Ім'я файлу: практ №1 фізіолог рух акт.docx
Розширення: docx
Розмір: 24кб.
Дата: 12.11.2022
скачати

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1

Тема: ФІЗІОЛОГІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ

Мета: визначити основні види фізіологічної класифікації фізичних вправ

Практична частина:

Завдання 1.

Класифікація фізичних вправ в залежності від:

  • За об’ємом активної м’язової маси фізичні вправи поділяються на локальні (приймає участь 1/3 м’язової маси), регіональні (приймає участ від 1/3 до 1/2 всієї м’язової маси тіла) й глобальні(приймає участь понад 1/2 всієї маси скелетних м’язів)

  • Характер режиму діяльності м'язів може бути динамічним і статичним.

Динамічна робота супроводжується поперемінними скороченнями

і розслабленнями м’язів, в результаті чого відбувається переміщення

окремих частин тіла або всього тіла в просторі (ходьба, біг, їзда на

велосипеді, плавання та інші).

Статична робота характеризується тим, що м’язи скорочуються

без наступного розслаблення. При такій роботі (а точніше при такому

зусиллі) не відбувається переміщення тіла або окремих його частин в просторі, зовнішня робота м’язів відсутня. Однак, не дивлячись на це, на

її підтримання витрачається велика кількість енергії. Прикладом

статичної роботи м’язів є: лежання, плавання, стрільба, сидіння (на коні,

велосипеді, в човні та ін.), стояння «ноги нарізно» (стрільба,

фехтування), стояння «ноги разом» («струнко»), стояння «ноги на одній

лінії» (на колоді), стояння на одній нозі, на носку (гімнастика), на

ковзанні (фігурне катання), виси і упори (гімнастика). Усі ці види

статичної роботи забезпечують ту чи іншу поставу тіла, при якій

відбувається виконання фізичних вправ.

  • Енергетичного забезпечення роботи м'язів. Аеробні та анаеробні вправи. Безпосереднім джерелом енергії для м’язового скорочення є аденозинтрифосфат (АТФ). Його розщеплення зв’язане з дією міозину як ферменту. При цьому утворються аденозиндифосфат (АДФ), відщеплюється фосфатна група і виділяється близько 10 ккал енергії. Відновлення АТФ йде за рахунок креатинфосфату (КРФ), вуглеводів, жирів і рідше білків. Енергія розпаду цих речовин забезпечує зв’язок АДФ і фосфату з утворенням АТФ. Робота при якій ресинтез АТФ здійснюється переважно аеробним шляхом, називається аеробною, якщо ж енергозабезпечення діяльності в основному йде без участі кисню, то така робота називається анаеробною.

  • Спосіб виконання фізичних вправ: стандартний (стериотипний) або нестандартний (варіативний);

Стандартні (стереотипні) вправи виконуються в постійних умовах шаблонно і характеризуються строгою послідовністю рухів, стереотипністю. Ці рухи на тренуваннях і змаганнях здійснюються в заздалегідь відомих умовах, передбачених правилами змагань.

Прикладом стандартних фізичних вправ можуть бути: ходіння, біг, плавання, метання, стрибки, піднімання штанги, гімнастичні вправи та ін. Ці вправи складаються з елементів, які завжди виконуються в однаковій послідовності і з однаковими проміжками часу між ними. Як

правило, такі вправи доводяться до автоматизму. Стандартні вправи поділяються на дві підгрупи: циклічні та ациклічні.

Нестандартні (ситуаційні) вправи характеризуються відсутністю жорсткої постійності рухів і умов, в яких вони здійснюються. В основі рухів у цій групі видів спорту лежить реагування на змінні умови і ситуації. Дії спортсмена постійно пов’язані з вирішенням завдання, як

поступити в даний момент, яку дію доцільніше застосувати у відповідності з ситуацією, яка на даний момент склалась.

  • Спрямованість на розвиток рухових якостей. Фізичні вправи в залежності від спрямованості на розвиток рухових якостей із врахуванням сили, швидкості та тривалості м’язового скорочення, поділяють на:

1. Силові, які виконуються з максимально можливою напругою м’язів у динамічному або статичному режимах при малій швидкості рухів.

2. Швидкісно-силові, які виконуються в динамічному режимі одночасно з великою швидкістю і силою м’язового скорочення, що забезпечує значну їх інтенсивність.

3. Вправи на витривалість, при виконанні яких м’язи скорочуються з меншою силою і швидкістю.

  • Потужності і тривалості виконання вправ.

Час, протягом якого може відбуватися та чи інша робота, залежить від її потужності. Якщо вона велика, то час виконання роботи малий внаслідок швидкого настання втоми. Якщо потужність роботи мала, то її протяжність може бути велика, тому що втома наступає не скоро. Отже, між максимальною протяжністю роботи, тобто часом настання втоми, і потужністю існує обернена залежність.

Робота максимальної інтенсивності

Тривалість вправ з максимальною інтенсивністю становить до 20 секунд. Робота максимальної потужності здійснюється в основному за рахунок розпаду готових фосфагенів у м’язах, що скорочуються. Головна маса енергії, яка звільняється при максимальній інтенсивності роботи, створюється за рахунок енергії розпаду АТФ і КРФ. Найбільша інтенсивність її не перевищує 80-100 кДж (В.Е.Борилкевич, 1982). Оскільки робота такого темпу продовжується дуже короткі інтервали часу, функція кардіореспіраторного апарату і стан обміну мають значення лише у відбудовному періоді. Кисневий запит при роботі такої інтенсивності становить більше 40 л кисню за 1 хв. Він задовольняється лише на 5-10 % і в організмі накопичується кисневий борг. Хоч його абсолютна величина і не велика (7-8 л), але відносна (відносно кисневого запиту) досягає граничних величин до 90-94 %. На фініші спринтерських дистанцій частота серцевих скорочень нерідко досягає 200 уд./хв, тоді як систолічний об’єм крові, порівнюючи зі станом спокою, збільшується не набагато. Хвилинний об’єм кровообігу, частота і глибина дихання при пробіганні коротких дистанцій зростають теж не набагато. За всю дистанцію бігуни роблять 2-3 поверхневі дихальні рухи, а деякі з них і того менше, майже всю дистанцію пробігають при затримці дихання. Кисень, який споживається, після роботи йде на окислювальний ресинтез продуктів алактатного походження, тобто продуктів розпаду АТФ і КРФ.

Робота субмаксимальної інтенсивності

Тривалість вправ у цій зоні не менше 20-30 сек. і не більше 3-5 хв. Робота субмаксимальної інтенсивності проходить дещо повільніше, ніж робота максимальної інтенсивності. В результаті цього, крім анаеробних процесів, включаються й аеробні, а це призводить до посилення функцій дихання і кровообігу та значного підвищення постачання організму киснем. Робота субмаксимальної потужності в залежності від темпу і тривалості лежить у зонах анаеробного («лактатного») і анаеробно- аеробного енергетичного забезпечення і на 40-80 % покривається за

рахунок анаеробних реакцій. До цієї групи належать: біг на дистанціях 400-1500 м, плавання на дистанції 50-400 м, біг на ковзанах 500-3000 м. При роботі такої інтенсивності в кров поступає значна кількість недоокислених продуктів розпаду. Кисневий борг при виконанні роботи субмаксимальної інтенсивності досягає 20 л. При різкому припиненні роботи максимальної і субмаксимальної інтенсивності, особливо у дітей, інколи наступає гравітаційний шок, який характеризується порушеннями координації рухів, втратою свідомості. Наступає він внаслідок зменшення притоку венозної крові до серця після припинення роботи скелетних м’язів. Адже одночасно з припиненням діяльності м’язового насосу кров під впливом сили тяжіння скупчується в розширених судинах нижніх кінцівок, серце не може відразу підняти її вгору по судинах, внаслідок чого

кровопостачання мозку погіршується. Збіднення кров’ю кори великого мозку призводить до непритомності. Щоб попередити можливість розвитку гравітаційного шоку, рекомендується після фінішу не зупинятися, а продовжувати деякий час біг, поступово зменшуючи його інтенсивність.
Робота великої інтенсивності
Робота великої потужності триває від 3-5 хв до 20-30 хв. За тривалий час виконання цієї роботи встигають повністю активізуватись всі функціональні системи організму. Дихання і кровообіг посилюються до своїх максимальних величин, спостерігається найбільше споживання кисню, яке у добре тренованих спортсменів може перевищувати 6 л за хвилину. У процесі виконання вправ ЧСС знаходиться на рівні 90-95 %, легенева вентиляція – 85-90 % від індивідуальних максимальних значень. Це вправи, при виконанні яких близько 5/6 усієї енергопродукції забезпечується окисними (аеробними) реакціями в робочих м’язах. Кисневий запит при цій роботі ще дещо вищий, ніж споживання кисню, кисневий борг не перевищує 12 л. Аеробний шлях енергозабезпечення явно переважає (75-97 %) і ефективність його, очевидно, залежить в основному від стану кардіореспіраторного апарату і здатності організму довгостроково компенсувати наростаючі зрушення кислотно-лужного стану, гіпоглікемію (енергетичний голод мозку), порушення терморегуляції. У процесі виконання вправи відбувається істотне підвищення температури тіла – до 39°. Як субстрати окислювання використовуються в більшій мірі вуглеводи, ніж жири. До цієї групи належать: біг на дистанціях 2000, 5000 і 10000 м, плавання на дистанції 800 і 1500 м, біг на лижах до 15 км та на ковзанах 5000 і 10000 м.
Робота помірної інтенсивності
Робота помірної потужності характеризується практично повним аеробним енергозабезпеченням і можливістю тривалого виконання – від 30 хв, гранична тривалість до декількох годин. Це вправи, при

виконанні яких більше 90 % всієї енергії утворюється аеробним шляхом. Основним енергетичним субстратом служать вуглеводи та жири. Кисневий борг не перевищує 4 л. Протягом вправи ЧСС та легенева вентиляція значно нижчі від максимальних значень для даного спортсмена. Вони помітно збільшуються тільки на початку бігу або в результаті тривалих підйомів. Протягом виконання цих вправ температура тіла може досягати 39-40°. Ємність кисневої (окисної) системи залежить у найбільшій мірі від запасів глікогену в робочих м’язах і печінці та від здатності м’язів до підвищеної тривалої утилізації (окислюванню) жирів. У цю групу входять: біг на 20 км і більше (включаючи марафонський біг), лижні гонки на 20-50 км, спортивна ходьба 20 та 50 км Вправи малої аеробної потужності можуть виконуватися протягом багатьох годин. Це відповідає побутовій діяльності людини (ходьба) або вправам у системі занять масовою або лікувальною фізичною культурою.


Завдання 2.

Інтенсивність роботи

Тривалість фізичного навантаження, сек., хв., год.

Кисневий борг, л

Енергетичне забезпечення (аеробне, анаеробне), %

Вид фізичного навантаження, розмір дистанції

Робота максимальної інтенсивності

до 20

секунд.

Кисневий запит при роботі такої

інтенсивності становить більше 40 л кисню за 1 хв. Він задовольняється

лише на 5-10 % і в організмі накопичується кисневий борг.

Анаеробне 100%

біг на дистанції 60 м і 100 м, плавання на дистанцію 25 м, велогонки на треку - гити 200 м

Робота субмаксимальної інтенсивності

не менше 20-30 сек. і не більше 3-5 хв

20 л

40-80% покривається за

рахунок анаеробних реакцій

біг на дистанціях

400-1500м, плавання на дистанції 50-400 м, біг на ковзанах 500-3000 м.

Робота великої інтенсивності

від 3-5 хв до 20-30 хв.

Не перевищує 12л

75-97 % аеробне

біг на дистанціях 2000, 5000 і 10000 м, плавання на

дистанції 800 і 1500 м, біг на лижах до 15 км та на ковзанах 5000 і 10000

м.

Робота помірної інтенсивності

Від 30 хв

Не більше 4 л

90% аеробне

біг на 20 км і більше,лижні гонки на 20-50 км, спортивна ходьба 20 та 50 км.


Завдання 3

До циклічних рухів належать біг, ходьба, біг на ковзанах і на лижах, гребля, плавання і велоспорт. Для цих вправ характерне багаторазове повторення стереотипних циклів рухів. При цьому відносно постійні не тільки загальна структура рухів, але і середня потужність навантаження або швидкість переміщення по дистанції. Інакше кажучи, циклічні вправи – це вправи з відносно-постійною структурою і потужністю. Кожний цикл руху тісно пов’язаний з попереднім і наступним.
Ациклічні рухи. Вправи, які характеризуються кількісно. Ациклічні рухи не мають злитої повторюваності циклів і є стереотипно- повторюваними фазами рухів, які мають чітке завершення. Найбільш типовими ациклічними рухами є одноразові рухи у вигляді стрибка метання, піднімання вантажу. Всі вони відрізняються визначеною послідовністю фаз або елементів рухів, які характеризуютьс максимальною силою і швидкістю. В одній з них, куди входить піднімання вантажу, основною перемінною величиною, яка визначає максимум сили м’язів, є опір, який переборюється – вага штанги. Напруга, яка розвивається м’язом, відповідає, вазі штанги, яку піднімають. В той же час швидкість м’язового скорочення при даному способі піднімання штанги змінюється незначно.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас