Ім'я файлу: 123.docx
Розширення: docx
Розмір: 18кб.
Дата: 11.11.2020
скачати
Пов'язані файли:
2.3.docx
3.2.docx
3.3.ru.uk.docx

Форсований діурез. Метод форсованого діурезу оснований на проведенні дегідратаційної терапії з паралельним введенням осмотичних діуретиків або салуретиків. Це найбільш розповсюджений і ефективний метод консервативного лікування гострих  інтоксикацій, при яких токсичні речовини виводяться нирками.

Водне навантаження проводиться довенним введенням 2-3 л рідини (ізотонічного розчину хлориду натрію, 5 % розчину глюкози, розчину Рінгера). Саме водне навантаження викликає підвищення діурезу.  Для олужнення крові і сечі довенно вводять 500-1500 мл 10 %  лактата або 4 % гідрокарбонату натрію і для розширення судин нирок довенно вводять 10 мл 2,4 % еуфіліну. Перед початком лікування в сечовий міхур вводять постійний катетер, що дає можливість контролювати діурез. При діурезі нижче 300-500 мл/год на фоні водного  навантаження слід думати про ниркову недостатність і введення рідини необхідно припинити.

  З осмотичних діуретиків широко застосовують 30-40 % розчин сечовини 100-150 мл довенно. Манніт вводять з розрахунку 1-2 г сухої речовини на 1 кг ваги тіла хворого (10-20 % розчин).

  При форсованому діурезі  швидкість виділення сечі повинна бути не менше 500 мл/год. Салуретик фуросемід (лазікс) вводять довенно 10-15 % розчин. Слід відмітити що при повторному його введенні можлива значна втрата електролітів, особливо калію, тому в процесі лікування контролюють вміст електролітів (калію, натрію, кальцію) в крові. Для корекції втрати кальцію хворим щоденно вводять до 200 мл 10 % розчину хлориду кальцію.

  При проведенні форсованого діурезу  добовий   діурез може досягати 10-12 л. Після припинення введення осмотичних діуретиків, щоб не наступило дефіциту рідини в організмі, введення розчину електролітів продовжують ще 8 годин (щогодинно по 400 мл в перші 4 год. І  по 200 мл в послідуючі).

ЗАДАЧА 3
 
Чоловіка 75 років доставлено до приймального відділення районної лікарні з скаргами на інтенсивний біль у попереку та внизу живота, відсутність сечі впродовж доби. Захворів раптово. Об’єктивно: блідість шкірних покривів, тахікардія, АТ 170/90 мм рт.ст., притуплення перкуторного звуку у надлобковій ділянці. Металевим катетером виділено 750 мл сечі. У заг. ан. сечі: сліди білка, лейкоцити 10-12 у полі зору, еритроцити 3-5 у препараті. Вміст сечовини в плазмі крові складав 8,0 ммоль/л, креатиніну – 0,11 ммоль/л.
1.     Ваш діагноз?
2.     Диференційний діагноз гострої затримки сечі з сечокам’яною хворобою.
3. Призначте лікування.   

 теплу грілку на ділянку сечового міхура. Іноді допомагає включення умовно-рефлекторних зв’язків – дзюркіт води, що виливається цівкою зі склянки в тазик. Можна також рекомендувати хворому теплу ванну. Невідкладні лікувальні заходи при гострій затримці сечі полягають в терміновому спорожнюванні сечового міхура. Затримка сечі неприємна для хворих не тільки тим, що викликає болі, хворобливі позиви, неприємні відчуття, але і тим, що може призвести до тяжких ускладнень – запалення сечового міхура, нирок, різкої зміни стану міхурової стінки, її стоншування аж до розриву. Спорожнення сечового міхура можливе трьома методами:

1) катетеризацією сечового міхура;

2) надлобковою (капілярною) пункцією;

) накладенням епіцистостоми.

Найбільш частим і практично безпечним методом є катетеризація сечового міхура м'якими гумовими катетерами. Слід мати на увазі, що у значній кількості випадків гостра затримка сечі може бути ліквідована вже однією тільки катетеризацією сечового міхура залишенням на короткий час (3–4 дні) постійного катетера або надлобковою пункцією сечового міхура. Катетеризація показана, якщо після останнього сечовипускання пройшло близько півдоби. Однак необхідність в ній може виникнути й раніше. Якщо акт сечовипускання не відновлюється через деякий час (10– 12 год), може виникнути необхідність у повторній катетеризації. Як правило, буває достатньо 3–4 катетеризації на добу. Наявність гнійного запалення сечовипускального каналу (уретрит), запалення придатка яєчка (епідидиміт) чи самого яєчка (орхіт), а також абсцесу передміхурової залози є протипоказанням для катетеризації. Вона не показана і при травмі уретри. Дуже важливо при катетеризації проводити профілактику сечової інфекції. Всі предмети, що стикаються з сечо- 6 вими шляхами хворого, – інструменти, білизна, перев'язочний матеріал, розчини, які вводяться в сечовий міхур і уретру, – повинні бути стерильними. Катетеризація сечового міхура м'якими або еластичними катетерами при гострій затримці сечі в більшості випадків проводиться легко і катетер вільно проводиться в сечовий міхур. У всіх випадках дзьоб катетера повинен бути звернений догори і ковзати по передній стінці уретри, або його слід обережно повертати в бічних напрямках, щоб обійти бічні усунення простатичної уретри. Насильне запровадження катетера недопустимо, тому що при цьому наноситься травма сечівнику і після такої катетеризації можливі кровотечі з уретри (уретрорагія) або підвищення температури тіла до 39–40 °С з ознобами (уретральна лихоманка). Для попередження уретральної лихоманки перед катетеризацією і протягом 1–2 днів після неї з профілактичною і лікувальною метою призначають антибіотики і уроантисептики. Одночасно слід призначати рясне пиття, серцеві засоби, а у важких випадках доповнювати лікування інфузійною терапією. Металевий катетер для катетеризації сечового міхура може бути застосований лише у крайньому випадку і з великою обережністю. Процедура ця не проста і вимагає певних навичок і досвіду. Будь-яке грубе і насильницьке введення металевого катетера може призвести до пошкодження уретри, інколи з утворенням помилкових ходів. Затримка сечі після операцій, які проводилися не на органах сечової системи, частіше за все має рефлекторне походження або обумовлена порушенням координованих взаємовідносин між детрузором і сфінктерами міхура і уретри. При затримці сечі після апендектомії, резекції шлунка, операцій на печінці, жовчних шляхах, грижопластики та інших операцій, що не мають близького контакту з сечовими органами, надання допомоги слід починати з проведення комплексу заходів, що передують катетеризації. У цей комплекс входять надання хворому сидячого положення або спроба до сечовипускання в положенні стоячи (залежить від стану хворого), пуск води з крана, залишення хворого одного в палаті (деякі хворі не можуть помочитися на людях), самонавіювання, що затримка має тимчасовий характер і повинна пройти самостійно. При порушенні хворих у таких випадках призначають тріоксазин (по 0,3 г 3 рази на день), седуксен (по 0,005 т 2 рази на день). Можна призначити грілку на ділянку сечового міхура. Якщо сечовипускання не відновлюється, підшкірно вводять прозерин, пілокарпін або внутрішньом'язово дигідроерготоксин (1 мл 0,03 % розчину). Лише при невдачі всіх перерахованих заходів здійснюють катетеризацію. При затримці сечовипускання після операцій на сечостатевих органах, на прямій кишці, жіночій статевій сфері, спинному або головному мозку без катетеризації як правило спорожнити сечовий міхур не вдається. 7 У тих випадках, коли катетеризація сечового міхура не вдається або вона протипоказана (при каменях, травмах уретри), слід вдатися до надлобкової капілярної або троакарної пункції сечового міхура. Перш ніж зробити надлобкову пункцію, потрібно переконатися, що сечовий міхур дійсно переповнений сечею – високо виступає в надлобковій ділянці, перкуторно над ним тупий звук. При необхідності капілярну пункцію проводять повторно. Зазвичай потреба в цьому виникає через 10–12 год після попередньої пункції. Якщо виникає необхідність у повторному і тривалому дренуванні сечового міхура, слід накласти троакарну епіцистостому. Епіцистостомію (надлобковий сечоміхуровий свищ) при гострій затримці сечі слід накладати лише за абсолютними показаннями (розриви сечового міхура і уретри, а також гостра затримка сечі, що протікає з явищем азотемії і уросепсиса). Епіцистостомія показана також при неефективності інших методів розвантаження сечового міхура, як перший етап оперативного лікування при аденомі передміхурової залози, якщо неможливо провести радикальне лікування.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас