Ім'я файлу: анатомія практична.docx
Розширення: docx
Розмір: 29кб.
Дата: 10.12.2020
Пов'язані файли:
4.2 ( Рубаник Юлія).docx

Завдання 2. По таблиці для визначення гостроти зору перевірте свій зір. Які причини порушень зору ви можете назвати?

Гострота мого зору – 0.5 – ліве око, 0,6 – праве.

Це говорить про занижений зір.

Причини порушення зору:

  • Гаджети, мобільні телефони, ноутбуки, комп’ютери. Ви підраховували, скільки часу проводите за ними щодня? І справа не в тому, що ми отримуємо випромінювання. Часта зміна кадрів, яскраві і неприродні кольори, близьке розташування до екрану пристрою, неправильне освітлення негативно позначаються на стані очей. Очі працюють тільки на одній відстані, в результаті постійної напруги, знижується тонус м’язів, а кришталик починає втрачати еластичність. Саме тому, при визначенні причини погіршення зору у дорослих, часто виявляється, що вся справа в тривалому контакті з екранами гаджетів кожен день. Тут спрацьовує накопичувальний ефект.

  • Погане освітлення.Нерівномірність джерела освітлення – недолік його або надлишок, мають негативний вплив на очі. Яскраве сонце здатне зашкодити сітківку, а відсутність світла може стати причиною великої напруги і викликати зниження зору.

  • Сухість очей. При тривалій роботі і фокусуванні на об’єктах ми починаємо рідше моргати, що сприяє швидкому розриву слізної плівки і теж може стати причиною погіршення зору.

  • Шкідливі звички. Як відомо, токсини, які містяться в нікотині і спиртних напоях, мають негативний вплив на весь організм і, зокрема, ускладнюють нормальний кровообіг в судинах очей. Це сприяє недостатньому надходженню кисню до тканин ока і однозначно рано чи пізно стане причиною погіршення зору.

  • Проблеми з хребтом. Стан хребта безпосередньо впливає на кровообіг, в тому числі – в головному мозку. Порушення кровообігу призводить до порушення передачі сигналів між мозком і зоровою системою і як результат зниження зору.

  • Неправильне харчування.Недостатня кількість вітамінів і мікроелементів раціоні харчування веде до зниження зору, непереносимості яскравого світла, поганого бачення в сутінках.

  • Перевтома. Недосипання, стреси, високі навантаження призводять до найсильнішого стомлення, і можуть бути причиною зниження зору.

  • Травми, опіки очей вимагають термінової допомоги лікаря – офтальмолога і можуть призводити не тільки до зниження зору, а й до його втрати. Чужорідне тіло з ока заборонено діставати самостійно, так як такі дії можуть зашкодити.

  • Серед факторів, що впливають на здоров’я очей, можуть бути також спадковість, вікові зміни, деякі інфекційні та вірусні захворювання.

Завдання 3. За допомогою кольорових таблиць визначте, чи всі кольори сприймаєте. На таблицях крапками зображені цифри, які відрізняються від фону кольором. Поясніть фізіологію сприймання кольору

За допомогою кольорових таблиць я визначила, що сприймаю всі кольори.

Фізіологія сприймання кольору

Відчуття кольору виникає в мозку при збудженні і гальмуванні світлочутливих клітин — рецепторів очної сітківки людини або іншої тварини, колбочках. Вважається (хоча дотепер так ніким і не доведено), що у людей та інших приматів існує три види колбочок, що розрізняються за спектральною чутливістю — ρ (умовно «червоні»), γ (умовно «зелені») і β (умовно «сині»), відповідно[3]. Світлочутливість колбочок невисока, тому для доброго сприйняття кольору потрібна достатня освітленість або яскравість. Найбагатші колірними рецепторами центральні частини сітківки.

Кожне колірне відчуття у людини, може бути представлено у вигляді сукупності відчуттів цих трьох кольорів (т. зв. «трикомпонентна теорія колірного зору»). Встановлено, що рептиліїптахи та деякі риби мають ширшу область відчутного оптичного випромінювання. Вони сприймають ближній ультрафіолет (300—380 нм), синю, зелену і червону частину спектра. У разі досягнення потрібної для сприйняття кольору яскравості, найчутливіші рецептори сутінкового зору — палички — автоматично вимикаються.

Психологічно суб'єктивне сприйняття кольору залежить також від яскравостіадаптації ока до фонового світла (див. колірна температура), від кольору сусідніх об'єктів, наявності дальтонізму та інших об'єктивних чинників; а також різних, ситуативних, психологічних моментів.

Завдання 4.Поясніть, як відбувається сприймання звуку.

Людина сприймає звуки з частотою коливань від 16 до 20000 Гц за секунду. З віком сприйняття високих частот знижується, знижується сприймання слуху і при дії звуків великої сили, високих і особливо низьких частот.

Коливання барабанної перетинки за допомогою слухових кісточок передається на мембрану овального вікна. Слухові кісточки діють як важелі, зменшуючи амплітуду коливань і збільшуючи їх силу в 30-40 разів. Коливання мембрани овального вікна спричинюють відповідні коливання рідини перілімфи верхнього каналу та вібрацію основної мембрани за типом хвилі, що біжить. При цих коливаннях волоски рецепторних клітин згинаються, що зумовлює збудження клітин і виникнення нервових імпульсів.

Завдання 5. Підготуйте повідомлення про порушення роботи  органів зору та слуху, що трапляються у дітей.

Часто першою ознакою появи хвороби очей або її загос­трення є погіршення гостроти зору, яка в нормі дорівнює 1,0 (одиниці). За ступенем зниження гостроти зору розрізняють дітей сліпих і слабозорих.

Сліпота. До сліпих відносять абсолютно (тотально) сліпих дітей, у яких фіксують повну відсутність зору (рівна 0), та дітей із залишковим зором, у яких гострота зору становить 0,04 і нижче на оці, яке краще бачить в окулярах.

Слабозорість. До слабозорих відносять дітей, які мають цен­тральну гостроту зору від 0,05 до 0,4.

Однією з причин слабозорості є порушення заломлювальної здатності ока — рефракції, яка супроводжується зниженням зору. Видами цього порушення є короткозорість, далекозо­рість, астигматизм.

Слабозорість виникає також внаслідок хвороби очей та за­гального хворобливого стану організму дитини.

Найпоширенішою нині хворобою очей є короткозорість (міопія). Чіткий образ предмета, який знаходиться вдалині, при короткозорості формується в оці перед сітківкою. На самій сітківці він розпливчастий і нечіткий. Через це коротко­зорі люди на далекій відстані бачать предмети нечітко, а на близькій — добре. Короткозорість спричиняють три фактори: спадкова схиль­ність; фізіологічні зміни склери (білкової оболонки ока) та очного дна на тлі загального ослаблення організму; напружена зорова праця на близькій відстані на тлі несприятливих гігіє­нічних умов (неправильна постава; недостатня освітленість; читання в транспорті, лежачи тощо).

Увага! Небезпечно:


• при короткозорості високого ступеня — важкі фізичні навантаження, віджимання, стрибки, підйом важких предме­тів; різкі струси організму, навіть легкі удари в очі; тривале перебування з опущеною донизу головою;

• при короткозорості середнього ступеня — травми очей, піднімання важких предметів, нахили тулуба;

• при короткозорості слабкого ступеня — читання і письмо з низько нахиленою головою, травми очей; неприпустимо, щоб волосся з лоба спадало на очі.

Лікування короткозорості здійснюється лікарем з допомо­гою і під контролем батьків. Не варто захоплюватися широко розрекламованими сьогодні методами позбавлення від корот­козорості, самолікуванням.

Виправлення короткозорості у дитини з допомогою лазер­ної чи оперативної реконструкції рогівки лікарі-офтальмологи не рекомендують проводити до завершення росту людини

Далекозорість. Ще однією причиною значного зниження зору є далекозорість (гіперметропія). При ній зображення фор­мується за сітківкою. Далекозорі люди досить добре бачать віддалені предмети, а гірше — зблизька.

Далекозорість, зазвичай, не супроводжується змінами очного дна, тому для дітей, які мають це порушення, немає протипоказань щодо фізичного навантаження. Однак, напру­жена зорова робота зблизька спричинюватиме зорову втому. Тому батькам варто обмежувати тривалу неперервну зорову працю дітей.

Далекозорість коригується за допомогою окулярів, гімнас­тики для очей, дотримання загальних рекомендацій щодо режиму занять і відпочинку, правильного харчування.

Астигматизм зумовлюється порушенням заломлюючих елементів оптичної системи ока — рогівки та кришталика. Людина з астигматизмом бачить оточуючі предмети спотворе­ними, одні лінії — чітко, а інші — розмито. Астигматизм, зде­більшого, є вродженим або спадковим, але може виникнути і після травми чи операції на оці. Виявляється астигматизм лише при повному офтальмологічному обстеженні.

Косоокість — ушкодження окорухової системи з періодич­ним чи постійним відхиленням очного яблука від нормального положення.

У нормі обидва ока дитини мають дивитися на об'єкт симетрично. Якщо ви помічаєте, що очі косять, дитину

обов'язково потрібно показати лікарю-окулісту. У деяких ви­падках косоокість спостерігається періодично, а тому під час огляду лікар її може не виявити. Якщо ж ви помітили, що вона все ж часом з'являється, необхідний повторний огляд лікаря.

Для профілактики косоокості обстежити зір дитини потрібно вже у віці 1,5—2 років, коли рефлекторні зв'язки і центри біно­кулярного зору ще недостатньо розвинуті.

Амбліопія — це зниження гостроти зору через функціональні розлади зорового аналізатора. Одна з причин — відсутність доступу світла до сітківки, наприклад, при катарактах, більмах рогівки та ін. Іншою причиною може бути різна рефракція (заломлююча здатність) очей, постійне і тривале проектування на сітківку нечіткого зображення, розлади бінокулярного зору.

Так, при косоокості одне око ("ліниве око") фактично перестає брати участь у зоровому акті, поступово у ньому знижується гострота зору.

Найвідомішим методом лікування амбліопії є так звана оклюзія — "виключення" того ока, яке краще бачить. Застосуван­ня цього методу забезпечує швидке підвищення гостроти зору.

Другим методом лікування є одночасне тренування "ліни­вого ока" з допомогою різних зорових навантажень: обведення контурів малюнків, розкладання дрібної мозаїки, сортування дрібних круп, бобів, читання дрібного шрифту тощо.

Ністагм — це порушення окорухового апарата. Проявля­ється у тому, що очі здійснюють спонтанні хаотичні рухи різної амплітуди. Через це зображення на сітківці завжди розфокусоане. Це захворювання може бути пов'язане з порушеннями центральної нервової системи, патологією очного дна або зорового нерва.

Надзвичайно великою небезпекою для очей дитини є різні травми. Не дозволяйте маленькій дитині їсти виделкою, від­кривати пляшки, бавитися з ними та з різними гострими пред­метами, побутовими електроприладами тощо.

Якщо у вас живе якась тваринка (песик, кішка) або папуга, стежте, щоб дитина не підносила їх близько до своїх очей. Будьте обережні на про­гулянці, щоб в дитину не влучив камінчик чи твердий предмет, якими кидаються інші діти. Оберігайте дитину від забав з піро­технічними засобами, через пустощі з якими багато дітей втра­чають очі та зір.

За певної підготовки, яку діти з порушенням зору починають отримува­ти ще в дошкільному закладі, вони досить вільно та самостійно орієнтуються, пересуваються. Існує безліч засобів і технологій, що допомагають лю­дям із порушенням зору бути самостійними: від простого диктофона й годинника, «що розмовляє», до міні-комп'ютера, що дає змогу орієнтуватися на місцевості.

Серед поширених розладів органів зору — мікрофтальм, анофтальм, катаракта, глау­кома, атрофія зорового нерва, дегенерація сітківки, астигматизм, короткозорість, далекозорість.

Унаслідок неповного чи спотвореного сприй­няття довкілля уявлення таких дітей певною мірою збіднені, фрагментарні, отримана інформація по­гано запам'ятовується. Діти відчувають труднощі під час читання, письма, практичних робіт, швид­ко стомлюються, що зумовлює зниження розумо­вої та фізичної працездатності. Саме тому вони потребують дозованого зорового навантаження та охоронного режиму під час організації навчального процесу 

Слух – є одним з найважливіших органів почуттів, що впливають на розвиток та формування поведінки, а також характеру дитини.  Завдяки слуху, діти розпізнають голоси, вчаться імітувати звуки і відповідно починають говорити.  Саме слух, в перші роки життя дає можливість інтелектуального розвитку дитини, орієнтуватися, чути сигнали небезпеки, спілкуватися з оточуючими та здобувати комунікативні навички. 

Людей, в тому числі і дітей з порушенням слуху можна умовно розділити на дві категорії:

– слабочуючих (приглухуватих)

– глухі (при глухоті сприйняття звуків неможливо без посилення звукової або проектуванні електричної стимуляції при кохлеарній імплантації).

Згідно даних Всесвітньої організації охорони здоров’я в світі налічується 466 мільйонів осіб з інвалідизуючою втратою слуху *, з них  34 мільйони дітей.

* Під інвалідизуючою втратою слуху розуміється втрата слуху в чула краще вусі, що перевищує 40 дБ у дорослих людей і 30 дБ у дітей.

Втрата слуху може розвиватися з генетичних причин, в якості ускладнень під час пологів, а також, в результаті деяких інфекційних хвороб, хронічних вушних інфекцій, вживання деяких лікарських засобів, в тому числі антибіотиків, впливу надмірного шуму.

60% випадків втрати слуху у дітей викликані причинами, котрим можливо запобігти.

Раннє виявлення втрати слуху є переважним для людей із вадами слуху, також їм можуть бути корисними слухові апарати, кохлеарні імплантати та інші допоміжні засоби;  субтитри та вивчення мови жестів, а також інші форми допомоги в навчанні і соціальної підтримки.

Приглухуватість та глухота


Дитина, яка не здатна чути так само добре, як чує людина з нормальним слухом – поріг чутності 30 дБ або нижче в обох вухах – страждає від приглухуватості.  Приглухуватість може бути легкою, помірною, важкою або глибокою.  Вона може розвиватися в одному, або в обох вухах і приводити до труднощів в слуховому сприйнятті розмовної мови та навіть гучних звуків.

Поняття «приглухуватості» застосовується по відношенню до людей з вадами слуху, що варіюється в межах від легкої до важкої.  Зазвичай люди з вадами слуху спілкуються за допомогою розмовної мови і для поліпшення її розбірливості або сприйняття, можуть користуватися слуховими апаратами, кохлеарними імплантатами та іншими допоміжними засобами, а також субтитрами.  Людям з глухотою (зниження слуху більш 90дБ.) Можуть допомогти надпотужні слухові апарати (НР, Р +, SP або UP), кохлеарні імплантати або жестова мова. «Глухі» люди, в основному, страждають від глибокої втрати слуху, при якій вони чують дуже мало або не чують взагалі.  Для спілкування такі люди зазвичай використовують мову жестів.

Причини втрати слуху і глухоти у дітей


Причини втрати слуху можна поділити на дві категорії: вроджені та набуті.

Вроджені причини призводять до втрати слуху, наявної при народженні або придбаної незабаром після народження.  Втрата слуху може бути викликана спадковими і не спадково – генетичними факторами, а також, деякими ускладненнями під час вагітності та при пологах, включаючи наступні:

  • краснуха, сифіліс та деякі інші інфекції матері під час вагітності;

  • низька маса тіла при народженні;

  • асфіксія при народженні (недолік кисню під час пологів);

  • неналежне вживання лікарських засобів (таких як аміноглікозиди, цитотоксичні препарати, протималярійні ліки і діуретики) під час вагітності;

  • важка жовтяниця в неонатальний період, яка може призводити до ураження слухового нерва новонародженої дитини (синдром слуховий нейропатії);

  • передчасні роди.

Набуті причини призводять до втрати слуху в будь-якому віці.

  • інфекційні захворювання, включаючи менінгіт, кір та свинку;

  • хронічна інфекція вух;

  • скупчення рідини в вусі (середній отит);

  • використання деяких лікарських засобів, таких як препарати, що застосовуються для лікування неонатальних інфекцій, малярії, туберкульозу стійкого до ліків та онкологічних захворювань, деякі антибіотики;

  • травми голови або вуха;

  • рекреаційний вплив гучних звуків, наприклад, під час використання персональних аудіо пристроїв на високих рівнях гучності та протягом тривалих періодів часу,і регулярне відвідування концертів, нічних клубів, барів та спортивних заходів.

  • вушна сірка або сторонні предмети, що блокують зовнішній слуховий прохід.

  • хронічний середній отит є поширеною причиною зниження слуху серед дітей

скачати

© Усі права захищені
написати до нас