Ім'я файлу: вн лікарн Шнайдер.docx
Розширення: docx
Розмір: 31кб.
Дата: 16.11.2020
Пов'язані файли:

Кафедра iнфекцiйних хвороб з курсом епiдемiологiї 

Реферат на тему «Епідеміологія та профілктика внутрішньолікарняної інфекції»

Студента 7- групи

Шнайдера Владислава

Івано-Франківськ

2020

ПЛАН

1.Вступ

2. Поняття внутрішньолікарняних інфекцій, причини враження ними

3. Ураження новонародженних ВЛІ

4. Епідеміологія

5. ВООЗ

6.Список використаної літератури

Вступ

Внутрішньолікарняними (або нозокоміальними) інфекціями (ВЛІ) називають такі інфекції, що виникають у хворих, які перебувають на стаціонарному лікуванні, або у медичних працівників, що пов’язані з лікуванням і доглядом за пацієнтами, в результаті порушень правил санітарно-епідеміологічного режиму. Будь-які інфекційні агенти можуть передаватися нозокоміально. За даними ВООЗ, з цієї актуальної проблеми для усіх країн світу на даний час можуть бути виділені дві основні: антимікробна стійкість і нозокоміальні спалахи [1]. Про це свідчить також той факт, що незважаючи на застосування сучасних методів діагностики та лікування з використанням антимікробних препаратів, частота нозокоміальних гнійно-запальних інфекцій не має тенденції до зниження. За останніми даними, частота інфекцій в економічно розвинених країнах варіює від 3 до 20,7 % залежно від профілю медичних установ, у яких інфікуються не менше 7 % пацієнтів, яких госпіталізовано у стаціонар [2]. Економічні витрати на лікування одного випадку ВЛІ формуються з прямих та додаткових витрат, пов’язаних із подовженням термінів перебування хворих у лікарні, збільшенням витрат на проведення лабораторних досліджень і, власне, лікування хворих. Лікування одного такого пацієнта в США становить до 30 тис. доларів [3]. ВООЗ вважає, що ефективна боротьба з поширенням ВЛІ можлива тільки за умови обліку та реєстрації цих інфекцій.

1. Поняття внутрішньолікарняних інфекцій,

причини враження ними

Згідно до результатів спеціальних програм ВООЗ з епідеміологічного нагляду (ЕН) за ВЛІ та їх профілактиці, встановлено, що ці інфекції вражають в середньому 8,4% пацієнтів.

Встановлено, що найбільший ризик виникненення ВЛІ існує у пацієнтів відділень реанімації і інтенсивної терапії, хірургічних, урологічних, неонатологічних, опікових, травматологічних, тобто там, де концентруються хворі із дефіцитом імунної системи, які зазнають значної кількості інвазивних втручань. Найбільш уразливими є діти віком до 1 року (13,5%) та особи, старші за 64 роки (12%).

За визначенням Європейського регіонального бюро ВООЗ (1979), ВЛІ - це будь-яке клінічно виражене захворювання мікробного походження, яке уражує хворого в результаті його госпіталізації або відвідування лікарняного закладу, а також персонал лікарні в силу здійснюваної ним діяльності, незалежно від того, виявляються або не виявляються симптоми цього захворювання під час знаходження даних осіб в лікарні.

Таке визначення ВЛІ є найбільш широким та охоплює всі пласти ВЛІ для стаціонарів будь-якого профілю, а саме: ВЛІ, пов'язані із наданням медичної допомоги в клінічних та в амбулаторно-поліклінічних умовах; професійне зараження медичних працівників. Важливо те, що, за даним визначенням, розвиток ВЛІ пов'зують саме з інфекційним агентом.

Для більшості бактеріальних інфекцій прийнято вважати, що вони виникають після 48 годин і більше перебування хворого в стаціонарі, що пов'язано з типовим інкубаційним періодом, однак для окремих збудників можливі коливання, що важливо для встановлення діагнозу ВЛІ.

2. Ураження новонародженних ВЛІ

При визначенні ВЛІ в акушерських стаціонарах в нашій країні загальноприйнятим є поділ інфекцій новонароджених в залежності від строків інфікування на антенатальні, інтранатальні та нозокоміальні.

Інфекції новонароджених, які набуваються трансплацентарним шляхом, а саме токсоплазмоз, краснуха, цитомегаловірус, вітряна віспа, сифіліс, і проявляються одразу ж або до 48 годин після народження, в сучасний період не відносять до ВЛІ.

Дискусійним є віднесення до ВЛІ інтранатальних інфекцій, які пов'язані з інфікуванням новонародженого під час пологів при проходженні родових шляхів.

Деякі автори мають на увазі материнське походження збудників і на цій підставі не включають інфекції, які ними викликані, до нозокоміальних. В той же час в дефініціях СОС (Центру контролю за інфекціями США) окремим пунктом уточнено, що інфекції, викликані незміненими збудниками, тобто отриманими від матері, без ознак госпітального штаму, слід вважати внутрішньолікарняними. Нарешті, до внутрішньолікарняних належать інфекції новонароджених, які виникають після 48 годин життя.

Невизначеним також залишається питання про часовий період, протягом якого гнійно-запальні захворювання (ГСЗ) новонароджених можуть бути віднесені до внутрішньолікарняних. Цей період визначають в 7 днів, 28 днів, до 6 місяців та 1 року після виписки з акушерського стаціонару або взагалі не обмежується певними строками. В нашій країні відсутня однозначна трактовка ВЛІ і, відповідно, строків їх розвитку, тому це питання залишається відкритим та підлягає обговоренню. Так, за нашими даними, ГСЗ новонароджених, які можна трактувати як ВЛІ, реєструються протягом 30 днів після виписки з акушерського стаціонару їх пік припадає на 5-7 дні.

Важливою особливістю ВЛІ є чисельність їх клінічних проявів та різномаїття факторів ризику, які сприяють розвиткові інфекцій. Через незрілість імунної системи всі новонароджені, особливо недовиношені, складають групу ризику щодо розвитку ГСЗ.

Провідними збудниками ГСЗ є умовно патогенні мікроорганізми (УПМ). Для ВЛІ новонароджених характерна поліетіологічність. До найбільш значимих в сучасний період збудників відносять коагулазонегативні стафілококи (КНС), золотистий стафілокок, ентерококи, ентеробактерії, псевдомонади, дріжджеподібні гриби роду Кандида, стрептококи групи В, деякі віруси та вірусно-бактеріальні асоціації. В усьому світі спостерігається періодичність змін домінуючих збудників ВЛІ, яка знаходиться в залежності, перш за все, від використання антибактеріальних препаратів.

Для ВЛІ новонароджених характерним є переважно екзогенне інфікування. При цьому ризик виникнення ГСЗ у новонароджених слід розглядати як негативну сторону природної колонізації мікроорганізмами стерильної від народження дитини. Отже, важливо, щоб колонізація йшла фізіологічним шляхом, тобто за рахунок отримання материнської нормальної мікрофлори. Нами було показано, що тільки безперервне (істинне) сумісне перебування матері і дитини забезпечує формування у останньої мікрофлори, яка відповідає віковим та фізіологічним нормам. Водночас, при відокремленні дитини від матері значно збільшується ймовірність колонізації дітей УПМ, циркулюючими в пологовопомічних закладах, особливо за умов порушень протиепідемічного режиму, та в разі набуття мікробами ознак госпітального штаму. Тому вважаємо, що стеження за становленням мікрофлори новонароджених та моніторинг за антибіотикостійкістю УПМ дозволяють виявити найбільш чутливі показники епіднеблагополуччя в акушерському (неонатологічному) стаціонарі і повинні бути обов'зковими складовими частинами епідеміологічного нагляду за ВЛІ.

Таким чином, ВЛІ новонароджених є надзвичайно важливою сучасною проблемою. Однак існуючі в країнах СНД методи оцінки епідемічної ситуації недостатньо чутливі, а діюча система нагляду орієнтована на захворюваність, а не на фактори, які її детермінують. Офіційно зареєстрована захворюванність в декількаразів менша, ніж реально існуюча. Санітарно-бактеріологічні дослідження, що проводяться за діючою в сучасний період схемою, дозволяють оцінити при ВЛІ здебільше якість дезінфекції, а не ступінь активізації епідемічного процесу. Більшість таких систем не мають чітких алгоритмів збору, аналізу інформації і вибору рекомендацій.

В цьому зв'язку першочерговим в сучасний період є забезпечення комплексного підходу до об'єктивної оцінки епідемічної ситуації в кожному ЛПУ, що включає оптимізацію системи лабораторного контролю; розробку і впровадження типових програм епіднагляду за ВЛІ, або, як вони частіше називаються за кордоном, програм інфекційного контролю (ІК) для стаціонарів і відділень різного профілю; використання чітких визначень і критеріїв ВЛІ, порядок реєстрації і звітності; створення регіональних центрів підготовки лікарів і медичних сестер з питань ІК.

4. Епідеміологія

Джерелом внутрішньолікарняних інфекцій найчастіше є медичний персонал, інші носії збудника, хворі з гострою або хронічною інфекцією (в тому числі ранової). Відвідувачі стаціонарів дуже рідко бувають джерелом виникнення внутрішньолікарняних інфекцій. Механізми передачі інфекції:

  • повітряно-крапельний,

  • фекально-оральний,

  • контактний,

  • гемоконтактний.

Провідними шляхами зараження в умовах стаціонарів є контактно-побутовий, повітряно-крапельний та повітряно-пиловий. Факторами передачі слугують повітряні аерозолі та пил, вода, продукти харчування, обладнання та медичні інструменти. Можливе гемоконтактне передавання, особливо для вірусних гепатитів В, С та D.

Найчастіше факторами, що призводять до розвитку внутрішньолікарняних інфекцій, є наявність невиявлених носіїв патогенних мікроорганізмів серед медичного персоналу і пацієнтів, тривалі вогнища гнійно-септичної інфекції, наявність пацієнтів із грубими порушеннями імунітету, недотримання персоналом правил асептики та антисептики, особистої гігієни, перевантаження лікувальних закладів та їх недостатнє оснащення дезінфікуючими засобами, застаріле обладнання тощо. Групами ризику виникнення внутрішньолікарняних інфекцій є хворі без постійного місця проживання, з тривалими інфекційними захворюваннями, з імунодефіцитними станами, а також медичний персонал.

5.

За визначенням ВООЗ, внутрішньолікарняна інфекція (ВЛІ), або нозокоміальна інфекція — будь-яке клінічно виражене захворювання мікробного походження, що виникло у хворого під час його лікування або обстеження в лікарняному закладі або протягом 30 діб після виписки з нього, або будь-яке інфекційне захворювання співробітника лікарні, що розвинулося внаслідок його роботи в даному закладі незалежно від часу появи симптомів захворювання.

Крім того, інфекція вважається внутрішньолікарняною, якщо вона вперше проявляється через 48 годин або більше після перебування в лікарні за умови відсутності клінічних проявів цих інфекцій в момент надходження і виключення вірогідності інкубаційного періоду.

Природа ВЛІ складніша, ніж здавалася довгі роки. Вона визначається не тільки недостатністю соціально-економічної забезпеченості лікувальної сфери, але і часто непередбачуваною еволюцією мікроорганізмів.

Жодна лікарня світу не може повністю позбутися ВЛІ, але такі інфекції можна контролювати і враховувати їх особливості.

На рівні ВООЗ існує глобальна стратегія відносно контролю за розвитком антибіотико-резистентності у мікроорганізмів і утворенням таких штамів, які часто викликають ВЛІ.

На рівні МОЗ України існує ряд методичних вказівок, затверджених наказами, що встановлюють сучасні підходи до визначення чутливості збудників інфекційних хвороб з урахуванням рекомендацій Європейського комітету з визначення чутливості до антибіотиків (EUCAST). Приклади таких наказів: №№ 167 (від 05.04.2007), 181 (від 04.04.2007), 221 (від 12.03.2010) та 234 (від 10.05.2007).

ВЛІ часто характеризується тяжким клінічним перебігом та високою летальністю, що зумовлено високою стійкістю госпітальної мікрофлори до антибактеріальних препаратів.

Контингентом підвищеного ризику щодо виникнення ВЛІ є:

  • ⇒ новонароджені та породіллі;

  • ⇒ люди похилого віку;

  • ⇒ хворі з імунодефіцитом;

  • ⇒ медичні працівники, особливо у відділеннях інтенсивної терапії (хірурги, реаніматологи).

Основними причинами виникнення ВЛІ є: 

  • ⇒ незрілість захисних механізмів організму новонародженого;

  • ⇒ зниження імунного захисту (наприклад у породіль);

  • порушення правил асептики та антисептики;

  • ⇒ слабкість імунітету певних категорій хворих;

  • ⇒ природна селекція штамів мікроорганізмів до використовуваних у лікарняному закладі антибіотиків.

Головним джерелом госпітальних штамів мікроорганізмів є:

  • ⇒ хворі (включаючи бактеріоносіїв), особливо ті, що довгостроково знаходяться в стаціонарі;

  • ⇒ медперсонал (хворі і бактеріоносії), особливо тривалі носії та хворі стертими формами.

Роль відвідувачів стаціонарів, як джерел ВЛІ – незначна!

Механізмами поширення є:

  • ⇒ контактний
    головні фактори передачі:

    • ⇒ руки медичного персоналу;

    • ⇒ медична апаратура;

    • ⇒ засоби догляду за новонародженими тощо;

  • ⇒ фекально-оральний:

  • ⇒ їжа;

  • ⇒ контаміновані розчини для пиття;

  • ⇒ зонди;

  • ⇒ повітряно-крапельний;

  • ⇒ трансфузійний та інші.

В окремому лікувальному закладі питома вага кожної причини та джерела ВЛІ буде дуже індивідуальною.

 Збитки, пов'язані з ВЛІ:

  • ⇒ Подовження часу перебування хворих у стаціонарі

  • ⇒ Зростання летальності

  • ⇒ Матеріальні втрати

  • ⇒ Соціальний і психологічний збиток

Етіологічна природа ВЛІ

Визначається широким колом мікроорганізмів (за сучасними даними, більше 300), що включає в себе як патогенну, так і умовно-патогенну флору.

Основні збудники ВЛІ:

  • ► Бактерії:

    • грампозитивна кокова флора:

      • рід Стафілокок (Staphylococcus)S. аureusS. epidermidis, S. saprophyticus;

      • рід Cтрептокок (Streptococcus): S. pyogenes, S. pneumoniae, S. salivarius, S. mutans, S. mitis, S. anginosus, S. faecalis;

    • грамнегативна паличкоподібна флора:

      • Сімейство Ентеробактерії (Enterobacteriaceae) (20 родів), включаючи:

        • рід Ешерихія (Escherichia): E .coli, E. blattae;

        • рід Сальмонела (Salmonella): S. typhimurium, S. enteritidis;

        • рід Шигела (Shigella): S. dysenteriae, S. flexneri, S. Boydii, S. sonnei;

        • рід Клебсієлла (Klebsiella): K. рneumoniae, K. оzaenae, K. Rhinoskleromatis;

        • рід Протей (Proteus): P. vulgaris, P. mirabilis;

        • рід Морганелла (Morganella);

        • рід Єрсинія (Yersinia);

        • рід Гафнія (Hafnia);

        • рід Серрація (Serratia);

        • рід Ентеробактер (Еnterobacter);

        • рід Цитробактер (Citrobacter);

        • рід Едвардсіелла (Edwardsiella);

        • рід Ервінія (Erwinia) та ін.;

      • Сімейство Псевдомонада (Pseudomonadaceae):

        • рід Псевдомонада (Psеudomonas)P. aerиginosa;

  • ►Віруси:

    • збудники простого герпесу, вітряної віспи, цитомегалії (близько 20 видів);

    • аденовірусна інфекція;

    • грип, парагрип;

    • респіраторно-синцитіальні інфекції;

    • епідпаротит;

    • кір;

    • риновіруси;

    • ентеровіруси;

    • ротавіруси;

    • збудники вірусних гепатитів;

  • ►Гриби (умовно-патогенні і патогенні):

    • роди дріжджоподібних (всього 80 видів, 20 з яких патогенні для людини);

    • роди цвілевих грибів;

    • рід Актиноміцети, або променисті гриби (Actinomycetes) (близько 40 видів).

Причини, що сприяють збереженню високого рівня захворюваності ВЛІ

Селекція полірезистентної мікрофлори

Головна причина – зміна властивостей мікробів, обумовлена неадекватним використанням в лікувальній сфері антимікробних факторів і створення в ЛПЗ умов для селекції мікроорганізмів з вторинною набутою стійкістю (полірезистентністю).

Первинна резистентність – природна видова ознака даного мікроорганізму.

Вторинна резистентність – зміна спадкової інформації під впливом пошкодження і поява мікробів-мутантів, менш чутливих до впливу антимікробного агента.

Механізм селекції

Мікроби з набутою стійкістю мають переваги перед іншими представниками популяції, що призводить до їх селекції та подальшого домінування (формування госпітального штаму).

Відмінності госпітального штаму від звичайного:

  • ⇒ здатність до тривалого виживання;

  • ⇒ підвищена агресивність;

  • ⇒ підвищена стійкість;

  • ⇒ підвищена патогенність;

  • ⇒ постійна циркуляція серед хворих та персоналу.

1-й принцип Флемінга

Призначення протимікробної кошти тільки за умови чутливості до нього збудника!

Рекомендації ВООЗ (до 1-го принципу):

  • ⇒ Всебічне обмеження використання антибіотика в клінічних умовах

  • ⇒ Обов'язкове вивчення спектру дії антибіотика та чутливості збудника

  • ⇒ Перевага препарату з вузьким спектром дії

При призначенні за життєвими показаннями антибіотиків широкого спектра обов’язково враховується антибіотикограма мікрофлори стаціонару!

2-й принцип Флемінга

Забезпечення ефективної концентрації у вогнищі інфекції (дози: разова, добова, курсова).

Рекомендації ВООЗ (до 2-го принципу):

  • ⇒ Зменшення місцевого використання антибіотиків

  • ⇒ Зменшення профілактичного використання антибіотиків

  • ⇒ Періодична корекція антибіотикотерапії на основі дослідження мікрофлори (рани) та її антибіотикограми (1 раз в 4-6 днів)

  • ⇒ Скасування антибіотика відразу, без поступового зниження дозування

3-й принцип Флемінга

Призначення антибіотика в такій дозі (разовій, добовій, курсовій) і введення таким шляхом, щоб максимально обмежити його шкідливу дію.

Небезпечні діагностичні процедури, під час яких може відбутися зараження ВЛІ:

  • ⇒ Взяття крові

  • ⇒ Процедури зондування

  • ⇒ Ендоскопії

  • ⇒ Пункції

  • ⇒ Венесекції

  • ⇒ Мануальні ректальні і вагінальні дослідження

Небезпечні лікувальні процедури, в результаті яких можливе занесення ВЛІ:

  • ⇒ Трансфузії

  • ⇒ Ін'єкції

  • ⇒ Пересадки тканин, органів

  • ⇒ Операції

  • ⇒ Інтубації

  • ⇒ Інгаляції

  • ⇒ Інгаляційний наркоз

  • ⇒ Штучна вентиляція легень

  • ⇒ Катетеризація судин і сечовивідних шляхів

  • ⇒ Гемодіаліз

  • ⇒ Бальнеологічні процедури

Які ж наслідки від дії антибіотикорезистентних бактерії, збудників ВЛІ?

  • ⇒ Європа: від інфекцій, викликаних резистентними бактеріями, щорічно вмирає близько 25 тис. людей.

  • ⇒ США: від інфекцій, викликаних резистентним стафілококом (MRSA), вмирає більше людей, ніж від СНІДу.

  • ⇒ Україна: кожен 5-й госпіталізований пацієнт заражається в лікарні резистентним стафілококом (MRSA).

  • ⇒ Є бактерії, проти яких сьогодні практично не залишилось ефективних антибіотиків:

    • ⇒ резистентні до карбапенемів:

      • Pseudomonas aeruginosa,

      • Аcinetobacter spp.,

      • Klebsiella pneumoniae та ін.

    • ⇒ Метицилінрезистентні:

      • Staphylococcus aureus,

      • Staphylococcus epidermidis тощо.

Наші мікробіологічні дослідження - це:

  • ⇒ Виявлення та ідентифікація збудників інфекцій у біологічному матеріалі за короткий час (до 3 діб)

  • ⇒ Визначення чутливості до антибіотиків із зазначенням МІК (мінімальної інгібуючої концентрації)

  • ⇒ Надання проміжних результатів

  • ⇒ Пряме спілкування лікаря лабораторії та лікуючого лікаря протягом дослідження

  • ⇒ Аналіз отриманих результатів та надання рекомендацій щодо можливості застосування антибіотиків та дезінфектантів

  • ⇒ Обстеження персоналу

  • ⇒ Визначення внутрішньолікарняних штамів бактерій та їх чутливості до дезінфектантів

  • ⇒ Дослідження інструментарію

  • ⇒ Дослідження повітряного середовища на наявність бактеріального забруднення

  • ⇒ Дослідження різноманітних поверхонь (використання спеціальних контактних чашок Count-Tact, що мають випуклу поверхню, а в складі агару є 4 агенти, що інактивують залишкові дезінфектанти).

  • ⇒ Створення бактеріологічного паспорту відділення

Багатьом знайома ситуація, коли для лікування не самою серйозною інфекції лікар змушений призначати один антибіотик, потім - інший, іноді - і третій, перш ніж нарешті настане поліпшення. Іноді ми кидаємо пити антибіотики, коли хвороба відступила і стало легше. А тим часом, бактерії стають сильнішими і стійкішими до ліків. І сьогодні ми стикаємося з таким явищем як антибіотикорезистентності - стійкість мікроорганізмів до антибіотиків. Це означає, що вилікувати цими препаратами бактеріальну інфекцію буде складно. Тільки в США щорічно реєструється 2,8 млн. Інфекцій, стійких до лікування антибіотиками (з них 35 000 смертей), на жаль, статистики по нашій країні немає. У таких випадках виходом може бути комбінована антибіотикотерапія, тобто використання комбінації двох і більше антибіотиків. Чи буде така комбінація ефективної і на скільки? А може, певні комбінації взагалі не можна використовувати?

Синергічну дію препаратів, зокрема антибіотиків, відомо дуже давно, але необхідність використання не була такою актуальною як зараз.

Мета синергетичного тестування полягає в тому, щоб оцінити взаємодію протимікробних комбінацій, щоб визначити, чи перевищує ефект двох протимікробних засобів суму їх індивідуальних активностей.

Ефект від застосування комбінації антибіотиків може бути 4-х видів:

  • - синергічний - коли ефект від використання двох антимікробних препаратів більше, ніж сума їх дії окремо (1 + 1 = 3)

  • - адитивний - коли ефект від використання двох антимікробних препаратів дорівнює простий сумі дії кожного препарату (1 + 1 = 2).

  • - індиферентний - ефект кожного із застосовуваних антибіотиків проявляється незалежно один від одного (1 + 1 = 1).

  • - антагоністичний - ефект комбінації препаратів може зменшуватися в порівнянні з дією будь-якого окремо взятого антибіотика (1 + 1 = -1).

Результат визначення синергічний дії антибіотиків диско-дифузійним методом можна розрахувати, він є якісним. Результат надається у вигляді певного ефекту.

Якщо ви опинилися в ситуації, коли необхідно використовувати 2 і більше антибіотика одночасно, визначте, як вони можуть взаємодіяти.



6.Профіактика

Проведення профілактичних заходів щодо попередження виникнення внутрішньолікарняних інфекцій, а також боротьба з ними – одне з основних завдань медичного персоналу в лікувально-профілактичних установах. Необхідно знизити ймовірність інфікування хворих стійких до антибіотиків мікроорганізмами. Необхідно максимально обстежити хворих і скоротити їх перебування в стаціонарі до операції.

Для успішної боротьби з внутрішньолікарняними інфекціями необхідно оптимізувати епідеміологічний нагляд і на його основі проводити профілактичні та протиепідемічні заходи, що сприяють управлінню епідемічним процесом при цих інфекціях. Таким чином, актуальність проблеми госпітальних інфекцій для теоретичної медицини і практичної охорони здоров’я не викликає сумніву. Вона зумовлена, з одного боку, високим рівнем захворюваності, летальності та моральною шкодою, а з іншого – внутрішньолікарняні інфекції завдають істотної шкоди здоров’ю медичного персоналу.




Список використаної літератури

1. Сельнікова О.П., Поліщук О.І., Авдєєва Л.В. Внутрішньолікарняні інфекції - актуальна проблема сучасної епідеміології // Инфекционный контроль.- 2003.- №1.- С.16-18

2. Госпитальные инфекции. Проблемы и пути решения / Салявин В.И. – М., 2000
скачати

© Усі права захищені
написати до нас