Філософські погляди Григорія Сковороди
Григорій Савич Сковорода - українській письменник, просвітитель-гуманіст, філософ, педагог. Був вихованцем Києво-Могилянської академії. Після академії виїжджає в Угорщину. Повернувшись до України, протягом 15 років викладає в різних церковно-приходських школах, а в 1769 році припиняє педагогічну діяльність і відтоді понад двадцять п’ять років мандрує по Слобідській Україні, пише твори, в яких висвітлює свої погляди на людину і світ.
Філософія Григорія Сковороди зводилась до основної ідеї, що сутність людини - це дух, думка і серце. Шлях до ідеального суспільства пролягає через серце людини, її мораль, самовиховання, творчу працю. Науку про людину та її щастя Г.С. Сковорода вважав найважливішою з усіх наук.
У системі філософських поглядів митця аналіз людини є ключем у розумінні сутності самого буття. З одного боку, він розглядає людину як один із світів, мікрокосмом. Особливо важливо для Сковороди, що Бога людина осягає в своєму серці не як деякий зовнішній об’єкт, а як власну внутрішню суть, як думку Бога про себе.
Сковорода говорить про три позиції людини у відношенні до світу. Перша позиція - надія на щастя і радість серця. Причому радість людина вносить до світу, наділяючи його своїми мріями та надіями.
Друга позиція - про емпіричну людину. В зв’язку з цим філософ розмірковує про волю, розум і душу. На думку Сковороди душа є внутрішнім передчуттям людини, і є найголовнішим що може в ній бути.
Третя позиція - це відповідальність людини за її діяння у світі, за відчуття яким вона віддає перевагу. В першу чергу, відповідальність перед самим собою. Іноді людина допускає помилки, коли думає, що може пізнати внутрішній світ не пробуджуючи в собі внутрішню людину, а використавши тільки ті засоби, якими вона користувалася у зовнішньому світі. Григорій Сковорода спрямовує свою філософію на очищення від таких помилок. Процес цього очищення визначається самопізнанням та Богопізнанням, єдністю цих процесів.
Отже, В центрі філософських роздумів Г.Сковороди проблема пізнання дійсної людини. Цей процес відкриття її таємниці утворює теоретичні підвалини, на яких будується його розуміння світу. Згідно до думок філософа, людина має три позиції у відношенні до світу, які реалізуються через наступні ідеї: задоволення потреб людини у щасті та радості, проблема волі і розуму та ідея свободи від світу як ідея свободи від тліну, від смерті, це ідея воскресіння і загального перетворення.