Форункул носа.
Це гнійне запалення волосяних фолікулів і сальних залоз із частковим некрозом та нагноєнням прилеглих тканин. Фурункул виникає на внутрішній поверхні крил носа, біля нижнього краю входу в ніс, який межує з верхньою губою, та біля кінчика носа, тобто в місцях скупчення волосків і сальних залоз.
Найчастіше причиною розвитку фурункула носа є занесення стафілококової інфекції через дрібні ушкодження, що їх часто спричинює сам хворий під час різних маніпуляцій у носі. Крім того, фурункул носа може бути проявом загального фурункульозу (наприклад, у хворих на цукровий діабет).
Спочатку фурункул проявляється обмеженою гіперемією з напруженням шкіри, його центральна ділянка конусоподібно підіймається над загальною поверхнею. Під час доторкування в цьому місці хворий відчуває сильний біль. У ділянці фурункула розвивається припухлість шкіри, яка може поширюватися залежно від локалізації фурункула не тільки на ніс, а й на верхню губу, щоку, а інколи і на всю половину обличчя.
До моменту розкриття фурункул супроводжується різким болем у ділянці носа, який нерідко іррадіює в інші відділи голови. Температура тіла зазвичай субфебрильна, але може значно підвищуватися, погіршується загальний стан хворого. Розвивається регіонарний лімфаденіт, який уражує задні і середні підщелепні лімфовузли.
Під час проведення передньої риноскопії на шкірі присінка носа визначають обмежене гіперемійоване підвищення, інколи просвічується гній на верхівці, набряк тканин довкола інфільтрату. Інколи впродовж 3 — 5 днів відбувається абсцедування з наступним відторгненням стрижня та некротизованої клітковини.
У разі карбункулу швидко формується болючий інфільтрат з кількома гнійнонекротичними головками. Стан хворого різко погіршується, його морозить, значно підвищується температури тіла, наявний виражений регіонарний лімфаденіт.
Ускладнення: флегмони орбіти, менінгіту, тромбозу печеристої пазухи із сепсисом. Головним шляхом поширення інфекції при цьому є вени, яких у ділянці носа значно більше, ніж артерій, і розміщені вони більш поверхнево. Через різний напрямок відтоку інфекція може поширитися в різні ділянки обличчя і мозкового відділу черепа.
Під час розвитку флебіту за ходом кутової та лицевої вен з’являються болючі тяжі інфільтрованої тканини з гіперемією і ціанозом шкіри, поширенням набряку далеко за межі інфільтрату. Підшкірні вени розширені і розходяться радіально. У хворого виражена інтоксикація, висока температура тіла, загальна слабкість, лейкоцитоз зі зсувом уліво, збільшена ШОЕ.
Лікування. У разі легкого перебігу (у початковій стадії фурункула) допускається амбулаторне лікування. Застосовують протимікробні і протизапальні засоби у вигляді мазей, які наносять тонким шаром на запалену шкіру носа зовні та з боку присінка 2— 3 рази на добу. Ефективні примочки зі спиртовим екстрактом прополісу, застосування УФО, лазерного (гелієво-неонового) опромінення, УВЧ. Усередину призначають антибіотики, у разі виражених болючих явищ — анальгетики. Як засіб профілактики розвитку тромбозу вен показане призначення ацетилсаліцилової кислоти.
У разі значних запальних явищ із підвищенням температури тіла, погіршенням загального стану, появою головного болю чи болю в оці на боці фурункула, виникнення набряку, який виходить за межі зовнішнього носа, розвитку регіонарного лімфаденіту і появи ознак ускладнень показана невідкладна госпіталізація.
Для профілактики розвитку тромбофлебіту вен обличчя хворим додатково призначають антикоагулянти прямої чи непрямої дії (під контролем коагулограми), показане внутрішньом’язове уведення протеолітичних ферментів.
Не варто швидко розкривати фурункули (карбункули), і лише в стадії абсцедування в разі недостатнього відтоку гнійних мас застосовують хірургічне втручання. Виконують хрестоподібний розріз із вирізуванням некротизованої тканини. У рану, що утворилась, уводять турунди з розчином діоксидину, димексиду або гіпертонічним розчином натрію хлориду.
Викривлення носової перегородки.
Викривлення носової перегородки – патологія, що характеризується порушенням носового дихання. При вираженій деформації погіршується кровопостачання головного мозку, погіршується робота серця і ШКТ. Наслідки викривлення носової перегородки у дитини – порушення нюху, інфекції пазух носа, гайморит, головний біль, захворювання вух.
Перегородка може бути викривлена в один бік або мати S-подібну форму тоді, коли її верхня частина випнута в один бік, а нижня — в інший.
Частіше деформуються передні та середні відділи перегородки. На викривленій частині часто виникають кісткові або хрящові стовщення у вигляді гребінця чи шипа.
Головним симптомом викривлення носової перегородки є утруднення носового дихання. Це може призвести до утруднення відтоку секрету з приносових пазух і сприяти розвитку синуїту.
Стикаючись з носовою раковиною, гребінь або шип здатні спричинити такі патологічні зміни: вазомоторний риніт, головний біль, кашель, напад бронхіальної астми, тубоотит.
Лікування хірургічне. Воно показане хворим із порушенням носового дихання або в разі розвитку патології, спричиненої дією шипа чи гребеня.
У разі викривлення носової перегородки здійснюють її підслизову резекцію,. З одного боку носової перегородки виконують розріз слизової оболонки і хряща, слизову оболонку разом з охрястям відсепаровують від викривленої частини хряща та кістки з обох боків носової перегородки. Деформовані частини хряща і кістки вирізають і видаляють, клапті слизової оболонки зіставляють, носові ходи тампонують.
Для профілактики післяопераційної деформації хвороби носа і приносових зовнішнього носа, а також балатування носової перегородки між листками слизової оболонки вводять недеформований фрагмент видаленого хряща перегородки. Гребені та шипи носової перегородки збивають за допомогою долота.
Гематома та абсцес носової перегородки
Гематома носової перегородки є небезпечним захворюванням, пов’язане з скупченням у проміжку між хрящиком і надхрящницею крові в рідкому або вже згорнутому вигляді. Може утворитися внаслідок пошкодження цілісності судин після травм та фізичних ушкоджень. Якщо вчасно не звернутися за допомогою до медиків, може розвинутись абсцес.
Причини виникнення захворювання
Однією з основних причин виникнення гематоми та абсцесу перегородки носа є удари. Внаслідок них ушкоджуються судини і може статися крововилив. Якщо людина страждає поганим згортанням крові або хворіє на інфекційні види захворювань органів дихальних шляхів, то шансів для виникнення та розвитку хвороби набагато більше. Гематома перегородки носа у разі виникає навіть за найменшої травмі чи ушкодженні.
Якщо вчасно не випорожнити гематому й у неї потрапить інфекція, істотно збільшується ризик розвитку абсцесу. Патогенну мікрофлору розвивають переважно стафілококи. Істотний вплив на процес розвитку хвороби надає бета-гемолітичний стрептокок.
Абсцес носової перегородки – це не що інше, як заповнена гноєм порожнину в хрящовому відділі перегородки носа. Також дане захворювання може виникати як ускладнення фурункула носа, а також як ускладнення при перихондрите (запаленні хрящів, що беруть участь у формуванні носової перегородки), бешихи. Ще одна можлива причина розвитку хвороби – одонтогенна інфекція (поширення інфекційного агента з каріозних зубів).
Ускладнення : абсцеси перегородки небезпечні розвитком внутрішньочерепних ускладнень, місцево можливе розплавлення хряща та утворення дефекту перегородки носа.
Основні симптоми гематоми та абсцесу
Гематома носової перегородки обов’язково супроводжується утрудненням дихання. Воно виникає через короткий проміжок часу після травми. Ознаками того, що починає розвиватися абсцес, є:
головний біль;
сильне нездужання;
підвищення температури тіла
Абсцес носа є небезпечним захворюванням, що важко піддається лікуванню. При його перебігу може западати спинка носа, а також виникають найтяжчі та найнебезпечніші ускладнення у вигляді сепсису. На характер перебігу та ступінь тяжкості захворювання сильно впливає відтік венозної крові із проблемної області. При дуже сильних ускладненнях у хворого спостерігаються:
озноб;
сильне підвищення температури;
пітливість;
поява синця;
пастозність - це легка форма набряку шкіри і підшкірної клітковини;
пухлина навколо очей;
кон’юнктивіт;
хемоз - набряк кон'юнктиви, при якому поверхня очі в області склер помітно збільшується, може змінювати колір і хворіти;
застійні процеси у очному дні.
Якщо вчасно не вжити заходів і не звернутися до кваліфікованого фахівця, то ці ускладнення можуть призвести до смерті.
Діагностика гематоми та абсцесу
Правильна постановка діагнозу та своєчасне розпізнання такої небезпечної недуги, як абсцес або гематома перегородки носа, ґрунтуються не лише на скаргах хворого та проведеному огляді носа, а й на отриманих анамнестичних відомостях. Для отримання достовірних відомостей хворому призначають:
фізикальне обстеження (огляд);
лабораторні аналізи;
інструментальні дослідження у носі;
консультації з іншими фахівцями
У процесі фізикального обстеження намагаються визначити наявність потовщення на носовій перегородці з обох боків, а також наявний синець червоно-синього забарвлення. Оглянути носову порожнину в цьому випадку неможливо. В окремих випадках характерні опуклості помітні навіть за зовнішнього огляду.
Лабораторні аналізи допомагають визначити рівень ШОЕ та наявність нейтрофільного лейкоцитозу. З цією метою на дослідження береться периферична кров.
Інструментальні дослідження проводяться лише у виняткових випадках. За допомогою такого інструменту, як електровідсмоктувач, з носа видаляють кров та ексудат. Після цього за наявності гематоми визначають флюктуацію. При необхідності роблять пункцію припухлості та визначають у ній наявність крові. Наявність гнійника визначається за гнійним ексудатом.
Якщо виникають будь-які ускладнення або у пацієнта є інші захворювання, що істотно впливають на процес лікування, то вдаються до скликання лікарського консиліуму або ж просто призначають консультації з іншими фахівцями.
У випадках коли гематома проявляється у дитини, то обов’язково консультуються з гематологом. Це дозволить унеможливити виникнення захворювань крові надалі.
Лікування гематоми та абсцесу носової перегородки – процедура дуже складна та відповідальна.
З цією метою необхідно правильно призначити та провести всі необхідні аналізи, а у разі виникнення найменших сумнівів провести додаткове обстеження.
Лікування абсцесу та гематоми
При лікуванні абсцесу не обійтися без обов’язкового розкриття і дренування гнійника, що утворився. Однак цього виявляється замало. Потрібна додаткова системна антибіотикотерапія.
Досвідчений лікар зможе правильно підібрати необхідний комплекс препаратів, а також визначити систему та тривалість необхідного курсу лікування.
Процес повинен постійно контролюватись, тому хворих залишають у стаціонарному відділенні медичного закладу до одужання.
Розтин гематоми проводиться як під місцевою, так і під загальною анестезією. Якщо відбулася деформація носової перегородки, то одночасно з дренуванням виробляють її реконструкцію. Тривалість відновлення після операції повністю залежить від ступеня тяжкості та занедбаності захворювання та може становити від 5 до 20 днів. В окремих випадках ці терміни можуть бути продовжені.
Профілактика захворювання
Першочерговими профілактичними заходами щодо профілактики розвитку гематоми та абсцесу є виключення травм носової перегородки та її слизової оболонки. Не останню роль грають також:
своєчасне лікування застудних та інфекційних захворювань;
зниження кількості пилу та промислових аерозолів у повітрі приміщень.
Особливу увагу профілактичним заходам та боротьбі з гематомою носової перегородки треба приділяти тим людям, які мають вроджену схильність до цукрового діабету, погану згортання крові, імунодефіцит.
1 2 3 4