Етапи розвитку риторики
| Антична риторика | Батьківщиною риторики вважається Давня Греція, а першими риторами – софісти («мудрець», «вправний»), їх заслугою слід вважати розробку риторики як мистецтва красномовства, евристики як мистецтва суперечки та діалектики як мистецтва доведення. У 5 ст. до н.е. у Греції з’являється перший підручник з риторики. Його автор Горгій, який приїхав з грецьких колоній Сицилії. У другій половині 5 ст. до н.е. риторику почали розглядати як «царицю всіх мистецтв», її почали викладати в школах. Одна з таких шкіл була відкрита греком Сократом. Майстром розмов-діалогів був давньогрецький філософ Сократ (бл. 470 -399 рр. до н.е.).Для нього міркування (роздум) стало головним методом ведення розмов, в результаті яких він намагався відкрити істину. Метод обговорення питань у софістів був іншим. Для них головне – отримати перемогу в суперечці, активно заперечувати іншу точку зору. Тому з часом слово «софіст» набуло негативного характеру. Витонченим знавцем живого слова був учень Сократа Платон (427-347 рр. до н.е.), який не був практиком, але його праці являють собою діалоги, котрі не тільки суворо логічно побудовані, але й сповнені яскравими художніми образами. Визначною постаттю в розвитку давньогрецької риторики є Демосфен (384—322 рр. до н.е.) Саме він очолив школу риторів, перетворив судову трибуну в трибуну ідеологічної боротьби. Теоретиком античної риторики виступав давньогрецький філософ Аристотель (384-322 рр. до н.е.), який розглядав риторику як науку, невід’ємну від логіки та діалектики. Основи красномовства та риторики, закладені в Давній Греції, були продовжені ораторами Давнього Риму. Визначним теоретиком та практиком красномовства у Давньому Римі був Марк Тулій Цицерон (106-43 рр. до н.е.), він високо цінував свого грецького попередника Демосфена. Римську теорію красномовства розвивав Марк Фабій Квінтіліан. Він активно навчав всіх бажаючих ораторській майстерності. Його школа в римі стала першою державною школою красномовства. Таким чином, античні мислителі заклали основи науки риторики, зробили перші кроки по вивченню її теорії та узагальненню практичних прийомів та засобів публічного виступу. Наступні покоління риторів спиралися на традиції античного красномовства, елементи якого використовуються й тепер. |
| Риторика Середньовіччя | Риторика Середньовіччя пов’язана з новими суспільними відносинами – феодальним ладом та іншим видом духовної культури – релігійним. Центром розвитку риторики стала церква, а проповідь «Про закон Божий» стала основною формою середньовічного красномовства. Священнослужитель повинен бути оратором, йому необхідно було переконати, залучити до віри та повести за собою людей. До наших днів дійшли імена богословів-ораторів : Іоанна Златоуста, Фоми Аквінського, протопопа Авакума, Феофана Прокоповича. Церковна риторика займала провідне місце протягом всього середньовіччя в Європі та інших регіонах світу. Вона була знаряддям не тільки релігії, але й усього феодального ладу. |
| Риторика Нового часу | До 17-18 ст. проповідь настільки канонізувалася, що не могла вже враховувати процеси, які складалися в суспільному житті того часу і поступово почала вироджуватися. Перші паростки риторичної слов’янської традиції зародилися ще в Давній Русі. Першим твором, присвяченим красномовству, було «Сказання про сім вільних мудростей». Цей твір складався з семи глав і в кожній ішла мова про одну з наук: граматику, риторику, діалектику, арифметику, астрономію, музику, геометрію. Відомі імена богословів-риторів –Іларіон (11ст.), Кирило Туровський. Слов’янські оратори продовжували традиції античних риторів. На зміну феодальним відносинам прийшли буржуазні, які принесли ідею свободи, рівності, демократії. Виникла система парламентаризму, зародилися політичні партії, суспільні організації. В цих умовах красномовство отримало інший зміст, почався новий етап його розвитку. З’явилися оратори, чиє життя було пов’язане з політичною боротьбою – Жан Поль Марат, Робесп’єр, Дантон, Мірабо. В основу їх діяльності полягли ідеї філософів-просвітителів 18 ст.: Руссо, Дідро, Вольтера, Монтеск’є. Однак революційні промови з часом були замінені на парламентські дебати, які були направлені на укріплення буржуазних порядків і урядової влади. |
| Риторика 19 століття | У 19 ст. з’явились оратори нового типу – трибуни робітничого класу. В промовах цих ораторів відображались інтереси трудового народу, зазвучали соціально-політичні мотиви, однією з головних форм їх красномовства стала агітація. Розвиток риторики як науки в Україні бере початок з початку введення її як дисципліни в братських школах. Києво-Могилянська академія. Інтерес до риторики був викликаний як потребами культурного проповідництва, релігійної полеміки, так і потребами суспільного письма, поезії. У 17-18 ст. було складено декілька десятків курсів риторики, які викладались видатними професорами. У більшості курсів відмічались три умови красномовства, які варто розвивати та виконувати: природні здібності, необхідні вправи та мистецтво наслідування. З другої половини 19 ст. починається занепад риторики як науки про прозу. Але передові мислителі, письменники, суспільні діячі продовжували приділяти мові, її чистоті пильну увагу. У цей час починає розвиватись і такий різновид красномовства як судовий. У другій половині 19 ст. живуть та працюють дуже відомі юристи, адвокати, прокурори, ораторські прийоми яких захоплювали передову громадськість того часу. |
| Сучасна риторика (20 ст. – початок 21 ст.) | На сучасному етапі суспільство знову звернуло увагу на риторику. Так як зросла потреба різних прошарків населення (політиків, бізнесменів, юристів та ін.) в практичному оволодінні мистецтвом красномовства внаслідок демократичних перетворень в нашій державі, в результаті виникнення нових політичних та суспільних рухів, розвитку підприємницької діяльності, підвищення соціальної активності громадян. Риторику як предмет почали викладати в навчальних закладах. У 21 ст. риторика, безперечно, посяде гідне місце серед гуманітарних наук, вона збагатить людину знаннями культури минулого та допоможе їй використовувати на практиці при публічному виступі такі прийоми та методи красномовства, які народились, сформувались в надрах сьогодення і які будуть утворюватись у майбутньому. |