Функції дипломатичних та консульських представництв: спільне та особливе Роботу виконали студенти гр. ЕМ 17-2 Жмуренко Софія та Чупікова Вікторія Посольство України у Вашингтоні, США, 2018 Дипломати́чне представни́цтво — це особливого роду державна установа, завданням якої є підтримка і розвиток офіційних стосунків з країною перебування і захист прав та інтересів своєї держави, її громадян і юридичних осіб. Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р. визначає функції дипломатичних представництв з позиції міжнародного права. До них належать такі: 1) представництво акредитуючої держави в державі перебування; 2) захист у державі перебування інтересів акредитуючої держави та її громадян у межах, що допускаються міжнародним правом; 3) ведення переговорів з урядом держави перебування; 4) з'ясування всіма законними засобами умов і подій у державі перебування та повідомлення про них уряду акредитуючої держави; 5) заохочення дружніх відносин між акредитуючою державою і державою перебування та розвиток їх взаємовідносин у сфері економіки, культури і науки (ст. 3). У міжнародному праві акредитуючою державою називається та, яка направляє в іншу державу своє дипломатичне представництво. А держава, у якій розміщено дипломатичне представництво, іменується приймаючою державою, або державою перебування. Перша й основна функція дипломатичного представництва - представляти акредитуючу державу в державі перебування. Решта функцій дипломатичного представництва взаємопов'язана і взаємодіє з цією основною функцією. Глава дипломатичного представництва е єдиною офіційною особою акредитуючої держави, яка представляє її з усіх питань у приймаючій державі. Він також є старшим посадовцем акредитуючої держави щодо всіх інших можливих представників цієї держави в державі перебування.
Деякі держави з метою економії коштів використовують практику кумуляції {поєднання) дипломатичного представництва, тобто акредитації однієї особи як глави представництва в іншій або декількох державах одночасно за згодою на це приймаючих держав. Так, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Фінляндії за кумуляцією виконує також функції глави дипломатичного представництва України в Ісландії, а Надзвичайний і Повноважний Посол України в Грецькій Республіці - в Республіці Албанія. Часто практику кумуляції держави використовують і щодо міжнародних організацій. Наприклад, глава дипломатичного представництва якоїсь держави у Франції одночасно призначається офіційним представником цієї держави при ЮНЕСКО, оскільки місцеперебування цієї організації - Париж. 1) відкликання його акредитуючою державою (більшість держав широко використовує практику ротації керівників дипломатичних представництв); 2) оголошення його persona non grata (відбувається це через діяльність, несумісну зі статусом дипломата); 3) розриву дипломатичних відносин між державами; 4) війна між акредитуючою і приймаючою державами; 5) припинення існування акредитуючої і приймаючої держави (або однієї з них) як суб'єктів міжнародного права (наприклад, так було в 1991 р. з НДР і СРСР). Документом, що оформляє припинення функцій глави дипломатичного представництва, є відзивна грамота, яке вручається главі приймаючої держави дипломатом, який відкликається, або його наступником. Весь склад співробітників дипломатичного представництва поділяється на три групи: 1) дипломатичний персонал; 2) адміністративно-технічний персонал; 3) обслуговуючий персонал.
- захист інтересів своєї держави в державі перебування; -захист інтересів юридичних і фізичних осіб держави, яку представляє консул, у державі перебування, зокрема представництво інтересів своїх громадян у суді у справах про спадщину і у разі смерті, а також охорона інтересів неповнолітніх і недієздатних осіб держави в державі перебування, виконання доручень судових органів тощо; - сприяння розвитку у торгівлі, економічних, наукових, культурних зв'язків між своєю державою та державою перебування; - інформування своєї держави про політичну, економічну, культурну, правову і наукову сфери життя держави перебування; - виконання прав нагляду та інспекції щодо літаків і суден прапора своєї держави, надання їм у разі потреби допомоги і сприяння; - видача паспортів і проїзних документів громадянам своєї держави, а також віз, свідоцтв та інших необхідних документів для поїздки до держави, яку представляє консульство, громадянам держави перебування та іноземцям; - легалізація документів. Держава перебування повинна також забезпечити всім працівникам консульської установи свободу пересування і подорожей по її території. При цьому враховуються правила в'їзду в зони держави перебування з огляду на мотиви державної безпеки. В Україні функції консулів закріплені в Консульському статуті України 1994 року. Можна відповідно виділити наступні групи функцій:
|