Ім'я файлу: Хронічний катарально-гнійний ендометрит у ВРХ.doc
Розширення: doc
Розмір: 518кб.
Дата: 18.03.2023
скачати
Пов'язані файли:
Профілактика і лікування корів при затриманні посліду.doc

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
ННІ ветеринaрнoї медицини тa якoстi i безпеки прoдукцiї твaринництвa

Фaкультет ветеринaрнoї медицини
Кaфедра акушерства, гінекології та біотехнології відтворення тварин


КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни « ветеринарне акушерство»

нa тему:

„Хронічний катарально-гнійний ендометрит у ВРХ

(endometritiscatarchalis et purule­nta chronica) ”


спеціальність:8.130501- ветеринарна медицина

Викoнaв: студент 5 групи 4-гo курсу

Хавхун О.А

Перевiрив: дoцент Бородиня В.І.


Київ – 2010

Змiст курсової роботи

ВСТУП……………………………………………………………. ………………..3

  1. Поширення хвороби та економічні збитки……………………………...5

  2. Етіологія………………………………………………………………………7

  3. Патогенез…………………………………………………..............................9

  4. Клінічні ознаки……………………………………………………………..11

  5. Прогноз………………………………………………………………………13

  6. Діагноз……………………………………………………………………….14

  7. Профілактика………………………………………………………………15

  8. Лікування…………………………………………………………………...16

  9. Заключення по огляду літератури……………………………………….20

  10. Список використаної літератури………………………………………...22

  11. Історія хвороби……………………………………………………………..25


ВСТУП

Однією з актуальних проблем практичної ветеринарної медицини у молочному скотарстві залишається симптоматична неплідність самок, яка в умовах України зустрічається у 35–50 % корів. Про високу розповсюдженість симптоматичної неплідності серед корів у різні роки можна судити з робіт провідних фахівців із питань відтворення тварин (Звєрєва Г.В., Хомин С.П., 1976, 2001; Яблонський В.А., 1989, 2000, 2006, 2007; Любецький В.Й., 1997, 2006; Логвинов Д.Д., 1975; Харута Г.Г., 2005; Харенко М.І., Косенко В.М., 1995; Калиновський Г.М., 2006 та ін.). Незважаючи на ґрунтовне вивчення причин виникнення, перебігу і розробку сучасних лікувально-профілактичних заходів акушерської та гінекологічної патології, проблема значного поширення запальних процесів у геніталіях корів залишається надзвичайно актуальною. Найчастіше до симптоматичної неплідності корів призводить ендометрит з гострим чи хронічним перебігом, який уражує від 10 до 72% корів молочного стада (Звєрєва Г.В., 1988; Вельбівець М.В., 1995; Харута Г.Г., 1997; Хомин С.П., Краєвський А.Й., 2005 та ін.). Враховуючи складну етіологію та патогенез хронічного гнійно-катарального ендометриту у корів, розлади загального обміну речовин, нейроендокринної регуляції, системи імунного захисту організму, важливим є подальше вивчення даної патології, розробка ефективних методів терапії на основі раціонального застосування лікарських засобів, які б поряд із відновленням репродуктивної функції забезпечували імунореабілітацію хворого організму [1-3].

Метою існуючих технологій відтворення у молоч­ному скотарстві є ефективне запліднення корів у виз­начені після отелу строки. Серед факторів, які знижу­ють рівень відтворення стада слід виділити недоліки у виявленні еструсу, недостатньо ретельну діагностику та лікування патологій матки. Останні не випадково є предметом всебічної уваги тварин­ників, ветеринарних фахівців, так як здатні зумовлю­вати негативні наслідки і знизити репродуктивну цінність корів на все подальше життя. Ефективність будь-яких маніпуляцій визначається за такими кри­теріями: своєчасне настання охоти і успішне запліднення.

Обстеження корів до осіменіння допомагає вияви­ти тварин так званої "групи ризику" - тобто тих, що ма­ють певні проблеми репродуктивної системи, проте їх лікування цілком рентабельне, а отже прогноз благоприємний.

Ендометрит - локалізоване запалення ендометрію матки, як правило, без системних проявів, викли­кається хронічною інфекцією у післяродовому періоді умовно-патогенними і патогенними мікроорганізма­ми, наприклад Arcanobacterium pyogenes.

Умовнопатогенна мікрофлора, проникаючи в матку під час осіменіння, здатна знизити запліднюваність самок на 45 % (Д. Д. Логвинов та В. IX Кошовий, 1972). У ешерихій колі виявлено високий тропізм до слизової оболонки матки

(Е. Т. Тришкіна та Л. X. Галушко, 1985).

Хронічний катарально-гнійний ендометрит

(endometritiscatarchalis et purule­nta chronica).

Проникнення в порожнину матки при хронічному катаральному ендометриті збудників гнійної неспецифічної інфекції (стафілокок, стрептокок, ешеріхія) - осно­вна причина переходу катарального запалення в катарально-гнійне і гнійне.

За присутності гнійної мікрофлори дистрофічні процеси в ендометрії посилюються: епітелій лізується, стінки залоз руйнуються, інфільтрація клітинними елементами наростає, ексудація збільшується. У внутрішньому середовищі матки

накопичуються токсичні продукти.

Виділення із статевої щілини ексудату з домішкою гною, слизова обо­лонка зовнішніх і внутрішніх статевих органів гіперемійована, шийка матки - набря­кла, канал шийки матки відкритий, і з нього виділяється ексудат, порожнина матки на­повнена ексудатом, стінки матки ригідні, при пальпації відчувається флюктуація. Ста­тевий цикл неповноцінний, аритмічний, після осіменіння тварини не запліднюються [2,6].

  1. Економічні збитки та поширення хвороби Рис. 1



Рис.1 (З 30,4% гінекологічних захворювань, які призводять до вибраковки корів 10,2% припадає на хронічні ендометрити).Захворювання матки не тільки негативно впливають на запліднення, але і знижують всі види продуктивності тварини. Запальні процеси створюють в матці несприятливі умови для життя сперміїв (з'являються сперміолізини, сперміотоксини, бактеріотоксини і бактеріолізини, активні форми фагоцитів та ін); крім того навіть після запліднення зародок, що потрапив в порожнину матки гине. Розвиток в матці запальних процесів під час вагітності, а також і глибокі морфологічні зміни її слизової оболонки (атрофія, рубці, дегенерація) можуть спричинити порушення зв'язку частини плаценти плода з материнською плацентою, а через пошкоджений плацентарний бар'єр в тканини і органи плоду проникають мікроби і їх токсини.Іноді вагітність переривається тому, що матка, стягнута рубцями або скріплена спайками з оточуючими органами. Отже, захворювання матки, зокрема ендометрити, завдають величезних економічних збитків сільському господарству нашої країни. Внаслідок ендометритів різної етіології молочні господарства недоотримують молоко на значні суми в рік. Вони викликають безпліддя, яловість і тривалі перегули в стаді. Господарства отримують низький відсоток виходу молодняку на 100 голів корів. Все це, а також низька якість обслуговування тварин, значна недостача коштів і кваліфікованого обслуговуючого персоналу призводить до стабільного зниження продуктивності та відтворення поголів'я на молочнотоварних фермах, і в державі вцілому [8-12].


  1. Етіологія Рис. 2



Рис. 2 (До проведення комплексної терапії з секрету матки хворих тварин піддослідної і

контрольної груп були виділені мікроорганізми декількох видів, відповідно: Staphylococcusaureus - 43,4 і 37,9%; Streptococcuspyogenes - 10,0 і 10,4%; Escherichiacoli - 13,3 і 20,7%;Proteusvulgaris - 3,3 і 3,4%; CI. sporogenes - 3,3 і 10,4%; змішана культура - 26,7 та 24,1%.
Хронічний гнійно-катаральний ендометрит зазвичай розвивається з гострого ендометриту, якщо причини, що викликали його, не були своєчасно усунені.У корів хронічні ендометрити найчастіше є наслідком гострих післяпологових та післяабортальних ендометритів, субінволюції матки і введення при природному та штучного осіменіння інфікованої сперми. Причиною хронічного катарального ендометриту може бути, крім того, поширення запального процесу на ендометрій з піхви і шийки матки. У деяких випадках зазначений ендометрит виникає вдруге при наявності в яєчниках персистентних жовтих тіл, кіст і функціональних порушень.

При хронічному перебігу гнійно-катарального ендометриту під впливом тривалого впливу різних подразників (мікроби, токсини, ексудат і ін), крім гіперемії і крововиливів, в слизовій оболонці матки виникає ряд різних стійких патологічних змін. В одних випадках вони проявляються в переродженні циліндричного і миготливого епітелію із заміною його плоским епітелієм.

В інших випадках спостерігають атрофію або гіперплазію слизової оболонки та атрофію або гіперплазію залоз матки. Іноді відзначають закупорку вихідних отворів залоз і утворення з них кіст. Пізніше відбувається руйнування кіст. Можливі також виразки і набряки слизової оболонки. Іноді відбуваються розростання сполучної тканини і індурація матки з витісненням м'язової тканини.

Поряд з названими змінами нерідко виникають патологічні зміни в судинах матки (розширення судин, потовщення і іноді переродження їх стінок), а також у рецепторах і нервових клітинах матки, що порушує кровообіг і іннервацію. При цьому відбуваються функціональні розлади матки і яєчників. Одночасно з цим відбувається випіт у порожнину матки ексудату.

Залежно від форми запалення ексудат може бути слизовим, слизово-гнійним, гнійним і гнійно-катаральним. При загостренні процесу виділення ексудату посилюється, при зменшенні ступеня запалення ексудація зменшується, а іноді тимчасово припиняється. Все це створює несприятливі умови для запліднення.

Причиною виникнення ендометритів може бути неповноцінна годівля. Концентратний тип годівлі, основа нашої інтенсифікації, порушує травлення у корів. Він призводить до зниження числа мікробних тіл, що беруть участь у розщепленні клітковини. Виникає гіпотонія рубця, скорочується надходження мікрофлори рубця в тонкий відділ кишечника, отже, знижується кількість незамінних амінокислот. Знижується вироблення мікроорганізмами вітамінів групи В.Такий тип годівлі та неякісність кормів, при заниженому споживанні сіна природного сушіння, викликають порушення обміну речовин за типом ацидозу і кетоза, при цьому відбувається переродження (дистрофія) залоз внутрішньої секреції і паренхіматозних органів [16,15,19].

Відсутність ізоляторів для тварин, хворих на мастит, ендометриту, некробактеріозамі, бронхопневмонія, призводить до обсіменіння тваринницьких приміщень умовно-патогенною мікрофлорою, що виділяється з гнійним ексудатом.При рідкісних дезінфекція число мікробних клітин перевищує в 6-15 разів допустимі норми (Б. Г. Панков, А. В. Жаров, 2001).

Хронічний катарально-гнійний ендометрит розвивається з гострого або обумовлюється діяльністю гнійних мікроорганізмів при хронічному катарі ендометрію. Іноді запальний процес поширюється на матку з піхви і шийки матки або яйцепроводів. Нерідко хронічний ендометрит виникає при попаданні в матку мікробів гематогенним або лімфогенним шляхом або зі спермою

(Л. Г. Малакін, 1988).

Причинами виникнення патології пологів і як наслідок розвиток гострого, а потім і хронічного ендометриту могли стати фактори:

  • Незадовільна годівля і утримання тварини, відсутність активного моціону;

  • Несвоєчасна або некваліфікована акушерська допомога при пологах;

  • Недотримання правил асептики при штучному осіменінні;

  • Патологічні роди;

  • Неефективне або незакінчена лікування гострого ендометриту;

Всі ці фактори можуть призвести до потрапляння в матку і розвитку в ній патогенної мікрофлори, переходу запального процесу в хронічну форму[19-22].


  1. Патогенез

Найважливішим пусковим механізмом запалення є пошкодження тканин. Незалежно від виду агентів, що ушкоджують - інфекція, механічна травма, в клітинах і субклітинних структурах виявляються загальні, неспецифічні зміни, характерні для пошкодження клітини (тканини).

Пошкодження клітини, що викликає запалення, поширюється на субклітинні структури - мітохондрії, які є основними носіями окислювально-відновних ферментів. Внаслідок цього окислювальні процеси в тканині стають менш інтенсивні, ніж у здоровій неушкодженій, відбувається зниження дихального коефіцієнту (А. Д. Адо, 1970).

Пошкодження інших субклітинних структур - лізосом - супроводжується звільненням великої кількості гідролітичних ферментів (протеаз), катепсинів, ферментів гліколізу. Джерелом цих ферментів є лізосоми макрофагів і паренхіматозних клітин тієї тканини, де відбувається запалення.

У самі початкові фази запалення лейкоцити (поліморфно-ядерні в першу чергу, а потім моноцити і лімфоцити) приклеюються до ендотеліальної клітини.У подальшому наступає скорочення ендотеліальної клітини і в утвореній між двома клітинами щілині спрямовуються псевдоподії лейкоцитів, з їх допомогою досить швидко лейкоцит опиняється в щілині під ендотеліальної клітиною. Наступну перепону - базальну мембрану лейкоцит долає на основі так званого феномену тіксотропії: зменшення в'язкості колоїдного розчину. Разом з тим результати досліджень Н.І. Циран і Л.В.Корольова (1971) вказують на те, що при лейкопенії не тільки спостерігається пригнічення реакції, але і змінюється характер її перебігу.Інакше кажучи, при лейкопенічних станах реактивність судин до факторів проникності (гістаміну, кінінів) зберігається, але різко послаблюється реактивність до запальних подразників.

Запальний набряк - активна реакція організму, що залежить від висоти його організації. І. І.Мечников (1923) вказував, що утворення рідкого ексудату - генеологічно пізніший процес, ніж лейкоцитарна реакція. Цим пояснюється значний вплив нейрогуморальних механізмів на інтенсивність запальної реакції [17].

Підвищення проникності мікросудин та ексудацію слід розглядати як перші і найбільш швидкі ланки ланцюгу захисно-фізіологічних реакцій при запаленні

(І. О. Ойвін, 1954).Захисна роль запального набряку проявляється в обмеженні розповсюдження по організму збудників запалення і речовин, що утворюються в самому вогнищі запалення (токсини, продукти тканинного розпаду та інші). Запалення веде до функціонального і морфологічному обмеження уражених тканин.

Утруднений перехід речовин з вогнища запалення в організм і в зворотному напрямку пов'язаний з ослабленням кровообігу і лімфообігу в запальній тканині за рахунок здавлювання судин запальним ексудатом. І.І.Мечников (1923) казав, що зцілююча сила природи, головний елемент з якого складається запальна реакція. Підвищення проникності судин і ексудація, що починаються як захисні процеси, в подальшому можуть стати небажаними проявами запалення, послаблюючи функції організму, і навіть погрожуючи життю. Виникає необхідність у протизапальної терапії [25,29,30].

При високій резистентності організму корів в товщі матки протягом 5-7 днів утворюється суцільний лейкоцитарний бар'єр, який перешкоджає подальшому поширенню мікробів. Завдяки цьому запальний процес блокується, обмежується внутрішньою оболонкою матки і як наслідок протікає в досить легкій формі.

Поряд з названими змінами нерідко виникають патологічні зміни в судинах матки (розширення судин, потовщення і іноді переродження їхніх стінок), а також у рецепторах і нервових клітинах матки, що порушує кровообіг в ній , а також іннервацію. При цьому відбуваються функціональні розлади матки і яєчників. Одночасно з цим відбувається випіт у порожнину матки ексудату. Залежно від форми запалення ексудат може бути слизовим, слизово-гнійним і гнійним.При загостренні процесу виділення ексудату посилюється, при зменшенні ступеня запалення ексудація зменшується, а іноді тимчасово припиняється. Все це створює несприятливі умови для запліднення.


  1. Клінічні ознаки

Для хронічного катарального ендометриту характерно постійне або періодичне виділення з матки каламутного слизу, який виявляють зазвичай на підлозі, де лежала тварина. Шийка матки майже завжди відкрита, її канал заповнений густим слизом, що надходить з матки. При ректальному дослідженні встановлюють збільшення об'єму матки і флуктуацію. При скупченні ексудату у великій кількості тіло і роги матки виявляються опущеними в черевну порожнину.

Болючість матки зазвичай не виявляють, скоротливість її виражена слабко або відсутня (атонія матки).Стінки матки місцями потовщені і ущільнені або в'ялі.

Загальний стан тварин при легких формах хронічного гнійно-катарального ендометриту зазвичай не змінюється, але важкі форми супроводжуються погіршенням загального стану, зниженням молочної продуктивності і поступовим схудненням. При інтоксикації спостерігають підвищення температури, почастішання пульсу, зниження апетиту, атонію преджелудків, катар сичуга і кишечнику.

Зміни крові при хронічних гнійно-катаральних ендометритах зазвичай не характерні. Найбільш частими відхиленнями при них, особливо у випадках, що супроводжуються схудненням тварини, є зменшення кількості гемоглобіну та еритроцитів і еозинофілія. Рідше спостерігаються лейкопенія і відносний лімфоцитоз або лейкоцитоз, нейтрофілів і базофілів.

Статеві цикли при хронічному ендометриті найчастіше аритмічному або випадають зовсім.

Головною ознакою хронічних ендометритів є тимчасове або постійне безпліддя самок і пов'язана з ним повна втрата молочної продуктивності тварин.

Безпліддя при хронічних метритах виникає внаслідок різних причин. В одних випадках причиною безпліддя є відсутність тічки і охоти . Це спостерігається в тих випадках, коли хронічний ендометрит обумовлює патологічні зміни в яєчниках (відсутність зростання або неповне розвиток фолікулів, атрезія їх, утворення в яєчниках персистентних жовтих тіл і кіст, склеротичні зміни в яєчниках та ін.)

В інших випадках причиною безпліддя є загибель сперміїв у статевих шляхах самки внаслідок зміни середовища в матці через наявність у ній ексудату. При відсутності ексудату в матці загибель сперміїв може бути викликана утворюються в ній спермотоксинами, спермолізинами, бактеріолізинами і фагами.

Крім того, причиною безпліддя іноді є зміна ендометрію, який нерідко руйнується внаслідок болючих тривалих процесів в матці.

При таких змінах можливість запліднення зазвичай виключається, хоча статева охота і овуляція виникають.Причинами безплідності при хронічних гнійно-катаральних ендометритах можуть бути також: відсутність овуляції, дуже запізніле її виникнення, наявність ускладнення у формі сальпінгіту, що виключає часто можливість зустрічі сперміїв з яйцеклітиною навіть при овуляції і деякі інші моменти.

Слід враховувати, що при хронічних гнійно в окремих випадках запліднення настає, але зміни в ендометрії часто обумовлюють неможливість імплантації зиготи, або загибель зародка в ранній стадії його розвитку, або аборт в більш пізні терміни вагітності. Абортом хронічний ендометрит супроводжується в тих випадках, коли дані зміни в слизовій оболонці матки (переродження, рубцеві зміни та ін) стають причиною порушення зв'язків між материнською та дитячою плацентою. Хронічні ендометрити тривають місяцями й роками. При цьому вони нерідко переходять з однієї форми в іншу і загострюються. При зміні форми ендометриту катаральні виділення часом набувають гнійний характер, а гнійні переходять у слизово-гнійні. Одночасно із зміною характеру ексудату змінюється і кількість його. Іноді хронічний ендометрит переходить у прихований. У цьому випадку виділення ексудату з матки припиняються.



  1. Прогноз

Прогноз при хронічному ендометриті залежить від тривалості перебігу хвороби і наявності морфологічних змін у ендометрію. У незапущенних випадках хронічного ендометриту прогноз може бути сприятливим, оскільки можливі одужання і відновлення плодючості тварини. При наявності необоротних морфологічних змін ендометрію, що обумовлюють постійне безпліддя або звичні аборти, прогноз щодо відновлення плодючості несприятливий. При такому стані тварин вибраковують.

Однак за наявності точного діагнозу на хронічний ендометрит вибраковувати корів слід лише за відсутності позитивного результату від лікування і пасовищного утримання. Крім того, при вибракування корів слід також враховувати ступінь зниження молочної продуктивності, що нерідко визначає недоцільність і збитковість подальшого лікування.


  1. Діагноз

Діагноз на хронічний гнійно-катаральний ендометрит ставиться комплексно на підставі анамнестичних даних, клінічного огляду, лабораторних досліджень.

Клінічний метод базується на загальному і спеціальному дослідженнях організму, що включають зовнішній огляд і внутрішнє дослідження органів розмноження вагінальними і ректальними способами.

Лабораторний метод заснований на бактеріологічному, цитологічному, фізико-хімічному, біологічному та гормональному тестах.

Також можлива діагностика хронічного ендометриту шляхом трансректального опромінення внутрішніх статевих органів низькоінтенсивного лазерного випромінювання (Я. С. Стравскій, 2000).

Диференційований діагноз

Хронічний гнійно-катаральний ендометрит необхідно диференціювати від інших захворювань матки, таких як хронічний катаральний ендометрит, прихований або субклінічний ендометрит.

При хронічному катаральному ендометриті виділяється ексудат у вигляді каламутного пластівцеподібного слизу, деколи з домішками крові. Ритмічність статевих циклів порушується, або повністю припиняється, іноді бувають регулярними, але запліднення не наступає.

Прихований або субклінічний ендометрит - різновид катарального ендометриту, характеризується відсутністю морфологічних змін (при клінічному дослідженні), патологічних виділень з матки в період від одної тічки до іншої. Під час тічки спостерігається рясне виділення зі статевих органів прозорого

слизу [30-33].


  1. Профілактика

Знизити витрати на лікування та отримати високі показники по відтворенню можна тільки постійною профілактикою хвороб в широкому розумінні цього слова, тобто створенням оптимальних технологічних умов, що забезпечують здоров'я тварин (годування, утримання, включаючи активний моціон, чистота приміщень та ін). А також проведенням ветеринарних заходів (профілактичні лікувальні обробки з першого дня після отелення, комплексне, курсове, індивідуальне та групове лікування з постійним контролем стану тварин) (П. Г. Захаров, 1998).

Для попередження і профілактики виникнення ендометритів як гострих,так і хронічних необхідно:

  • забезпечити повноцінну і збалансовану за всіма показниками годівлю тварин, цього можна досягти збільшенням різноманітності заготівельних кормів і підвищенням якості їх зберігання;

  • поліпшити мікрокліматичні показники в приміщеннях для утримання дійної череди і у пологових відділеннях молочно-товарної ферми. Підвищення світлового коефіцієнта природного освітлення, забезпечення якісного штучного освітлення, контроль за припливно-витяжною системою вентиляції (А.П.Онега. 1977);

  • організація і проведення активного моціону. Організація щоденного прогону стада по території ферми на відстань не менше 3 км;

  • надання своєчасної та кваліфікованої акушерської допомоги при пологах. Забезпечення господарства необхідною кількістю кваліфікованих ветеринарних фахівців;

  • дотримання правил особистої гігієни, септики і антисептики при наданні допомоги породіллі. Стерилізація акушерського інструментарію, передпологова і післяродова обробка зовнішніх статевих органів тварин і т.д



  1. Лікування

Лікування будь-яких захворювань, у тому числі і акушерсько-гінекологічних, повинно бути своєчасним, комплексним, і повинні тривати до повного одужання, яке визначається заплідненням ВРХ. Важливим аспектом у лікуванні гінекологічних захворювань є рівень ветеринарного обслуговування і забезпечення всіма необхідними препаратами та медикаментами.

Покращують умови утримання і забезпечують тварину повноцінними кормами.

Ексудат, що скупчився в порожнині матки видаляють шляхом її промивання теплим (40-45єC) 3-10%-ним розчином хлориду натрію, 2-3%-ним розчином двовуглекислої соди, 3-4%-ним іхтіолу, розчином йоду (1 частина кристалічного йоду , 2 частини калію йодиду і 1000 мл кип'яченої води), 1-3%-ним розчином ваготілу та ін. Потім у порожнину матки вводять готові лікарські форми (гінекологічні свічки з фуразолідону, екзутер, метромакс тощо) або антибіотики, сульфаніламіди та нітрофуранового з'єднання в тих чи інших комбінаціях у формі емульсій, суспензій, мазей.

За даними В.П. Гончарова для стимуляції скорочень матки призначають окситоцин, пітуїтрин, прозерин, ергометрин, бревіколлін або інші маткові засоби, які застосовують після попереднього введення 2%-ного розчину синестролу або іншого естрогенного препарату. Особливу увагу слід приділяти застосування засобів неспецифічної терапії (ін'єкції розчинів іхтіолу, АСД-2фр., НДЕ та ін.)

Для підвищення тонусу матки і активації функції яєчників рекомендується ректальний масаж матки і яєчників шляхом погладжування і розминання їх протягом 3-5 хвилин щодня або через кожні 2-3 дні, всього 5-6 сеансів. Ефективна озокеритотерапія у вигляді вагінальних тампонів і аплікацій на попереково-крижовий область за методом І.Л. Якимчука, а також лікувальні грязі: мулові, торф'яні, сапропелеві, у вигляді вагінальних тампонів за методиками Р.Ф. Венкербец, О.М. Вяткіна і В.М. Копитіна. Озокеритові або грязелікувальні процедури проводять щодня або через день, всього 6-12 сеансів. Застосовують внутрішньом'язово простогландин F2б - 10-12 мг (Т. Є. Григор 'єва, 1988).

Для нормалізації обмінних процесів призначають внутрішньом'язово концентрати вітамінів A, D, E трівітамін, організують лікувально-дієтичне годування, прогулянки, інсоляцію хворих тварин.

Окситоцин (Oxytocinum) використовувався в поєднанні з масажем матки через пряму кишку. Окситоцин застосовується для підвищення тонусу і посилення скорочення гладкої мускулатури матки при запаленнях матки. Випускається у вигляді розчину для ін'єкцій, що містить в 1 мл 5 ОД або 10 ОД окситоцину - синтетичного аналога поліпептидного гормону задньої частки гіпофіза, у скляних флаконах місткістю 20 і 100 мл. Звичайно препарат вводять підшкірно або внутрішньом'язово. Якщо внутрішньом'язове введення не дає результату, або потрібен негайний ефект, то застосовують внутрішньовенне введення окситоцину, який слід вводити повільно і попередньо розбавити фізіологічним розчином.

При необхідності в комбінації з новокаїном вводять епідурально. Дозується препарат в ОД. Для корови при підшкірному або внутрішньом'язовому введенні доза окситоцину становить 30-60 ОД (Г. В. Кірюткін, 1977).

При лікуванні гнійно-катарального ендометриту окситоцин застосовувався для стимуляції скорочувальної функції та підвищення тонусу матки. Він використовувався в поєднанні з масажем матки через пряму кишку. Це дозволило стимулювати виведення гнійно-катарального вмісту матки через відкритий канал шийки матки. Препарат застосовували в дозі 30-50 ОД на голову через день 4 рази за 10 днів лікування.

Біцилін-3 (Bicillinum-3). Це суміш рівних частин бензилпеніциліну калієвої (або натрієвої) солі, бензилпеніциліну новокаїнової солі та N, N'-дибензилетилендіамінової солі бензилпеніциліну (Біцилін-1). Це дрібний білий або білий з злегка жовтуватим відтінком порошок, який з водою утворює гомогенну суспензію. Застосовується тільки внутрішньом'язово.

Антибіотик Біцилін-3 використовувався в лікуванні для знищення патогенної мікрофлори, яка перебуває в порожнині матки.

Для розведення антибіотика і забезпечення місцевої анестезії використовувався 0,5% розчин новокаїну. Біцилін-3 вводиться в дозі 1200000 ОД на голову через 1 день протягом курації (Є. І. Мізків, 1971).

Іхглюковіт (Ichglucovit) - комплексний препарат, що містить іхтіол, глюкозу, аскорбінову кислоту, етиловий спирт і дистильовану воду - є однорідною, маслянисту рідину темно-коричневого кольору із запахом іхтіолу.

Іхглюковіт володіє антисептичною, протизапальною дією, покращує обмін речовин, зменшує болісність і прискорює регенерацію тканин в ураженому органі, стимулює зворотний розвиток матки після пологів.

Застосовують його для профілактики і лікування ендометриту і субінвалюціі матки корів у дозі 10,0 мл на 100 кг маси тіла (М. А. Багманов, 2002).

Іхглюковіт застосовують для знищення патогенної мікрофлори в порожнині матки та підвищення резистентності всього організму тварини. [33-35]

Кофеїн-бензоат натрію (Coffeinum-natrii bensoas 20%). Це прозора безбарвна рідина, яка випускається в скляних флаконах по 10,20 і 100 мл. Показаннями до застосування кофеїну є різні хвороби, що супроводжуються зниженням резистентності організму і ослаблення серцевої діяльності. Препарат вводять підшкірно в дозі 5,0-10,0 мл на голову.

Кофеїн у курсі лікування використовувався для стимуляції серцевої діяльності та підвищення судинного тонусу один раз на початку лікування

Тривіт (Trivit pro injectionibus). Тривіт отримують шляхом розчинення синтетичних вітамінів - ретинолу ацетату або пальмітату, холекальциферолу та альфа-токоферолу в олії. У 1 мл розчину міститься 30000 МО вітаміну А, 40000 МО вітаміну D3, 20 мг вітаміну Е і стабілізатор. Це прозора рідина від світло-жовтого до світло-коричневого кольору, з властивим рослинній олії запахом. Випускають стерильно розфасовані у флакони по 10 і 100 мл. Застосовують для профілактики і лікування гіпо - і авітамінозів А, D3 і Е і захворювань, що розвиваються на їх фоні. Рекомендується використовувати при вагітності, лактації, а також у період реабілітації організму після хвороби. Вводять його внутрішньом'язово або підшкірно 1 раз на тиждень протягом місяця великій рогатій худобі в дозі 2,0-5,0 мл
Rp.: Oxitocini – 40 ОД

D.t.d. № 8 in ampullis

S. підшкірно, 8 ампул на одне введення.
Rp.: Sol. Glucosi - 200ml

D.t.d. № 3 in lag

S.внутрішньовенно, на курс лікування по 1 флакону на 1введення
Rp.: Sol. Calcii chloridi - 10ml

D.t.d. № 10 in ampullis

S. внутрішньовенно, на одне введення в суміші з глюкозою

Rp.: Sol. Triviti - 10ml

D.t.d. № 3 in ampullis

S. B/M, на курс лікування, по 1 ампулі на 1 введення
Rp.: Sol.Sinestroli Oleosae - 2% 2ml

D.S .внутрішньом'язово, по 1 ампулі за 1 введення.
Rp.: Carbacholini - 0.1% 2ml

D.t.d. № 2 in ampullis

S. підшкірно, по 1 ампулі на 1 введення.
Rp.: Furasolidoni suppos. vaginalis - 1.0

D.t.d . № 28

S. внутрішньоматково, по 4 супозиторія на 1 введення.


  1. Заключення по огляду літератури

  1. Однією з актуальних проблем практичної ветеринарної медицини у молочному скотарстві залишається симптоматична неплідність самок, яка в умовах країни зустрічається у 35–50 % корів. Про високу розповсюдженість симптоматичної неплідності серед корів у різні роки можна судити з робіт провідних фахівців із питань відтворення тварин (Звєрєва Г.В., Хомин С.П., 1976, 2001; Яблонський В.А., 1989, 2000, 2006, 2007; Любецький В.Й., 1997, 2006; Логвинов Д.Д., 1975; Харута Г.Г., 2005; Харенко М.І., Косенко В.М., 1995; Калиновський Г.М., 2006 та ін.).

  2. Хронічний катарально-гнійний ендометрит розвивається з гострого або обумовлюється діяльністю гнійні мікроорганізмів при хронічному катарі ендометрію.Іноді запальний процес поширюється на матку з піхви і шийки матки або яйцепроводів. Нерідко хронічний ендометрит виникає при попаданні в матку мікробів гематогенним або лімфогенним шляхом або зі спермою (Л. Г. Малакін, 1988).

  3. Найважливішим пусковим механізмом запалення є пошкодження тканин. Незалежно від виду агентів, що ушкоджують - інфекція, механічна травма, в клітинах і субклітинних структурах виявляються загальні, неспецифічні зміни, характерні для пошкодження клітини (тканини).

  4. Діагноз на хронічний гнійно-катаральний ендометрит ставиться комплексно на підставі анамнестичних даних, клінічного огляду, лабораторних досліджень.

  5. Клінічний метод базується на загальному і спеціальному дослідженнях організму, що включають зовнішній огляд і внутрішнє дослідження органів розмноження вагінальними і ректальними способами.

  6. Знизити витрати на лікування та отримати високі показники по відтворенню, можна тільки постійною профілактикою хвороб в широкому розумінні цього слова, тобто створенням оптимальних технологічних умов, що забезпечують здоров'я тварин (годування, утримання, включаючи активний моціон, чистоту приміщень та ін). А також проведенням ветеринарних заходів (профілактичні лікувальні обробки з першого дня після отелення, комплексне, курсове, індивідуальне та групове лікування з постійним контролем стану тварин)

(П. Г. Захаров, 1998).

  1. Лікування будь-яких захворювань, у тому числі і акушерсько-гінекологічних, повинно бути своєчасним, курсовим і комплексним, і триватимуть до повного видужування, яке визначається повноцінним заплідненням. Важливим аспектом у лікуванні гінекологічних захворювань є рівень ветеринарного обслуговування і забезпеченість усіма необхідними препаратами та медикаментами.


10. Список використаної літератури

1. Багманов М.А. Діагностика, лікування та профілактика захворювань тварин. / / Ульяновськ. 1999. стор.25

2. Багманов М.А., Терентьєва Н.Ю. Методичний посібник.До лабораторно-практичних занять зі спеціалізації "Акушерство і гінекологія с. - Х. Тварин".

/ / Ульяновськ. 2002. стор.36

3. Ветеринарна енциклопедія. Том 6. / / Москва. Радянська енциклопедія, 1976.

4. Воскобойник В.Ф., Козлов Г.Г. Ефективний метод лікування корів з післяпологовим ендометритом./ / Ветеринарія № 5 1991. стор.44-46

5. Григор'єва Т.Є. Лікування і профілактика ендометритів у корів. / / Москва. Росагропроміздат, 1988.

6. Гончаров В.П. Профілактика і лікування гінекологічних захворювань корів. / / Москва. Росагропроміздат, 1991.

7. Гончаров В.П.Довідник з акушерства і гінекології тварин. / Москва. Россельхозіздат. 1985.

8. Захаров П.Г. Профілактика і лікування гінекологічних захворювань корів. Практичні рекомендації. / / Санкт-Петербург. 1997. стор.45-48

9. Зверьева Г.В. Гінекологічні хвороби корів. / / Київ. Урожай. 1976.

10.Кірюткін Г.В. Довідник ветеринарних препаратів. / / Кіров. 1977.

11. Конопаткіна А.А. Епізоотологія та інфекційні хвороби. / / Москва. Колос. 1993.

12. Малакін Л.Г. Довідник. Ветеринарні препарати. / / Москва. Росагропроміздат, 1988.

13. Машковский М.Д. Лікарські засоби. / / Москва.Нова хвиля,1996.

14. Мізків І.Є. Антибіотики у ветеринарії. / / Москва. Колос. 1971.

15. Незаразних хвороб сільськогосподарських тварин,їх лікування профілактика. / / Омський СХІ. Омськ. 1983.

16. Онега А.П. Довідник з гігієни сільськогосподарських тварин. / / Москва. Россельхозіздат. 1977.

17. Панков Б.Г., Жаров А.В., Соколова Н.А. "Ендометрити у корів". / / Практик. № 8 2001. стор.44

18. Полянцев В.І. Ветеринарне акушерство та біотехніка репродукції тварин. / / Ростов-на-Дону. Фенікс, 2001.

19. Стравскій Я.С. "Лазерна діагностика хронічного і прихованого ендометриту у корів"./ / Ветеринарія. № 3 2000. стор.37

20. Студенцов А.П. Ветеринарне акушерство та гінекологія. / / Москва. Колос. 1970.

21. Терешенков А.С. Профілактика та лікування акушерсько-гінекологічних захворювань корів. / / Мінськ. Ураджай. 1990.

22. Ветеринарное акушерство, гинеколо­гия и биотехника размножения / Студен-цовА.П., Шипилов B.C., Никитин В.Я. и др. - М.: Колос. - 2000. - 495 с.

23. Зверева Г.В., Хомин СП. Гинеколо­гические болезни коров. - К.: Урожай. -1976.- 152 с.

24. Краєвський А., Іздепський В. та ін. Профілактика післяродових ендометритів у корів // Ветеринарна медицина Украї­ни. - 1997. - №11. -С. 28.

25. Любецький В.Й. До етіопатогенезу післяродового ендометриту в корів // Ве­теринарна медицина України. — 1997. — №6. - С. 20-22.

26. Харута Г. та ін. Патогенез затримання посліду, субінволюції, ендометриту у корів та їх профілактика // Ветеринарна меди­цина України. - 1997. - №10. - С. 20-21.

27. Lohuis JASM, CoertM., AguerD. Proceedings of the 12th internationale congress of animal reprotuction. - 1992. - 1:63—65.

28. PaigleyL.C, Mickelsen W.D., Ander­son P.B. Theriogenology. - 1986:25; 353-381.

29. Lowder M.Q. Veterinary medicsne. -1993:474-479.

30. Bondurant, R.H. (1999) Inflammation in the bovine female 31. Bonnett, B.N., S.W. Martin, VP. Gannon, R.B. Miller, and W.G. Etherington (1991)

32. Endometrial biopsy in Holstein-Friesian dairy cows. III. Bacteriological analysis and correlations with histological findings. Can J Vet Res 55:168-173.

33. Bonnett, B.N., S.W. Martin, A.H. Meek (1993) Associations of clinical findings, bacteriological and histological results of endometrial biopsy with reproductive performance of postpartum dairy cows. Prev. Vet. Med. 15:205-220.

34. Dohmen, M.J.W., J.A.C.M. Lohuis, G. Huszenicza, P. Nagy, and M. Gacs (1995) The relationship between bacteriolog­ical and clinical findings in cows with subacute/chronic endometritis. Theriogenology 43:1379-1388.

35. Elliott, L., KJ. McMahon, H.T. Gier, and G.B. Marion (1968) Uterus of the cow after parturition: bacterial content. Am. J. Vet. Res. 29: 77-81.

36. Ferguson, J.D., D.T. Galligan (1999) Veterinary Reproductive Programs. Pages 131-137 in Proc 32nd Annu. Conf. Am. Assoc. Bovine Pract-

37. Gier, H.T. and G.B. Marion. 1968. Uterus of the cow after parturition: involutional changes. Am. J. Vet. Res. 29:83-96.

38. Gilbert, R.0.1992. Bovine endometritis: the burden of proof. Cornell Vet. 82:11-14.

39. Gilbert, R.O., W.S. Schwark (1992) Pharmacologic considerations in the management of peripartum conditions in the cow. Vet. Clin. North Am. Food. Anim. Pract. 8:29-56.




скачати

© Усі права захищені
написати до нас