального дослідження у підлітків, які не живуть статевим життям, використовуються наступні методи:
• УЗД органів малого таза (аномальні кістозні порожнини в міометрії; збільшення розмірів матки, особливо переднезаднего, при загальній округлості форми; зміна розмірів матки в залежності від фази менструального циклу (збільшення розмірів матки в другу фазу менструального циклу). У разі ендометріозу яєчників при УЗД в їх проекції виявляють гладкостінні кістозні порожнини з дрібно- і середньодисперсні суспензії);
• МРТ (особливо важлива для диференціальної діагностики аденоміозу і міоми матки, ступеня поширення ретроцервікального ендометріозу, діагностики порушення архітектоніки органів малого таза за рахунок можливого передаються статевим шляхом, диференціальної діагностики ендометріоїдних кіст яєчників з іншими пухлиноподібними утвореннями органів малого таза і істинними пухлинами яєчників;
• гістеросальпінгографія - при підозрі на наявність внутрішнього ендометріозу (рідко застосовується у підлітків);
• гистероскопию проводять в першу фазу менструального циклу - на 7-9-й день, що іноді дозволяє побачити ендометріоїдні ходи. До непрямих ознак дифузного аденомиоза за даними гістероскопії відносяться розширення порожнини матки і зміна рельєфу її стінок: поверхню базального шару ендометрія набуває грубий складчастий характер з нерівними контурами (феномен «хвилеутворення»);
• лапароскопія - використовується не тільки як засіб діагностики, але і для виконання операції. Це вважається «малоінвазивної» операцією .
Затримка з постановкою діагнозу ендометріозу у підлітків частково пояснюється тим, що на початкових етапах появи болю її пов'язують з первинної дисменореей і відносять до «нормальним» для підліткового періоду симптомів. Тільки тоді, коли тазовий біль порушує звичайну щоденну активність і навчання, вона стає предметом уваги лікаря. Однак в 10% випадків дисменорея у підлітків є вторинною і пов'язана з іншими порушеннями. При цьому ендометріоз є найчастішою причиною розвитку вторинної дисменореї в цьому віці .
Лікування
Основні завдання лікування:
• усунення вираженого больового синдрому (за рахунок тимчасової повної / часткової блокади репродуктивної системи) і запобігання розвитку на його тлі важких неврологічних порушень;
• запобігання поширенню ендометріозу в суміжні органи;
• збереження репродуктивного потенціалу та репродуктивної функції дівчат.
Методи лікування не особливо відрізняються як у підлітків, так і у жінок 20-40-річного віку. До сих пір не вдалося виробити ідеальну тактику лікування ендометріозу. Всі доступні методи лікування ендометріозу прийнятні і для підлітків, але слід враховувати вік пацієнтки і профілі побічних ефектів лікарських засобів. На жаль, в даний час відсутні методики, які повністю виліковують ендометріоз.
Знеболюючі препарати
Біль - найголовніший симптом ендометріозу у багатьох жінок. Для боротьби з болем застосовуються такі препарати, як анальгетики (наприклад, аспірин, парацетамол), поєднані знеболюючі (поєднання аспірину з парацетамолом або легкі наркотичні препарати, такі як кодеїн), наркотичні препарати (подібні морфіну), а також нестероїдні препарати (Нурофен, вольтарен , ібупрофен і т. д.).
Гормональне лікування
Багато дослідників вважають, що причиною розвитку ендометріозу є гормон естроген. Гормональне лікування спрямоване, таким чином, на придушення вироблення естрогену, в результаті чого полегшуються прояви ендометріозу. Гормональні препарати включають протизаплідні, прогестини, аГнРГ і даназол (хоча зараз він застосовується все рідше) На жаль, гормональна терапія має безліч побічних ефектів, і до того ж, при лікуванні гормонами відзначається лише тимчасовий ефект. Фактично не існує відповідного препарату для молодих пацієнток, так як аГнРГ не можуть застосовуватися тривалий час внаслідок зниження мінеральної щільності кісткової тканини (МПК), що особливо важливо в світлі сформованій пікової маси. Вельми обнадійливими видаються результати нового клінічного дослідження ефективності та безпеки дієногеста в дозі 2 мг / сут (Visanne Study to Assess Safety in Adolescents - VISADO). Препарат призначався підліткам у віці від 12 до 17 років з хірургічно підтвердженим ендометріозом протягом 52 тижнів і продемонстрував хороший профіль ефективності (зниження болю за даними візуальної аналогової шкали більш ніж на 40%) і безпеки (зниження МПК, яке виникло у частини пацієнток, мало тенденцію до відновлення протягом 6 міс спостереження після закінчення курсу лікування). Сприятливий профіль користі / ризику дієногеста в дозі 2 мг / сут робить можливим тривале використання цього препарату в даній популяції пацієнток .
Хірургічне лікування
Показання до хірургічного лікування генітального ендометріозу:
• ендометріоїдні кісти яєчників - лапароскопія, енуклеація кісти з наступною ендокоагуляціей її ложа або резекція яєчників в межах здорових тканин при неможливості отсепарованія капсули від тканини яєчників;
• зовнішній ендометріоз - лапароскопія, ендокоагуляція ендометріоїдних гетеротопій з подальшим промиванням черевної порожнини і контрольною ревізією очеревини малого таза;
• ретроцервікальний ендометріоз - висічення вогнища ендометріозу;
• наявність протипоказань до проведення гормональної терапії.
Використані джерела
http://medstudia.com/medviva/porushennya-menstrualnoyi-funktsiyi-u-divchat-pidlitkiv/
http://koms-crb.med.cap.ru/press/2017/5/3/902854
https://www.mediasphera.ru/issues/problemy-reproduktsii/2016/3/1102572172016031071
https://www.dobrobut.com/library/c-simptomy-vulvita
https://www.lvrach.ru/2012/11/15435585/
https://www.dobrobut.com/library/c-amenorea-i-dismenorea-opredelenie-priciny-vidy-i-lecenie
https://www.bsmu.edu.ua/blog/7189-matkovi-krovotechi-u-divchat-pubertatnogo-viku/
https://medcenter-paraskeva.eu/blogs/uvenilni-matkovi-krovoteci-krovoteci-pidlitkovogo-periodu_n725
https://umu.org.ua/5250/%D0%B2%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D0%B8%D1%82-%D1%83-%D0%B4%D1%96%D0%B2%D1%87%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA-%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BF%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%B8-%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B8-%D0%BB/