Гендерні особливості розвитку і використання людського потенціалу

1 2 3 4 5 6 7

Ім'я файлу: 24______2.doc
Розширення: doc
Розмір: 628кб.
Дата: 07.06.2023
скачати
Пов'язані файли:
Заява на перенесення грошових коштів.doc

Гендерні особливості розвитку і використання людського потенціалу

ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………………………	3
1 Теоретичні основи визначення гендерних особливостей формування та розвитку трудового потенціалу …………………………..................................	6
1.1 Гендерна нерівність: сутність та методи оцінювання …………….........	6
1.2 Гендерна рівність у процесі реалізації трудової функції ………………..	13
1.3 Гендероорінтована система управління трудовим потенціалом ..............	20
Висновки до розділу 1 ……………………………………………………………	28
2 Аналіз гендерних особливостей формування та розвитку трудового потенціалу України ............................................................................................	31
2.1 Гендерні особливості використання та розвитку трудового потенціалу	31
2.2 Оцінювання гендерних особливостей працевлаштування в Україні …...	38
2.3 Гендерний розподіл трудового потенціалу України та його вплив на економіку ……………………………………………………………...........	42
Висновки до розділу 2 ……………………………………………………………	51
3 Досягненя гендерної рівності в Україні ……………………………………….	53
3.1 Законодавчі засади інституалізації гендерної рівності …………………..	53
3.2 Визначення пріоритетності ґендерної рівності через можливості підвищення ефективності використання трудового потенціалу ………..	60
Висновки до розділу 3 ……………………………………………………………	67
Висновки ……………………………………………………………………..........	69
Перелік джерел посилання ………………………………………………………	72

ВСТУП

Гендерна нерівність є однією з форм порушень прав людини, у зв’язку із цим їй приділяється така велика увага у суспільних, в тому числі економічних, дослідженнях. Масштабність цієї проблеми та її значимість для розвитку людства сприяло тому, що забезпечення гендерної рівності названо експертами ООН однією з цілей розвитку тисячоліття. В економічній площині провідними аналітиками доведено істотний вплив гендерної нерівності на економічні результати, основним з яких є ВВП. При цьому проблеми нерівності статей у різних площинах суспільних відносин характерні для більшості країн світу, навіть з дуже високим економічним, соціальним та культурним розвитком. Водночас, попри те, що забезпечення рівних можливостей праці та реалізації особистих ініціатив є постійним об’єктом моніторингу на міжнародному рівні, дискримінація жінок все ще залишається фактом, який має численні прояви: в оплаті праці, конкуренції за робоче місце, участі в представницьких органах тощо.

Разом з тим, крім важливого соціального значення проблеми гендерної рівності, на сьогодні економічно доведено позитивні ефекти від забезпечення участі жінок в економічних процесах. Тому зменшення гендерної нерівності з урахуванням її негативних економічних наслідків є актуальним завданням. Враховуючи зазначене, обрано об’єкт, мету та завдання дослідження.

Дослідженню різних аспектів проблеми гендерних відмінностей у соціально-трудовій сфері також присвячено значну кількість наукових праць. Зокрема, чинники гендерної нерівності у сфері вітчизняного топ-менеджменту визначено у праці І.Ю. Кочуми і Т.М. Мандоліної. Н.О. Кодацька розкриває особливості гендерного підходу до управління персоналом та встановлює причини виникнення гендерної диференціації у соціально-трудових відносинах.

Гендерні аспекти менеджменту досліджують Л.О. Пампуха, Д.О. Гладка та М.О. Самофалова. Гендерні стереотипи та проблеми лідерства вивчають Л.А. Усанова та М.М. Нестеренко, Г.В. Ортіна. Гендерні аспекти комунікацій висвітлює Л. Корнєва; наконфлікти ділового спілкування в умовах гендерної нерівності звертають увагу С.М. Бортнік та М.В. Саган; гендерні аспекти корпоративної культури досліджує В.П. Кубко. М.Г. Ткалич, Д.О. Шутько, Я.Ю. Кацович, Л.М. Карамушка досліджують соціально-психологічні особливості гендерної взаємодії в організації та психолого-організаційні аспекти розбудови гендерної політики організацій.

Разом із тим результати попередніх досліджень потребують систематизації та зведення в єдину систему дій щодо вдосконалення управління персоналом за рахунок урахування впливу гендерного чинника на трудову поведінку працівників.

Метою роботи є оцінка гендерної нерівності у сфері реалізації трудового потенціалу та її економічних наслідків.

Досягнення мети обумовлює необхідність вирішення таких завдань:

- уточнити сутність гендерної рівності та методи її оцінювання;

- дослідити гендерну рівність у процесі реалізації трудової функції;

- визначити гендероорінтовану систему управління трудовим потенціалом;

- здійснити аналіз гендерних особливостей формування та розвитку трудового потенціалу України;

- намітити шляхи досягненя гендерної рівності в Україні.

Об’єктом дослідження є гендерна нерівність у реалізації трудового потенціалу.

Предметом дослідження є теоретичні та прикладні засади оцінювання гендерної нерівності у реалізації трудового потенціалу та її економічних наслідків.

Результати дослідження отримані з використанням сукупності наукових методів, зокрема: діалектичний, аналізу та синтезу – у дослідження наукових підходів до сутності та оцінювання гендерної нерівності; системний, порівняльного аналізу – в обґрунтуванні індикаторів гендерної нерівності, найбільш придатних для оцінки її економічних наслідків; соціологічного опитування – для аналізу гендерної нерівності на локальному ринку праці; статистичного аналізу – в аналізі середовища реалізації трудового потенціалу з урахуванням рівності прав статей, тенденцій та проблем гендерної нерівності в Україні; графічно-аналітичний метод – для наочної ілюстрації основних положень і результатів роботи.

1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ ГЕНДЕРНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ

1.1 Гендерна нерівність: сутність та методи оцінювання

Гендерна нерівність є суттєвою перешкодою на шляху розвитку людства. Нині вона притаманна всім суспільствам, незалежно від політичного устрою та рівня соціально-економічного розвитку і виявляється в неоднакових можливостях жінок і чоловіків у доступності структур влади, сфери освіти та зайнятості, доходу та власності.

Гендер - це категорія, яка відображає соціальну стать, соціально обумовлену конструкцію, що ґрунтується на біологічних відмінностях між чоловіками й жінками. Вона відображає відмінності у соціальних ролях, поведінці, ментальних характеристиках між чоловіками та жінками. Це певний соціально-рольовий статус, який визначає соціальні можливості жінок і чоловіків у різних сферах життєдіяльності - освіті, професійній діяльності, доступі до влади та економічних ресурсів, сімейній ролі тощо. Крім того, дані відмінності є соціально зумовленими - звичаї та норми поведінки певного суспільства визначають те, що вважається доречним і належним для представників кожної статі [1].

Водночас, навіть для найбільш розвинених суспільств сьогодні характерною є гендерна нерівність, хоч і в різних ступенях її прояву. Сьогодні під поняттям гендерна нерівність розуміють таку побудову суспільства, за якої різні соціальні групи – в цьому контексті жінки й чоловіки – мають усталені розбіжності та нерівні можливості в усіх сферах суспільного життя. Гендерну нерівність було усвідомлено дослідниками в соціальних і гуманітарних науках завдяки виникненню поняття гендер в 1980 році як основи феміністської концепції (Joan Scott) [2]. Концептуалізація гендеру пролила світло на процес соціального конструювання мужності і жіночності як опозиційних категорій з неоднаковою соціальною цінністю.

Загальні принципи рівності чоловіків і жінок та недопущення дискримінації, у тому числі у сфері праці, закріплені рядом міжнародних актів: Загальною декларацією прав людини (1948), Конвенцією ООН «Про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок» (1979), Конвенцією МОП «Про дискримінацію у галузі праці і занять» (1958). Загальносвітове визнання проблеми гендерної нерівності та можливостей її запобігання сприяло появі у 1970-х роках спеціальної програми ООН «Women in development» (WID). Основні положення цієї програми ґрунтувалися на тому, що жінки ― це цільова група незадіяний ресурс людства, здатний зробити свій вирішальний внесок у економічний розвиток світової спільноти. Подальший розвиток ідей гендерної рівності на рівні ООН виявився у трансформації цієї програми в нову - «Gender and development» (GAD), що з 2000 року функціонує у сфері покращення становища жінок у всіх сферах таким чином, щоб жінка змінила свою соціальну роль із пасивного отримувача допомог на активного носія суспільних змін [3, с. 123].

Найбільш поширеним розумінням гендерної рівності є поняття, запропоноване Європейською Комісією. За цим підходом гендерну рівність розуміють як «результат відсутності дискримінації за ознакою статі людини в можливостях і розподілі ресурсів, благ або доступу до них» [4]. Відповідно до цього підходу, основними ознаками гендерної рівності вважаються: життєвий вибір і економічна незалежність; повна реалізація потенціалу жінок і використання в повній мірі їх навичок; кращий розподіл за гендерною ознакою на ринку праці, наявність якісних робочих місць для жінок; забезпечення рівних можливостей для жінок і чоловіків, для того, щоб насолоджуватися балансом життя і роботи; людська гідність, право на життя і право на недоторканність особи.

Аналізуючи гендерну нерівність в різних сферах життя суспільства, можна виділити такі поняття, що є найбільш дотичними до економічних відносин:

1) гендерна соціально-економічна нерівність - це соціальні, а не біологічні причини відмінностей у можливостях людей залежно від статі;

2) гендерна дискримінація - довільне, необґрунтоване, невиправдане обмеження прав і можливостей людей (як жінок, так і чоловіків) залежно від статі, що зменшує для них можливості у трудовій та соціальній сфері [5].

Ідеал гендерної рівності означає, що жінки та чоловіки повинні мати однаковий суспільний статус, однакові умови для реалізації всіх прав людини, однакові можливості робити внесок у національний, політичний, економічний, соціальний розвиток та користуватися його результатами. Прояви гендерної нерівності у соціально-економічній сфері не лише суперечать настановам демократії та принципу справедливості щодо однакового ставлення до особи незалежно від статі, а й негативно впливають на добробут та соціальний розвиток всього суспільства, оскільки знижують можливості економічного зростання на основі ефективного використання людського потенціалу.

Для оцінювання гендерної нерівності в економічному та соціальному її проявах на сьогодні розроблено багато методик. Найбільшого поширення у практиці міжнародних порівнянь та аналітики гендерного диспаритету здобули методи вимірювання гендерної нерівності у вигляді відповідного індексу, що розраховується ПРООН у щорічних звітах з людського розвитку, а також методика вимірювання «гендерного розриву», що застосовується Всесвітнім економічним форумом. Обидва ці індекси досить близькі за змістом та складом оцінюваних параметрів та застосовуються як комплексні індикатори статевої рівності в соціально-економічних процесах. Але методика врахування рівності є протилежною: хоч кожен індекс набуває значень в межах від 0 до 1, але за підходом ООН моніториться справді нерівність: чим ближче індекс до нуля, тим меншою вона є, а значення індексу фактично відображає резерви у забезпеченні рівності відносно ідеального рівня (1,0). Індекс гендерного розриву фактично являє собою рівень гендерної рівності (країни-лідери в рейтингу мають значення близькідо 1). Оскільки обидва ці індекси є необхідною складовою оцінки тенденцій гендерної нерівності в економіці, необхідно уточнити їх зміст.

Індекс ґендерної нерівності (Gender Inequality Index (GII) – відбиває ґендерну нерівність із позиції трьох важливих аспектів людського розвитку:

1) репродуктивного здоров’я – вимірюється коефіцієнт материнської смертності та рівень підліткової народжуваності;

2) розширення прав і можливостей – вимірюється часткою парламентських місць, які займають жінки, та часткою жінок і чоловіків віком від 25 років і старше, що мають хоча б середню освіту;

3) економічного статусу – виражається в участі на ринку праці та вимірюється рівнем економічної активності чоловіків і жінок віком від 15 років і старше.

Повністю методика вимірювання цього індексу наводиться в щорічних звітах ООН з людського розвитку, зокрема у джерелі. Чим вище значення індексу ґендерної нерівності, тим більше відмінностей між жінками та чоловіками. Індекс ґендерної нерівності ПРООН дає уявлення про нерівне становище жінок у світі, про ґендерні розриви в основних галузях людського розвитку. Індекс дозволяє виділити саме ті галузі, які потребують критичного політичного втручання, і стимулює державну політику до подолання систематичних утисків жіноцтва. Значення індексу ґендерної нерівності сильно відрізняються в різних країнах, граничних значень в рейтингах вони фактично ніколи не набували, але діапазон відхилень є дуже істотним, особливо у групах країн з найвищим людським розвитком та найменш розвиненими країнами Африки та Азії [6, c. 214].

Важливість індексу гендерної нерівності проявляється у можливості моніторингу державних зусиль щодо забезпечення рівних прав в найважливіших суспільних процесах з точки зору основної ідеї людського розвитку – гарантування державою базових рівних прав та можливостей для того, щоб кожна людина мала шанс прожити довге, здорове, щасливе життя, постійно поліпшуючи своє становище через розвиток та рівні можливостіучасті у суспільному житті. Відповідно індикатори гендерної рівності ПРООН відображають основні індикатори оцінки людського розвитку загалом: здоров’я, освіту, матеріальний добробут та відмінності у реалізації відповідних прав, що існують у сучасному світі для чоловіків та жінок.

Індекс гендерного розриву (Gender Gap Index (GGI) визначається на основі існуючого розриву серед чоловіків та жінок за різними показниками у чотирьох основних сферах [7]:

1) економічна участь та можливості;

2) рівень освіти;

3) здоров’я та тривалість життя;

4) політичні права обох статей.

Даний індекс щорічно розраховується та оприлюднюється Всесвітнім економічним форумом у відповідних звітах.

На відміну від індексу гендерної нерівності ООН, індекс гендерного розриву включає більше статистичних даних щодо рівності. Загалом набір компонентів в обох методиках оцінювання можна порівняти в таблиці 1.1 [7].
Таблиця 1.1 - Зв'язок індикаторів гендерного розриву (ВЕФ) показникам гендерної нерівності (ООН)

№ з\п	Індикатор гендерного розриву за методикою ВЕФ	Наявність у методиці ПРООН
1 Економічна участь та можливості
1.1	Співвідношення жінок та чоловіків у робочій силі	+
1.2	Рівність в оплаті праці
1.3	Співвідношення очікуваного заробітку жінок та чоловіків
1.4	Гендерне співвідношення серед законодавців, високопосадовців та управлінців
1.5	Співвідношення серед професійних та технічних працівників
2 Рівень освіти
2.1	Співвідношення жінок до чоловіків за рівнем грамотності	+
2.2	Співвідношення жінок і чоловіків, що отримують початкову освіту
2.3	Співвідношення жінок і чоловіків, що отримують середню освіту
2.4	Співвідношення жінок і чоловіків, що отримують вищу освіту
3 Здоров’я та тривалість життя
3.1	Співвідношення статей при народженні (жінки/чоловіки)
3.2	Співвідношення за очікуваної тривалістю життя
	-	Рівень материнської смертності
	-	Народжуваність підлітками
4 Політичні права
4.1	Співвідношення жінок до чоловіків у парламенті	+
4.2	Співвідношення жінок до чоловіків на посадах міністрів
4.3	Співвідношення жінок до чоловіків за кількістю років перебування на посадах Прем’єр-міністра або Президента (за останні 50 років)

Як видно з наведеного порівняння складу індикаторів, індекс гендерного розриву ВЕФ є набагато інформативнішим, оскільки включає більшу кількість показників, що різнопланово характеризують залученість та дотримання прав жінок відносно чоловіків. Методика ПРОО включає більшою мірою комплексні показники, а також містить два суто демографічні (материнська смертність та підліткова народжуваність), які більшою мірою говорять про рівень охорони материнства та існуючі моральні правила у суспільстві загалом, а не суто про дискримінацію жінок. Тому індекс гендерного розриву вважаємо більш придатним для аналізу та вибору інструментів забезпечення гендерного паритету, в т.ч. з використання економічних та суспільних важелів впливу: як видно за складом показників, фактично кожен частковий параметр відображає можливості використання відповідного інструмента соціального діалогу або належить до конкретної галузі державного управління [8, c. 12].

Разом з тим, крім комплексних показників гендерної нерівності, для аналізу окремих форм її прояву застосовують специфічні оціночні показники. Так, на ринку праці великого поширення здобув аналіз гендерної сегрегації.

Сегрегація, тобто нерівномірний розподіл чоловіків і жінок за окремими галузями і професіями, є однією з основних характеристик ринку праці. Залежно від розподілу чоловіків і жінок за окремими галузями економіки або за професійними групами сегрегацію поділяють відповідно на галузеву і професійну.

Професійна сегрегація - це стійка тенденція оволодіння людьми різними професіями, посадовими позиціями і видами діяльності, залежно від їхньої статі. Розрізняють вертикальну та горизонтальну професійну сегрегацію. Вертикальна виявляється у тому, що чоловіки і жінки нерівномірно розподілені за позиціями посадової ієрархії. Причиною цього явища може бути низька доступність престижних посад для жінок. При горизонтальній сегрегації чоловіки і жінки з певних причин нерівномірно розподілені за галузями і професіями. Прикладом сегрегації, яка починається вже на рівні освіти, може бути відмова жінкам у прийомі на навчання на певні спеціальності, з мотивацією турботи про їхнє здоров'я у зв’язку з наявністю важких і шкідливих умов майбутньої праці.

Узагальнюючим показником, що використовується для вимірювання гендерної сегрегації на ринку праці є індекс відмінностей, або як його ще називають, індекс дисиміляції Дункана. Якщо індекс дорівнює 1, то професії або галузі повністю розподілені за однією з груп, якщо 0, то кожну з груп рівномірно подано у всіх професіях або галузях.

Застосування ґендерного аналізу за одним з наведених підходів, у їх поєднанні або з виокремленням лише кількох найважливіших показників є необхідним компонентом сучасної економічної політики та регулювання суспільних відносин. Актуальність таких досліджень не обмежується суто соціальними міркуваннями. Обмежуючи можливості участі жінок в економічній діяльності, не тільки порушуються базові права людини, але й звужуються можливості економічного зростання країни: чоловіки, як більш схильні до підприємництва мають більше шансів на створення робочого місця самостійно у випадку безробіття. Натомість у жінок такі можливості надто обмежені. Тому забезпечення якщо не переваг, то принаймні рівних умов конкуренції жінок в економічній сфері вважаємо однією з ключових проблем сучасної економічної науки та практики суспільних відносин [9, c. 14].

Фінансові наслідки забезпечення рівності полягають у можливостях збільшення загальної суспільної продуктивності внаслідок забезпечення жінкам кращого доступу до ринку праці, а отже і позитивний вплив на податкову систему, надходження до фондів соціального страхування з одночасною можливістю економії на виплатах у зв’язку із зменшенням безробіття жінок, що змогли реалізувати свій потенціал на ринку праці.

1 2 3 4 5 6 7

скачати

© Усі права захищені
написати до нас