Формування самоконтролю в здобувачів освіти.
Головним завданнями освіти в Україні є формування соціально зрілої, творчої особистості, якій притаманне почуття гідності, повага до прав і свобод людини, свідоме ставлення до обов'язків людини і громадянина, гордість за свою Батьківщину, здатність до самовдосконалення та активної участі в соціальному житті країни.
Вирішення цього завдання тісно пов’язане з реалізацією Державної програми “Освіта” (Україна ХХІ століття) та Закону України “Про освіту”.
Слайд 2- зрілість В якості однієї із провідних характеристик особистості, що забезпечує її успішність, є високий рівень розвитку особистісної зрілості, яка характеризується активною участю у житті суспільства, розвиненим почуттям відповідальності, потребою у піклуванні про інших людей, здатністю до ефективного використання своїх знань та здібностей, до психологічної близькості з іншою людиною, до конструктивного вирішення різних життєвих проблем на шляху до найповнішої самореалізації.
Слайд1- визначення
Слайд3 Як ви думаєте, де тут самоконтроль?
Саморегуляція і самоконтроль взаємопов’язані поняття. Саме в процесі саморегуляції поведінки індивідом в системі «Я та інші» реалізується самоконтроль дій, вчинків, що опираються на власну оцінку зовнішніх виявів таких дій, їх внутрішню мотивацію і суспільну оцінку результату дій.
До методів саморегуляції належать: само-підбадьорення, само-наказ, самонавіювання, самопримус, самоаналіз, самоконтроль.
Слайд4 Під самоконтролем розуміють усвідомлення та оцінку індивідом власних дій, психічних процесів та станів. Самоконтроль – одна із характеристик свободи і відповідальності особистості. До методів самоконтролю належить самоспостереження і самоаналіз. Самоконтроль вчасно підкаже «Стоп, проаналізуй що ти робиш, подумай ще раз, потім знову дій!» Він дає можливість усвідомити й оцінити власні дії, емоції, думки.
І є кілька причин, чому важливо розвивати навички самоконтролю:
Самоконтроль допомагає виживанню. В екстремальних ситуаціях здатність до самоконтролю дозволяє уникнути паніки й ухвалити виважені рішення.
Сприяє збереженню здоров’я. Відомо, що депресії і стреси є причиною безлічі захворювань. Та хоча стресових ситуацій у житті уникнути неможливо, самоконтроль дозволяє попереджувати частину їх згубних наслідків.
Самоконтроль допомагає уникати створених власноруч проблем. Чимало негараздів, насамперед у стосунках, виникає через те, що люди неправильно діють чи говорять зайве, перебуваючи під впливом емоцій. Проблемою є і протилежна ситуація, коли люди повсякчас ігнорують власні емоції, не говорять про те, що їм не подобається чи викликає занепокоєння. А самоконтроль дозволяє адекватно висловлювати свої почуття допомагає будувати здорові стосунки та мирно розв’язувати конфлікти.
Відповідно до просторового принципу в науковій літературі розрізняють зоровий, слуховий, тактильний та інші види самоконтролю. За ознакою довільності виокремлюють довільний та мимовільний самоконтроль.
Мимовільний контроль є безсвідомою діяльністю.
А психологічний та соціальний рівні вивчення людини припускають домінування довільного виду самоконтролю. Під час виконання будь-якої діяльності довільний і усвідомлений самоконтроль органічно взаємопов’язаний з такими компонентами діяльності як мотив і мета.
Формування в дітей уміння самостійно контролювати як результат власної діяльності, так і її процес, сприяє не тільки кращому засвоєнню знань, але й усвідомленню кожним себе в ролі суб’єкта певної діяльності. А це означає, що діти починають ставити перед собою конкретні цілі щодо коригування досягнутих результатів, співвідносити свою роботу зі зразком, заданим дорослим, свідомо шукати раціональні способи досягнення мети.
Як ви думаєте, що впливає на здійснення самоконтролю?
Відповіді в чаті!
Самоконтроль здійснюється по-різному:
а) залежно від типологічних особливостей вищої нервової діяльності
б) мотивації навчальної діяльності, іншої діяльності
в) суб’єктивних властивостей спонукань до самоконтролю і його здійснення.
Самоконтроль нерозривно пов’язаний з такими якостями особистості як активність, самостійність, творче ставлення до розв’язання будь-яких завдань, усвідомлення дітьми особистісного значення вирішення тих чи інших завдань.
Самоконтроль є одним із проявів здатності людини до самостійного регулювання власної поведінки. Це процес зіставлення, співвіднесення дій зі зразком, який задається ззовні.
Процес самоконтролю будується у такий спосіб:
– суб’єкт має одержати інформацію про характер виконуваних операцій, потім дослідити властивості кінцевого результату; шаблон
– суб’єкт зіставляє отриману інформацію, задані якості продукту й оцінює ступінь їх відповідності; аналіз
– на основі цієї оцінки приймаються рішення про продовження діяльності або про внесення коректив. На основі аналізу дія
Що ви можете сказати щодо рівня розвитку самоконтролю в різні вікові періоди?
Слайд5Проаналізуйте які характеристики прояву самоконтролю відповідає тій чи іншій віковій категорії особистості. В чаті розташуйте номери набору характеристик від наймолодшої вікової категорії до найстаршої.
3142 Кожному віковому періоду відповідає певна характеристика сформованості самоконтролю.
Що дає знання особливостей формування (сформованості) певної характеристики в певному періоді?
Самоконтроль і дистанційне навчання
Говорячи про формування самоконтролю в здобувачів освіти, не слід забувати особливостей організації навчання в сучасних умовах.
Дистанційне навчання прийшло в наше життя і його роль залишиться досить вагомою.
Дистанційне навчання дає можливість учасникам освітнього процесу підтримувати діалог на відстані. Навчання відбувається у зручному місці й у зручний час для кожного учня, стає більш індивідуалізованим, але потребує активної самостійної роботи.
Як видумаєте, яка роль самоконтролю в даній ситуації? Чому?
Для учнів і вчителів, для яких дистанційне навчання не було раніше систематичним, вимушений карантин – це виклик. Найскладніше для вчителя – в обмежений час підготувати матеріали для дистанційного навчання.
Для учнів найскладніше – розпланувати свій день та виділити певний час на вивчення того чи іншого предмету. Учень потребує допомоги у плануванні і має усвідомлювати, що його діяльність контролюється.
Розвиток самоконтролю – одна з найважливіших передумов самостійної діяльності дітей. Без самоконтролю та без допомоги дорослого дитині буде складно виконати те чи те завдання. А досягти успіхів у навчанні за таких умов непросто, навіть якщо дитина має достатній рівень знань.
Дистанційне навчання – це можливість для формування таких якостей: активність, самостійність, самовдосконалення, самоорганізація, самоконтроль, творчість тощо.
Слайд6 Для вчителя донести
Під час дистанційного навчання активна роль учителя не зменшується, оскільки саме він має
пропонувати матеріал для опанування, сервіси, що при цьому будуть використовуватись,
забезпечувати контроль та зворотний зв’язок,
ухвалювати рішення щодо коригування плану для покращення освітнього процесу.
Не варто залишати учня один на один із матеріалом, який підготовлений учителем. В учнів будуть запитання, і бажано, щоб вони могли отримати відповіді до того, як почнуть виконувати роботи на оцінку.
Після виконання учнями роботи важливо проаналізувати типові помилки. Звісно, ідеально, якщо в учня після цього є змога поліпшити свій результат. Наприклад, на платформі де є можливість переглянути урок з визначеної теми, пройти урок з аналогічними завданнями ще раз і зберегти найкращий результат.
Також можна заохочувати і навіть спланувати зустріч онлайн, на якій саме однокласники будуть відповідати на запитання одне одного. Тобто – консультація учнів з учнями. У таких зустрічах може брати участь і вчитель, але його роль – лише відслідкувати, щоб якесь хибне твердження чи уявлення не розповсюдилося на весь клас.
Бажано нагадувати учням про онлайн-зустрічі – наприклад, за 15 хвилин до початку (це легко зробити у групі Viber чи Telegram)
Пам’ятайте: під час дистанційного важливо – не оцінити учнів, а навчити їх самостійно навчатися.
Працюючи батьками, на що слід звернути їх увагу? (Чат, підключення мікрофону)
Для того, щоб навчити дитину мистецтву самоконтролю, навряд чи потрібно її надмірно опікувати, робити і вирішувати все за неї або встановлювати в тотальну диктатуру.
Набагато важливіше вже з молодшого шкільного віку привчати дитину до всіх важливих «само» - до самостійності мислення та дій, самоконтролю та самодисципліни.
Найскладніше, мабуть, навчити дітей самостійного, незалежного мислення, яке є основою самоконтролю. Цією найважливішою якістю можуть похвалитися далеко не всі дорослі.
Слайд7.1 Для його формування важливо сприяти тому, щоб дитина розмірковувала, знаходила самостійно відповіді на ті чи інші питання, тобто не давати їй готових однозначних відповідей, а пропонувати поміркувати разом, допомогти, аналізуючи питання, знайти якісь відповіді. Не біда, що дитина робитиме помилки, головне, що вона намагатиметься мислити сама, без будь-якої підказки.
Слайд7.2 Ще одним важливим прийомом формування самостійного мислення в повсякденному житті є спонукання дитини до вільного висловлення своєї думки про все, що відбувається у світі, в країні, у місті, на вашій вулиці. Заохочуйте, якщо його думка суперечить вашій та думці більшості людей. Тільки так можна виховати незалежну, самостійно мислячу особистість.
Якщо дитина навчиться мислити самостійно і незалежно, то їй буде набагато легше контролювати себе, коли однолітки пропонуватимуть щось непристойне, кримінальне та небезпечне для здоров'я. Вона не слідуватиме стадному інстинкту, коли хтось запропонує спробувати покурити або зробити селфі на даху вагона електрички.
Маючи самостійне, незалежне мислення і адекватну самооцінку, дитина також зможе легко контролювати себе в якихось стресових ситуаціях, коли хтось його ображатиме або провокуватиме на бійку. Жодний негативний вплив ззовні в цьому випадку не зможе збити її зі шляху істинного.
Слайд7.3 Не приховувати своєї любові. Не скупитися на ласку і реагувати на емоційні потреби дитини. Любов батьків надає почуття впевненості та спокою, а це необхідно для розвитку саморегуляції.
Любові до дитини не може бути занадто багато. Їй не зашкодить, якщо дорослі якомога частіше будуть нагадувати, що дитина є джерелом батьківської нескінченної радості.
Дитині потрібно відчувати, що дім - це те місце, де вона може сховатися від складнощів повсякденного життя. Важливо створити таку атмосферу, яка дозволить справді розслабитися та забути про свої проблеми.
Слайд7.4 Брати участь у житті своєї дитини. Ті діти, з якими батьки просто розмовляють у вільний час, мають гарну самооцінку, у них рідше виникають психологічні проблеми.
Слайд7.5 Виявляти строгість. Людина вчиться саморегуляції завдяки тому, що спочатку інші регулюють її поведінку. Діти розвивають навичку самоконтролю, коли приймають правила, які вселяють батьки, і починають виконувати їх самостійно. Якщо від початку відсутній зовнішній контроль, то й внутрішній контроль не сформується.
Слайд7.6 Чітко формулювати свої очікування. Те, що дорослій людині здається само собою зрозумілим, далеко не так очевидно дитині. Недостатньо попросити 13-річну дочку навести лад у кімнаті. Потрібно пояснити, що вона має зробити: витерти пил, прибратися на столі та скласти речі у шафу.
7. Пояснювати сутність своїх рішень. Коли діти розуміють логіку, що лежить в основі встановленого правила, їм набагато легше засвоїти, як поводитися самостійно. Цікавитися у дитини, що вона думає щодо очікувань дорослого. Це покаже дитині, що її думку цінують.
8. Бути послідовним. Якщо кожен день з'являються нові правила або батьки вимагають певної поведінки лише час від часу, то у безвідповідальності дитини батькам можна звинувачувати тільки себе.
9. Бути справедливим. Сімейні правила повинні відповідати віку дитини. Змінюйте їх у міру зростання дитини, якщо колишні установки втрачають свою актуальність.
10. Не карати надто суворо. Іноді без покарання не обійтися, але важливо пам'ятати, що дитина не навчиться контролювати свої емоції та поведінку, якщо батьки принижують її, б'ють або виявляють надмірне роздратування та гнів.
11. Надавати підтримку. Щоб у дитини розвивалася здатність керувати собою, контроль з боку дорослого має поступово зменшуватись. Надайте дитині трохи більше свободи та автономності дій, ніж вона звикла, - рівно стільки, щоб вона відчула смак успіху, якщо все вийде, але уникла би серйозних наслідків, якщо щось піде не так.
Для того щоб підтримка була ефективною важливо дотримуватися принципів:
Не ставити нездійсненних завдань. Очікування батьків повинні бути такими, щоб дитина могла досягти успіху та відчути, наскільки дорослою вона стала. У разі невдачі не дозволяти дитині вважати, що вона провалилася. Натомість звернути увагу на те, що вона зробила правильно, і допомогти їй зрозуміти, що можна зробити по-іншому наступного разу.
Хвалити дитину за її досягнення, але акцентувати увагу на зусиллях, а не на результаті. Правильна похвала допомагає дитині вивчити важливий урок, наскільки необхідно докласти зусиль для досягнення мети. Краще сказати: Ти чудово впорався з підготовкою доповіді, ніж Ти такий розумний.
Не бути надто нав’язливим. Якщо намагатися тримати під контролем кожну дрібницю в житті дитини і не давати їй можливості робити щось самій, вона ніколи не сформує впевненості у власних здібностях. Правильне виховання потребує балансу між залученістю та наданням самостійності.
Дотримуватися всіх трьох принципів, а не одного. Очевидно, що дітям потрібна любов, але для дитини краще, якщо батьки при цьому триматимуть її в рамках, підтримуючи в самостійних вчинках, ніж якщо вони стануть усе їй дозволяти або надмірно контролювати її життя.
Як ви вважаєте з якого віку починає формуватися самоконтроль у дитини?
Формування самоконтролю
До моменту народження дитини "архітектурно" виявляються дозрілі всі функціональні системи: подиху, ковтання, сосання й ін., необхідні для забезпечення її життєдіяльності. Виходить, можна сказати, що дитина народжується з певним набором механізмів самоконтролю, що функціонують на біологічному рівні. Надалі механізми самоконтролю за протіканням фізіологічних процесів розвиваються відповідно до генетичної програми, і при цьому кожен вид біологічної саморегуляції із включеним у неї самоконтролем з'являється на певній стадії розвитку організму.
Разом з тим дитина, що з'явилася на світ, не має ніяких генетично обумовлених видів самоконтролю в соціальному плані. Механізми самоконтролю вищих рівнів життєдіяльності формуються в дитини тільки в процесі її наступного виховання.
Мовна форма комунікації - вирішальний момент для подальшого формування самоконтролю в онтогенезі (в соціальному плані.). Мова як засіб спілкування відкриває дитині шлях до оволодіння всім тим багатством видів і прийомів самоконтролю, що закріплено в людському досвіді.
Вплив із боку дорослого в період формування самоконтролю, навичок поведінки й діяльності в дитини є для останньої кращою підготовкою до самоконтролю.
Якщо в дитини не виховується звичка до контролю за собою, якщо, інакше кажучи, їй не представляється можливість під керівництвом дорослого вправлятися в самоконтролі, то наступає затримка його психічного розвитку.
Самоконтроль поступово формується й удосконалюється в процесі гри, загального й трудового навчання дитини. Найближче до дитини оточення, тобто її батьки й товариші, щохвилини доставляють їй цілі, зразки й мотиви її дій.
Шкільний період має принципове значення для соціального дозрівання людини, становлення її як особистості. Із цим етапом онтогенезу пов'язані й найбільш характерні моменти у формуванні самоконтролю.
Розвиток самоконтролю в навчальній діяльності в молодших школярів підпорядковується певним закономірностям.
На початку він реалізується за конкретним зразком, потім при уяві про цей зразок і на завершальному етапі – на основі узагальненого представлення зразків. Однак наявність тільки одного зразка, тобто забезпечення еталонної складової в механізмі самоконтролю, ще недостатньо для реалізації останнього.
Значний вплив на становлення самоконтролю у навчальній діяльності молодших школярів відіграють позитивні мотиви:
• мотиви, пов’язані з особою вчителя;
• мотиви, пов’язані зі своїми навчальними інтересами;
• мотиви, визначені прагненням дістати винагороду або уникнути можливого покарання;
• мотиви, ґрунтовані на задоволенні інтересів учнівського колективу.
Процес формування самоконтролю залежить від того, чи має дитина змогу діяти самостійно, брати на себе відповідальність і досягати очікуваного результату. Тому дорослим варто: схвалювати ініціативу дитини підтримувати свободу її дій створювати умови для реалізації її бажань.
Окрім того, щоб формувати в дитини почуття відповідальності, важливо створювати для неї ситуації вибору. Адже приймаючи рішення за таких умов, дитина самовільно докладатиме зусилля та звертатиметься до контролю, усвідомлюючи власну відповідальність. При цьому важливо, аби дитина знала: вона має право на помилку.
Становлення самоконтролю в дитини потребує тривалої участі дорослого.
Контроль з боку дорослих має бути заохочувальним, емоційно позитивним.
Приміром, емоційно реагувати на різні стани дитини:
якщо радіє – то хвалити, якщо роздратована, засмучена – висловлювати співчуття і розуміння. Обговорювати результати контролю з дитиною, узагальнювати їх, робити разом висновки. За такої довірливої розмови дитина: прагне приймати самостійні рішення щодо своїх дій, сумніватиметься, критично ставитиметься до тієї чи тієї ситуації.
Установка на самоконтроль, зі зразка, з яким співвідноситься виконувана навчальна діяльність, а також уміння здійснювати процес співвіднесення - все це зберігає своє значення як обов'язкові умови формування самоконтролю в учнів середнього шкільного віку. Але разом з тим у підлітків з'являється й ряд нових ознак у сфері самоконтролю.
У дітей старшого шкільного віку помітно підсилюється роль довільного самоконтролю.
Навички самоконтролю допомагають учням
обґрунтовувати свої судження,
підпорядковувати розумову діяльність строго певному завданню
усвідомлювати сам хід розумових процесів, їхній аналіз й оцінку.
старшокласники вже добре володіють не тільки поточним і результуючим, але також і попереднім самоконтролем.
Вони більш упевнено, у порівнянні з молодшими підлітками, користуються самоконтролем для адекватної оцінки своїх сильних і слабких сторін, достоїнств і недоліків.
Сприяють формуванню самоконтролю і штучно створені ситуації та ігри, які спеціаліст використовує при проведенні практичних, тренінгових занять
Розвинути навички самоконтролю допоможуть тренінгові, практичні заняття. Як приклад, теми
Слайд8 Що можна відзначити у представлених темах?
Проаналізуйте чим відрізняються, чим подібні?
Вправи для молодших школярів Слайд9 Слайд10
Вправи для підлітків Слайд11 Слайд12 Слайд13 Слайд14
Вправа на формування вміння «Володіти собою».
Мета: навчитись усвідомлювати перші ознаки виникнення гніву; аналізувати
причини його виникнення та знаходити оптимальні способи оволодіння
собою в конкретній ситуації.
Матеріали: матеріал до вправи – алгоритм формування вміння «Володіти собою».
Учасникам пропонується згадати ситуацію, яка викликала гнів та проаналізувати власний стан відповідно запропонованого алгоритму формування вміння володіти собою.
Слайд 15
| | Кроки | Вказівки |
| 1 | Зверніть увагу на те, що відбувається у вашому організмі. Це допоможе вам відчути, що ви ось-ось можете втратити контроль над собою. | Що ви відчуваєте, ви напружені, гніваєтеся, роздратовані? |
| 2 | Проаналізуйте, що призвело вас до такого стану. | Візьміть до уваги зовнішні події та внутрішній стан |
| 3 | Продумайте способи оволодіння собою і виберіть найкращий з них. | Ваш спосіб. |
Згадайте ситуацію що визвала у вас тривогу та проаналізувати власний стан відповідно запропонованого алгоритму формування вміння володіти собою.
В якій ситуації вам було легше аналізувати?
Існують два види емоцій: первинні (базові) та вторинні (комбінації базових). Найчастіше людина відчуває саме вторинні емоції, тому важливо їх розпізнавати та аналізувати. Важливо розкласти вторинні емоції на первинні.
Колесо Роберта ПЛУТЧИКА.
Колесо емоцій створив американський психолог Роберт ПЛУТЧИК. Він виділив вісім основних емоцій та представив їх у вигляді пар протилежностей. Вийшла наочна, барвиста схема, що нагадує квітку. З її допомогою кожна людина може проаналізувати свої почуття, зрозуміти їх та скоригувати.
Слайд 16
Роберт ПЛУТЧИК зобразив емоції у формі кола з вісьма овалами, яке додатково поділено на три сектори-кола. Центральне коло на колесі – афекти – емоції, виражені найбільш яскраво. Середній – базові, найпростіші емоції. Зовнішній – складні емоції, які виходять, якщо поєднати прості емоції у певному порядку.
Слайд 17
Завдання
1. Людина демонструє відчай. Як емоційна арифметика може допомогти зрозуміти що викликало такий стан? Які базові емоції можуть цей стан супроводжувати? (страх і печаль)
2. Нам потрібно зацікавити аудиторію. Зрозуміло, що такий ефект допоможуть викликати емоції. Які? (подив і довіра)
Вправа «Щоденник самоконтролю»
Заведіть паперовий або електронний блокнот і записуйте туди почуття, які виводять вас із рівноваги (і добрі, і погані). Як називаються ці емоції? Який їхній фізіологічний прояв? Які думки та дії вони спонукають?
Зібравши «колекцію» емоційних проявів, ви зможете розробити стратегії поведінки на майбутнє та навчитися самоконтролю.
Вправа "Не плакати / Не сміятися"
Знайдіть фільм або відео, що викликає у вас бурхливі емоції. Щось, що неминуче викликає у вас сміх чи сльози. Увімкніть ролик і постарайтеся цього разу приборкати свої почуття. Скористайтеся наведеними вище техніками самоконтролю. Наприклад, подумайте про інше або поставте на паузу та пройдіться по кімнаті. Також можна дістати щоденник самоконтролю та проаналізувати свої відчуття.
Розвиток самоконтролю шлях до успішної реалізації у всіх сферах життя. Самоконтроль допомагає зберігати спокій навіть у найскладніших ситуаціях та керувати своїми емоціями, ефективно розподіляти пріоритети та цілеспрямовано йти до досягнення результатів. Людина, яка має самоконтроль, діє ефективніше і почувається впевненіше та сильніше.