НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО
Кафедра філософії
Контрольна робота на тему:
Філософія кінізму
Виконав: аспірант кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права
Войцеховський Богдан Олександрович
Харків - 2019
В сучасному світі часто особистість протиставляє себе суспільству і намагається жити незалежно від нього. Кершими хто почав пропагувати такі ідеї були кінікі. Філософська школа, яка вчила особливому способу життя в чому вбачала чесноту. В тому числі і від них беруть початок ідеї космополітизму. Вести максимально простий спосіб життя і насолоджуватись ним це те в чому була основа їх чесноти і та істина, яку сьогодні шукає багато людей. Що показує актуальність частини ідей школи кініків майже через ХХV століть.
Нажаль, більшість праць представників школи кініків не дойшли до наших днів і збереглись тільки окремі їх частини того більшість інформації про них можна отримати з праці давньогрецького історика Діогена Лаертського який жив через декілька століть після діяльності кініків.
Школа кінізму одна з найвідоміших і найзначніших давньогрецьких сократівських філософських шкіл 4 століття до н. е. Назва походить від слова «собака» на грецькій, скоріш за все у зв’язку з способом життя кініків їх так називали в насмішку[1, с. 59], а один з найвидатніших їх представників Діоген Синопський відповідно і реагував на ці насмішки: «Хлопчикам, обступившим його і кричавшим:« Бережись, він кусається!», Діоген сказав: «Не бійтесь, хлопці: такий білий буряк жодна собака в рот не візьме » [1, с. 228].
Засновником школи кінізму був Антисфен — послідовник Сократа. Перед тим як примкнути до Сократа, Антисфен вчився у софіста Горгія. Софістика зробила істотний вплив на філософію раннього Антисфена; сліди цього впливу дослідники знаходять в збережених працях. Послідовником Сократа Антисфен стає у зрілому віці . Антисфен був присутній при передсмертній бесіді Сократа, зафіксованої в творах Платона.
Після смерті Сократа Антисфен відкрив в Афінах власну школу в гімнасії для неповноправних громадян на Кіносарзі Вважають, що його перехід до кінізму міг бути пов'язаний з враженням, яке залишила на нього страта Сократа[2, с. 24].
Свої бесіди він вів в гімнасії Кіносарг, неподалік від міських воріт; на думку деяких, звідси і отримала назву кінічна школа. Сам же він себе називав Істинний Пес. Він перший, як повідомляє Діокл, почав складати вдвічі свій плащ, користуватися плащем без хітона і носити посох і торбу; Неанф теж говорить, що він першим почав складати вдвічі свій плащ; а Сосікрат, навпаки, приписує це Діодора Аспендскому, так само як і звичай відпускати бороду і носити посох і суму.
Кініків не цікавила логіка і фізика та зосереджувались тільки на етиці. Так само вони нехтують і загальною освітою: так, Антисфен стверджував, що досяг розсудливості не повинен вивчати словесність, щоб не збитися з шляху слідом за іншими. Відкидають вони і геометрію, і музику, і все подібне. Так, Діоген, коли йому показали сонячний годинник, сказав: «Корисна штука, щоб не запізнитися на обід!» - а коли йому показали музичні прийоми, сказав: «Не дзвоном струн, як і не звуком флейт - Чоловічим розумом стоять і будинок і місто» [1, с. 246-247].
Етика кініків відображалась в їх способу життя і діях. Основною цінністю була чеснота. Думки Антисфена були ось які. Людину можна навчити чесноти. Благородство і чеснота - одне і те ж. Досить бути доброчесним, щоб бути щасливим: для цього нічого не потрібно, крім Сократової сили. Доброчесність проявляється у вчинках і не потребує ні в достатку слів, ні в достатку знань. Мудрець ні в чому і ні в кого не потребує, бо все, що належить іншим, належить йому. Невідомість є благо, так само як і праця. У суспільному житті мудрець керує не загальноприйнятими законами, а законами чесноти. Він одружується, щоб мати дітей, до того ж від найкрасивіших жінок; він не буде уникати і любовних зв'язків - бо тільки мудрець знає, кого варто любити.
Вони протиставляли себе більшості і ділили людей на розумних і дурних. Краще боротися серед небагатьох хороших людей проти безлічі поганих, ніж серед безлічі поганих проти небагатьох хороших. Не нехтуй ворогами: вони першими помічають твої похибки. Справедливу людину цінуй більше, ніж рідну. Доброчесність і для чоловіка, і для жінки одна. Добро прекрасно, зло потворне. Все погане вважай собі чужим. Розуміння - непорушна твердиня: її не розтрощити силою і не здолати зрадою. Стіни її повинні бути складені з неспростовних суджень [1, с. 218]. Такі погляди Атисфена могли бути викликані враженнями від страти «розумного» Сократа «дурною» більшістю Афінян.
Найвідомішим учнем Атисфена був Діоген Синопський відомий своїм способом життя, який можна брати як зразок кінічного. Платон його характеризував, як «божевільного Сократа» [1, с. 230].
Діоген вів спосіб життя, який сьогодні однозначно б назвали маргінальним, він не переймався пошуком роботи й не мав власного майна та постійного місця проживання. І тому він ночував у храмах, у славетній бочці -піфосі. Замість матраца він підкладав собі листя — єдиний натяк на комфорт. Він носив старого поношеного плаща, спирався на ціпок, за плечима носив невеликий мішок із усім найпотрібнішим. Згадували такий випадок: він побачив, як хлопчики п'ють воду з річки просто з рук. Діоген був спантеличений: «Потреби дитини — і то менші від моїх!». Він викинув свій кубок, вважаючи що той йому більше не потрібний. Він вважав, що природа обдарувала людину всім, що їй треба.
Діоген відкрито зневажав більшу частину суспільства, що проявлялось в його вчинках: «Виходячи з лазні, на питання, чи багато людей миється, він відповів: «Мало», а на питання, чи повна лазня народу: « Повна». Одного разу він закричав: «Гей, люди!» - але, коли збігся народ, накинувся на них з палицею, примовляючи: «Я кликав людей, а не мерзотників». Серед білого дня він бродив з ліхтарем в руках, пояснюючи: «Шукаю людину» [1, с. 224-227]. Діоген таким чином протиставляв себе суспільству.
Говорячи про доброчесність, як моральну якість яку вихваляли і цінили кініки варто зазначити, що частину вчинків Діогена сьогодні ми б розглядали, як аморальні: мастурбуючи на очах у всіх, він примовляв: «От якби і голод можна було вгамувати, потираючи живіт!». Побачивши хлопчика, який йшов на бенкет до сатрапів, він відтягнув його в сторону і віддав додому під нагляд. А коли хлопчик в пишному вбранні звернувся до нього з питанням, він сказав, що не відповість, поки той не скине вбрання і не покаже, чоловік він чи жінка. На одному обіді йому жбурнули кістки, як псові; він відійшов і помочився на них, як пес [1, с. 230]. Але попри таку поведінку афіняни його любили: так, наприклад, коли хлопчисько розбив його бочку, вони його висікли, а Діогену дали нову бочку.
Атисфен і Діоген жили в один час з Платоном і школа кініків протистояла школі Платона адже їх не цікавили ні точні і прикладні науки, ні мистецтво, ні політика чого не можна сказати про Платона. Їхні «дискусії» мали дещо комічний вигляд: Коли Платон дав визначення, що мало великий успіх: «Людина є тварина на двох ногах, позбавлена пір'я», Діоген обскубав півня і приніс до нього в школу, оголосивши: «Ось платонівська людина!» Після цього до визначення було додано: «І з широкими нігтями ».
Говорячи про школу кініків, я вважаю, для її розуміння, потрібно звертати увагу на історичний контекст. Грецькі полюси вже пережили пік своєї могутності, а на півночі набирала силу Македонія, яка ще за життя Діогена підкорила Афіни та встановила гегемонію над Грецією. Греція яка до того ніколи не була єдиною і громадянська приналежність залежала від полісу з якого походила людина того роздробленість етнічно однорідного регіону стимулювала виникнення ідей космополітизму і називаючи себе «громадянами світу» кініки стирали для себе політичну роздробленість Греції і не бачили сенсу приймати участь в міжусобицях місцевих царів. В цей самий час в Греції активно розвивався патріотизм в межах полісів, який був направлений проти македонців. Сам Діоген приймав участь в битві при Хероні де потрапив в полон і був приведений до Філіппа ІІ і на питання, чим він займається, відповів: «Стежу за твоєю ненаситністю». А також загальногрецький патріотизм направлений проти персів, які все ще володіли частиною, який проявляється в вірші Арістотеля: «О чеснота, що змушує людей підкорювати свою природу, ти перша зі скарбів, які людина повинна намагатися собі завоювати. Заради тебе Греція, щаслива своїм стражданням, незмінно переносить нескінченне горе. За твою святу красу, шляхетна і чиста діва, вона бачить смерть своїх синів. Так прекрасний вічний плід, яким ти зачаровуєш душі героїв» [3, с. 15-16]. Кінікі ж самоусунулись від всіх політичних процесів і жили відповідно до свого розуміння доброчесності.
Також важливе питання яке повстає це чи були кінікі повноцінною філософською школою чи це тільки спосіб життя. Оскільки основні їх праці не збереглись чи до цих пір не були знайдені це питання залишається відкритим. Але хочу підмітити, що на мою думку Афіняни не ставились серйозно до кініків, адже якщо враховувати, які звинувачення вони висунули Сократу, а потім звинувачення Арістотелю за неповагу до Богів по причині, що він шанував пам'ять свого друга та жінки , то на мою думку сприймай вони кініків серйозно то могли б звинуватити їх в розбещенні молоді чи зневазі до Богів.
З кініками пов’язують і появлення аскетичного способу життя. Він (Діоген) вчив, щоб удома вони самі про себе дбали, щоб їли просту їжу і пили воду, коротко стриглися, не надягали прикрас, не носили ні хітонів, ні сандаль, а по вулицях ходили мовчки і потупивши погляд [1, с. 223].
Антисфен відносив працю до доброчесності, але спосіб життя Діогена, який просив милостиню і вибирав ніжитись на сонці, навряд можна назвати працьовитим. Того не я вважаю, що аскеза кінічного способу життя близька до ліні.
Підсумовуючи все вищесказане, зазначу, що школа кініків безумовно була вираженням протесту проти тодішнього способу життя і поглядів на нього. Вони змогли сформувати власну етику, але більш важливо, що вони жили дотримуючись власного вчення.
Список використаних джерел.
Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов / Лаэртский Диоген ; ред.тома и авт. вступ. ст. А. Ф. Лосев. – 2-е, исправл. изд. – Москва : Мысль, 1986. – 571 с.
Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (голова редколегії) та ін. ; Л. В. Озадовська, Н. П. Поліщук (наукові редактори) ; І. О. Покаржевська (художнє оформлення). — Київ : Абрис, 2002. — 742 с.
Политика / Аристотель; [пер. с древнегреч. С. Жебелева]. – М. : РИПОЛ класик, 2016. – 528 с.