1   2   3   4   5   6
Ім'я файлу: Курсова.doc
Розширення: doc
Розмір: 234кб.
Дата: 14.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
93484.rtf
публ_адм.doc
вступ псих конт питання до теми 2.docx
психологічна допомога при розлученні.doc
5 подраз.docx
5. розв логіки в украї.docx
_Logichna_forma_mirkuvanny11.doc
12. рівні форми відобр дійсн.docx
1 абстактне мислення.docx
2 особливості абстрактного мислення.doc

4. Фінансова політика України на сучасному етапі



На фінансову політику держави впливають чинни­ки, сформовані під впливом економічних умов, що склалися на певному етапі господарського розвитку. Структура формування фінансово-економічної політи­ки в системі регулюючих заходів державного впливу на економіку представлено на рисунку 4.1.



Рис. 4.1. Формування фінансово-економічної політики держави
Зміст фінансово-економічної політики є багатогран­ним процесом та може бути представлений як єдність трьох складових частин:

— розробка науково обгрунтованих концепцій роз­витку фінансів;

— визначення основних напрямів використання фінансів на поточний період та на перспективу;

— здійснення практичних дій для досягнення по­ставленої мети.

Реалізація основних напрямків такої концепції сприя­тиме позитивній динаміці соціально-економічного розвит­ку України. Для успішної реалізації фінансово-економічної політики використовується механізм, що передбачає само­розвиток системи за рахунок внутрішніх ресурсів і джерел відповідно до власної програми фінансового розвитку.

Як один з основних інструментів реалізації економічної політики країни, бюджетна політика значною мірою визначає місце та роль дер­жави у регулюванні економічних процесів та забезпеченні макроеко- номічного зростання. Дії держави з визначення ключових завдань та кількісних показників формування дохідної та видаткової складових бюджету, управління дефіцитом бюджету та державним боргом формують сутність бюджетної пол­ітики [3]. Саме завдяки її дієвому проведенню реалізуються соціаль­но-економічні заходи подолання наслідків кризових явищ.

Аналізуючи структуру доходів і витрат Зведеного бюджету України протягом 2015 — 2019 рр., можна зробити висновок, що доходи протя­гом цього періоду зросли майже у 2 рази — з 652 млрд грн до 1289,8 млрд грн Проте темпи приросту доходної частини суттєво зменшуються у 2015 р. — 43%, у 2019 р. — 9%. Така динаміка свідчить про наявність недоліків у бюджетно-податковій політиці, яка здійснювалась у даний період, та про необхідність її суттєвого вдоско­налення (рис. 4.2).



Рис. 4.2. Динаміка структури Зведеного бюджету у 2015—2019 рр., млрд грн

Джерело: складено за [13].
Також у період 2017 — 2019 рр. спостерігається зро­стання дефіциту Зведеного бюджету України майже в 2 рази. На основі негативної тенденції можна зробити висновок, що в Україні проводиться неефективна пол­ітика щодо управління бюджетними доходами протягом тривалого часу. В такій ситуації виникає необхідність удосконалення бюджетної політики, як складової фінансово-економічної політики шляхом збільшення обсягів надходження податкових коштів.

До найважливіших напрямів активізації бюджет­ної політики України варто віднести такі: ресурси, залучені для фінансування дефіциту бюджету доціль­но направляти на посилення інвестиційної діяльності; мобілізовані грошові кошти необхідно використову­вати для вирішення економічних та соціальних про­блем з врахуванням не тільки поточних, а й серед­ньо— та довгострокових перспектив; залучення ре­сурсів державою не повинно негативно впливати на розвиток вітчизняного бізнесу та проведення міжна­родних фінансових операцій з метою стабілізації фінансового розвитку країни варто застосувати за­ходи щодо антиінфляційного регулювання; підвищен­ня ефективності витрат бюджету.

Ще одним напрямом фінансово-економічної політи­ки є грошово-кредитна політика. Під якою розуміють забезпечення стійкості грошового обігу через управ­ління емісією, регулювання інфляції та курсу національ­ної грошової одиниці, забезпечення своєчасності та безперервності розрахунків в національному госпо­дарстві шляхом регулювання діяльності банківської си­

стеми. Головною метою грошово-кредитної політики є досягнення стійкого зростання суспільного виробницт­ва, стабільного рівня цін, високого рівня зайнятості та балансу зовнішньоекономічної діяльності. Основними інструментами грошово-кредитної політики є: операції на відкритому ринку, зміна норми обов'язкових ре­зервів, облікової ставки, регулювання конкретних видів кредиту та кредитування галузей економіки, регулюван­ня ризику та ліквідності банківських операцій [4].

Динамічні зміни в економіці та фінансово-кредитній сфері вимагають вдосконалення методів та інструментів реалізації грошово-кредитної політики. В інституційно- му плані на даний час в Україні банки відіграють голов­ну роль в системі фінансового посередництва, акуму­лювання інвестиційних ресурсів, перевершуючи решту фінансових посередників з економічного потенціалу, тому розвиток кредитних операцій банків з реальним сектором економіки в більшості визначає темпи та ха­рактер структурних перетворень.

Формування гнучкої грошово-кредитної політики відповідно до пріоритетних напрямів розвитку України має бути погоджено з загальними механізмами макроекономічного регулювання та залежить від багатьох чинників. В якості основних напрямів, що впливають на результативність фінансово-кредитних інструментів можна виділити:

— створення гнучкого механізму рефінансування як напрямку підтримки банківської ліквідності, тобто ство­рення додаткових можливостей, наслідком чого повин­но стати підвищення кредитоспроможності та рівня ка­піталізації банків;

— лібералізація резервної політики НБУ шляхом розгляду можливості зниження норм обов'язкових ре­зервів;

— підвищення уваги до якості активів, що переда­ються в забезпечення з метою вирішення проблеми по­гіршення якості кредитів, що надаються банками;

— перетворення ставок з операцій Центрального банку в оперативний інструмент процентної політики,

орієнтуючись на них формується рівень доходності на різних сегментах фінансового ринку;

— розширення об'єму внутрішнього ринку, створен­ня умов для активних операцій з ресурсами на відкри­тих ринках [16].

Проблематика макроекономічної нестабільності займає одне з головних місць у сучасній економічній теорії, адже усвідомлення причин та природи такої не­стабільності є необхідною умовою для обгрунтування економічної політики, спрямованої на ліквідацію мак- роекономічних дисбалансів. Системна трансформація економіки України обумовлює необхідність глибинно­го теоретичного дослідження фінансово-економічної політики. Розуміння та сприйняття цього положення для визначення стратегії та тактики України щодо ви­рішення низки актуальних соціально-економічних пи­тань.

Сучасні тенденції вносять свої корективи під час вибору пріоритетів та напрямів здійснення фінансово- економічної політики держави. Нині саме у фінансовій сфері сформувались чинники, які спочатку забезпечу­вали економічне зростання, а потім привели до загаль­ної кризи. У зв'язку з цим пріоритети економічної полі­тики кожної країни повинні бути направлені на вирішен­ня проблем саме в системі фінансових відносин. Вод­ночас необхідно пам'ятати, що особливістю теперішнь­ого часу є те, що ми живемо у так званому "плоскому" світі, в умовах глобалізації, тому регулювання економі­ки та фінансової системи без врахування світових тен­денцій розвитку не має сенсу [4].

Для цього необхідно вдосконалити інституційне за­безпечення монетарної політики, яка повинна диверси- фікувати канали збільшення грошових пропозицій та посилювати функціональну здатність вітчизняної бан­ківської системи. З метою зниження інфляційних ри­зиків необхідно розширити довгострокове кредитуван­ня. Для цього потрібні інституціональні інструменти, що забезпечать усунення структурних дисбалансів та підтримають цільове кредитування. Потрібно активно розвивати спеціалізовані банківські установи для кре­дитування малого підприємництва та інвестиційно-інно­ваційної діяльності [2].

Посилення також потребує бюджетна політика в напрямку вдосконалення планування та здійснення як поточних витрат, так і витрат розвитку. Механізми прямого бюджетного фінансування в майбутньому мають поступово трансформуватися в непрямі засо­би бюджетної підтримки, що мають більший мульти­плікатор впливу. Для цього бюджетні витрати слід поєднувати з компліментарними політиками, що сти­мулюють орієнтовану на розвиток поведінку в секто­рах, що нині є отримувачами бюджетних коштів. Підвищення ефективності бюджетних витрат розвит­ку повинно досягатись на основі їх інституціоналізації в рамках спеціалізованих фінансових установ. Важ­ливим напрямком повинна стати активізація регіо­нального розвитку. Децентралізація здатна забезпе­чити високу динаміку економічного зростання, спри­яти ефективному використанню бюджетних коштів, формуванню на місцевому рівні сприятливих можли­востей для розвитку потенціалу територій. Без сис­темної політики регіонального розвитку загальнона­ціонального рівня її вплив буде обмеженим, оскільки саме вона формує інституціональне середовище та за­безпечує стратегічний розвиток регіонів [5].

В Україні перспективними напрямами фінансово- економічної політики мають стати:

— вдосконалення інституційного середовища фі­нансового управління;

— підвищення дієвості бюджетної політики;

— вдосконалення заходів щодо валютного регулю­вання;

— утримання стабільного рівня цін;

— забезпечення збалансованості макроекономіч- них показників;

— з метою підвищення рівня соціальних гарантій держави удосконалити інституційні засади фінансово­го забезпечення соціальної сфери.

Для України впровадження системи ефективної дер­жавної фінансово-економічної політики повинно також сприяти забезпеченню інноваційного економічного роз­витку, підвищенню конкурентоспроможності вітчизня­ного виробника, рівня й якості життя та закласти під­грунтя для стійкого економічного розвитку. Вибір мо­делі фінансово-економічного розвитку — це не просто виконання теоретичної концепції, а результат втілення принципів, що залежать від національної особливості кожної країни. Саме на цьому етапі формуються конку­рентні переваги держави.


1   2   3   4   5   6

скачати

© Усі права захищені
написати до нас