ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ З ДИСЦИПЛІНИ
«Філософія»
Студен___ групи _____
_______________________________________________
ПІБ
ТЕМА: ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ
Особливості розвитку філософії Нового часу
Епоха Нового часу охоплює період із ________________________________________
_____________________________________________________________________________
| Зміни у житті |  | Зміни у світогляді |  | Зміни у філософії |
| | | |
Основні протилежні напрями у філософії Нового часу
У філософії нового часу, насамперед у гносеології, але не тільки в ній, намітилось кілька протилежних течій, підходів, суперництво і взаємодія яких визначила основні риси та закономірності її розвитку.
Емпіризм – (грец. – empeirla – досвід) – філософський напрям, який основою пізнання вважає чуттєвий досвід (емпірію)
Раціоналізм (лат. – rationalis- розумний) – філософський напрям, який визнає центральну роль в пізнанні розуму, мислення.
Під впливом розвитку науки у філософії XVII ст. виникають проміжні між ідеалізмом та матеріалізмом форми – деїзм, дуалізм, пантеїзм.
Деїзм – релігійно-філософська концепція, яка визнає Бога як творця світу, але заперечує його подальше втручання у хід світових процесів.
Дуалізм – філософська концепція, яка визнає існування двох рівноцінних начал для світу – матеріального та ідеального, доброго та злого.
Пантеїзм – філософське вчення, яке ототожнює Бога з природою, субстанцією (першоосновою)
Крім цього на основі гносеологічного протиставлення суб’єкта та об’єкта формується протилежність натуралізму (об’єктивізму) та суб’єктивізму.
Натуралізм – філософський напрям, який вважає природу універсальним принципом усього сущого.
Суб’єктивізм – філософський напрям, який пояснює все суще через наявність свідомості суб’єкта.
Визначальними були емпіризм та раціоналізм.
Емпіризм
Розвивався в основному в Англії, так як вона перша стала на шлях капіталістичного розвитку і молода буржуазія була зацікавлена в розвитку техніки і інстинктивно відчувала її зв’язок із наукою. Засновником емпіричної традиції є Френсіс Бекон.
Раціоналізм
Пов’язаний із середньовічною схоластикою. В основному розвивався на континенті. Засновником є Рене Декарт.
| Емпіризм | Раціоналізм |
| Френсіс Бекон Передбачав важливу роль _____________ Запропонував новий метод продукування (вироблення знань) – це метод ______________ Був одним із засновників _________________ методу. Індукція – це ______________________________ ___________________________________________ Науці перешкоджають різні «привиди» («ідоли») «Привиди роду» - _________________________ _________________________________________ «Привиди печери» - ________________________ _________________________________________ «Привиди ринку» - ________________________ _________________________________________ «Привиди театру» - ________________________ _________________________________________ | Рене Декарт А) Намагався вивести основні правила методу наукового пізнання, взявши за основу принципи побудови ___________________________ Б) Вважав, що досвід має мінливий, нестійкий характер. В) За допомогою відчуттів людина сприймає світ залежно від обставин і тому надії слід покладати на розум. Г) Ми можемо крок за кроком заперечувати все, що ми знаємо, хоча б тому, що стихійно набуті знання із неминучістю є непевними та неповними. Д) Був послідовником ___________ методу у пізнанні, який заснував ще Аристотель. Дедукція – це ______________ __________________________ __________________________ Е) Декарт намагався пояснити світ як велетенський механізм, тому він заклав засади механістичного світогляду. Є) Бог конструював світ як геометр і механік. |
| Томас Гоббс вважав що у світі існують тільки конкретні речі, не існує вроджених ідей, а «знаки» (________) є універсаліями (______________) для позначення подібності різних речей. Особливу увагу Т.Гоббс приділяє дослідженню людини. Концепція суспільної угоди Т.Гоббса передбачала, ____________________________________________ _____________________________________________ ______________________________________________ ______________________________________________. | |
| Джон Локк. За ним існує два джерела знань: ________________________________________ ___________________________________________ ___________________________________________ ________________________________________ ___________________________________________ ___________________________________________ Він був сенсуалістом. Сенсуалізм – напрям у філософії, який визнає відчуття єдиним джерелом знань. У процесі пізнання виявляються різні за своїм характером якості речей: ______________________________________ ____________________________________________ _______________________________________ ____________________________________________ | |
| Бенедикт Спіноза 1. ________________________ є принципом побудови всього сущого. 2. Вважав, що природа – це ___ __________________________ | |
| Готфрід-Відбгельм Лейбніц 1.Усвідомив обмеженість механістичного світогляду через його незастосовність до органічного світу. (приклад: __________________________ __________________________ __________________________). 2.Справжньою реальністю є певні духовні центри сили – неподільні активні духовні одиниці, які називає _________ (грец. монос – _____________). Матерія – пасивна, активності їй надають монади. Кожна монада подібна до душі, яка вміщена в матеріальну оболонку. Світ – є сукупністю монад. Плюралізм – це _________ ___________________________ ___________________________ | |
| Джордж Берклі. Всі якості речей _______________, тому що їх сприймає _____________. Існує лише те, що сприймають _____________ | |
| Девід Юм вважав, що знання існують у двох формах _______________________________________ _______________________________________ Людина має справу не із зовнішнім світом, а з потоком своїх відчуттів та уявлень (фільм «__________________» |
3. Філософія Просвітництва
Просвітництво – культурно-історичний термін (вперше використали Вольтер і Гердер), що відбиває певну епоху розвитку людства, сутність якої полягає в широкому використанні розуму для суспільного прогресу.
Вважається, що Просвітництво виникло в Англії під впливом ідей Д.Локка.
На перше місце вийшла впевненість, що наука і технічний прогрес створять рай на землі. Нівелювалася віра в Бога аж до атеїзму.
Найбільшого розвитку Просвітництво набуло у Франції.
Представники
| Блез Паскаль  | Праця «Думки». Вражаюча роль людського становища в світі: на тлі космічних масштабів людина перетворюється на непомітну порошину, але, якщо рухатися углиб матерії, людина є велетнем порівняно з нескінченно малими величинами. Людина – це «мислячий очерет», але вона перевершує природу тим, що може її осмислити і пізнати. Під час такого мислення людина повинна зрозуміти, що єдиною її життєвою опорою може бути лише Бог. |
| Дені Дідро  | Лідер французьких матеріалістів. Вважав, що завдяки Ньютону та іншим вченим світ уже більше не є Богом, а машиною з колесами, приводами та гирями. Світ – це матерія, що рухається у просторі й часі та має причинні зв’язки. Людина є нічим іншим як високоінтелектуальною машиною (механізмом). |
| Поль Анрі Гольбах  | Німець за походженням, французький філософ. Твір «Система природи» - людина є творінням природи, існує як частина природи і підлягає її законам, від яких не може звільнитись навіть подумки. Заперечував відмінність між людиною фізичною та духовною. Громадські закони повинні будуватись на «природних законах». |
| Жан-Жак Руссо  | Раціональна теорія «суспільної угоди»: Природним станом людини є об’єднання людей у рівноправні спільноти; Рівноправ’я порушила приватна власність, яка розшарувала суспільство на багатих і бідних; Нерівність людей потрібно усунути розумно: кожна людина повинна володіти рівною часткою власності. |
| Вольтер (Марі Франсуа Аруе)  | Не допускав критики приватної власності. Був противником егалітаризму (позиція, яка проголошує принцип рівного розподілу благ між людьми). На чолі держави повинен стояти освічений правитель, який керує у межах конституційної монархії. Царство розуму або свободи запанує лише тоді, коли в суспільстві діятимуть «розумні закони», гарантом яких є держава. Раціонально побудоване суспільство – це таке, що дає людині свободу слова, передбачає єдність «Я» і суспільного інтересу. |
| Шарль Луї Монтеск’є  | Один з найвідоміших соціальних філософів на той час. Стверджував, що соціальні закони породжуються географічними факторами, способом життя народу (землеробство, скотарство, мисливство), релігією тощо. Розробив вчення про «природні права». Так, він стверджував, що на бідних за врожайністю землях деспотія не мала б успіху, тут як засіб виживання можлива лише демократія. Надавав великого значення ідеї Локка про розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову. |
Німецька класична філософія
Назвати останню форму європейської класичної філософії ___________________________
_____________________________________________________________________________
Хто заснував німецьку класичну філософію? _______________________________________
Назвати три періоди у філософській діяльності І.Канта. ______________________________
_____________________________________________________________________________
Що за Кантом є найпершими джерелами знання? ___________________________________
_____________________________________________________________________________
Досвід, за Канатом, це – ________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
Що, за Кантом, лежить в основі історичного процесу? _______________________________
_____________________________________________________________________________
За Фіхте, основним визначенням людини є: ________________________________________
_____________________________________________________________________________
У чому, за Фрідріхом Шеллінгом проявляється «Я», що себе усвідомлює? ______________
_____________________________________________________________________________
Кому належить вислів: «Протиріччя є ознакою істини»? _____________________________
Що за Гегелем є основою світу? _________________________________________________
_____________________________________________________________________________
Що таке діалектична логіка? ____________________________________________________
Які частини, за Гегелем, входять до діалектичної логіки? ____________________________
_____________________________________________________________________________
Що за Л.Фейєрбахом є справжньою філософією? ___________________________________
_____________________________________________________________________________
До якого часового періоду входить німецька класична філософія? _____________________
_____________________________________________________________________________
Чим пропонує Фейєрбах замінити віру в Бога? _____________________________________
_____________________________________________________________________________
Вписати 5 представників німецької класичної філософії _____________________________
_____________________________________________________________________________
ТЕМА: ФІЛОСОФІЯ ХІХ – ХХ СТОЛІТЬ
Своєрідність російської філософії: релігійно-ідеалістичний, революційно-демократичний напрямки, руський космізм
| Релігійно-ідеалістичний напрямок | |
| Представник | Погляди |
| Володимир Соловйов | |
| Микола Бердяєв | |
| Василь Розанов | |
Георгій Плеханов
Микола Чернишевський
| Руський космізм | |
| Представник | Погляди |
| М.Бугайов | |
| К.Ціолковський | |
| В.Вернадський | |
| А.Чижевський | |
Перегляд класичної моделі світорозуміння у філософії ХІХ – ХХ століть
У 1819 році вийшов друком перший том праці А.Шопенгауера «Світ як воля та уявлення», який і вважають першою працею нової філософії.
Поступово процес формування засад нового філософствування став набувати сили і визначеності: виникла некласична філософія, особливості якої остаточно визначилися у XX ст. А явище некласичності поширилось і на інші сфери життя, такі як мистецтво, наука, культура.
Відмінності
| Класична філософія | Некласична філософія |
| | |
| | |
| | |
| | |
Некласична філософія наважилася не протиставити людині чисті принципи, а прийняти людину такою, якою вона є у реальності, через це вона навіть у повному відношенні постала більш простою, зрозумілою стилістично більш різноманітною.
Програми радикального оновлення філософії: філософія Маркса й Енгельса, позитивізм, філософія життя
Одним із напрямів некласичної філософії є «наукова філософія». Представники цього напрямку виходили з переконання у тому, що наука в першій половині ХІХ ст. набула такого розвитку, що стала спроможною накреслити нову і чітку картину світобуття. Звідси робився висновок, що за таких умов потреба у філософії як дисципліні відпадає.
| Напрямки некласичної філософії ХІХ ст. | ||
| ПОЗИТИВІЗМ | МАРКСИЗМ | ФІЛОСОФІЯ ЖИТТЯ |
| засновники | ||
| | | |
| зміст | ||
| | | |
Некласична філософія ХХ століття: основні напрямки та їх особливості
| Сцієнтистські напрями | ||||
 | | | | |
| | | | | |
| Основні положення | ||||
| | | | | |
Верифікація – це _________________________________________________________
Послідовність дій верифікації:
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
Ідея фальсифікації полягала _______________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
| Антропологічні напрями | ||||
| | | | | |
| | | | | |
Екзистенціалізм формувався під суттєвим впливом іншої філософської теорії, яка виникла на початку XX ст. – феноменологіїЕ.Гуссерля. Науковець підкреслював, що ми завжди маємо справу з феноменом, тобто з тим, що нам надано, що перед нами з’явилося («феномен» із давньогрецької – явище, з’явлення). Чи існує щось поза феноменом – питання некоректне, адже свідомість принципово нездатна мати справу з чимось, що не сприйнято нею. А сприйняте і є феномен. Якщо це так, то слід усі наші судження будувати лише на основі дослідження феноменів.
| Екзистенціалізм – це | |
| Представники | Погляди |
| М.Хайдеггер | |
| Ж.-П.Сартр | |
| А.Камю | |
| Антропологія – це | |
| Представники | Погляди |
| М.Шелер | |
| А.Гелен | |
| Г.Плеснер | |
| Е.Ротхакер | |
| Персоналізм – це | |
| ПРЕДСТАВНИКИ | |
| | |
| ПОГЛЯДИ | |
| | |
Фрейдизм – це ___________________________________________________________
| Неофрейдизм – це | |
| Представники | Погляди |
| К.-Г.Юнг | |
| А.Адлер | |
| Е.Фром | |
| Культурологічні та історіософські напрями | |
| Представники | Погляди |
| О.Шпенглер | |
| А.Тойнбі | |
| А.Тоффлер | |
| П.Сорокін | |
| К.Леві-Стросс | |
| М.Фуко | |
| Ж.Деррида | |
| Технічний детермінізм – це | |
| ПІДХОДИ | |
| | |
| ЗНАЧЕННЯ | |
| | |
| ПРЕДСТАВНИКИ | |
| | |
| Релігійні напрями | ||||
| Неотомізм | Протестантська теологія | Теософія | «Жива етика» | Російська релігійна філософія |
| ПРЕДСТАВНИКИ | ||||
| | | | | |
| Суть | ||||
| | | | | |
ТЕМА: ФІЛОСОФСЬКА ДУМКА В УКРАЇНІ
Джерела української філософії
Дмитро Чижевський, у книжці «Філософія на Україні» стверджує, що українська філософія починається з періоду Григорія Сковороди. Пізніше, в 60-ті роки ця думка поділяється в «Нарисах історії філософії на Україні». Та в 70-ті роки XX ст. формується нова тенденція: київські філософи доводять, що в братських школах, Острозькому науково-просвітницькому центрі, Києво-Могилянській академії формується професійна філософія України, філософські ж ідеї формуються ще в культурі Київської Русі. У 80-ті роки утверджується думка: філософія – специфічна сфера духовної діяльності – займає особливе місце в культурі як самопізнання Духу і розглядається в контексті культури, а не в системі науки, бо лише на досить високому рівні розвитку культури формується філософське теоретичне знання з функціями науки. Досліджуючи розвиток філософської думки в Україні в культурі від Київської Русі до сучасності, історики розкривають її особливості, самобутність, національні традиції, підкреслюючи, що історія філософії може об’єктивно виглядати лише як складова історії національної культури.
Періодизація розвитку філософії в Україні:
__________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
__________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________
Джерелами української філософії є: __________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Антеїзм – це _____________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Кордоцентризм – це ______________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Становлення українського неоплатонізму XIV – XVI століть
На Україні ідеї неоплатонізму поширюються в XIV – XVIII ст., під безпосереднім впливом філософської культури Київської Русі.
| Прояви неоплатонізму у: | ||
| Ісихазмі | Аеропагітиках | Києво-Могилянській академії |
| | | |
Філософська думка українського Ренесансу
Ренесанс відбувалася у двох напрямах: світському, що отримав назву гуманізму, та релігійному – реформації.
Систематичне звернення до ідей і концепцій гуманізму як ідеологічної течії третього стану все-таки найповніше проявилося саме в ХVI – першій половині XVII ст., набуваючи залежно від конкретних умов і звернень до своїх витоків певного змісту та форми.
| Українські філософи-гуманісти | |||
| | | | |
| ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ | |||
| | | | |
Специфіка Реформації в Україні
Реформація, як церковно-релігійна і політично-соціальна течія почалася наприкінці XIV століття і тривала кілька століть у Західній Європі (звідки поширилася й на Україну), пробудивши національну свідомість і розвиток культури окремих народів та створивши низку протестантських церков.
Реформація була спрямована однаково як проти догм і устрою, так і проти економічного і політичного становища Католицької церкви. Діячі Реформації вводили живі мови у церкві, а тим самим і в літературу багатьох народів, зміцнюючи їхню національну свідомість і культурний розвиток.
Прояви Реформації в Україні: _______________________________________________
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Зародження професійної філософії в культурно-освітніх центрах України: Острозькій та Києво-Могилянській академіях
Роль братств у зародженні професійної філософії полягає: ______________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
До острозьких просвітників відносяться: _____________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Світоглядні орієнтири острозьких просвітників:
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________
| Філософські погляди представників Києво-Могилянської академії | |
| Представник | Погляди |
| П.Могила | |
| І.Гізель | |
| І.Галятовський | |
| С.Яворський | |
| Ф.Прокопович | |
Г.Сковорода – родоначальник української класичної філософії
Г.Сковорода являв собою рідкісний приклад повної узгодженості своєї філософської системи і власної життєвої поведінки, яка цілковито (без винятків) засновувалась на синтезі емоційної та раціональної сфери людської істоти. Філософ ніколи і ні в чому не поступився своїми переконаннями, не поласився на спокуси, жив саме так, як підказувала йому власна сутність, свою філософську систему творив з голосу цієї сутності, а не на чиєсь замовлення. «Світ ловив мене, та не впіймав» – слова викарбувані на його могилі – свідчення цього.
Філософські думки мандрівного філософа: ____________________________________
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Філософія Т.Г.Шевченка
Академічна філософія ХІХ століття: особливості, напрямки і основні філософські ідеї
У 20 – 50-х роках ХІХ ст. важливими центрами філософської думки в Україні стають вищі навчальні заклади. Це, насамперед, Київська духовна академія, яка в 1819 р. прийшла на зміну Києво-Могилянській академії, університети у Харкові та Києві, ліцеї в Одесі та Ніжині. Філософія, яка в них розвивалася, носить назву академічної.
| Філософи | ||||
| | | | | |
| Напрямки | ||||
| | | | | |
| Ідеї | ||||
| | | | | |
Культурне відродження 20-х та філософське відродження 60-х років ХХ століття
Особливості культурного підйому 20-х рр. ХХ ст.: _____________________________
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Суть концепції «азіатського ренесансу» М.Хвильового: _________________________
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Особливості філософії українських «шістдесятників»: __________________________
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Сучасна філософська думка в Україні
В Україні на початку XXI ст. діє Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України, Центр гуманітарної освіти НАН України, кафедри філософії при університетах; філософське товариство, Філософський фонд.
В історію філософії як науки входять, по-перше, дослідження історії філософської думки в Україні як невід’ємної складової частини світової культури. По-друге, історія філософії в Україні охоплює філософські проблеми і теорії, розроблені і сформовані саме філософами вихідцями з України. До історії української філософії входять дослідження її специфіки, національних особливостей, традицій.
Найвідоміші сучасні українські філософи – Мирослав Попович, Євген Сверстюк, Євген Бистрицький.
Філософська думка української діаспори
Різні причини в різні часи примушували значну частину українського народу емігрувати і поселятися в інших країнах.
| Філософія української діаспори | |
| Мислитель | Концепція |
| В.Винниченко | |
| В.Липинський | |
| Д.Донцов | |
| Д.Чижевський | |
| О.Кульчицький | |