Ім'я файлу: Міністерство освіти і науки України.docx
Розширення: docx
Розмір: 36кб.
Дата: 09.03.2020

Міністерство освіти і науки України

Івано-Франківський національний медичний університет
Реферат

на тему:


«Етичні та правові підходи суспільства та держави до проблеми аборту»

Виконала студентка

ІІІ курсу 82 групи

Гелетій Марія

Івано-Франківськ

2019 р.

План
1. Визначення, види аборту та їх біоетична оцінка;

2. Правовий статус абортів;

3. Сучасні морально-етичні погляди на проблему аборту:


А) Ліберальний підхід до проблеми аборту;

Б) Консервативний підхід до проблеми аборту;

В) Помірний підхід до проблеми аборту.

4. Морально-етична оцінка різноманітних методів переривання вагітності;

5. Список використаної літератури.

Визначення, види аборту та їх біоетична оцінка.

Або́рт (лат. abortus – викидень) – переривання життя зачатої, але ще не народженої дитини, переривання вагітності і видалення дитини з матки до того, як вона зможе жити самостійно. Народження дитини після 28 тижня вагітності називається передчасними пологами.

Аборт може бути мимовільним (викидень) і медичним або штучним (пряме втручання – хірургічне чи медикаментозне). Під штучним абортом розуміють звільнення вагітної матки від плодового міхура за допомогою будь-якого діяння безпосередньо на плодовий міхур, на матку або на організм вагітної в цілому.

Аборт поширений нині більше, ніж коли-небудь за всю історію цивілізації. Згідно з даними ВООЗ у цілому світі щороку здійснюється 53 млн. абортів (за всю Другу світову війну загинуло 50 млн. людей). Аборти і пов'язані з ними ускладнення забирають життя майже кожної десятої жінки, що померла під час вагітності. Не зважаючи на тенденцію до зниження, рівень абортів в Україні залишається найбільш високим серед країн Європи і складає близько 200 тис. абортів на рік.

З огляду на моральні чинникирозрізняють кілька видів аборту:

1) Мимовільний аборт (викидень, спонтанний аборт) – незумисна і ніким не спровокована втрата плода всупереч волі матері. Причини викидня можуть бути різними, найчастіше патологічні процеси. У разі мимовільного аборту не можна говорити про моральну вину, хіба що причиною такого аборту є очевидна і свідома недбалість, яка провокує викидень (невідповідна турбота про себе, зокрема на початку вагітності, негативне ставлення чоловіка до жінки під час вагітності, надмірне фізичне навантаження, стреси тощо).

2) Аборт при ектопічній (позаматковій) вагітності. Така патологія вагітності практично не залишає для дитини жодного шансу, щоб вижити. Окрім цього, позаматкова вагітність може спричинити смерть вагітної. Тому при імовірності втрати обох людей, треба рятувати життя хоча б однієї.

3) Терапевтичний (безпосередній, прямий) аборт. Це ситуація, коли вважають, що жінка перебуває у фізичній чи психічній небезпеці, яка ускладнюється вагітністю і пологи можуть призвести навіть до смерті матері. Доволі часто йдеться про вибір між життям жінки та дитини.

4) Опосередкований (непрямий) аборт. Якщо вагітна жінка тяжкохвора, наприклад на рак матки з ураженням ембріона, аборт дозволений і морально оправданий, оскільки і матір, і дитина приречені на смерть. Продовження вагітності не тільки призвело б до смерті матері, але і не врятувало б життя дитини. Видаляють хвору матку, а отже, і плід.

5) Селективний (євгенічний) аборт виконують, щоб запобігти народженню дитини з генетичними відхиленнями. Згідно з цією ідеологією лише сильні особистості, здорові, корисні для суспільства мають право на життя. З одного боку такий прагматизм дуже небезпечний (прикладом цього є події Другої світової війни), бо призводить до расизму. Не існує жодних причин, які б усправедливлювали позбавлення людського плода його індивідуальності і гідності. З іншого боку народження хворої людини, з генетичними відхиленнями – це зло, «навіть якщо особа внаслідок такого народження позитивно переживала б своє існування, бо такі дії вводять у світ непотрібне страждання…», – пише Дж. Харріс, професор біоетики в Університеті Манчестеру.

6) Аборт як наслідок зґвалтування. Не можна у випадку вагітності через зґвалтування шукати рекомпенсації справедливості, застосовуючи як засіб ще більшу несправедливість, якою є переривання життя вже зачатої дитини. Діти, зачаті внаслідок зґвалтування чи інцесту, залишаються людськими особами. Вони мають право на життя, як і ті діти, які були зачаті у подружній любові, і тому також заслуговують на захист.

7) Суспільний (соціальний) аборт. Іноді до аборту вдаються з різноманітних суспільних мотивів: економічні труднощі сім'ї; страх жінки перед втратою праці, дотеперішнього стилю життя, вільного часу; страх перед відповідальністю; незрілість, зокрема молодих людей, що не готові прийняти дитину і т. ін.

Правовий статус абортів


У XX столітті цивілізований світ – перш за все держави Європи, США, СНД - намагається звільнитися від традиції, в якій вони існували практично п'ятнадцять століть. Мова йде про традицію морально-релігійного засудження і законодавчої заборони абортів. Відомо, наприклад, що плодовигнання каралося стратою у всіх європейських державах протягом кількох століть. За останні шістдесят років в результаті тривалих дискусій і обговорень відбулося скасування законодавчої заборони або його ослаблення в тій чи іншій мірі в багатьох цивілізованих країнах (Швеції (1946), в Англії (1967), у Франції (1979), в США (1973), в Італії (1978), в Іспанії (1978), в Нідерландах (1981), в Норвегії (1978)). У той же час залишаються ще держави, яких не торкнулася легалізація абортів.

Всі держави щодо допустимості аборту можна розділити на чотири групи:

  • Повна заборона. У цій групі держав аборт розглядається як злочинпроти внутрішньоутробного життя і прирівнюється довбивства. Аборти в них повністю заборонені: вАфганістані,Анголі,Бангладеші,Венесуелі,Гватемалі,Гондурасі,Єгипті,Індонезії,Іраку,Ірані,Ірландії,Ємені,Колумбії,Лівані,Лівії,Мавританії,Малі,Непалі,Нікарагуа,Об’єднанихАрабських Еміратах,Омані,Парагваї,Папуа-Новій Гвінеї,Сальвадорі,Сирії,Чилі, наФіліппінах.

  • Аборт за медичними показаннями і у виняткових випадках. В Алжирі, Аргентині, Болівії, Бразилії, Гані, Ізраїлі, Кенії, Коста-Ріці, Марокко, Мексиці, Нігерії, Пакистані, Перу, Польщі, Уругваї дозволені аборти лише за загрози життю і здоров'ю жінки, тобто тільки за медичними показаннями.

  • Аборт з медичних та соціально-економічних показань. В Англії, Індії, Ісландії, Люксембургу, Фінляндії, Японії аборти дозволені тільки за медичними та соціально-економічними показниками, а також у випадках зґвалтування. У Великобританії для медичного аборту потрібні висновки двох лікарів про його необхідність відповідно до закону про аборт 1967 року.

  • Свобода аборту. У більшості сучасних держав вважається, що тілесна автономія жінки дає їй право розпоряджатися своїм організмом, а поява нової особистості, яка володіє правами, відбувається тільки в момент появи на світ. Тому у всіх розвинених країнах аборт дозволений. Караються тільки позалікарняні і пізні аборти. Аборти «за бажанням» на ранніх стадіях вагітності дозволені на території СНД і Балтії, у колишніх югославських республіках, Австралії, Австрії, Албанії, Бельгії, Болгарії, Угорщини, В'єтнамі, Німеччини, Греції, Данії, Італії, Камбоджі, Канаді, КНР, на Кубі, в Монголії, Нідерландах, Норвегії, Румунії, Сингапурі, Словаччині, США, Тунісі, Туреччини, Франції, Чехії, Швеції, ПАР.

Згідно чинного законодавства України, хірургічний аборт проводиться в акредитованих закладах охорони здоров'я при вагітності до 12 тижнів. На терміні вагітності від 12 до 22 тижнів штучний аборт проводиться тільки у випадку виявлених показань згідно законодавства (стаття 50 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» № 2801-XII, ст. 281 Цивільного кодексу України). Проведення штучного переривані вагітності у пацієнтки віком до 14 років або у недієздатної особи здійснюється за заявою її законних представників.

Сучасні морально-етичні погляди на проблему аборту


На сучасному етапі серед гами точок зору навколо проблеми аборту, можна виділити три головні точки зору: ліберальну, консервативну та помірну.

Ліберальний підхід до проблеми аборту


Сучасні законодавства, що легалізують аборти, мають своєю підставою ліберальну ідеологію. Ліберальне виправдання аборту базується на двох принципах. Перший – це право жінки розпоряджатися своїм тілом. Другий – заперечення особистісного статусу плода.

З першої позиції аборт розглядається як суто особиста, інтимна проблема, яка стосується тільки жінки, і в яку ніхто не повинен втручатися. Це – просто одна з медичних операцій, тобто аборт – це медична проблема. Визнається право жінки бути абсолютно автономною в ухваленні рішення про переривання вагітності незалежно від причин, які можуть бути як медичними, так і соціальними.

Другий принцип полягає в тому, що плід – це не людина, а тільки "згусток тканин" або "кривава маса". Прихильники цієї думки наводять кілька аргументів:

1. Навіть якщо зародок – людська істота, не можна не бачити відмінності між зародком і людиною. Ця різниця визнається навіть для рослини: відмінність між насінням, пророслим паростком і дорослою рослиною. Зрозуміло, що жолудь і дуб – не одне й те саме.

2. Зародиш саме тому потребує матері біологічно і соціально, що сам він не самостійний, не автономний, не може розвиватися поза тілом матері і повинен існувати всередині неї дев'ять місяців. Значить, акт народження визначає саме той момент, коли нова істота стає автономною. З цієї позиції тільки народження визнається початком життя людини.

«Початок біологічного життя людини – це не початок життя особи…». А тому «під час аборту нікого (тобто, жодну особу) не вбивають, хоча й відбувається знищення людського організму», – переконує американський біоетик Г.Т.Енгельгардт.

Виходячи з цього, судження "право жінки на аборт" перетворюється в судження "право тіла на власне тіло" або "право тіла розпоряджатися функцією свого тіла" і прийняття рішення про аборт – це результат обчислення тих чи інших інтересів, балансу життєвих обставин, але ні в якому разі не моральний вчинок.

Консервативний підхід до проблеми аборту.


Полягає у крайній антиабортній позиції, яка не визнає жодних винятків, ніяких обставин, що можуть виправдати аборт. Аборт неприпустимий, навіть якщо вагітність і пологи небезпечні для життя матері, наприклад, при хворобі серця, нирок і т.д.; аборт неприпустимий, навіть якщо вагітність наступила в результаті згвалтування. Аргумент при цьому простий: дитина не винна ні в тому, ні в іншому випадку, і не повинна страждати. Жодна людина не має права вирішувати, чиє життя варте порятунку (цінність життя та право на життя як для матері, так і для дитини однакові). Лікар повинен організувати лікування так, щоб рятувати обох: і матір, і дитину. Як можна вбивати ні в чому неповинну істоту, яка не мала свідомого наміру вбивати свою матір і непричетна до обставин зачаття, а отже, не несе за них ніякої відповідальності, і тим більше не заслуговує такого покарання, як позбавлення життя.

Консервативний підхід до проблеми аборту грунтується на моральних цінностях релігійної культури. Аборт засуджується головними деномінаціями трьох основних релігій, – християнством, ісламом та юдаїзмом – і вважається в них формою вбивства. У релігіях далекого Сходу й інших частин світу, як і в новітніх релігійних рухах позиції по відношенню до цього питання є зазвичай менш визначеними.

На думку Християнської Церкви, вчинення аборту вважається важким гріхом, якого допускається не лише вагітна мати, але й ті, що її до цього намовили чи у цьому підтримали, зокрема, батько дитини і медичний персонал, який вчинив штучне переривання вагітності. Більше того, хто вчинив аборт, може бути покараний Церквою тою карою, що застосовується у випадку важких злочинів, а саме великою екскомунікою (тобто відлученням від Церкви).

Отже, під час аборту вбивається найневинніша істота, яку тільки можна собі уявити. Вона настільки квола і безоборонна, що позбавлена навіть того мізерного захисту, яким для немовляти є його благальний крик і плач. Вона цілковито ввірена турботі і опіці тієї, яка носить її в своєму лоні. Але часом саме вона – мати – прагне вбивства цієї істоти і навіть сама його спричинює. Щоправда, переривання вагітності є для матері часто болісним і драматичним переживанням. Вирішуючи позбутися плоду, вона часто керується не суто егоїстичними міркуваннями, а має якісь поважні причини, як власне здоров’я чи належний життєвий рівень для інших членів родини. Часом виникають побоювання, що зачата дитина муситиме жити в таких поганих умовах, що ліпше буде їй зовсім не родитися. Отже, осуду підлягають також

  • законодавці, які підтримали й затвердили закони, що допускають аборти,

  • керівники медичних закладів, де переривають вагітність.

  • ті, хто сприяв поширенню сексуальної свободи і легковаження материнством,

  • політики, які мали б виробити дієву соціальну політику на допомогу сім’ї, – особливо багатодітній або обтяженій матеріальними труднощами

  • міжнародні установи, фонди й товариства, які провадять послідовну боротьбу за легалізацію і розповсюдження абортів у світі.

Помірний підхід до проблеми аборту


Намагається поєднати в собі елементи обох крайніх точок зору і уникнути небажаних висновків, які можуть бути зроблені з них.

В основі – пом'якшена антиабортна позиція – аборт неприпустимим, але як виняток, у тих випадках, коли виникають медичні протипоказання або коли мова йде про згвалтування, допускається. Допустимість винятків аргументується необхідністю враховувати бажання і інтереси матері. У першому випадку – при медичних протипоказаннях – порушується право матері на життя (і здоров'я). У другому – при згвалтуванні – відсутня добровільна згода жінки.

Морально-етична оцінка різноманітних методів переривання вагітності


На сучасному етапі використовуються такі методи аборту:

  1. До 30 дня використовуються засоби, які унеможливлюють імплантацію (спіралі, прогестинові міні-таблетки, таблетки “на завтра”). Як абортивний засіб вживаються контрацептивні гормональні таблетки. Вони містять гормони естроген і гестаген (прогестин). Естроген не дозволяє дозріти яйцеклітині в організмі жінки і тому запліднення стає неможливе (припинення овуляції). Проте не завжди припинення дозрівання яйцеклітини припиняється (індивідуальна несумісність, хвороби, несвоєчасне вживання пілюль). Тоді ці таблетки мають друге призначення: гормон гестаген припиняє активність матки. Зародившись у яйцепроводі, дитина потрапляє в матку, але в наслідок дії гестагену не може там приживитися. Вона змушена гинути з голоду. Цей абортивний засіб особливо проявляється у дії міні-таблеток, які зовсім не містять естрогену, а лише гестаген, а тому не запобігають дозріванню яйцеклітини.

  2. Вагітність 2-8 тижнів – медикаментозний аборт. Застосовуються гормональні засоби, принцип дії яких ідентичний попередньо змальованому + змушують матку відторгнути вже імплантований зародок.

  3. Вагітність 2-5 тижнів – міні-аборт за допомогою вакуумного аспіратора. Цей метод є найпоширенішою формою аборту. Лікар вводить у матку гнучкий пластиковий шланг. Сильним всмоктуванням (від 10 до 30 разів більшим, ніж у пилососа) дитина розривається на шматки.

  4. Вагітність 6-12 тижнів – хірургічне видалення плоду (вишкрябування) – класичний аборт. Під час вишкрібання лікар розкриває шийку матки металевим штифтом. За допомогою спеціальних щипців дитину витягують з матки назовні. При цьому розривають її на шматки. Коли всі частини дитини видалені, матку вишкрябують за допомогою кюретки. Санітари складають окремі частини дитячого тіла докупи, щоби цілковито впевнитися, що матка порожня.

  5. Вагітність строком понад 22 тижні – провокація передчасних «пологів» гормональним методом, або штучні пологи, та Кесарів розтин.Гормональний метод полягає в тому, що в мускулатуру матки вводять медичний препарат. Це викликає родові потуги. Дитина, коли вона витримає їх, народжується живою, і тоді її залишають вмирати. Під час кесаревого розтину хірургічно розкривають живіт і матку жінки. Дитину виймають. Майже всі діти під час такого розтину є живими. Тоді їх вбивають (дають укол, що паралізує дихання, чи просто задушують або залишають, поки вони самі, часто після кількагодинної боротьби зі смертю, не помруть)

Моральний обов'язок лікарів повідомити жінці правду про аборт, пояснити, що в лоні матері від моменту запліднення перебуває живий організм з усіма ознаками індивідуальності людської особи і що аборт – це вбивство дитини, а також попередити вагітну жінку про всі можливі наслідки аборту.

Наслідки аборту для жіночого організму:

  • перфорація матки під час операції, що веде до сильної кровотечі та запалення черевної порожнини;

  • алергічна реакція на наркотичні засоби;

  • у результаті аборту в 12% жінок порушується менструальний цикл;

  • аборт – причина гінекологічних захворювань, розвиваються в кожної п'ятої жінки після аборту;

  • аборт порушує роботу ендокринної і нервової систем, знижує опірність організму;

  • може призвести до безплідності, пізніх викиднів на терміні 18-24 тижня.

  • зростає частота позаматкових вагітностей.

  • психологічний стрес, що може призвести до змін психіки та її захворювань. Часто жінка підсвідомо сприймає аборт як насильство над власним тілом, відчуває себе винною в убивстві своєї ж дитини. Такого роду нервові порушення часто мають дуже негативний вплив на відносини та виховання народжених пізніше дітей.

Всесвітня Медична Асоціація у 1983 році прийняла спеціальну декларацію про медичні аборти, основними положеннями якої є:

1. Основоположний моральний принцип лікаря - повага до людського життя з моменту його зачаття.

2. Обставини, що протиставлять інтереси потенційної матері інтересам її ненародженої дитини, ставлять лікаря перед необхідністю вибору: зберегти вагітність або її перервати.

3. Неоднозначність вибору визначається різними релігійними і моральними позиціями, причому будь-яке з рішень вимагає поваги.

4. Визначення ставлення до цього питання і правил його рішення в даній державі або громаді лежить поза компетенцією медицини; лікарі повинні лише забезпечити захист своїм пацієнтам і відстояти власні права в суспільстві.

5. У тих країнах, де медичні аборти дозволені законом, компетентні фахівці можуть робити їх на легальній підставі.

6. Якщо особисті переконання не дозволяють лікарю рекомендувати або зробити медичний аборт, він повинен передоручити пацієнтку компетентному колезі.

Список використаних джерел та літератури:

Аборт. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії [Электронний ресурс]. Режим доступу: //http://uk.wikipedia.org/wiki/Аборт

Биоэтика. Материал из Википедии — свободной энциклопедии [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki/Биоэтика.

Лепаж К., Пажес. Ф. Женщина. Большая медицинская энциклопедия /Пер. с фр. Дакулова и др.: Художник А. Басалыга. — Мн.: «ИнтерДайджест», Смо­ленск: ТОО «Эхо», 1999. — 480 с.

Пирс Бартон. Этика служителя. Лайф Паблишерс Интернейшнл, Минск: “Белпринт”, 2000. – 296 с.

Стотт Джон. Новые проблемы современных христиан: Пер. с англ. – Черкассы: “Смирна”, 2004. – 610 с.

Энциклопедия молодой семьи / Белорус. Сов. Энциклопедия. — Редкол. Г.И. Герасимович и др. — 4-е изд., перераб. и доп. — Мн.: БелСЭ, 1990. — 711 с.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас