Ім'я файлу: франчайзинг_Градова В..docx
Розширення: docx
Розмір: 172кб.
Дата: 26.01.2021
Пов'язані файли:
Градова 4 Фінансовий менеджмент.docx

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ АДМІНІСТРУВАННЯ І ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

кафедра адміністративного та фінансового менеджменту



Реферат

З дисципліни

Світовий та національний ринки

На тему:

«Франчайзинг»

Виконала: ст.гр. УА-31

Градова Валентина

Перевірив: Дзюрах Ю. М.

2020

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Сутність франчайзингу

2. Види франчайзингу

3. Переваги та недоліки франчайзингу

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

В сучасних умовах посилення конкуренції на внутрішніх ринках та обмеженості фінансових можливостей для підприємств важливим та ефективним кроком є використання франчайзингових відносин це пояснюється тим, що основою ринкової економіки, з одного боку, є великі підприємства, які надають їй стабільності й керованості, визначають рівень науково-технічного і виробничого потенціалу, з другого — малий бізнес, який формує конкурентне середовище, характеризується високою мобільністю та забезпечує самостійність підприємницької ініціативи. Для економіки України останнім характерна активізація саме малого бізнесу. Але, незважаючи на значні можливості малого бізнесу у процесі становлення і функціонування ринкової економічної системи, він має свої слабкі сторони, пов'язані насамперед із фінансуванням. Тому одним із шляхів вирішення даної проблеми є розвиток франчайзингу в Україні.

Вивченням та дослідженням механізму використання франчайзингу займалися багато вчених-економістів, проте через різноманітність його видів та типів вивчення особливостей франчайзингу залишається неповним. Усе це й зумовлює необхідність та доцільність вивчення даної теми.

Метою даного реферату є вивчення суті франчайзингу як особливої форми організації бізнесу, з врахуванням історичних умов його виникнення та особливостей використання різних типів франчайзингу. Також певна увага приділяється розвитку франчайзингових відносин у вітчизняній практиці.

Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є сутність франчайзингу його типи та механізм застосування, а предметом — франчайзингові відносини конкретних вітчизняних та зарубіжних підприємств.

  1. Сутність франчайзингу

В сучасних умовах господарювання кожне підприємство, щоб не втратити свої позиції на ринку, змушене шукати нові форми організації бізнесу. Останнім часом досить актуальним став франчайзинг, його поширення зумовлене динамізмом ринку та дією конкурентів[1, 43].

Суть даної форми організації бізнесу полягає у тому, що добре відома на ринку фірма (франчайзер) продає свою торгову марку чи технологію виробництва іншій маловідомій фірмі (франчайзі), що забезпечує зростання обсягу реалізації для обох підприємств та зростання ефективності діяльності франчайзі в результаті використання нової для неї технології виробництва. За право займатися бізнесом його одержувач (франчайзі) сплачує частину отриманого доходу відповідно до укладеної угоди[1, 56].

Франчайзинг можна розуміти як пільгове підприємництво, як форму тривалого ділового співробітництва, у процесі якого велика компанія надає індивідуальному підприємцю чи групі підприємців ліцензію (франшизу) на виробництво продукції, торгівлю товарами чи надання послуг під торговою маркою даної компанії на обмеженій території, на термін і умовах, визначених договором[2, 34].

Компанія, що передає незалежній людині чи компанії право на продаж продукту і послуг цієї компанії називається франчайзер.

Компанія ( чи підприємець), що купує ці права називається франчайзі. Франчайзер, як правило видає ліцензію чи передає в право користування свій товарний знак, ноу-хау й операційні системи по франчайзінговому договорі[3, 34].

У цьому договорі франчайзі зобов'язується продавати цей продукт чи послуги по заздалегідь визначених законах і правилам ведення бізнесу, що установлює франчайзер. В обмін на здійснення всіх цих правил франчайзі одержує дозвіл використовувати ім'я компанії, її репутацію, продукт і послуги, маркетингові технології, експертизу, і механізми підтримки[1, 26]. 

Щоб одержати такі права, франчайзі робить початковий внесок франчайзеру, а потім виплачує щомісячні внески. Це свого роду оренда, тому що франчайзі ніколи не є повним власником товарного знаку, а просто має право використовувати товарний знак на період виплати щомісячних внесків. Суми цих внесків обумовляються у франчайзінговом договорі (контракті) і є предметом переговорів.

Франчайзінговий пакет (повна система ведення бізнесу, передана франчайзі) дозволяє відповідному підприємцю вести свій бізнес успішно, навіть не маючи попереднього досвіду, чи знань навчання в даній області[2,45].

Потрібно знати, що франчайзі сам оплачує витрати на створення бізнесу. Дуже часто франчайзер надає дуже вигідні знижки на важливі постачання (матеріали, видаткові кошти). Ці знижки завжди дають можливість франчайзі купувати продукти у франчайзера по більш низькій ціні й у такий спосіб це коштує дешевше, ніж розвивати бізнес без франчайзера. Якщо усе йде відповідно до договору, то франчайзі веде успішний бізнес, і його прибуток перевершує витрати[4].

Франшиза - це повна бізнес система, що франчайзер продає франчайзі. Іншою назвою для подібної системи служить франчайзінговий пакет, що звичайно включає посібника по веденню робіт і інші важливі матеріали, що належать франчайзеру. Любий вид бізнесу можна перетворити у франшизу. 

2. Види франчайзингу

Існують різноманітні форми франчайзингу. Вибір франчайзингу залежить: від виду господарської діяльності; стабільності франчайзера і його місця на ринку товарів і послуг; особливостей ринку місцевого франчайзі. Виділяють три основних види франчайзингу - товарний франчайзинг, виробничий і діловий[2, 45].

Товарний франчайзинг іноді називають «франчайзинг продукту (торгового імені)». Це франчайзинг у сфері торгівлі на продаж готового товару. У товарному франчайзингу франчайзером зазвичай є виробник, що продає продукт чи  напівфабрикат дилеру-франчайзі. Останній здійснює передпродажне і післяпродажне обслуговування покупців продукції франчайзера і відмовляється від продажу товарів конкурентів. Це правило є істотним змістом взаємин партнерів - франчайзера і франчайзі-дилера[5, 67].

Цей вид діяльності, спрямований на придбання у ведучої компанії права на продаж товарів з її торговою маркою. У цьому випадку франчайзі купує у франчайзера товари і після цього  перепродає їх від імені франчайзера. В окремих випадках ведуча компанія має відношення і до оплати гарантійних послуг, відшкодуванню витрат на спільну рекламу. Як правило, для товарного франчайзингу характерна вузька спеціалізація франчайзі на реалізації одного виду товарів і послуг[3, 54].

В даний час цей вид франчайзингу використовується багатьма компаніями, наприклад, по виробництву автопокришок. Якщо ж товари і послуги не мають торгових марок, вони не включаються в цю категорію.

Другим видом франчайзингу є виробничий франчайзинг. Цей вид франчайзингу найбільш широко представлений у виробництві безалкогольних напоїв. Кожен з місцевих чи регіональних розливальних  і пакувальних заводів є франчайзі від основної компанії. Coca Cola, Pepsi, і інші продають концентрати та інші продукти, необхідні для виробництва місцевим розливальним компаніям, що потім змішують концентрати з іншими складовими продуктами і розливають у пляшки чи банки для розповсюдження по місцевих дилерах. Зрозуміло, що товар у Нью-Йорку не повинний відрізнятися від товару в Сан-Франциско[4, 34].

Третім видом франчайзингу є діловий франчайзинг, який ще називають «франчайзинг бізнес-формату». При цьому франчайзер продає ліцензію приватним  особам чи іншим компаніям на право відкриття магазинів, кіосків, або цілих груп магазинів для продажу покупцям набору продуктів і послуг під ім'ям франчайзера[5].

Таким чином, це франчайзинг на вид діяльності, тобто включення малого підприємства в повний виробничо-господарський цикл великої корпорації. Ледь не самий популярний вид франчайзингу, при якому ведуча фірма продає ліцензію приватним фірмам чи компаніям на право відкриття власної фірми з продажу продуктів і послуг під ім'ям франчайзера (наприклад, прокат і побутове обслуговування, ділові і професійні послуги, магазини, мережі закусочних, готелів). З боку великої корпорації пред'являються рівні з нею  вимоги до технологічного процесу, якості, а також забезпечується навчання персоналу, вибір площадки будівництва підприємства, інші послуги (методи забезпечення продажів, ведення оперативної звітності і т.п.)[3, 45].

При діловому франчайзингу потрібно, щоб франчайзі оплачував постійні внески, а також робив внески в рекламний фонд, що знаходиться у віданні франчайзера. Франчайзер може здати в оренду франчайзі основні фонди, запропонувати йому фінансування; він вправі також виступати і як постачальник для своїх франчайзі[5, 34].

Поряд з основними видами можна відмітити корпоративний та конверсійний види франчайзингу.

Корпоративний франчайзинг - сучасна форма організації франшизного бізнесу, при якій франшизопоотримувач оперує не окремим підприємством, а мережею франшизных підприємств із використанням найманих менеджерів.

Конверсійний франчайзинг - спосіб розширення франшизной мережі, при якому діюче самостійне підприємство переходить на роботу за договором франчайзингу і приєднується до системи франшизних підприємств, що працюють під контролем одного франшизоотримувача[4, 35].


  1. Переваги та недоліки франчайзингу


При знанні переваг та недоліків можна дати чітку оцінку своїм силам та фінансовим можливостям перед тим, як відкрити свою справу.

Переваги для франчайзера[7, 34]:

1. Франчайзинг дозволяє власнику товару швидко поширюватися при відносно низьких витратах ( кожний новий франчайзі вносить оборотний капітал і додаткові послуги в його систему).

2. Діловий ризик диверсифікується в більшій мірі, ніж при інших методах швидкого розширення.

3. В деяких країнах франчайзинг являється єдиним політично-прийнятним шляхом проникнення на ринок.

Недоліки для франчайзера:

1. Залежно від змісту договору про франшизу і від місця розташування франчайзі, контроль франчайзера над власною системою маркетингу може бути послаблений(франчайзеру важко котролювати якість і продуктивність).

2. В деяких випадках прибуток франчайзера , яка приходиться на одну одиницю, може бути меншою, ніж якби він володів усіма точками.

Переваги для франчайзі[4, 56]:

1. Франчайзі має певний рівень свободи.

2. Франчайзі управляють своїм бізнесом з меншими затратами, ніж це було б в іншому випадку.

3. Продають вже розрекламований, зарекомендувавший себе товар чи послугу. Тобто вони користуються вигодами від вже сформованого круга клієнтів.

4. Від франчайзера вони отримують випробуваний набір операційних послуг, різноманітні форми операційної підтримки. Наприклад освіту( курси , тренінги), рекламу, доступ до закупок.

5. У франчайзі менше проблем з фінансуванням. В країнах, де франчайзинг не є чимось новим банки знають, що у франчайзі ймовірність проколу меньша ніж у підприємців обравши інший вид бізнесу.

Недоліки для франчайзі[5, 45]:

1. Франчайзі не має повної незалежності ( положення договору франшизи, як правило, можуть ускладнити адаптацію бізнесу до місцевих умов.

2. Строк дії договору , як правило, обмежений( хоча він може бути довготривалим чи продовженим). Але, на мою думку, при цьому існує невизначеність тому, при невиконанні будь якого пункту договору франчайзер може відмовитися продовжувати договір франчайзингу. Тобто бізнес для франчайзі може припинити існування.

ВИСНОВОК

На основі вищевикладеного матеріалу, можна зробити висновок, що франчайзинг – це особлива форма організації бізнесу, що дозволяє розвиватися малим підприємствам та збільшує обсяги реалізації великих фірм за рахунок взаємодії таких двох типів суб’єктів.

Такий взаємозв’язок великих і малих фірм дозволяє розширити збутову діяльність головної фірми в регіонах окремої країни чи за її межами, тобто на міжнародному рівні.

Необхідність франчайзингу в Україні зумовлена втратою ринків збуту багатьма вітчизняними підприємствами в умовах загострення конкуренції на внутрішніх ринках, відсутністю достатніх фінансових можливостей для запровадження нових технологій у виробництво, неконкурентоспроможністю порівняно з іноземними фірмами і таке інше.

Проте, вирішуючи ці проблеми, застосування франчайзингу має і ряд негативних моментів, які слід враховувати при прийнятті управлінських та стратегічних рішень на кожному підприємстві. Так, одним із суттєвих недоліків є недобросовісне ставлення до угоди франчайзингу дрібних фірм (франчайзі), тобто різного роду спроби зекономити на технології виробництва. Крім того, досить важко постійно контролювати діяльність франчайзі, адже є ймовірність того, що малі фірми можуть зіпсувати репутацію франчайзера.

Таким чином, усе це слід брати до уваги для прийняття управлінських рішень, а також враховувати вплив даного економічного явища на економіку окремої країни та суб’єктів господарювання зокрема.

Іншим важливим моментом є вибір типу франчайзингу, що залежить від конкретних умов та ситуацій, адже кожен тип характеризується своїми особливостями застосування.

Найбільш ефективним, на мою думку, для підприємств України є діловий франчайзинг, що передбачає надання дозволу франчайзі не тільки реалізовувати, але й виробляти продукцію материнської компанії, використовуючи при цьому її торгову марку.

Хоча, через недосконалість цієї системи, у нас більш поширеним є виробничий франчайзинг, що передбачає дозвіл франчайзі лише на виробництво продукції франчайзера.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Цират А. В., Кривонос Е. А. Франчайзинг от А до Я: Терминологический словарь. - Киев: Ассоциация франчайзинга, 2004. - 60 с.

  2. Франчайзинг: типы франшизы, где достать финансы, как добиться успеха. Ян

  3. Франчайзинг: навч. посіб. / О. Є. Кузьмін, Т. В. Мирончук, І. З. Салата, Л. В. Марчук ; за ред. О. Є. Кузьміна ; М-во освіти і науки України. — Київ: Знання, 2011. — 268, с. : іл. — Бібліогр.: с. 253—267

  4. Мюрей, 2004 г.

  5. Сидоров Я. Франчайзинг - нова договірна форма здійснення бізнесової діяльності в Україні. - Підприємництво, господарство і право. - 2003. - №3. – С. 34-36.

  6.  Шваб Л. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Людмила Шваб,. - 3-є вид.. - К.: Каравела, 2006. - 583 с.

  7. Ковальчук І. Економіка підприємства: навч. посіб.. — К. : Знання, 2008. — 679с.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас