МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
КАФЕДРА КРИМІНАЛІСТИКИ ТА СУДОВОЇ МЕДИЦИНИ
"ЗАТВЕРДЖУЮ"
Завідувач кафедри криміналістики
та судової медицини
підполковник поліції
Самодін А.В.
14 квітня 2016 року
ФОНДОВА ЛЕКЦІЯ
З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «КРИМІНАЛІСТИКА»
ТЕМА: ТАКТИКА ОБШУКУ
Навчальний час - 2 години
Для слухачів, курсантів, студентів
Національної академії внутрішніх справ
Обговорено та ухвалено
на засіданні кафедри
14 квітня 2016 року, протокол № 18
Київ-2016
ПЛАН ЛЕКЦІЇ:
Вступ
1. Поняття обшуку його об'єкти, завдання та види.
2. Загальні тактичні правила обшуку.
3. Підготовка до обшуку. Технічні засоби пошуку.
4. Особливості тактики обшуку в приміщенні і на місцевості. Особистий обшук.
5. Фіксація ходу та результатів обшуку.
Висновки
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ І РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
Законодавчі акти
Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку прийняттям Кримінального процесуального кодексу України»: чинне законодавство з 19 листопада 2012 року: (офіц. текст). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2012. – 382 с.
Закон України «Про судову експертизу» (Відомості Верховної Ради України, 1994р., № 28, ст.232; 2003 р., № 27, ст. 209. Із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судову експертизу" від 9 вересня 2004р. № 1992-IV) \\ "Урядовий кур'єр" від 5 жовтня 2004 року, № 188
Підручники і навчальні посібники
Алєксєєв О.О. Розслідування окремих видів злочинів : навч. посіб. 2-ге вид. перероб. та доп. / О. О. Алєксєєв, В. К. Весельський, В. В. Пясковський – К. : «Центр учбової літератури», 2014. – 320 с.
Біленчук П.Д. Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів : Навч. посіб. для студ.ВНЗ // МАУП; П.Д. Біленчук, А.П. Гель, Г.С. Семаков. – Київ, 2007. – 510 с.
Гора І.В. Криміналістика : Навч. посіб. // І.В. Гора, А.В. Іщенко, В.А. Колесник. – К. : Вид. Паливода А.В., 2007. – 233 с.
Гора І.В., Колесник В.А. Криміналістика Ч.1. : Навч. посіб. // Мін-во освіти і науки України. Нац. акад. служб безпеки України. – Київ : Алерта, 2005. – 316 с.
Когутич І.І. Криміналістика : Курс лекцій. – Київ : Атіка, 2008. – 887 с.
Криміналістика (криміналістична техніка) : Курс лекцій // МАУП; П.Д. Біленчук, А.П. Гель, М.В. Салтевський, Г.С. Семаков. – Київ : МАУП, 2001. – 215 с.
Криміналістика : Мультимедійний підручник // В.І. Перкін, П.Д. Біленчук, В.К. Весельський та ін. – Київ, 2008.
Криміналістика : Навч. посіб. // Авт. кол. : Р.І. Благута, Р.І. Сибірина, В.М. Бараняк та ін.; за заг. ред. Є.В. Пряхіна. – Львів : ЛьвівДУВС, 2010. – 539 с.
Криміналістика : навч. посіб. // Мін. освіти і науки, молоді та спорту України, рекоменд. Мін. освіти і науки, молоді та спорту України. – Київ : Атіка, 2012. – 495 с.
Криміналістика : підручник / В. В. Пясковський, Ю. М. Чорноус, А. В. Іщенко, О. О. Алєксєєв та ін. – К. : «Центр учбової літератури», 2015. –544 с.
Криміналістика : Підручник // МОН України. Нац. юрид. академія ім. Я. Мудрого; За ред. В.Ю. Шепітька. – Харків : Право, 2008. – 462 с.
Криміналістика : Підручник // П.Д. Біленчук, В.К. Лисиченко, Н.І. Клименко та ін.; за ред. П.Д. Біленчука. – Київ: Атіка, 2001. – 543 с.
Криміналістика : Підручник для студ. юрид. спец. ВЗО. Доп. М-вом освіти і науки України // Нац. юрид. академія ім. Я. Мудрого; Ред.: В.Ю. Шепітько. – Київ: Ін-Юре, 2004. – 725 с.
Криміналістика : Підручник для студентів юридичних спеціальностей вузів // Нац. юрид. академія України ім. Я. Мудрого; За ред. В.Ю. Шепітька; Авт. кол.: В.М. Глібко, А.Л. Дудніков та ін. – Київ: Ін-Юре, 2001. – 682 с.
Криміналістика. Академічний курс : Підручник // Мін-во освіти і науки України. Акад. адвокатури України; Т.В. Варфоломеєв, В.Г. Гончаренко, В.І. Бояров, С.В. Гончаренко, В.О. Попелюшко. – Київ : ЮрІнком Інтер, 2011. – 495 с.
Криміналістика: питання і відповіді : навч. посіб. для студ. ВНЗ. // А.В. Кофанов, О.Л. Кобилянський, Я.В. Кузьмічов, Ж.В. Удовенко, С.В. Хільченко; МОН України, НАВС. – Київ : ЦУЛ, 2011 р. – 276 с.
Кузьмічов В.С., Прокопенко Г.І. Криміналістика : Навч. посібник // МО України. НАВСУ; За заг. ред. В.Г. Гончаренка, Є.М. Моісеєва. – Київ : ЮрІнком Інтер, 2001. – 368 с.
Маркусь В.О. Криміналістика. Курс лекцій : Навч. посіб. – Київ : Кондор, 2007. – 558 с.
Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасному викладі) : Підручник // МВС України. НАВСУ. МОН України. – Київ : Кондор, 2008. – 586 с.
Салтевський М.В. Криміналістика. У 2-х частинах. Ч. 2. : Підручник для студентів юридичних ВНЗ. – Харків : Консум, 2001. – 527 с.
Скригонюк М.І. Криміналістика : Підручник // МОН України. – К. : Атіка, 2009. – 496 с.
Шеремет А.П. Криміналістика. 2-ге вид. : Навч. посіб.для студ.ВНЗ // МОН України. – Київ : "Центр учбової літератури", 2009. – 471 с.
ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ:
ВСТУП
Криміналістика покликана озброювати співробітників правоохоронних органів ефективними методами, прийомами і засобами розкриття злочинів, що сприяє реалізації принципу невідворотності покарання, об’єктивному використанню кримінального закону та профілактичному впливу. Як юридична наука, вона виконує соціальну функцію – сприяє державним структурам і правоохоронним органам в розбудові суверенної України, створенні її правових основ, зміцненні державності і законності. Сучасна криміногенна ситуація, що склалася, перетворилась в найбільш небезпечне соціальне зло, що створює серйозну загрозу розбудові незалежної держави. Тому, відповідно, завдання провоохоронних структур – забезпечити розбудову і становлення молодої держави, створити умови – правове середовище для вільного користування громадянами правами і свободами, гарантованими Конституцією.
Криміналістика як наука не розкриває і не розслідує злочини, однак своїми рекомендаціями, специфічними методами та засобами виявлення, збирання, фіксації, дослідження і найголовніше використання доказів сприяє правоохоронній діяльності, підвищує її ефективність у боротьбі із злочинністю і тим самим допомагає виконанню загального завдання, що стоїть перед правоохоронними державними структурами. Слід зазначити, що це завдання не тільки науки криміналістики, але й інших галузей права – кримінального, цивільного, адміністративного, а також суспільствознавчих та природничих наук, які так чи інакше займаються вивченням злочинності.
Розслідувати злочин - це, значить, прийняти передбачені законом міри з метою встановлення істини, викриття винних в його вчиненні, щоб кожен злочинець, що вчинив злочин, був справедливо покараний. Серед таких мір неабияке місце займає проведення таких слідчих (розшукових) дій як обшук і тимчасовий доступ до речей і документів.
Обшук від інших слідчих (розшукових) дій відрізняється тим, що має примусовим характером, обмеженням у визначених законом межах прав громадян. Справедливо вважається, що дана слідча (розшукова) дія, проведена в житлі громадянина або за місцем роботи, самим фактом його проведення деколи наносить істотну шкоду суспільної репутації і гідності, зачіпає права і інтереси обшукуваного і членів його сім'ї. Метою його проведення є відшукання і вилучення об'єктів, здобутих злочинним шляхом, як правило, захованих, укритих, а також предметів і документів, що можуть мати значення для провадження. В процесі проведення обшуку також завжди вилучаються предмети, які заборонені в цивільному обігу, якщо в конкретної особи немає дозволу на їх зберігання. Дані про об'єкти , що підлягають вилученню і місця їх знаходження зазвичай невідомі. В ході цієї слідчої (розшукової) дії посадові особи, що беруть участь в ній, можуть оглядати і досліджувати житло, різні споруди, ділянки місцевості, автотранспорт, одяг, тіло людини.
У психологічному аспекті обшук є складною і специфічною слідчою (розшуковою) дією. Часто виникає конфліктна ситуація, коли інтереси тих, що обшукують і обшукуваних строго протилежні, і у зв'язку з цим виникає напруженість, складна психологічна атмосфера. Примусовий характер викликає підвищене психологічне навантаження на його учасників. Під час обшуку в більшості випадків відбувається безпосередній контакт з особами, не зацікавленими в тому, аби шукані предмети були знайдені, в обстановці відкритої психологічної протидії осіб, які через своє процесуальне положення мають безпосередню можливість оцінювати осіб, що проводять обшук.
При веденні пошукових дій професійно необхідними якостями тих осіб, що проводять обшук є витримка, врівноваженість, емоційна стійкість. Обшук в квартирі, офісі, особистий обшук істотно порушують права і інтереси обшукуваного, інколи – близьких йому людей. Дана слідча (розшукова) дія не зрідка відбувається в досить гострій конфліктній ситуації, в напруженій психологічній атмосфері. Виявлення в ході обшуку предметів, що цікавлять слідство, як правило для обвинуваченого, його близьких тягне за собою негативні наслідками, ставить їх в скрутне психологічне становище. З боку обшукуваних громадян можливі прояви неприязні, роздратування, гніву, трапляються спроби образи з їх боку тощо. Слідчий, що беруть участь в обшуку, переживають найрізноманітніші почуття, але при цьому їм необхідно зовні залишатися емоційно незворушними.
Інколи все це, приводить до того, що недостатньо досвідчений співробітник здійснює проведення обшуку на неналежному рівні, що, природно, не може у ряді випадків не позначитися на підсумкових результатах. Особа, що проводить обшук, повинна володіти різносторонніми знаннями, бути добре знайомо з процесуальними положеннями і тактикою його проведення, враховувати практичні рекомендації, що стосуються обшуку на різних об'єктах і в різних слідчих ситуаціях, знати можливості використовуваних науково-технічних засобів, мати відповідні навики.
1. ПОНЯТТЯ ОБШУКУ ЙОГО ОБ'ЄКТИ, ЗАВДАННЯ ТА ВИДИ.
Розкриття і розслідування злочинів неможливі без використання специфічних пошукових дій, що сприяють виявленню джерел і носіїв доказової інформації. Відшукання захованих (приховуваних) об'єктів - знарядь злочину, речових доказів, документів, трупів людей, осіб, що уникають слідства і суду тощо - може бути здійснено проведенням обшуку, правову процедуру яких передбачено кримінально-процесуальним законодавством (статті 179-189 КПК України).
Обшук - обґрунтована матеріалами провадження слідча (розшукова) дія, змістом якої є примусове обстеження приміщень, споруд, ділянок місцевості, інших матеріальних об'єктів, окремих фізичних осіб, залучених у сферу судочинства з метою розшукання і вилучення предметів і документів, що мають для нього значення, а також виявлення розшукуваних громадян та їхніх трупів.
У процесі обшуку підлягають обов'язковому вилученню виявлені предмети та речі, що вилучені з вільного цивільного обігу та заборонені для використання. Окрім цього, може мати місце відповідний пошук майна для забезпечення відшкодування заподіяних збитків або можливості конфіскації. У цьому випадку обшук супроводжуються застосуванням спеціального заходу процесуального примусу, яким є опис і накладення арешту на майно. Хоча цей захід може, згідно зі ст. 126 КПК України, проводитись і самостійно.
Об'єкти обшуку - це те, що необхідно відшукати, виявити, знайти. У ході обшуку такими об'єктами є: люди, трупи, знаряддя злочину, предмети злочинного посягання, документи, сліди тощо.
Об'єкти пошуку можна поділяти на такі групи (за суттю це конкретизація процесуальних різновидів речових доказів і документів):
I. Знаряддя і засоби вчинення злочину:
а) вогнепальна і холодна зброя;
б) предмети, спеціально виготовлені для вчинення злочину (знаряддя зламу і злодійський інвентар - відмички, «фомки», «гусячі лапки», «уїстіті» тощо, знаряддя вбивства чи нанесення тілесних ушкоджень, окрім тих, що входять у першу групу);
в) предмети, зберігання чи використання яких заборонене або потребує спеціального дозволу (ліцензії): газова зброя, радіоактивні речовини, наркотики та ін.;
г) предмети, що застосовуються в побуті, виробництві або іншій легальній діяльності (кухонний ніж, молоток, ніж тощо);
д) транспортні засоби (якщо вони використовувалися для досягнення злочинного результату).
Предмети, що зберегли на собі сліди злочину (одяг чи взуття обшукуваного, яке має сліди крові, часточки ґрунту, жирові плями тощо).
Предмети, отримані внаслідок злочинної діяльності (гроші чи цінності, які є предметом хабара; майно, що належить потерпілому, та ін.).
IV. Інші предмети, що виступають засобом для встановлення істини у провадженні: фотознімки, зроблені учасником злочину на місці його вчинення, записна книжка, загублена на місці події.
V. Документи: рукописні, поліграфічні, машинописні, фото-, кіно-, та відеодокументи та ін.
У ході обшуку також підлягають вилученню документи, що:
а) містять інформацію про розслідувану подію (її підготування, перебіг, наслідки і приховання);
б) характеризують особу злочинця (психологічно);
в) містять зразки почерку, письмової мови;
г) містять інформацію, яка цікавить органи розслідування.
Об'єкт обшуку - це те, відносно чого (тобто де) і відносно кого (тобто у кого) провадять пошукові дії у спосіб обшуку. Як видається, об'єкти обшуку можуть бути систематизовані і представлені у такому оптимальному вигляді:
1. Певні приміщення:
а) житлові приміщення (квартира, будинок, дача, номер готелю);
б) службові, торговельні, виробничі та інші не житлові приміщення (кабінети посадових осіб і державних службовців, офіси, склади, гаражі, виробничі дільниці, підсобні приміщення магазинів та ін.).
2. Інші певні місця:
а) ділянки місцевості (садиба, сад, город та ін.);
б) транспортні засоби (автомобілі, причепи, мотоцикли тощо).
3. Жива людина:
а) одяг, взуття та інші носильні речі.
Отже, об'єктом обшуку може бути практично будь-яке місце, що перебуває у кого-небудь у розпорядженні (власності), або особа, якщо є дані (достатні підстави) вважати, що в цьому місці чи в цієї особи можуть бути речі, предмети, цінності, документи та інші матеріальні об'єкти, які мають значення для провадження.
Обшуки можуть бути класифіковані на види за різними підставами:
1. Залежно від виду злочину:
а) обшук під час розслідування вбивств;
б) обшук під час розслідування розкрадань;
в) обшук під час розслідування крадіжок;
г) обшук під час розслідування контрабанди тощо.
2. Залежно від етапу розслідування:
а) обшук на початковому етані розслідування;
б) обшук на подальших етапах розслідування.
3. Залежно від черговості проведення або за принципом повторності (повторюваності):
а) первинний (коли проводиться вперше);
б) повторний (коли первинний відбувався за несприятливих умов: дощ, вночі, через що він не міг дати позитивні результати, або через певні причини був проведений неякісно - без належної підготовки, без залучення потрібних спеціалістів і застосування техніко-криміналістичних засобів. А також, коли первинний не дав позитивних результатів, але в подальшому отримано інформацію про те, що на місці проведення первинного обшуку є об'єкти, не виявлені ним чи були доставлені туди згодом).
4. За об'єктом обслідування об'єктів обшуку:
а) основний;
б) додатковий (коли щось обшукують, що не було обшукано під час основного).
5. Залежно від часу проведення (за одночасністю):
а) груповий (одночасний у декількох осіб чи місцях);
б) одночасний (різночасний у декількох осіб);
в) самостійний - в одному місці чи в однієї особи.
6. Залежно від характеру об'єктів обшуку:
а) обшук приміщень: житлових, не житлових, приміщень дипломатичних представництв;
о) обшук ділянок місцевості;
и) особистий обшук:
г) обшук транспортних засобів.
7. За характером об'єктів пошуку (за предметом пошуку):
а) обшук на виявлення предметів - речових доказів і документів:
- знарядь і засобів учинення злочинів;
- об'єктів, що мають на собі сліди злочину;
- інших предметів, що перебувають у певному зв'язку зі злочинною подією;
- різноманітних документів;
б) обшук на виявлення предметів і документів, заборонених у вільному обігу або таких, що можуть бути доказами в інших кримінальних провадженнях;
в) обшук на виявлення грошей і цінностей, набутих у злочинний спосіб;
г) обшук на виявлення цінностей і майна обвинувачуваного або підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливості конфіскації майна;
д) обшук на виявлення осіб, що переховуються від слідства чи суду;
є) обшук на виявлення осіб, яких насильно переховують у тих чи інших місцях;
є) обшук на виявлення трупів або частин розчленованого трупа.
8. За юридичними підставами проведення:
а) санкціонований обшук;
б) обшуки, що проводяться у виняткових випадках без санкції прокурора або постанови судді;
в) особисті обшуки, що проводяться без постанови та без санкції.
2. ЗАГАЛЬНІ ТАКТИЧНІ ПРАВИЛА ОБШУКУ
Попри наявність відповідних особливостей кожного з названих вище різновидів обшуку, існують загальні (спільні) тактичні положення, засади, якими слід керуватись у ході будь-якого обшуку:
- раптовість (неочікуваність для обшукуваного);
- планомірність (тобто послідовність і системність обшуку);
- цілеспрямованість;
- використання етики і психології;
- врахування особливостей предметів пошуку і характеру обслідуваного об'єкта тощо;
- застосування техніко-криміналістичних засобів, методів і допомоги спеціалістів;
- безпечність;
- використання допомоги співробітників оперативних підрозділів та інформації, отриманої оперативним способом.
Умовно обшук можна поділяти на три стадії:
- підготовчу;
- основну (робочу);
- завершальну.
Своєю чергою, підготовча стадія складається з двох етапів:
1) етап підготовчих дій до виїзду на місце проведення обшуку;
2) етап підготовчих дій після прибуття на місце обшуку, але до його початку.
Окрім цього, основну (робочу) стадію також поділяють на:
- оглядовий етап робочої стадії;
- пошуковий етап робочої стадії.
Перший етап підготовчої стадії полягає в розробленні плану проведення обшуку і виконання комплексу заходів щодо його забезпечення. Цей комплекс заходів охоплює:
- вивчення матеріалів кримінального провадження;
- вивчення слідчої практики;
- вивчення особи обшукуваного;
- моделювання шуканих об'єктів;
- проведення слідчих (розшукових) дій, спеціально запланованих для отримання недостатньої інформації;
- здійснення встановлювальних та інших розвідувальних заходів;
- аналіз оперативно-розшукової операції;
- підготовку технічних засобів;
- визначення кола учасників обшуку;
- складення письмового плану.
Вивчення особи обшукуваного. На цьому попередньому етапі слідчий зобов'язаний зібрати якомога повніші дані про особу, в якої буде виконано обшук.
У криміналістичній літературі є спроби сформулювати переліки типових даних, що їх необхідно зібрати про особу обшукуваного. Зокрема, професор О. Р. Ратінов під час збору відомостей про особу обшукуваних рекомендує звертати увагу на такі питання:
а) професію і рід заняття;
б) схильності і характер знань поза трудовою діяльністю;
в) спосіб життя, звичайний розпорядок у сім'ї, а за обшуку в службовому приміщенні - режим роботи;
г) склад сім'ї, відносини з сусідами, а якщо обшук у службовому приміщенні, то з найближчими співпрацівниками;
д) особливості поведінки в побуті і на службі;
є) зв'язки та знайомства.
Вивчення місця майбутнього проведення обшуку. Для з'ясування умов та обстановки майбутнього обшуку необхідно встановити:
а) точну адресу приміщення, що підлягає обшукові, або розташування обшукуваної ділянки;
б) чи є це приміщення окремою квартирою, кімнатою в комунальній квартирі, будовою на правах власності;
в) чи є в місці, що підлягає обшукові, льох, підвал, горище, хлів або інші господарські будови і приміщення;
г) шляхи підходу і проникнення в приміщення, що підлягає обшукові;
д) наявність у цьому приміщенні меблів, механізмів, запасних виходів і вікон, дверних оглядових віконець (дверних вічок); характер замкових механізмів.
Завершальним етапом підготування обшуку до прибуття на місце його проведення є його планування, тобто складання плану майбутньої операції.
У плані мусить бути зазначено:
- які об'єкти необхідно вилучити у провадженні;
- особу, яку потрібно обшукати, її місцеперебування;
- обов'язкових учасників оперативно-слідчої групи;
- спосіб проникнення в приміщення для обшуку і заходи щодо попередження можливого збройного опору;
- час і порядок проведення обшуку;
- конкретних спеціалістів (зокрема кінолога);
- технічні засоби (засоби пошуку і фіксації, упаковки для вилучення об'єктів обшуку);
- тактичні засоби, що їх доцільно застосовувати для пошуку;
- спосіб зв'язку і транспортні засоби;
- заходи щодо місця обшуку;
- заходи, що унеможливлять зв'язок обшукуваного з іншими особами;
- способи легалізації отриманих оперативних даних, що використовуватимуться під час обшуку;
- очікувані дії учасників обшуку в разі ускладнення обстановки;
- заходи щодо попередження можливого приховування або пошкодження об'єктів, які шукали.
Подальшим етапом підготовчої стадії обшуку є здійснення комплексу заходів, що проводяться від моменту прибуття на місце обшуку, але до початку пошукових дій. Комплекс цих заходів є таким:
- корегуються деякі пункти плану з урахуванням реальної обстановки;
- в зоні пошуку розміщується оперативний склад групи зовнішнього забезпечення. Тобто, після прибуття (бажано раптового) на місце обшуку транспортний засіб залишають на певній віддалі від об'єкта обшуку.
- негайно організується спостереження за вікнами і вхідними дверми помешкання чи приміщення, в якому має проводитись обшук;
- встановлюються зв'язки між групою зовнішнього забезпечення та іншими учасниками обшуку;
- реалізуються завчасно розроблені прийоми раптового проникнення в приміщення або на місцевість, які обшуковуються. Входять на місце проведення обшуку відразу всі учасники, зокрема поняті. Але, якщо навіть є непрямі дані, що злочинець озброєний і може вчинити опір, обов'язково проводяться оперативні операції щодо убезпечення всіх учасників слідчої (розшукової) дії та результативності проведення обшуку (через завдання співробітникам оперативних підрозділів з'ясувати, хто є на об'єкті майбутнього обшуку, припинити будь-які спроби застосування зброї тощо, а також можливість утекти, щось сховати або знищити);
- за відсутності обшукуваного або дорослих членів сім'ї вжити заходів до їх доставления додому або до місця обшуку, не розголошувати причини цього;
- коли неможливо встановити місцеперебування обшукуваного або членів його сім'ї, а обшук відстрочити неможливо, запрошують представників домоуправи або місцевих органів влади і відкривають приміщення;
- слідчий пред'являє своє посвідчення і постанову про обшук, на якій обшукуваний повинен розписатись, одночасно дається доручення співробітникам оперативних підрозділів перевірити документи в осіб, що були виявлені на місці обшуку, і опитати їх на з'ясування причетності до справи;
- після нього слідчим дається вказівка, кому з цих осіб можна залишити місце слідчої (розшукової) дії, попередивши про нерозголошення відомостей, що стали їм відомі під час процедур, які проводилися за їхньої участі, а кому залишитись;
- цим особам, а також тим, що прибули зі слідчим на місце обшуку (понятим, спеціалістам, свідкам, потерпілим тощо) слідчий роз'яснює їхні права та обов'язки;
- крім того, має місце роз'яснення, що без дозволу слідчого обшукувані особи, а також інші особи: члени сім'ї обшукуваного, ті, кого на місці обшуку було залишено і залучено як допоміжних учасників, - не вправі переміщатися по об'єкту, подавані якісь знаки або репліки, підходити до телефону, втручатись у дії учасників обшуку;
- далі слідчий повідомляє мету обшуку, і обшукуваному пропонується видати предмети обшуку. Коли ці об'єкти видано добровільно, слідчий проводить їх вилучення, вирішуючи питания про продовження чи завершення на цьому обшуку;
- щоб обшукуваний згодом не зміг заявити, що знайдені в нього речі належать комусь іншому, доцільно до початку обшуку запитати його: «Чи немає у приміщенні чужих речей тощо?», і зафіксувати це запитання, а також відповідь у протоколі;
- і останнє, що потрібно виконати на цій стадії, - ще раз узгодити розподіл обов'язків між учасниками обшуку, після чого розпочинається власне обшук, тобто основна робоча стадія, яка, своєю чергою, складається з двох етапів:
1. Оглядовий етап робочої стадії.
2. Пошуковий етап стадії.
Оглядовий етап розпочинається з орієнтування на місці обшуку і попереднього обслідування приміщення або ділянки місцевості. Під час цього остаточно корегується план обшуку (коли ж такого немає в загальних рисах, намічається план обшуку і складається схема черговості пошукових операцій). Виявляються місця та об'єкти, що потребують спеціальних знань і особливої уваги.
Приймається рішення щодо застосування конкретних технічних засобів і допомоги оперативного складу. Залежно від кількості учасників застосовують одиничний або груповий пошук. Якщо для пошуку визначено одну людину, то нею повинен бути слідчий або інший керівник слідчої (розшуковою) дії. Пошукові дії проводяться або однією групою в одному місці і в присутності тих самих понятих, або ж, коли багато роботи, окремо декількома трупами, в кожній із яких є свої поняті.
Визначається початок пошукового огляду.
Практикою вироблено такі способи:
І. За напрямом і послідовністю дослідження:
а) зустрічне одночасне дослідження;
б) паралельне одночасне;
в) планове (коли площа поділяється на квадрати ділянки);
г) послідовне дослідження;
д) послідовне дослідження (за годинниковою стрілкою або проти руху стрілки).
2. За обсягом дослідження:
а) суцільне обслідування (тобто має місце огляд усього приміщення або всієї території в чітко визначеному порядку - послідовності);
б) вибіркове (часткове) (пошук на місцях найбільш імовірного переховування предметів пошуку).
3. Як вже наголошувалось, за кількістю учасників пошуку:
а) одиночне дослідження (обшук проводиться безпосередньо самим слідчим);
б) груповий пошук (декількома групами на одному місці, одною з яких керує слідчий, іншими - його помічники – співробітники оперативних підрозділів.
4. За характером дослідження, завданням відшукати схованки тощо:
а) візуальний пошук;
б) вимірювання;
в) прослуховування;
г) простукування (різновид прослуховування), прощупуванням (щупом);
д) просвічування об'єктів за допомоги рентгенівських і гамма-променів;
є) проглядання закритих порожнин крізь малі отвори за допомоги оптичної системи, що складається з мініатюрного ширококутного об'єктива, світловода і окуляра (в медицині такий пристрій називають ендоскопом);
є) мікропошук (із використанням оптичних приладів, здебільшого луп);
ж) спосіб пересипання сипучих речовин;
з) переливання рідин;
и) радіаційні способи;
і) порівнювання однорідних предметів і ділянок;
ї) спосіб зіставлення зовнішніх і внутрішніх параметрів ємнісного об'єкта;
й) виявлення демаскувальних ознак, зокрема матеріальних негативних обставин;
к) виявлення (знаходження) шуканого з використанням спеціально дресированої собаки: на зброю, наркотики, труп тощо;
л) обслідування без порушення цілісності об'єктів та обслідування, пов'язане з порушенням їхніх частин;
м) психологічні: «розвідка словами», «руками обшукуваного», «опинитися на місці сховища на спині обшукуваного», «діагностування дисимуляцій» тощо.
У ході обшуку вказані способи можуть застосовуватись у різних комбінаціях - поєднаннях, залежно від наявних ситуацій обшуку (про це ще йтиме мова згодом). Навіть більше, часто слідчий або співробітник оперативного підрозділу декілька разів досліджує той самий предмет, ділянку. Такий спосіб (підхід) сприяє бути впевненим, що поза увагою не опиниться жодна демаскувальна деталь.
На цьому оглядовому етапі (статичному) ще потрібно: з'ясувати, ким і які з приміщень і сховищ реально використовуються мешканцями чи службовцями, де ключі від них; визначити місце майбутнього складування об'єктів, що підлягатимуть вилученню, в разі відшукання таких, а також призначити особу для їх охорони.
Пошуковий (динамічний) етап робочої стадії - найскладна, об'ємна і відповідальна частина обшуку. Вона полягає в проведенні детального обслідування обшукуваного приміщення, місцевості чи особи. Від якості виконання цього етапу залежить досягнення мети слідчої (розшукової) дії. Особливе значення відіграють такі загальні тактичні положення обшуку, про які вже згадувалося: планомірність, цілеспрямованість обшуку, використання даних етики і психології, врахування ситуації та ін., а особливо вміння правильно вибрати потрібні за конкретних ситуацій тактичні прийоми та відповідну комбінацію останніх.
Як видається, є сенс зупинитися на деяких аспектах аналізу тактичних прийомів обшуку, оскільки з цього приводу криміналістична наука містить суперечливі положення, що в жодному разі не сприяє ефективній реалізації застосування тактичних рекомендацій у вирішенні завдань кримінального судочинства.
Це питання доречно розпочати з класифікації тактичних прийомів обшуку, що реалізуються саме в ході його пошукового етапу.
1. За функціональною спрямованістю:
а) тактичні прийоми, що виконують пошукову функцію:
- аналіз обстановки окремих ділянок приміщення,
- зіставлення предмета пошуку з різними об'єктами місця обшуку,
- орієнтація на професійні навички обшукуваної особи;
б) тактичні прийоми, що виконують комунікативну функцію з обшукуваним:
- роз'яснення неправильно зайнятої обшукуваним позиції
- постановка обшукуваному контрольних запитань,
- застосування навіювання у формі наказу тощо.
2. За об'єктом спрямованості:
а) тактичні прийоми, спрямовані на створення виливу на обшукуваного:
- розмова на сторонню гему,
- розвідка словами,
- пояснення мети обшуку та ін.;
б) тактичні прийоми, направлені на дослідження матеріальної обстановки:
- аналіз виявлених слідів та їхніх ознак,
- аналіз ознак предметів пошуку,
- використання можливостей типових аналогів тощо.
3. За об'ємом (широтою) використання:
а) тактичні прийоми, що використовуються тільки під час обшуку:
- розвідка словами,
- орієнтація на професійні навички обшукуваного;
б) тактичні прийоми, що застосовуються під час провадження різних слідчих (розшукових) дій:
- контрольні запитання, постановка різноманітних запитань,
- розмова на сторонню тему,
- роз'яснення потреби допомогти органам розслідування та ін.
4. За особливостями реалізації:
а) тактичні прийоми, що реалізуються безпосередньо і особисто слідчим:
б) тактичні прийоми, ідо реалізуються через розподіл ролей між учасниками слідчо-оперативної групи.
5. За характером використовуваної інформації:
а) тактичні прийоми, що базуються на словесній (вербальній) інформації:
- розмова на сторонню тему,
- постановка нейтральних запитань тощо;
б) тактичні прийоми, застосування яких поєднане з використанням матеріалізованої інформації:
- показ обшукуваному аналога предмета пошуку,
в) тактичні прийоми, що базуються на логіко-мисленнєвій інформації:
- аналіз ознак предмета пошуку,
- моделювання минулої події тощо.
6. За характером слідчої ситуації, що може утворюватися на робочій стадії обшуку.
Наукою криміналістикою напрацьовано такі типові блоки ситуацій обшуку:
1. Ситуації обшуку, що визначаються обсягом інформації:
а) ситуації обшуку, що характеризуються достатнім обсягом інформації;
б) ситуації обшуку, які характеризуються обмеженим обсягом інформації.
2. Ситуації обшуку, що є сприятливими для спілкування з обшукуваною особою (близькі до безконфліктних):
а) ситуації обшуку, що пов'язані з допомогою з боку обшукуваного у провадженні пошукових дій;
б) ситуації, що характеризуються можливістю отримання інформації від обшукуваного;
в) ситуації, що характеризуються можливістю здійснення психологічного впливу на обшукуваного та зміни його психічного етапу.
3. Конфліктні ситуації обшуку (наявна подія проведення слідчої (розшукової) дії):
а) ситуації вчинення збройного опору в ході обшуку;
б) ситуації створення «перешкод» у процесі обшуку;
в) ситуації демонстрації відмови від спілкування зі слідчим тощо.
4. Ситуації, що визначаються рівнем інформативності про предмет пошуку:
а) ситуації проведення обшуку (пошукових дій) за наявності достатньо повної та чіткої інформації про предмет пошуку;
б) ситуації здійснення пошукових дій, коли наявна лише наближена орієнтовна інформація про предмет пошуку.
5. Ситуації обшуку, що обумовлюються ступенем і обсягом припущення про спосіб зберігання (приховання) предмета пошуку:
а) ситуації, за яких існує припущення про звичний (природний) спосіб зберігання предмета пошуку;
б) ситуації, за яких будується припущення, що предмет пошуку видозмінений або знищений;
в) ситуації, за яких існує припущення, що предмет пошуку міститься у спеціальних тайниках;
г) ситуації, коли існує припущення, що предмет пошуку захований у важкодоступних, неприродних місцях.
б. Ситуації обшуку, що можуть виникати на різних етапах обшуку:
а) ситуації, що виникають після пропозиції добровільної видачі шуканого;
б) ситуації, що виникають, власне, на пошуковому (динамічному) етапі обшуку.
Додаткову і найсвіжішу інформацію про місцеперебування шуканого можна отримати і під час самого обшуку, спостерігаючи за поведінкою обшукуваного, його реакцією на перебіг подій.
Емоції обшукуваних (хвилювання, страх, радість, апатія) можуть указувати на ті місця, де сховано шукані об'єкти. Так, наприклад, хвилювання обшукуваних зростає мірою наближення слідчого (чи учасника слідчо-оперативної групи) до місця схованки.
Інколи неабиякий позитивний результат дає вже неодноразово згадувана «розвідка словами», що полягає у звучному називанні слідчим чергового об'єкта обшуку, поєднаного зі спостереженням за реакцією обшукуваного. Щоб це спостереження було якомога ефективнішим, його доцільно доручити спеціально виділеному досвідченому співробітнику оперативного підрозділу.
Необхідна інформація може бути отримана і в ході спостереження не лише за обшукуваним чи іншими особами, які є на місці проведення слідчої (розшукової) дії, а й за поведінкою домашніх тварин, птахів, навіть комах, які можуть орієнтувати на місцеперебування об'єктів пошуку, передусім тваринного і рослинного походження, або про їх переховування, здійснене безпосередньо перед обшуком.
Інформацію про місця знаходження тайників можна отримати і за умови правильного оцінювання психології, професійних знань, навичок і вмінь того, хто причетний до виготовлення (будови) схованки, ким здебільшого є сам обшукуваний.
Використовуючи ретроспективну і перспективну рефлективність, проводячи пошук, ставлячи себе на місце обшукуваної особи, слідчому необхідно враховувати його розрахунок на прояв з боку учасників обшуку таких психологічних факторів:
- розрахунок на втомлюваність і автоматизм (заховання документів у книжках, розміщених у середині книжкових полиць);
- розрахунок на гидливість (заховання в помийному відрі, ямі для нечистот, смітнику, купці гною тощо);
- розрахунок на прояв із боку слідчого такту, делікатності та інших благородних спонукань (заховання шуканого в ліжко хворого, в дитячий одяг чи речі тощо);
- відкрита (очевидна) недбалість у захованні предмета пошуку (залишення на виду, у квітах тощо);
- відволікання уваги виготовленням порожніх «тайників-двійників»;
- виготовлення тайника із подвійним дном, із розрахунком на поверхневе обслідування під час його виявлення;
- розрахунок на провокування конфлікту під час обшуку з метою знищення, пошкодження у ході відволікання уваги слідчого від конкретних об'єктів та ін.
Коли шафи, валізи, комірчини або інші сховища закрито на замок, слід запропонувати господареві обшукуваного приміщення чи предмета відчинити їх. У разі відмови сховища відчиняють примусово, але слідчому треба уникати зайвих пошкоджень.
Вашій увазі пропонується перелік деяких випадків, коли порушення цілісності предметів (злам запиральних пристроїв, злам підлоги тощо) вважаються вмотивованими:
- коли є прямі вказівки на наявність тайника в матеріалах провадженн я(протоколах допитів конкретних осіб);
- коли в матеріалах оперативних заходів містяться вказівки на наявність у конкретному місці тайника;
- якщо господар обшукуваного приміщення очевидно і неадекватно поводить себе, що зафіксовано спостереженням або «розвідкою словами»;
- коли покази приладів свідчать про наявність тайника;
- якщо виявлено негативні ознаки, що свідчать про наявність тайника (різниця у відтінку фарбування предметів, ділянок стіни, підлоги, наявна різниця між внутрішніми і зовнішніми розмірами стін тощо, специфічні відзвуки простукування предметів та об'єктів тощо);
- коли виявляються прямі ознаки тайника (не закріплена у стіні цегла, свіжокопана земля, дошка підвіконня хитається та ін.).
Окрім іншого, діяльність слідчого щодо виявлення шуканого полягає у виявленні демаскувальних ознак тайника і з'ясування їхнього значення. Практично слідчий сприймає масу предметів, слідів, але якщо він не розуміє їхнього зв'язку з діями злочинця, вони за суттю минуть його увагу і виявляться некорисними, даремними для нього.
Демаскувальні ознаки тайника інколи доволі примітивні, а інколи майже відсутні.
Ознаки, що можуть указувати на наявність тайника під поверхнею підлоги, є такими:
- зрушення плінтусів;
- ум'ятини між дошками або паркетними плашками від інструмента, яким вони виймалися;
- дошки складаються з окремих частин;
- відсутність між дошками і паркетинами пазового бруду;
- закріплення дощок великою кількістю цвяхів, інколи з іншим характером головок;
- закріплення цвяхами паркетин (паркетних дощок, плашок);
- погойдування або незначне прогинання дошки або паркетини під вагою людини;
- відмінність у відтінку фарбування окремих частин підлоги, пошкодження у шпаклівці;
- кріплення певної частини лінолеуму цвяхами і, навпаки, не закріпленість якогось шматка лінолеуму, виглядання з-під нього частини підлоги або його нерівності;
- нещільне кріплення керамічних плит підлоги, відсутність між ними пазового бруду, інший характер кріпильного розчину;
- відсутність пилу за умови сильної запиленості (забруднення) всього іншого простору або, навпаки, сильна забрудненість чи запиленість окремої ділянки підлоги;
- місця, на яких або поблизу яких стоїть (сидить) обшукуваний, особливо коли він змушений їх полишити, знову повертається на них та ін.
А ось наближений перелік ознак, що можуть указувати на тайники всередині пустотілих стін чи перегородок:
- відмінності у товщині аналогічних стін або в матеріалі, з якого їх виготовлено;
- випуклість або вгнутість частини поверхні стін;
- відмінність у фарбі, якою покрито стіну, у штукатурці стіни або її обклейці шпалерами (шукані документи можуть бути під шпалерами);
- коливання (під натисненням) дощок підвіконня та рам вікон;
- сліди, що свідчать про повторне кріплення або заміну облицювальних плиток;
- відмінна кладка стіни або інший характер швів між цеглинами (блоками) тощо;
- різна люмінесценція окремих ділянок стіни під опроміненням її ультрафіолетом тощо.
Ознаками, що можуть указувати на наявність тайника у льосі, підвалі, фундаментах будівель є такими:
- невідповідність між внутрішнім і зовнішнім розмірами підвальної частини будинку (з урахуванням товщини фундаменту і стіп.
- відсутність пилу і павутиння на окремій ділянці за умови загальної забрудненості всього підвалу (особливо в просторі між брусами і настилом);
- неоднорідність цегляної кладки, штукатурки, розчину;
- наявність кам'яних чи інших важких стін на земляній (піщаній) підлозі підвального приміщення та ін.
Маючи на увазі все перелічене вище, слід маги на увазі також те, що шукані предмети можуть бути розібрані на частини і сховані в багатьох місцях.
Перед тим як перейти до аналізу останньої, завершальної стадії обшуку, стадії фіксації його результатів, резюмуємо тим, що на пошуковому (детально-динамічному) етапі цієї слідчої (розшукової) дії особливо важливо дотримуватися таких рекомендацій:
а) по можливості обслідувати об'єкт без порушення його цілісності, через простукування, проколювання, промацування, вимірювання, порівняння з аналогічними об'єктами, а також за допомоги відповідних науково-технічних засобів (металошукача, ультра-, інфраопромінювача, інтроскопа, ультразвукового дефектоскопа, ендоскопа та багатьох інших);
б) обслідування зі зламом (частковим) об'єкта проводити тільки за наявності для цього достатніх підстав, але і в цьому випадку намагатися діяти раціонально (наприклад, якщо є можливість оглянути виявлену внутрішню пустоту крізь невеликий отвір, не варто повністю зламувати об'єкт; не варто зривати всі шпалери - досить вирізати їхні шматки, щоби згодом їх можна було приклеїти на свої місця;
в) під час вилучення предметів забезпечити цілісність ознак - слідів дотику до них обшукуваного;
г) звертати увагу на відсутність предметів, про наявність яких в обшукуваного було відомо слідству або ж які повинні бути на місці обшуку, про що свідчать результати пошуку (відсутність коштовностей тощо за наявності їх письмового списку, значна кількість магнітофонних і відеокасет за відсутності самої апаратури тощо) і взагалі помічати прояви як матеріального, так і нематеріального характеру негативних обставин;
д) перед завершенням пошукового етапу обшуку виконати повторний обхід і огляд об'єкта обшуку, аби переконатися, чи достатньо повно виконано слідчу (розшукову) дію (та інші рекомендації).
Останньою стадією обшуку є завершальна стадія, що полягає в закріпленні доказів зокрема і фіксації результатів обшуку взагалі.
1 2