Ім'я файлу: кирило розумовський.odt
Розширення: odt
Розмір: 9кб.
Дата: 20.04.2020
скачати

Гетьманування Кирила Розумовського - “примара” європеїзації Гетьманщини
1750 рік — гетьманом Війська Запорозького став (чи був призначений) Кирило Розумовський. Сам він себе не вважав останнім українським гетьманом, а називав таким Івана Мазепу. Сам Кирило , будучи з шанованої родини, навчався за кордоном, вивчив щонайменше 4 іноземних мови. Посівши посаду, К. Розумовський взявся до реформ. Однією з них була реформа судочинства. Хоча, деякі дослідники впевнені, що вона полягала лише у заміні назви полкових судів на гродські заради мілітаризації назви судової гілки влади. Однак інші наполягають на розподілі судів за трьома типами: земський суд (цивільні справи), гродський суд (кримінальні справи) та підкоморський суд (земельні справи), над якими стояв Генеральний суд з 12 чоловік. Провів адміністративну реформу, поділивши Україну на 20 повітів.

Велика значення надавалося реформам освітнім. У 1760 році Гетьман створив проект “Учрежденію университета Батуринскаго”, в якому детально розписав як функціонуватиме університет, що в ньому вивчатимуть, хто навчатиме і буде навчатись. У 1764 році К. Розумовський подав до Катерини ІІ прохання малоросійської шляхти і старшини разом із Гетьманом про поновлення давніх прав Малоросії, у якому, зокрема йшлося про зрушення в освіті. У проханні є розділ 19 “Про заснування університетів, гімназій і друкарень”, у якому Розумовський просить створити у Малій Росії за іноземним зразком два університети і кілька гімназій; перший із названих університетів, що складається з чотирьох факультетів, може бути в Києві, а другий, що складається з трьох факультетів, крім богословського, у Батурині, першим куратором університетів має бути Гетьман. При університетах і гімназіях повинні бути створені друкарні. К. Розумовський мав на меті перетворити Батурин на свою столицю.

Загалом Кирило Розумовський намагався перебудувати Гетьманщину на самостійну українську державу європейського типу, яка б перебувала в особистій унії з Росією. Під час цієї перебудови оприявнилися дві головні політичні течії серед найвищої козацької старшини. Однією з них була консервативна (її речники — генеральний писар Андрій Безбородько та генеральний підскарбій Михайло Скоропадський), яка прагнула, зберігаючи традиційний козацький устрій Гетьманщини, наблизити його до шляхетського ладу Речі Посполитої, де роль шляхти відігравала б старшина. Остання в ті часи так офіційно і звалася: «шляхетство».

До другої, ліберально-просвітницької, течії належали передусім представники молодої старшинської інтелігенції, які здобули вищу освіту в Західній Європі (їхніми речниками були брати Туманські, зокрема Василь, майбутній генеральний писар). Вони знаходили зразки для державної перебудови своєї країни західніше за Польщу і воліли встановити в Україні щось на кшталт освіченої монархії зі спадковим правлінням роду Розумовських, але з наданням їй конституційного оформлення шляхом створення постійно діючого станового парламенту («Генеральне зібрання» або ж «Генеральні збори»), що займався б законодавством і контролем за гетьманським урядом.

Зміцнював гетьман й автономію Лівобережжя. Він починає з власної руки роздавати маєтності старшині (а це був дуже вагомий важіль, щоб тримати її в послуху), самостійно призначає полковників (чого не було з часів Петра І), встановлює власні митні збори, щоб мати кошти у державній скарбниці. Намагався Розумовський — але без успіху — дістати право дипломатичних зносин. Під впливом гетьмана з’явився царський указ від 13 січня 1752 року, який забороняв поширення на українське населення стану холопства. Почалася військова реформа: була модернізована артилерія, козацькі полки набули регулярного характеру (так звана воїнська екзерциція, за проектом полковника лубенського Івана Кулябки). У полках запроваджувався вишкіл за європейськими зразками, вводилася уніформа — синій мундир з червоним коміром, білі штани та різнокольорові шапки для кожного полку. Кожен козак мав обов’язковий військовий обладунок — рушницю, шаблю й спис.

Добу Кирила Розумовського доречно назвати “примарою” європеїзації Гетьманщини, тому що, по-перше, із запланованих зрушень суспільно-політичного життя держави здійснилася лише менша і не така важлива половина. Найважливішими сходинками до європейського майбутнього Гетьманщини повинні були стати заснування університетів, зокрема Батуринського і заснування власного аналогу польського парламентаризму. Проте, на заваді планам гетьмана стала Катерина ІІ, яка прекрасно розуміла, що освічені українці — це пряма загроза для російської влади, бо університети і гімназії ширше відкриють очі українцям на діяння імператриці. Адже імператриця добре дбала про “оросіянення” українців, а в університетах мали б викладатися старожитності, хіба вона могла це допустити?

За доби гетьманату Розумовського запустився механізм закріпачення українських селян, що ніяк не вписується у європейські стандарти, які поступово вже відходили від епохи феодалізму.

Катерина ІІ ніколи б не допустила створення українського парламентаризму, тим паче, що Розумовський хотів створити власну спадкову монархію, що у свій час не вдалося Б. Хмельницькому. Тож вона швидко скасувала посаду гетьмана і ліквідувала Гетьманщини.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас