Ім'я файлу: ПРАВО СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ.docx
Розширення: docx
Розмір: 26кб.
Дата: 12.11.2020
скачати
Розширення: docx
Розмір: 26кб.
Дата: 12.11.2020
скачати
Гега Вікторія Олегівна
Науковий керівник: старший викладач Т.М. Шевчук
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
ПРАВО СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ
Завдяки шлюбу виникає сім’я яка у свою чергу є чи не найважливішим соціальним інститутом у державі. Права як і обов’язки подружжя регулюються різними правовими нормами, так саме право на шлюб закріплене у ст. 51 Конституції України, але особливу увагу у цьому питанні необхідно віддати галузі сімейного законодавства, а саме Сімейному кодексу України (далі – СК), який врегульовує особисті немайнові і майнові правовідносини подружжя. Сімейне право України закріплює принцип спільності майна подружжя, який означає об'єднання майна чоловіка і жінки (повністю або в певній частині) в єдину майнову масу та встановлення ряду спеціальних правил щодо його володіння, користування та розпорядження. За загальним правилом, усе майно, яке набуте подружжям за час перебування у шлюбі є спільною сумісною власністю подружжя. При цьому не має значення, хто саме купував ту чи іншу річ, на чиє ім’я (чоловіка чи дружини) вона оформлена, та хто із подружжя заробляв кошти для придбання цього майна. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. [1] Право сумісної власності подружжя – це право подружжя володіти, користуватися, розпоряджатися своєю владою і в спільних інтересах майном,що їм належить. Майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
М.В. Антокольська, Т.В. Боднар, Б.М. Гонгала, О.В. Дзера, І.В. Жилінкова, О.С. Іоффе, Н.С. Кузнєцова, Р.А. Майданик, О.В. Михальнюк, З.В. Ромовська,Є.О. Суханова, С.Я. Фурса, Р.О. Стефанчук зробили вагомий внесок у дослідження даної теми, зокрема Р.О. Стефанчук вказує на те, що досить часто буває, коли одне й те саме майно може належати на праві власності декільком особам (співвласникам). У цьому разі, виникає право спільної власності подружжя як право двох або більше осіб за спільною згодою володіти, користуватися та розпоряджатися належним їм майном, що становить єдине ціле. [2]
Варто зазначити, що доктринальні положення знайшли своє відображення в загальному визначенні про право власності, яке міститься в Цивільному кодексі України (далі – ЦК). Так, відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України під правом власності розуміється право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. [3]
Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності подружжя. Якщо майно було набуте за час шлюбу, то є підстава вважати, що воно є спільним.
Також слід звернути увагу на те, що такий шлюб, у яком у є спільна власність подружжя, обов’язково має бути укладений у державних органах реєстрації (ДРАЦСі). Однак ч.1 ст. 74 СК зазначає: якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Тобто подружжя може змінити за допомогою шлюбного договору законний правовий режим щодо набуття під час шлюбу майна на договірний. Це означає, що чоловік та дружина можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, режиму спільної сумісної власності і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. [4]
Дружина та чоловік мають рівні права щодо володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У зв’язку з тим, що в праві власності на майно частки подружжя не визначені, сторони повинні координувати свої дії щодо цього майна. Сімейне законодавство не розкриває детально зміст поняття «майно, набуте за час шлюбу». Відсутній в ньому і перелік такого майна. До речей, які входять до складу подружнього майна, зокрема належать об’єкти нерухомості, предмети домашнього вжитку, гроші, вклади у кредитних установах, автомобілі тощо.
Майно належить до спільного майна подружжя незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). До таких поважних причин закон відносить навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хворобу одного з подружжя тощо. Подружжя може самостійно вирішувати питання щодо необхідності отримання кожним з них заробітку або доходу за час шлюбу. Якщо між подружжям не виникає спору щодо цього питання, то той з подружжя, хто не мав заробітку (доходу), може набувати рівні права на майно навіть при відсутності передбачених в законі поважних причин. Якщо між подружжям виникає спір і один з них наполягає на тому, що другий з подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, то суд при вирішенні спору про поділ майна може відступити від засад рівності часток подружжя в праві на майно. [2]
Отже, нині в шлюбно-сімейному законодавстві України продовжують зберігатися норми про право спільної власності подружжя, сформовані ще в радянський період. При цьому значну їх частину закріплено в новому цивільному та сімейному законодавстві. Право спільної сумісної власності подружжя займає центральне місце у системі майнових відносин між ними. За його допомогою для подружжя створюються кращі умови для раціонального використання сімейного бюджету, зміцнення сімейнотрудових зв'язків. Дедалі частіше у житті виникають питання щодо визначення та реалізації права власності подружжя, що свідчить про актуальність вибраної теми. Але все ж таки деякі питання права спільної сумісної власності потребують удосконалення, наприклад порядок реалізації та захисту права спільної власності осіб, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах
Список використаної літератури:
1. Сімейний кодекс України від 03.08.2020 р.
2. Бажанова В.О. Право власності подружжя як різновид права сумісної власності:Наше право. Сер. Цивільне, підприємницьке, господарське та трудове прав. Вип. № 4, 2014 С. 162-164.
3. Цивільний кодекс України від 16.10.2020 р.
4. Фолошня Д.І. Виникнення права спільної сумісної власності подружжя за законодавством України: Часопис цивілістики Вип.№118,2015 С. 149-152