Ім'я файлу: Б'ялікнауковастаття.docx
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 22.07.2020

Гендерні проблеми в сучасній сім’ї: шляхи їх вирішення

Б’ялік А., студентка групи МЕН 1/3

Наук. керівник

Миколаївський державний аграрний університет

У даній статті робиться акцент на гендерні проблеми в сучасній сім’ї, які досить широко розповсюдженні в суспільстві.

Актуальність даної теми зумовлена тим, що в суспільстві існують розбіжності між реальною ситуацією гендерної політики та задекларованими принципами, саме тому в даній статті розглянуто всі можливі шляхи вирішення даної проблеми спираючись на закордонний досвід. Тому сьогодні актуальність заданої теми не викликає сумнівів, адже наслідки сексизму можемо спостерігати в усьому світі( зокрема, відсутність виборчого права у жінок в деяких країнах світу – зазвичай, з ісламською традицією).

Ключові слова: гендер, гендерна рівність, гендерна політика, гендерні проблеми, сексизм, гендерна соціалізація.

Вступ. Рівність між чоловіком та жінкою – це водночас і цінність, і привілей для будь-якого типу суспільства. І хоча це питання вирішується з різною швидкістю в усіх частинах світу, тим не менш напрям залишається незмінним, єдиним.

Сучасна сім’я – це сім’я, що живе в нових соціально-економічних умовах, є однією з найдинамічніших груп, з одного боку – є «ініціатором» відображення і свідомості подружжя їх потреб, життєвих планів та ціннісних орієнтацій, а з другого боку, саме через неї забезпечується спадкоємність і збереження гендерних стереотипів і установок та взаємовідносини статей. Саме в сім’ї створюються нові уявлення про роль та місце чоловіка і жінки в сучасному світі, трансформується субкультурна диференціація статей та статеворольова ідентичність, засвоюється статева мораль.

Гендер – це підтримувана соціальними інститутами та змодельована суспільством система цінностей, норм і характеристик чоловічої та жіночої поведінки, спосoбу мислення та стилю життя, стосунків та ролей чоловіків та жінок, набутих ними в процесі соціалізації як особистостей, що в першу чергу визначається політичним, соціальним, економічним і культурним контекстами буття й залежно від статті фіксує уявлення про чоловіка та жінку. Під поняттям гендерної соціалізації розуміють формування статевої ідентичності особистості – самосвідомості індивіда та єдності поведінки, який відповідає певним вимогам соціальної ролі та співвідносить себе з певною статтю[1;2].

Основна частина. Тендерні аспекти дослідження сім’ї, вплив жіночої зайнятості на сімейне життя, проблеми відношення жінок до праці, будучи однією з найважливіших тем міжнародного соціологічного співтовариства, набули широкого спектра досліджень та стали предметом наукового аналізу в багатьох країнах світу. В даному випадку, сім’я розглядається як сукупність індивідів, що входять, в меншій мірі, до одного із трьох видів стосунків: кровної спорідненості, властивостей, породження. В дослідженнях американських соціологів акцентується увага на низькому соціальному статусі жінок, які вдруге вступають в шлюб: «більш схильні до послідовної полігамії менш освідченні та жінки з низькими доходами» [3].

Гендерна нерівність у сімейних стосунках означає, що жінкам часто доводиться домовлятись про свою справедливу частку – грошей, їжі, дозвілля та прав щодо прийняття рішень. Родина – це місце співпраці та конфліктів. Родина може бути джерелом любові, обміну та співпраці, але вона також може виступати джерелом нерівності та конфліктів. Дії з боку держав, громад та ринків можуть допомогти жінкам відстоювати свої права в родинах. Держава: встановлені та виконані закони дбають про гендерну рівність в родинах. Громада / Суспільство: громадські рухи та соціальні групи допомагають жінкам здійснювати свої права та створюють простір єдності. Ринок: добре регульовані ринки можуть надати жінкам можливості для гідної праці, дозволяючи їм висловлювати свою волю в родинах. Установи впливають на родини, а останні, в свою чергу, впливають на установи[4].

Забезпечення догляду залишається справою жінок: не дивлячись на те, що загалом доступ жінок до економічних ресурсів покращився, розподіл неоплачуваної роботи з догляду залишається абсолютно нерівним. Таким чином, жінки, у порівнянні з чоловіками, виконують втричі більше домашньої роботи та послуг з догляду в родинах, особливо в умовах країн, що розвиваються, де доступ до інфраструктури, що заощаджує час, та державних послуг є більш обмеженим[5].

… навіть коли жінки мігрують: у світі, в якому зростає вимушене переміщення та який стає глобалізованим, багато людей домовляються про догляд та життєзабезпечення за членами своєї родини на відстані. Хоча, держави, громади та родини покладаються лише на бажання та здатність жінок мігрувати та отримувати дохід, чоловіки рідко беруть на себе відповідальність за догляд за членами родини, що залишаються вдома. Справді, міграція акцентує, якою мірою саме жінки викoнують роль постачальників медичних послуг в родинах. Коли сім’ї мають змогу мігрувати разом, що не під силу всім, вони мають нерівний доступ до державних послуг та соціального захисту. Такі прогалини є істотно відчутними для мігрантів, в контексті гуманітарної кризи, та тих, які мають непостійний статус.

Насильство щодо жінок та дівчат триває: найжорсткішим проявом існування конфлікту в родині є насильство щодо жінок та дівчат. В результаті активних зусиль жінок насильство в сім’ї перекваліфікувалось з приватного питання, та стало визнаною суспільною проблемою. На сьогодні існують закони, послуги із захисту і підтримки, плани дій, а також значно зростає кількість заходів щодо запобігання насильства. Та попри всі вищезгадані зусилля, насильство в родинах по відношенню до жінок та дівчат продовжує існувати з вражаюче високими показниками всього їх життя та в усіх регіонах світу. На жаль, насильство в родинах часто призводить до летального результату: приблизно 58 % всіх жінок, які стали жертвами умисного вбивства у 2017 році, були вбиті членом їх власної родини. Згідно статистики, 137 жінок вбито кожного дня[6].

Волевиявлення та право голосу у жінок у репродуктивних питаннях: однією з основних функцій сім’ї та сферою, в якій відбуваються значні перетворення є народження дітей. На сьогодні рівень народжуваності в світі знижується, хоча темпи змін істотно відрізняються в різних регіонах. З одного боку, зниження рівня народжуваності в деяких регіонах свідчить про те, що чоловіки та жінки, можуть мати менше дітей, аніж вони бажають. Пари можуть у відповідь на економічні умови обмежувати кількість дітей. Жінки, в свою чергу, також можуть вирішити мати менше дітей тому, що чоловіки, як і раніше не виконують свою справедливу частину неоплачуваного догляду та домашньої роботи. З другого боку, дана зміна свідчить про те, що жінки частіше користуються правом голосу та висловлюють свою волю у вирішенні питань, щодо того, чи мати дітей, скільки та коли саме. Розуміння як гендерної динаміки родин, зокрема і різноманітності їх форм в усіх регіонах, у межах власного життя чоловіків і жінок, є важливими засадами для створення політик та законів.


Яка роль держави?

Держави, внаслідок зобов’язань щодо прав людини, мають особливу відповідальність підтримувати сім’ї. Більше 70 років тому Загальна декларація прав людини (ЗДПЛ) визнала сім’ї фундаментальною одиницею суспільства, яка потребує допомоги і захисту[7]. Захист сім’ї міцно та нерозривно пов’язаний з принципом рівності та недискримінації, за міжнародним правом, особливо в тому, що стосується шлюбу[8]. В конвенції про ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок(КЛДЖ) чітко зазначено, що сімейні відносини необхідно розглядати під призмою цього принципу(Стаття 16). Використання її в сімейному контексті, означає, що всі закони, практика та політика, що стосуються сім’ї, повинні застосовуватись без дискримінації щодо окремих членів сім’ї або щодо будь-якої її форми.

Висновки. В перспективі: програма дій, спрямована на інтереси родини та подолання гендерних проблем в сучасній сім’ї.

Впровадження Сімейного законодавства, засноване на рівності, різноманітності та відсутності дискримінації. Закони про сім’ю, що регулюють шлюбні відносини( зокрема, мінімальний вік для вступу в шлюб), умови розлучення, опіки, піклування, спадкування та усиновлення, часто включають в себе дискримінаційні положення за ознакою статті, створюючи нерівні умови для дівчат та жінок в багатьох країнах світу. Відсутність законних прав на ініціювання процесу розлучення або можливість втратити опіку над дітьми ,як наслідок, може привести до утримування жінок у незадовільних, інколи навіть насильницьких стосунках та нерівного розподілу влади між людьми в шлюбі. Воля жінок в процесі припинення нещасливих стосунків з партнером також підривається в контексті, коли чоловіки не зобов’язані виплачувати свою справедливу частку на утримання власних дітей.

Забезпечення якісних, доступних державних послуг для підтримки сімей та гендерної рівності. Навчальні програми, що пропагують здорові стосунки гендерну рівність, відіграють важливу роль, а також гарантують, що школи не дискримінуватимуть вагітних дівчат та молодих батьків, а навпаки, вітатимуть.

Гарантування доступу жінок до отримання незалежного, адекватного доходу. Отримання власного доходу сприятиме зміцненню позицій жінок у родинні, надасть можливість бути рівноправними по відношенню до чоловіків та, за необхідності, вийти з партнерства.

Підтримка родини в забезпеченні догляду через надання грошей, часу та послуг. Необхідно поступово побудувати державні системи догляду, які б включали відпустку для догляду за дітьми для батьків з малими дітьми; грошові пільги та можливість взяти відпустку для тих, хто доглядає за літніми членами родини або людьми з інвалідністю; відпустку в зв’язку із вагітністю; грошові пільги, які б надавали змогу неофіційно працюючим на себе особам мати вільний час.

Запобігання та реагування на насильство щодо жінок в родинах. Сімейне законодавство має бути реформоване таким чином, щоб захищати права жінок при розлученні та оформлені опіки, для того щоб жінки мали змогу легше лишати образливі та насильницькі ситуації.

Впровадження політики та правил на підтримку сімей мігрантів та прав жінок. Держави мають змогу приймати політичні та регуляторні рішення, які зміцнили б переговорний потенціал жінок, по відношенню до інших членів родини. Наприклад, реєстрація жінок, які в пошуках притулку, та біженок окремо від членів їх родини чоловічої статті, а також надання можливості жінкам, що мігрують в рамках програм укладення шлюбу або возз’єднання з родиною, проживати окремо.

Забезпечення наявності ресурсів для політики, призначеної на інтереси родини. Комісія з питань статусу жінок закликала держави-члени до реалізації сімейно-орієнтованої політики, що базувалася на розширенні прав та можливостей жінок та була спрямована на досягнення гендерної рівності[9].

В цілому, такі інвестиції надають вигоду суспільству, родинам, жінкам та дівчатам. Дана програма дій створює гідні можливості для працевлаштування чоловіків і жінок у секторі догляду, укріплює потенціал дітей та захищає права і гідність окремих членів родини.

Література:

[1] Галустян Ю.М. Деякі аспекти гендерної ідентифікації та соціалізації особистості // Український соціум. – 2004. – № 1 (3). – C. 7–13

[2] Горностай П.П. Гендерна соціалізація та становлення гендерної ідентичності / В.П.Агєєва, В.В.Близнюк, І.О. Головашенко та ін. // Основи теорії гендеру: [навчальний посібник]. – К. : К.І.С., 2004. – С. 132–157.

[3] Голод С.И . Современная семья: плюрализм моделей // Социологический журнал. 1996. №3/4. С.106.

[4] Сен 1990a.

[5] На підставі відмінностей у незважених середніх значеннях щодо жінок/ чоловіків. Розрахунки «ООН-Жінки» на базі даних відділу статистики ООН за 2018 р.

[6] УБНЗ ООН 2018.

[7] Генеральна Асамблея ООН 1948, 217 A (III).

[8] Сепульведа Кармона 2017.

[9] ЕСР ООН 2018; ЕСР ООН 2019б.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас