1   2   3   4
Ім'я файлу: Курсова правельна.doc
Розширення: doc
Розмір: 415кб.
Дата: 07.05.2020
скачати
Пов'язані файли:
Zvit_po_praktitsi-1-1.doc
опд.docx
Курсова робота - Виробнича структура підприємства.doc
Лр№4_КІ-19_Квочко.docx

Зміст

Вступ

Стор.

  1. Географічне та внутрішньополітичне положення Грузії…………………4

  1. Природно-кліматичні та культурно-історичні ресурси країни…………..8

  1. Соціально-економічні передумови розвитку туризму. Стан соціальної інфраструктури…………………………………………………………………17

  2. Сучасний стан туристичної діяльності в країні. Рівень розвитку індустрії економіки і туризму…………………………………………………………….20

4.1. Аналіз і структура туристичних потоків………………………………26

4.2. Характеристика основних туристичних районів і центрів…………..27

4.3. Приморські курорти…………………………………………………….28

4.4. Гірськолижні курорти…………………………………………………..29

4.5. Бальнеологічні курорти………………………………………………...30

  1. Місце і конкурентоспроможність країни на світовому туристичному ринку. Перспективи розвитку, організації і економіки туризму в Грузії…...35

Висновки………………………………………………………………………...42

Список літературних джерел…………………………………………………..43

ВСТУП
Актуальність теми.  Туризм є однією з найбільш перспективних галузей економіки. Туристичні прогнози щодо Грузії — дуже оптимістичні.

Культурний, екологічний, екстремальний, молодіжний, пригодницький, християнський, лікувальний (дуже широкого спектру), морський, круїзний туризм — усе це забезпечено унікальними природними й історичними принадами країни і помножене на генетичну грузинську гостинність.

Це добре розуміє уряд, який активно напрацьовує сприятливу правову базу для вітчизняного й іноземного інвестора.

Це добре розуміє молодь: сьогодні набір на факультети туризму перевищує потоки в юридичні та медичні вузи.

Це добре розуміють приватні підприємці, чиї пропозиції у відпочинковому сервісі ростуть, як на свіжих дріжджах.

Це надзвичайна країна де тісно переплітаються самобутня култура та історія і все це завдяки дуже привітному народові. Країна межує з Росією, Азербайджаном, Вірменією, Туреччиною. На сході країну омивається Чорним морем. Більша частина території Грузії гориста. Більше 87 % території займають гори і передгір'я Кавказу та всього 13% низини та рівнини. 

Грузія – це країна неймовірних снігових вершин та бурхливих гірських річок. Тури в Грузію привабливі в будь-яку пору року. Грузія гордиться своїми природними, історичними, археологічними і архітектурними визначними пам'ятками, відносячи їх до великої культурної спадщини. Культура, фольклор, мистецтво, стиль життя і гостинність також є чинниками, які активно привертають туристів.

У Грузії туризм названий одним з пріоритетних напрямків екоміки. Країна має величезний туристичний потенціал, який треба максимально використовувати.

Об’єктом дослідження є туристична діяльність в Грузії.

Предметом дослідження є особливості розвитку і організації туризму в Грузії.

Мета роботи полягає в дослідженні туристичних послуг в Грузії на світовому ринку.

На основі мети поставлені наступні завдання:

1. Дослідити природно-географічне положення Грузії.

2. Визначити природні-кліматичні ресурси, культурно-історичні ресурси.

3. Розглянути і дослідити туристичні центри і курорти Грузії.

4. Проаналізувати і підсумувати сучасний стан розвитку туризму в Грузії.

5. Вивчити можливі подальші перспективи розвитку туризму в Грузії.

Структура роботи: робота складається з 44 сторінок: вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаної літератури, одного графіка, двох таблиць, двох рисунків.

1.Географічне та внутрішньополітичне положення Грузії.
Грузія розташована в центральній і західній частині Південного Кавказу, її сусідами з півночі є Російська Федерація, зі сходу Республіка Азербайджан, з півдня Республіка Вірменія, на південному заході Туреччина. На заході територія Грузії омивається водами Чорного моря.

Територія країни - 69,7 тис. кв. км. Чисельність населення – 3 922 188 млн. осіб (данні на 2016 р.). Столиця – м.Тбілісі (близько 1,25 млн. жителів).

Адміністративно-територіальний поділ. Країна поділяється на 9 областей, 65 районів і 5 міст Республіканського підпорядкування (без Абхазії і Цхінвалі).

Державна мова - грузинська. Вона належить до картвельської групи іберійсько-кавказьких мов, в яку входять також мегрельська і сванська мови, має власний алфавіт, що використовується з найдавніших часів. Понад 98% етнічних грузинів вважають грузинську мову рідною. Вона широко використовується в економічному, політичному і культурному житті країни. Абхазька мова є офіційною на території Абхазії.

Грузинська мова - єдина серед іберо-кавказьких мов, яка має древнє алфавітне письмо. Воно передає звуковий склад грузинської мови і утворює писемні та друковані символи цієї мови. Грузинський алфавіт налічує 33 літери (5 голосних і 28 приголосних). Написання літер унікальне: його неможливо порівняти з жодним іншим алфавітом світу.

Релігія. Більшість етнічних грузинів належить до Грузинської Православної Церкви, гілки православного християнства. Східну Грузію у 330 р. н. е. навернув до християнства свята Ніно з Каппадокії, після чого вона стала другою (після Вірменії) державою, яка прийняла християнство як офіційну релігію. Грузинська православна церква тривалий час залишалася незалежною, але в 1811 р. її було включено до складу російської православної церкви. Статус автокефалії повернула в 1917 р.

У Грузії є невелика кількість католиків, відносно багато грузинів-мусульман в Аджарії та уздовж південного кордону країни. Абхази - переважно мусульмани-суніти, але є і православні. Азербайджанці, ассірійці і курди - мусульмани. Більшість осетинів - православні. Вірмени, греки і росіяни мають власні православні церкви. Для Грузії характерна релігійна терпимість. У Тбілісі є багато храмів, включаючи синагоги і мечеть.

Національна символіка Грузії. Національні символи Грузії пов'язані з давніми історичними традиціями.

Виникнення сучасного національного прапора Грузії датується 25 січня 2004 року, коли був підписаний Указ Президента Грузії "Про встановлення стандартних розмірів і точного зображення Державного прапора Грузії". Сучасний прапор країни являє собою прямокутне полотно білого кольору, в центральній частині якого зображений великий червоний прямокутний хрест, з'єднаний із усіма чотирма сторонами полотна. В прямокутниках, виділених горизонтально-вертикальними рукавами великого хреста, зображені чотири "Болнур-Кацхурі" хрести такого ж кольору.

14 листопада 1990 року Верховна Рада Республіки Грузія ухвалила окремі закони про державний герб, прапор, гімн, а також про оголошення перехідного періоду в республіці, у зв'язку з чим було внесено поправки в кілька статей конституції. Зокрема статтю 180 викладено в такій редакції: "Державний герб Республіки Грузія являє собою орнаментовану семипроменеву зірку, золотавий орнамент зірки оточений чорною облямівкою. Простір поміж краями - кизилового кольору. У центрі зірки розташований круглий грузинський щит із полем кизилового кольору, на якому зображений Тетрі Ґіорґі на білому коні із золотими копитами. У правій руці він тримає наготований до бою золотий спис із срібним наконечником, а в лівій - щит із золотою смужкою. На Тетрі Ґіорґі - багряні шаровари і взуття золотавого кольору. На ньому лати блакитної барви в сріблясту карту й біла накидка. З-під лат видно сорочку брунатного кольору. Під сідлом коня Тетрі Ґіорґі - тигрова шкура, сідло - золоте, вуздечка - срібна. Над головою Тетрі Ґіорґі сяє восьмипроменева срібляста зірка; праворуч від неї - сріблястий місяць, а ліворуч - золотаве сонце. Уздовж місяця і сонця розміщено по дві восьмипроменеві зірки. Під конем - зображення гірської вершини".

Стаття 181 гласить: "Державний і національний прапор Грузії являє собою тканину кизилового кольору прямокутної форми, на якій збоку від древка, у верхньому куті, - чорна (вгорі) і біла (внизу) смужки. Співвідношення ширини прапора до його довжини - 3:5, ширина кожної смужки (чорної і білої) дорівнює 1/5 прапора, а довжина - 2/5 довжини прапора".

28 грудня 1990 року окремими законами затверджено положення про державні символи. Кизиловий колір інтерпретується як символ славного минулого, чорний - трагічних сторінок в історії народу, білий - надії на світле щасливе майбутнє.



Рис 1. Державний прапор Грузії.
Грузія активно працює з багатьма міжнародними організаціями. У 1999 р. стала повноправним членом Ради Європи і СОТ. Грузія була ініціатором розширення ГУУАМ (за рахунок Узбекистану). Вона тісно співпрацює з ООН та ОБСЄ, активно розвиває стосунки з НАТО.



Рис 2. Державний герб Грузії

Отже, можна сказати що Грузія має вигідне географічне положення в центральній і західній частині Південного Кавказу, її сусідами з півночі є Російська Федерація, зі сходу Республіка Азербайджан, з півдня Республіка Вірменія, на південному заході Туреччина. Має вихід до Чорного моря.
2.Природно-кліматичні та культурно-історичні ресурси країни.
У формуванні грузинської державності особлива роль належить царю Фарнавазу І, який разом зі зміцненням політичної могутності країни, сприяв

розвитку грузинської мови та книгарства.  Грузинська одна з тих давніх писемностей, які відомі в сьогоднішньому світі. Історія Грузії є нерозривною з Християнством. Передусім Християнство в Грузії проповідував учень Ісуса Христа, Андрій Первозваний, якого до Грузії з волі Божої прислала Богородиця та ще дала з собою створену власноруч ікону. Андрій заснував першу Грузинську Єпископальну кафедру біля м. Ацкурі. Апостол тричі подорожував до Грузії з проповіддю у 34, 41, 44 рр. нашої ери. Під час третьої подорожі вінп ривізі з собою Сімона Кананіта (Зилота) та Маттія.

У Грузії проповідували Варфоломій, Фома (Хома) та Тадей.

Так, з 12 апостолів в Грузії проповідували шість, двоє з них поховані в Грузії, Сімон Кананіт - в Новому Афоні, Маттій - в ФортеціГоніо. 

У результаті проповіді Апостолів, Святої Ніно в 317-318 рр. Християнство було проголошено державною релігією, а масове хрещення людей відбувалось в 324-326 роках (за версією Вахушті Багратіоні). 
Коли ми говоримо про величні святині грузинської нації, ми повинні пам’ятати, що найголовнішою святинею святинь та скарбом була для нас Православна церква Христа - джерело життя, яке створив у цьому світі сам Господь, шлях та можливість нашого спасіння, встановлення вічного щасливого буття та повернення до творця.

Все інше – це лише частина цього величезного скарбу. В Грузії є безліч Християнських святинь: особливою святинею є Господня плащаниця, яка зберігається в Кафедральному соборі Светіцховелі та символізує єдність та неподільність світової церкви.
Найбільша святиня в Зугдіді похована чудодійна риза Святої Богородиці. 
Череп Святого Апостола Фоми, який зберігається в Сіонському Кафедральному Соборі.

Хрест з виноградної лози, скріплений волоссям Святої Ніно, також зберігається в Сіонському Соборі. Святині, що дають величезну Божу силу, святі мощі мучеників за віру та інших Божих чеснот дбайливо зберігаються у багатьох наших церквах та монастирях.. Величезними святинями є безцінні ікони Господа, Богородиці та святих, які знаходяться у всіх наших церквах, монастирях та навіть у сім’ях.

Та нарешті, наш найбільший скарб, нерукотворна ікона нашого Господа та спасителя, який зветься Анчісхаті та в його честь та на його ім’я в Тбілісі спеціально побудована церква. 

Навіть щоб перелічити всі подібні церковні святині не вистачить й кількох газетних сторінок! Саме тому Грузія стала країною туризму. Під туризмом розуміється відпочинок, єднання з новим середовищем, знайомство з культурою та традицією та головне - заміна однорідної буденності новими враженнями та відчуттями .

Саме через ці природні потреби туризм перетворився у глобальну діяльність. Наразі туризм в нашій країні є найрозвиненішою сферою та сектором, який швидко зростає. Щорічно до Грузії приїздять тисячі туристів.
Розвитку туризму Грузії сприяє надзвичайне місце знаходження та клімат.

Туристи мають великий вибір: відпочинок у високогірному регіоні, на березі моря, на мінеральних водах, на гірськолижних курортах.

В країні налічується 12000 історичних пам’яток, 150 музеїв та безліч скарбів, які з кожним днем, повільно збільшуються. Грузія з давніх давен була відома своїми лікувальними місцями, зараз у нас є 102 курорти та 192 курортних місць, основна частина курортів знаходяться на узбережжі та у гірських регіонах.

В результаті будівництва останніх років дороги Грузії визнані одними з найкращих доріг світу. Але інтерес туриста, звісно, обумовлює не тільки природа. Велику роль грає й унікальна грузинська гостинність. Наші традиції та культура здавна вважались причиною захоплення гостей нашою країною.
В історії Грузії є багато фактів, коли країна переживала соціально-культурний підйом. Один з таких періодів пов’язаний з царем Давидом Агмашенебелі (Будівничим, 1089-1125 рр.), який до нині є символом могутності грузинської держави. В часи його царювання було побудовано багато культурних пам’яток, серед яких одна з найкращих, Гелатський монастир.

Справу, яку розпочав Давид Агмашенебелі, продовжила його правнучка Цариця Тамара. Саме з її ім’ям пов’язана золота доба історії Грузії, під час її діяльності створено безліч мистецьких зразків, серед яких особливий твір світової писемності – «Витязь в тигровій шкурі». В Грузії існує великий перелік героїв-царів, серед яких одне із значних місць займає Ерекле ІІ (1744-1962 рр. цар Картлі, 1762-1798 рр. Цар Картл-Кахеті). Він у віці 78 роки провів до 80 битв та з них програв всього дві. З його ім’ям пов’язаний й укладений у 1783 році з Росією Георгіївський трактат, який зіграв доленосну роль в історії Грузії – замість захисту, грузинська нація опинилась у рабстві, після якого Грузія лише 26 травня 1918 року здобула незалежність, хоча тільки на 3 роки та до 1991 року перебувала у складі Радянського Союзу.

Новітня історія Грузії починається з проголошення незалежності у 1991 році, що пов’язано з першим президентом Грузії Звіадом Гамсахурдія. 23 листопада 2003 року Революція троянд ще раз ясно продемонструвала світу прагнення грузинського народу до демократії.

Отже, можна сказати що культурно-історичні особливості Грузії унікальні та неповторні, для кожного туриста та мандрівника, без перебільшення, вони будуть цікаві та пізнавальні. До Грузії варто приїхати, щоб побачити головні пам’ятки історії та культури.

Грузія розташована в складчастій Альпійській зоні, в субтропічній зоні між 41°07' і 43°35' північної широти і 40°05' та 46°44' західної довготи. Довжина кордонів - 1970 км (315 км (16 %) - берегова лінія). Країна межує з Російською Федерацією на півночі, на сході - з Азербайджаном, на півдні - з Вірменією і Туреччиною, із заходу омивається Чорним морем.

2/3 території Грузії займають гори. На півночі простягається гірська система Великого Кавказу з висотами до 4500-5000 м над рівнем моря. Найвища точка Грузії - гора Шхара (5068 м). На хребтах Великого Кавказу налічується 786 льодовиків загальною площею 556 кв. км. В осьовій вододільній частині гір знаходяться відомі гірські перевали: Хрестовий (2384 м), Мамісонський (2829 м), Рокський (2996 м), які найкоротшими шляхами з'єднують Грузію з Росією.

Південний схил Великого Кавказу розчленований глибокими річковими долинами і хребтами. Тут в умовах теплого і вологого клімату в карбонатних породах широко розвинутий карст. Тільки на низьких хребтах (менше 1000 м над рівнем моря) налічується понад 470 карстових печер, включаючи Новоафонську (довжиною 3,3 км і площею близько 50 тис. кв. м). На південному схилі Великого Кавказу знаходяться великі родовища срібно-свинцевих і цинкових руд, бариту, марганцю і вугілля.

Між Великим і Малим Кавказом розташована субширотна зона міжгірних улоговин, де зосереджені найродючіші землі Грузії. На заході виділяється Колхідська низовина, на сході - рівнини, на яких здавна існують історичні провінції Імеретія, Карталінія і Кахетія. Зі сходу Колхідську низовину замикає Ліхський (Сурамський) хребет, який є важливим природним кордоном, що відділяє західні райони Грузії від східних. На схід від Ліхського хребта виділяються Картлійська рівнина, Йорське і Ширакське плоскогір'я (з висотами до 500-700 м) та Алазанська долина (до 500 м).

Гори Малого Кавказу відділені від зони міжгірних улоговин Месхетським і Тріалетським хребтами. Середні висоти гір на півдні країни - 2000-3000 м над рівнем моря. Тут багато улоговин, особливо в межах Південно-Грузинського нагір'я навколо озер вулканічного походження (Паравани, Хозапіні та інші).

Територія Грузії відрізняється підвищеною сейсмічністю, у деяких районах бувають землетруси силою до 5-7 балів (особливо в східних районах). Гірські райони в сучасну епоху мають загальну тенденцію до підняття (більше ніж на 10 мм за рік), а низовини - до опускання. Особливо високими темпами занурення (до 1,3 мм за рік) відрізняється Колхідська низовина. Багато прибережних поселень античної епохи нині затоплені.

У західних районах, що перебувають під впливом Чорного моря, літо вологе й тепле, із середніми температурами липня 22-24°C. Зими м'які, середні температури січня - 4-7?°C. Випадає велика кількість опадів (1000-2000 мм на рік), максимальна - в Аджарії (до 3200 мм). Найбільше опадів випадає навесні, в інші сезони їх кількість рівномірна.

Ліхський хребет перехоплює вологу повітряних мас, що рухаються із заходу на схід. У східних районах Грузії клімат формується під впливом континентальних повітряних мас. На рівнинах літо довше і спекотніше, із середніми температурами липня 23-25?°C. Зими прохолодні, із середньою температурою січня від +1 до -2?°C. Середня річна кількість опадів - 400-600 мм, максимум припадає на кінець весни і початок літа.

На схилах гір Грузії середні температури липня знижуються до 4-6?°С, у високогір'ях середні температури січня можуть сягати -10-16°С. Середня річна кількість опадів коливається від 1600-2800 мм на заході до 1000-1800 мм на сході Великого Кавказу і до 600-700 мм на Південно-Грузинському нагір'ї. Погода в горах швидко змінюється. Раптові похолодання супроводжуються сильними снігопадами, зливами, градом і фенами, що завдають значних збитків господарству.

Грузія у приваблива для туристів у будь-яку пору року. Однак перехідний клімат (загалом, від субтропічного на заході до середземноморського на сході але варіантів безліч) вносить у це твердження поправки. В Грузії набагато м’якша зима, адже –8…–9 °С – це вже вважається дуже холодно. Влітку часто гаряче і сухо, до того ж теплі вітри з гір – фени – посилюють це враження. В Грузії завжди багато опадів, найбільше – в жовтні в районі Батумі. Навесні час, найбільш сприятливий для мандрівок, починається в другій половині квітня.

У Грузії близько 25 тис. річок, багато з яких використовуються для виробництва енергії і як джерела зрошування. Вони наповнюються переважно за рахунок розталих снігових і льодовикових вод, а також атмосферних опадів. У передгірних районах, сформованих з карбонатних порід, значну роль у живленні рік відіграють підземні води.

Річки Західної Грузії багатоводні упродовж всього року, а на сході взимку і влітку річковий стік скорочується.

Більша частина річок має стік до Чорного моря, інші - до Каспійського.

Найбільша річка Західної Грузії - Ріоні (довжина 327 км), яка бере початок на Великому Кавказі і впадає у Чорне море поблизу Поті.

Велика річка Кура (грузинською Мткварі) починається в горах північно-східної Туреччини, перетинає південну і східну Грузію і на території Азербайджану впадає у Каспійське море.

У Грузії виділяють три основні грунтово-географічні області: західну, східну і південну.

Для низовин західної області (між Ліхським хребтом і Чорним морем) характерні вологі торф'яні ґрунти, придатні для вирощування кукурудзи; у передгір'ях поширені субтропічні червоні і жовті ґрунти, які ідеально підходять для виноградарства, вирощування чаю і тютюну; у вищих місцевостях Мегрелії, Абхазії і Сванетії - коричневі або карбонатні лісові і гірські ґрунти.

У східній області переважають древні алювіальні ґрунти. На Нижньокарталінській рівнині поширені каштанові ґрунти, придатні для вирощування овочів, плодових і зернових культур.

Чорноземи і коричневі ґрунти Кахетинської рівнини використовуються в основному під посіви зернових культур і виноградники, хоча в районах Гардабані і Сагареджо, на південний схід від Тбілісі, ці грунти є малородючими через посушливий клімат.

Південна область прилягає до передгір'я і південних схилів Малого Кавказу і Південно-Грузинського нагір'я. Для неї характерне поєднання коричневих і гірсько-лукових ґрунтів, що використовуються для вирощування зернових культур, овочів і, меншою мірою, винограду.

Флора Грузії дуже різноманітна: тільки квіткових тут зустрічається більше ніж 5000 видів. Залежно від кліматичних особливостей і абсолютної висоти місцевості виділяються декілька зон і вертикальних поясів рослинності (від степового до альпійського).

Ліси поширені переважно в горах і займають майже 20% території країни. На заході Грузії вони спускаються до рівня моря, а на сході їх нижній кордон знаходиться на висотах від 600 до 800 м над рівнем моря. Особливо багаті і різноманітні ліси західної Грузії. В їх нижньому поясі (до 1000-1200 м) переважають широколисті породи (дуб, граб, каштан, клен, бук та інші) з вічнозеленим підліском. Для цього колхідського лісу характерна велика кількість ліан - плюща, ломоноса, обвойника, які місцями створюють непрохідну гущавину. У заболочених лісах самої Колхідської низовини переважає вільха і майже немає підліску.

Субальпійські та альпійські луки поширюються до висот 2800-3000 м і займають близько 25% площі гірських територій. Для субальпійських лугів західної Грузії типовим є пишне високотрав'я з великою часткою зонтикових, бобових і губоцвітих. Низькотравні альпійські луки поширені фрагментарно, вони чергуються з кам'яними розсипами, виходами скель і льодовиками. На заході Грузії альпійський пояс піднімається до 3000 м, на сході - до 3600 м над рівнем моря.

Тваринний світ Грузії різноманітний: тут представлені понад 100 видів ссавців, 330 видів птахів і 160 видів риб. Багато з них є ендеміками або напівендеміками, наприклад, ящірка артвінська і тур кубанський (роги якого в Грузії використовують як посуд для вина).

Своєрідною є фауна степів східної Грузії. Донедавна там зустрічався джейран, який зберігся лише в окремих місцевостях Ширакського степу. У Гардабанському степу та Алазанській долині зустрічається смугаста гієна. З інших хижаків - лисиця, шакал, очеретяний кіт. У тваринницьких районах багато вовків.

Для степів типові гризуни: тушканчики, польовки, ховрахи.

Серед птахів - польовий горобець, сіра куріпка, перепел, степовий орел. Тут велика кількість ящірок і черепах, а також зміїв (вужі звичайний і водяний, полоз західний, полоз жовточеревий). В Ельдарському і Ширакському степах зустрічається гюрза.

Найбагатшим є тваринний світ лісів. У багатьох районах поширені кавказький олень, косуля, кабан, заєць-русак, білка, а з хижаків - бурий ведмідь, вовк, шакал, рись, лісовий кіт і лисиця. Велику шкоду сільському господарству завдає борсук.

Ліси Грузії відомі розмаїттям птахів. Водяться звичайні види, такі як зяблик, чорноголова гаїчка, велика синиця, зеленушка, чорний дрізд та інші. З хижих видів птахів, занесених у Червону книгу Грузії, зустрічаються (переважно в заповідниках) бородань, беркут, білоголовий сип, чорний гриф та інші. У деяких місцевостях Колхіди і Кахетії ще можна побачити фазана. З плазунів у лісах Грузії найбільше ящірок, болотяних черепах і зміїв (вуж, мідянка, кавказька гадюка).

Високогірна фауна краще збереглася на Головному Кавказькому хребті. У його західній частині водиться кубанський тур, у східній - дагестанський. Обидва види на зиму спускаються в лісовий пояс. Майже скрізь водиться серна, а на сході зустрічається безоаровий цап. З птахів високогір'їв можна назвати кавказького тетера, кеклика, бороданя. У гірських річках ловлять форель.

Однією з головних екологічних проблем є забруднення атмосфери в промислових містах, особливо в центрі металургії - Руставі. Серйозне занепокоєння викликає вирубування лісів, ерозія ґрунтів і забруднення Чорного моря.

Існують проблеми з постачанням населенню питної води і відведенням стічних вод. Грузія - учасник багатьох міжнародних угод про охорону навколишнього середовища.

Отже, Грузія – це країна високогірної фауни, тваринний світ країни різноманітний. Тут є всі умови для розвитку багатьох видів туризму, а найбільше для еко-туризму та гірськолижного відпочинку, адже Грузія учасник багатьох міжнародних угод про охорону навколишнього середовища та 2/3 території Грузії займають гори.

  1   2   3   4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас