Реферат
на тему:
«Етичні аспекти проведення психологічного спостереження»
Виконала:
Перейма Аня, ПП-31б
Спостереження як метод об'єктивного дослідження широко застосовується в психології, в педагогічній практиці, у соціологічних дослідженнях.
Спостереження - метод дослідження предметів та явищ об'єктивної дійсності, який полягає в їх навмисному і цілеспрямованому сприйманні (стосовно власного суб'єктивного світу - самоспостереження).
Спостереження - специфічно людський метод пізнання об'єктивної дійсності. Спостереження вимагає активізації всіх психічних процесів особистості, особливо уваги та мислення. У процесі послідовного виконання вправ здатність спостерігати може удосконалюватися і поступово ставати рисою особистості - спостережливістю.
Історично спостереження стає складовою частиною трудової діяльності, коли встановлюється відповідність між продуктом праці і його запланованим ідеальним образом. З ускладненням соціальної дійсності і операцій праці спостереження широко застосовується до різних аспектів трудової діяльності (наукове спостереження, спостереження руху інформації за допомогою приладів, спостереження як складова художньої творчості іт. ін.).
Як правило, наукові дослідження проводяться під науковим керівництвом, вирізняються чіткістю структури, суворістю контролю та жорстким дотриманням етичних вимог. На виході такі дослідження мають не лише практичні дані, а й містять певні узагальнення та висновки, що претендують на наукову новизну та цінність. Саме такими мають бути курсові, дипломні та дисертаційні дослідження.
Проблема етичного регулювання дослідницької діяльності є актуальною для сучасної української психології. Брак нормативного регулювання діяльності психологів призводить до зниження відповідальності за власні вчинки та їх наслідки. Формула “психолог несе особисту відповідальність” навряд чи є ефективною у період становлення професійних функцій. “Особиста відповідальність” поняття до волі розмите, і у кожного власне уявлення про її межі. До того ж, не відпрацьована система ліцензування та сертифікації, що призводить до безконтрольності: займатись дослідницькою діяльність може хто і як завгодно. Має місце і деонтологічна невизначеність. Етичні принципи, якими послуговуються сучасні дослідники, здебільшого запозиченні з зарубіжної психології і часто не адаптовані до автентичних умов.
Поняття “етика”, грецьке за походженням, етимологічно споріднене із латинським поняттям “мораль” і традиційно визначається як “специфічна система моральних принципів” . Як мораль, так і етика пов’язані із розумінням добра та зла, мотивів діяльності людини, її життєвих смислів та цінностей. Різниця полягає у оцінному характері першого та нормативності другого. Вчинок з позицій моралі оцінюється суб’єктивно, як такий, що відповідає чи суперечить переконанням та цінностям окремої людини. В свою чергу, етичність вчинку – це його відповідність певним стандартам, правилам та вимогам прийнятим у певному соціальному колі. У філософському словнику за редакцією І.Т. Фролова зазначено, що основне завдання етики полягає в тому, щоб навчити моралі – запропонувати ідеальну модель людських стосунків.
Як ми вже знаємо, психологія розвивається багато в чому завдяки тому, що психологи виконують експериментальні дослідження, а потім за їх результатами роблять висновки про роботу людської психіки. Однак у психології є певна специфіка, пред'являти особливі вимоги до проведення досліджень. Ці вимоги, зокрема, пов'язані з тим, що «об'єктом» вивчення в психології є люди. Вивчення людей в корені відрізняється від дослідження об'єктів фізичного світу, проте тільки в кінці XX ст. вчені-психологи почали виробляти поважний підхід до людей, які приймають участь в їх експериментах, тобто стали замислюватися про етичні норми, які повинні дотримуватися психологи. Розробкою етичних норм і стандартів займаються професійні громадські організації, які об'єднують психологів різних країн.
Норми, яких повинні дотримуватися психологи при проведенні психологічних досліджень, пов'язані в основному з необхідністю забезпечити належну повагу експериментаторів до людей, які є об'єктами досліджень. Психологи, які проводять дослідження, зобов'язані захищати їх учасників від шкоди, яка може бути завдано їм в результаті експерименту. Це значить, що необхідно вжити заходів до того, щоб учасники досліджень не відчували болю, страждань, а також виключити будь-які можливі негативні наслідки довгострокового характеру. Якщо психолог хоче дослідити явище, що представляє потенційну небезпеку для учасників експерименту, він повинен звернутися в свою професійну організацію за дозволом на проведення досліджень.
Ці правила відносяться не тільки до фізичної шкоди, але й до психологічних травм.
Ще один етичний аспект, який повинні враховувати дослідники, полягає в тому, що досліджувані по можливості не повинні ставитися в такі умови, коли їх свідомо вводять в оману. Якщо тимчасовий обман все ж необхідний, дослідник повинен звернутися за дозволом на подібні дії в етичний комітет своєї професійної організації. Навіть якщо обман на короткий час визнається допустимим, експериментатор зобов'язаний розкрити його досліджуваним після завершення дослідження.
Об'єктом спостереження може бути і поведінка особистості в най-різноманітніших її зовнішніх виявах, в яких реалізуються усвідомлені та неусвідомлені внутрішні психічні стани, переживання, прагнення. В особливостях мовлення, у виразних рухах - жестах, міміці, виразах обличчя, пантомімічних актах (позах) тощо можна виявити й простежити особливості уваги, розуміння, емоції та вольові якості, особливості темпераменту і риси характеру.
Тому вміле спостереження за поведінкою дитини та дорослого дає можливість з високою мірою ймовірності стверджувати про їх внутрішні, духовні особливості.
Найдетальніше питання етичного регулювання досліджень розкрито у “Етичному Кодексі психолога” Товариства психологів України. Етика дослідницької діяльності розглядається у окремому розділі “Етичні правила психологічних досліджень”, де зібрані вимоги щодо планування досліджень, забезпечення надійності результатів, попередження негативного впливу на клієнта та його інформування про право відмови:
“Планування психологічних досліджень передбачає дотримання таких умов: визначення об’єкта дослідження; чітке й однозначне формулювання його мети і завдань; встановлення контингенту обстежуваних; прогнозування можливостей використання одержаних результатів... Психолог самостійно вибирає методи роботи, керуючись при цьому вимогами максимальної ефективності та наукової обґрунтованості”.
“Психолог забезпечує цілковиту надійність результатів, відповідає за рішення, які приймають офіційні особи на основі його висновків та рекомендацій, запобігає можливим помилкам у діяльності непрофесіоналів...”.
“Психолог зводить до мінімуму ризик ненавмисного негативного впливу на тих, хто бере участь в експерименті”.
“Психолог заздалегідь інформує клієнтів про право відмовитися від участі в дослідженні”.
Існують етичні зобов'язання у різних областей психологічних досліджень. Етика психологічних досліджень є тією дзеркало, де відбивається що дозволяє для психолога можливість сили на іншу людину, заходи цього впливу. Система етичних принципів психологічних досліджень є одне із способів збереження психічної реальності як особливої характеристики життя, один із засобів, котрі задають та створює умови для прояви автономності, індивідуальності Я чоловіки й, зрештою, виявлення психологічних утворень внутрішньої реальності людини.
Оскільки психолог не єдиним професіоналом, чия діяльність спрямовано досягнення цього, міна й співробітництво з інших професій бажані й у деяких випадках необхідні, без будь-яких упереджень стосовно компетенції і знанням кожного з них. Робота психолога виходить з право і обов'язки виявляти на повагу до іншим професіоналам, особливо у областях близько стичних своєї діяльності з психологією.
Етичні принципи проведення дослідження людині містять у собі такі вимоги:
1. При плануванні досвіду дослідник несе відповідальність за складання точної оцінки його етичної прийнятності, спираючись на принципи досліджень.
2. На кожному дослідника завжди лежить відповідальність за з'ясування умотивованості й підтримку прийнятною етики дослідження. Дослідник також відповідає заетичное звернення колег, асистентів, у студентів і від інших службовців з піддослідними.
3. Етика вимагає, щоб дослідник інформував піддослідних про сторони експерименту, які вплинути з їхньої бажання в ньому участь, і навіть відповідав всі запитання про інші подробицях дослідження. Неможливість ознайомлення з повним картиною експерименту додатково посилює відповідальність дослідника добробут і гідність піддослідних.
4. Чесність і відкритість – важливі риси відносин між дослідником і піддослідним. Якщо приховування і обман необхідні за методологією дослідження, то дослідник повинен пояснити випробуваному причини таких дій на відновлення їхніх стосунків.
5. Етика пошуку вимагає, щоб дослідник ставився з повагу до праву клієнта скоротити чи перервати свою участь у процесі досліджень, у час. Зобов'язання захисту цього права вимагає особливої пильності, коли дослідник перебуває у позиції, домінуючою над учасником. Рішення в обмеження цього права збільшує відповідальність дослідника за гідність і добробут учасника.
6. Етичне прийняття дослідження починається із встановлення чіткого і справедливого угоди між дослідником і учасником експерименту, яка роз'ясняє відповідальність сторін. Дослідник зобов'язаний сумлінно стежити над виконанням всіх обіцянок й домовленостей, включених до цього угоду.
7. Етичний дослідник захищає своїм клієнтам від фізичного й душевного дискомфорту, заподіяння шкоди і надзвичайну небезпеку. Якщо ризик таких наслідків існує, то дослідник зобов'язаний проінформувати звідси піддослідних, погодитися між собою на початок праці та прийняти усі можливі заходи для мінімізації шкоди. Процедура досліджень може застосовуватися, є можливість, що вона заподіє серйозно й тривалий шкода учасникам.
8. Етика роботи вимагає, щоб після збирання цих дослідник забезпечив учасникам повне роз'яснення суті експерименту. Якщо наукові чи людські цінності виправдовують затримку чи приховування інформації, то дослідник несе особливу відповідальність через те, щоб щодо його клієнтів був тяжких наслідків.
9. Якщо процедура дослідження може мати небажані наслідки учасники, то дослідник відповідає за виявлення, усунення чи коригування таких результатів (зокрема. довгострокових).
10. Інформація учасників експерименту, отримана під час дослідження, конфіденційна. Якщо існує можливість, що інші люди можуть одержати доступом до інформацію про учасників експерименту, то етика практики досліджень вимагає, щоб ця можливість і плани з забезпечення конфіденційності були пояснити учасникам як частину процесу з досягненню взаємного інформаційного згоди.
А.Т. Никифоров та В.Є. Семенов виділяють чотири етичні проблеми під час використання методу спостереження: «1) які боку життя етично досліджувати методом, які неетично; 2) повідомляти або не повідомляти об'єкти дослідження про факт спостереження за ними; 3) повідомляти або не повідомляти про мету спостереження; 4) які межі впливу під час проведення спровокованого спостереження».
Спостереження часто відбуваються на межі, коли приховування факту спостереження означає підвищення валідності та надійності дослідження, а повідомлення про мету спостереження дозволяє випробуваним модифікувати поведінку. Як правило, більшість дослідників віддає перевагу частковому приховуванню використання спостереження.
У США є стандарти етичного кодексу Американської Психологічної Асоціації 1992 р., які особливо важливі у разі проведення спостережень.
«Стандарт 1.14. Незаподіяння шкоди.
Психологи роблять все можливе, щоб уникнути заподіяння шкоди... учасникам дослідження... і знизити ймовірну шкоду, якщо її не можна уникнути.
Стандарт 5.03. Зведення до мінімуму вторгнення в особисте життя.
А. Щоб звести до мінімуму вторгнення в особисте життя, психологи включають у письмові та усні звіти, консультації та ін. тільки інформацію, що відповідає цілям складання цих звітів, проведення консультацій та ін.
Б. Психологи обговорюють конфіденційну інформацію... або оцінюють дані, що стосуються учасників дослідження... переслідуючи виключно наукові чи професійні цілі і лише з фахівцями з цього питання.
Стандарт 5.08. Використання конфіденційної інформації з дидактичною чи іншою метою.
А. Психологи у своїх роботах, лекціях або іншим адресованим суспільству шляхом не розкривають конфіденційних даних про... учасників своїх досліджень... якщо останні не дали на це письмової згоди або не отримано іншого етичного чи юридичного дозволу.
Б. У звичайних випадках за такої наукової та професійної діяльності психологи приховують персональну інформацію, що стосується учасників дослідження... щоб усунути можливість їх ідентифікації.
Стандарт 6.12. Звільнення від обґрунтованої згоди.
Перш ніж вирішити, що дослідження, що планується (включає, наприклад, анонімні опитування, природні спостереження або деякі види архівних досліджень) не вимагає отримання від учасників обґрунтованої згоди, психологи вивчають відповідні інструкції, вимоги дослідницької ради та консультуються з колегами.
Стандарт 6.13. Поінформована згода при аудіо- або відеозаписі дослідження.
Психологи отримують обізнану згоду від учасників дослідження, перш ніж робити будь-який відео- або аудіозапис учасників, якщо тільки дослідження не проводиться у вигляді природного спостереження в громадському місці і не передбачається, що запис буде використаний для ідентифікації учасників або заподіяння їм шкоди».
У вітчизняній психології для спостереження може бути використане правило професійного спілкування психолога та випробуваного, яке передбачає, що «психолог повинен володіти методами психодіагностичної бесіди, спостереження, психолого-педагогічного впливу на такому рівні, який дозволяв би, з одного боку, максимально ефективно вирішувати поставлене завдання , а з іншого - підтримувати у випробуваного почуття симпатії та довіри, задоволення від спілкування з психологом». Відповідно до етичних принципів роботи психолога, діяльність психолога повинна відповідати принципу конфіденційності та принципу обізнаної згоди замовника та випробуваного. Відповідно до сучасних етичних правил відмова дослідника від використання згоди піддослідних вимагає спеціального обґрунтування.
Отже, професійна етика в з психології та в психологічних дослідженнях – це система принципів, покликаних забезпечити моральне поведінка дослідника стосовно своїм піддослідним, до своїх колег-журналістів та спеціалістам в суміжних областях, до якості виконання досліджень, і до результатам. Етика передбачає з'ясування умотивованості й збереження дистанції з «Я» іншого задля збереження цього Я.