1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14
Ім'я файлу: іспит фінансове.docx
Розширення: docx
Розмір: 516кб.
Дата: 13.07.2021
скачати




  1. Поняття та класифікація фінансів. Відмінності між публічними та приватними фінансами.

Сучасна наука визначає фінанси як систему економічних відносин, які виникають у процесі акумуляції, розподілу та використання фондів коштів, необхідних для виконання державою своїх завдань та функцій, забезпечення розширеного відтворення та соціальних потреб.

Категорією «фінанси» у широкому значенні охоплюються такі групи, як фінанси фізичних осіб, фінанси юридичних осіб і держави, а у вузькому значенні — лише державні фінанси.

Видифінансів:

Приватні  – це фінансові ресурси розпорядниками яких є певна фіз.. чи юр. особа приватного характеру і які спрямовані на задоволення потреб цієї ж особи.

Міжнародні  – це сукупність фінансових ресурсів розпорядниками яких є певні міжнародні о-ції за рахунок яких задовольняються потреби певної групи держав

Публічні  – це фін.ресурси,які є в розпорядженні держ.влади і управління,органів місцевого самоврядування та використовуються для забезпечення відтворення суспільних потреб в цілому

Публічні фінанси поділяються на  централізовані та  децентралізовані.

Централізовані фінанси - це сукупність грошових відносин, пов’язаних з формуванням, розподілом та використанням централізованих фондів коштів.

Децентралізовані фінанси - це сукупність грошових відносин, пов’язаних з формуванням, розподілом та використанням децентралізованих фондів коштів підприємств, установ, організацій.

Відмінності між державними і приватними фінансами були сформульовані у праці французького вченого П.М. Годме:

1) державні фінанси:

• визначаються рішеннями держави і діями публічної влади;

• держава може у примусовому порядку забезпечити власні доходи;

• пов'язані з грошовою системою держави як засіб досягнення загального інтересу;

2) приватні фінанси:

• залежать від законів ринкової економіки;

• приватні особи не можуть у примусовому порядку забезпечити власні доходи;

• грошова система не залежить від волі приватного власника;

• орієнтовані на отримання прибутку.



  1. Фінансова діяльність держави та органів місцевого самоврядування: поняття, мета та правові основи.

Фінансова діяльність держави - це її діяльність з формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою забезпечення здійснення функцій держави, соціально-економічних завдань, управління, обороноздатності, діяльності державних органів.

Фінансова діяльність органів місцевого самоврядування - це сукупність відносин, урегульованих нормами фінансового права, що виникають між органами місцевого самоврядування та територіальними громадами, органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями з приводу формування, розподілу та використання фондів коштів органів місцевого самоврядування з метою задоволення публічного інтересу територіальної громади та виконання органами місцевого самоврядування державних функцій у процесі реалізації власних і делегованих державою повноважень.

Об’єктом фінансової діяльності є відносини, що регулюють рух державних грошових фондів на всіх стадіях їх обігу (формування, розподіл, використання). У вузькому розумінні йдеться про рух грошей, що утворюють державні фонди. Суб’єктний склад відносин, що регулюють фінансову діяльність, досить традиційний і визначений (держава, територіальні громади, юридичні й фізичні особи). Роль держави в цих відносинах є подвійною: з одного боку, вона виступає як господарюючий суб’єкт, що має статус власника коштів і організатора господарської діяльності; з другого - є носієм влади, що реалізується і в галузі фінансової діяльності.

Мета фінансової діяльності держави зумовлена її фінансовими потребами і вона досягається тільки через покриття всіх фінансових витрат держави.

Це передбачає:

по-перше, збір державою грошових коштів у свої фінансові фонди;

по-друге, розподіл їх у відповідності з потребами на основі конкуренції державних пріоритетів;

по-третє, безпосереднє використання зібраних грошових коштів для реалізації державних завдань.

Держава і державні організації мають можливість забезпечувати себе коштами, використовуючи прерогативи публічної влади, зокрема, примус, що є їх виключним привілеєм. Крім цього, держава використовує такі фінансові інститути які, власне, покликані для того щоб забезпечувати її коштами. Йдеться, зокрема, про податки, збори, неподаткові платежі, штрафи, повернення наданих позик, прибутки від державного майна, та окремих видів діяльності, а також суми державних позик.

Фінансова основа місцевого самоврядування визначається Конституцією України, Бюджетним кодексом України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про Державний бюджет України", що приймається на кожен календарний рік.
Конституцією України (ст. 140) місцеве самоврядування визначається як право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України та таке, що має відповідну фінансову базу.

Конституція також закріплює за відповідними органами місцевого самоврядування право затверджувати бюджети відповідних рівнів, встановлювати місцеві податки і збори тощо.

Районні та обласні ради також наділені повноваженнями затверджувати власні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах із місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролювати їх виконання. Зазначені положення досить повно встановлюються у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні", який закріплює повноваження представницьких органів місцевого самоврядування, їх виконавчих органів, посадових осіб місцевого самоврядування, розрізняючи власні і делеговані повноваження.


  1. Стадії та методи фінансової діяльності.

 Зміст фінансової діяльності виявляється на окремих стадіях її здійснення:

 l. На стадії формування централізованих і децентралізованих фондів утворюються бюджетні фонди. 

2. На стадії розподілу коштів фінансова діяльність здійснюється на трьох рівнях:

а) формування грошових фондів, яке відбувається, наприклад, за надходження коштів у бюджети (податок з доходів фізичних осіб, наприклад, поділяється на три частини, що надходять у місцеві бюджети різних видів);

б) власне розподіл - рух коштів, уже закріплених за окремими бюджетами, на фінансування державних завдань і функцій;

в) перерозподіл, який здійснюють через механізми непрямих податків, мита, трансферних платежів.

3. На стадії використання державних коштів фінансова діяльність розділяється за різними напрямами (галузями, регіонами тощо).

 4. На завершальній стадії — стадії контролю за рухом грошових фондів. Фінансова діяльність держави здійснюється різними методами (засоби, прийоми, за допомогою яких держава й уповноважені нею органи забезпечують мобілізацію, розподіл і використання централізованих та децентралізованих грошових фондів). Застосування конкретного методу фінансової діяльності залежить від конкретних чинників.

Методи фінансової діяльності класифікують залежно від стадії руху грошових фондів:

Методи:

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

скачати

© Усі права захищені
написати до нас