Ім'я файлу: Реферат з екології.docx
Розширення: docx
Розмір: 38кб.
Дата: 17.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
Технологічні принципи виготовлення матеріалів з дерева.doc
еіі.docx
еі.docx
закономірності виховання 3.pptx

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет будівництва і архітектури

Кафедра охорони праці і навколишнього середовища

Реферат з дисципліни:

«Екологія та безпека життєдіяльності»

Реферат на тему:

«Енергозбереження як основний напрям подальшого розвитку народного господарства»

Виконав: студент групи БЦІ-18б

Рудич Тимофій Вікторович

No залікової книжки: _______

Перевірила: к.т.н., ас. Перебинос А.Р.

Київ-2021

ВСТУП

На всіх стадіях свого розвитку людина була тісно пов'язаний з навколишнім світом. Але з тих пір як з'явилося високоіндустріальное суспільство, небезпечне втручання людини в природу різко посилилося, розширився обсяг цього втручання, вона стала різноманітніше і він загрожує стати глобальною небезпекою для людства. Витрата невідновлюваних видів сировини підвищується, усе більше орних земель вибуває з економіки, так як на них будуються міста і заводи. Людині доводиться все більше втручатися в господарство біосфери - тієї частини нашої планети, в якій існує життя. Біосфера Землі в даний час піддається наростаючому антропогенному впливу. При цьому можна виділити декілька найбільш істотних процесів, бкожний з яких не поліпшує екологічну ситуацію на планеті. Найбільш масштабним і значним є хімічне забруднення середовища невластивими їй речовинами хімічної природи. Серед них - газоподібні й аерозольні забруднювачі промислово-побутового походження. Прогресує і накопичення вуглекислого газу в атмосфері.

Подальший розвиток цього процесу буде підсилювати небажану тенденцію убік підвищення середньорічної температури на планеті. Викликає тривогу в екологів і триваюче забруднення Світового океану нафтою і нафтопродуктами, що досягло вже майже половину його загальної поверхні. Нафтове забруднення таких розмірів може викликати істотні порушення газо - і водообміну між гідросферою і атмосферою. Не викликає сумнівів і значення хімічного забруднення грунту пестицидами і її підвищеною кислотністю, що веде до розпаду екосистеми. У цілому всі розглянуті фактори, яким можна приписати забруднюючий ефект, впливають на процеси, що відбуваються в біосфері.

Енергозбереження - впровадження нових технологій, що потребують менших затрат енергії, має бути основним напрямом подальшого розвитку народного господарства. За розрахунками вчених, зниження питомої енергомісткості національного доходу України вдвоє збереже споживання енергії в 2000 р. у порівнянні з сьогоднішнім рівнем. І це завдання цілком реальне. Наприклад, у США завдяки великій увазі, як було приділено енергозбереженню після нафтової кризи 1973р споживання енергоресурсів за десять років після кризи зменишилося на кілька відсотків норівняно з рівнем 1973 р., валовий же суспільний продукт країни за цей період зріс на 25%.

Проте до останнього часу заклики до дбайливого, господатського використання сировини, енергоресурсів, які періодично лунали в нас із шпальт преси, у виступах вчених тощо, не давали бажаних результатів при соціалістичному ладові, коли все було “наше” й нічого “мого”, коли виробник був відчужений від власності, і у нього не було жодних стимулів економити ресурси, матеріали, сировину. Доки земля та все, що є на ній, не матиме справжнього хазяїна, доти заклики до економії ресурсів залишається “голосом волаючого в рустелі”.

А між тим ми маємо величезні резерви для економіки. Наведемо деякі приклади. Так, в більшості країн світу на освітлення витрачається близько 13% виробленої електроенергії, що йде на світло, у 1,5 раза вищі, ніж в захіжних країнах. Причина полягає в тому, що у нас переважають дуже неекономічні джерела світла – лампи розжарення, які перетворюють на світло лише 5 – 8% енергії. В розвинених же країнах переважають люмінесцентні лампи, корисна віддача яких 20%, а найновіших типів – до 30%. Розрахунки свідчать що масове впровадження таких ламп заощадило б майже 70% електроенергії.

Надзвичайно багато енергії споживаж наша побутова техніка. Якби вітчизняні телевізори, пральні машини, пилососи тощо мали такі ж показники, як найкращі зразки світової побутової техніки, економіка електроенергії була б такою, що Україна могла б відмовитися від 8 до 10л бензину на 100 км., тоді як у більшості зарубіжних легкових автомобілей цей показник становить від 4,3 до 5,9л, а шведська компанія “Вольво” розробила модель, що споживає всього 3,6л на 100км. Неважко уявити , яку економію дефіцитного пального мала б наша країна, якби наблизила характеристики своїх автомашин до цих показників.

Україна дістала у спадщину від СРСР надзвичайно неефективну, енергоємну й матеріалоємну промисловість. Наприклад, для отримання 1т цементу ми витрачаємо 274 кг умовно палива, а японці – 142. Питомі затрати енергії у чорної металургії Японії на 20 –30% нижчі, ніж у нас, причому, як не парадоксально – головним чином за рахунок впровадження таких передових технологій, як безперервна розливка сталі, сухе гасіння коксу, утилізація тепла газів доменних печей. Ці технологій були розроблені у нас, японці придбали ліцензії на їх застосування і мають із цього неабияку вигоду, а у витчизняній металургії вони майже не впроваджені.-

Крупним споживачем енергії є сільське господарство. Такі незграбні “мастодонти”, як трактор К-700, нелише пожирають велику кількість пального, а й сильно порушують грунти. Дуже багато пального споживають наші зернозбиральні комбайни, які до того ж втрачають дуже багато зерна. Щоб отримати 1кг засобів хімічного захисту рослин, треба затратити близько 4л умовного пального. На гектар саду за існуючих норм опалення витрачається понад 1т пального. А між тим селекціонери сьогодні вивели сорти яблунь та інших плодових дерев, стійкі до грибкових захворювань. Сад із таких яблунь потребує лише профілактичної обробки й у три рази менше хімікатів.

Інший аспект цієї проблеми – морально-етичний. Наше марно тратне ставлення до енергетичних і матеріальних ресурсів багало в чому викликане ставлення до природи та її багатства як до чогось такого, що призначене задовільняти наші потреби й примхи. Мало хто з людей замислюється над доцільністю такого стану речей, коли ми, не відчуваючи жодних докорів сумління, викидаємо на смітнк ще зовсім справні речі заради більш модних чи таких, що мають кращий дизайн. Ми оточуємо себе безліччю маловживних, а то й зовсім не вживаних речей Але ж на їх виготовлення витрачають дорогоцінні ресурси , енергію. Вся система реклами побудована на цих споживацьких інстинктах: нас настирливо закликають купувати все нові “престижні” моделі одягу, автомобілів, зуьної пасти тощо. І багато хто весь сенс свого життя вбачає в гонитві за новими й новими “благами”. Ніяка економія речурсів і енергії не допоможе якщо людина не усвідомить необхідність Самообмеження матеріальних потреб і задоволення натомість потреб духовних, запитів, гідних імен гомо сапієнс. Коли видатного астронома, вченого й мудреця В.А.Амбарцумяна якийсь недоброзичливець запитав на лекції: “А для чого взагалі потрібна ваша астрономія?” той відповів спокійно: “Людина відрізняється від свині тим, що інколи піднімає голову вгору й дивиться на зорі”

Діяльність людини відбувалася у межах правил антропоцентричного гуманізму, тобто ідеї підкорення людині всього, що є в природі, ідеї панування над природою. Як показало життя, ця ідея виявилась хибною. Загальнолюдський інтелект разом з найсучаснішою технікою, незважаючи на всю могутність, нині не в змозі штучно керувати і підтримувати нормальне функціонування тисяч екосистем біосфери, мільйони видів живих істот в якій протягом сотень тисячоліть еволюційно виробляли свої складні численні взаємозв`язки (через обмін речовин, енргії та інформації) для гармонійного співіснування. Доведено, що людина ще не може створити екологічно чистих господарств, ідеальної глобальної соціосистеми з регульованою народжуваністю, економічною й соціальною стабільністю. Сучасні технології стали потужними інструментом, за допомогою якого людина споживаж значно більше, ніж природа може продукувати, а також викидає і довкілля таку кількість відходів, яку природа не в змозі знешкодити.

У нас час людство переживає надзвичайно важливий, критичний період своєї історії – період небаченого досі, загрозливого для існування цивілізації зростання низки негативинх факторів: деградації природи, деградації людської моралі, зростання бідності, поширення хвороб, голоду, злочинності, агресивності, зростання до критичного рівня конфлікту між техносферою і біосферою.

Добробут людей тісно пов`язаний зі збільшення кількості населення, розвиток господарства й станом довкілля. Усі ці фактори тісно пов`язані між собою й жоден із них не може бути змінений незалежно від інших. Важко точно визначити, що таке добробут людини, але прийнято вважати, що найважливішим його складовим є здоров`я й матеріальне забезпечення. Незаперечним фактом не лише для вчених, але й для широких мас населення є те, що наш добробут, наше здоров`я повністю залежить від здатності природи і природного середовища, в якому ми проживаємо, від якості повітря, яким ми дихаємо, їжі і води, які ми споживаємо, від здатності природи самоочищуватись і самовідновлюватись. Тому збереження чистого довкілля, активно функціонуючої біосфери – це гарантіянашого здоров`я, здоров`я наших нащадків, гарантія добробуту.

Актуальність теми визначається особливою роллю електроенергетики країни у реформуванні економіки Росії. У зв'язку з принциповою зміною умов функціонування підприємств електроенергетичної галузі, розвитком процесів реструктуризації енергетичних об'єктів, підвищенням значимості забезпечення надійності та якості енергопостачання споживачів і зміною динаміки взаємозв'язків енергетичної системи з галузями народного господарства на підприємствах енергетичного комплексу, доцільно розвивати з урахуванням загальнонаукової системної методології.

1. Теоретичне обгрунтування ефективності енергозбереження
На розвиток господарюючих суб'єктів в нашій країні істотний негативний вплив робить висока частка енергетичних витрат у витратах виробництва, яка на промислових підприємствах складає в середньому 8-12% і має стійку тенденцію до зростання у зв'язку з великим моральним і фізичним зносом основного обладнання та значними втратами при транспортуванні енергетичних ресурсів.

Одним з визначальних умов зниження витрат на промислових підприємствах і підвищення економічної ефективності виробництва в цілому є раціональне використання енергетичних ресурсів. Разом з тим, енергозберігаючий шлях розвитку вітчизняної економіки можливий лише при формуванні і подальшої реалізації програм енергозбереження на окремих підприємствах, для чого необхідне створення відповідної методологічної та методичної бази. Відкладання реалізації енергозберігаючих заходів завдає значних економічних збитків підприємствам і негативно відбивається на загальній екологічній та соціально-економічної ситуації. Крім цього, подальше зростання витрат у промисловості та інших галузях народного господарства супроводжується зростаючим дефіцитом фінансових ресурсів, що затримує оновлення виробничої бази підприємств відповідно до досягнень науково-технічного прогресу.

Для запобігання фінансових втрат при формуванні сукупності енергозберігаючих заходів потрібна розробка і вдосконалення методів оцінки ефективності програм енергозбереження, які враховують багатоваріантність використання джерел інвестицій, призначених для їх реалізації. Зменшення енергетичної складової у витратах виробництва дозволить отримати додаткові кошти для забезпечення прийнятного рівня морального та фізичного зносу технологічного обладнання [3, c. 128].

Різні автори під паливно-енергетичними ресурсами (ПЕР) мають на увазі сукупність всіх природних і перетворених ресурсів, використовуваних у господарстві країни. Економісти відносять до ПЕР «природні ресурсиприродні енергетичні ресурси, продукти переробки палива, горючі (паливні) побічні енергетичні ресурси, електроенергію, стиснуте повітря і доменне дуття, теплову енергію (пар та гарячу воду)» [3, с.5].
Не викликає сумнівів, що згідно видової класифікації ПЕР слід віднести до матеріальних ресурсів, хоча в деяких виробничих процесах на підприємстві ПЕР впливає на предмет праці безпосередньо. Також слід зауважити, що частина їх використовуються і як паливо, і як сировину для переробки (наприклад, нафта).

Узагальнюючи сказане вище, застосовуючи термінологію законодавчих документів, енергетичні ресурси можна підрозділити на первинні поновлювані, невідновлювані і вторинні (побічні).

Зазвичай при використанні ресурсів можливий вибір одного ресурсу з декількох можливих - наприклад, застосовувати торф, газ чи мазут в котельнях. При цьому вибір конкретного ресурсу з числа можливих визначається не лише специфікою виробництва, а й економічним становищем регіону, забезпеченістю його тим чи іншим видом ресурсів і деякими іншими чинниками. Слід, однак, відзначити, що такий вибір не завжди здійснюється раціонально: наприклад, регіони, що відчувають нестачу в деяких ресурсах і не планують здійснювати перехід на інші енергоресурси. Наприклад, в Республіці Татарстан основним первинним енергетичним ресурсом є природний газ, 97% якого привозиться з інших регіонів. При цьому даний регіон забезпечений власними ресурсами нафти в достатній мірі, але перехід на цей ресурс не відбувається. Причини такого нераціонального відносини слід шукати в минулому країни, коли на всій території СРСР будь-який регіон міг використовувати будь-який енергетичний ресурс, не піклуючись про місце його видобутку.
Відповідно до Законів про енергозбереження Російської Федерації, Республіки Татарстан і деяких суб'єктів Російської Федерації, енергозбереження - це «реалізація правових, організаційних, наукових, виробничих, технічних та економічних заходів, спрямованих на ефективне використання енергетичних ресурсів і на залучення в господарський оборот поновлюваних джерел енергії».
При цьому, проте, дане визначення не уточнює, що розуміється під «ефективним використанням енергетичних ресурсів». За це воно було піддано справедливій критиці. Погоджуючись з ними, автор приймає таке визначення: енергозбереження - це реалізація виробничих, наукових, технічних, організаційних, економічних і правових заходів, що мають на меті досягнення економічно обгрунтованого значення ефективності використання енергетичних ресурсів.

При цьому необхідно відзначити, що в якості орієнтира енергозбереження можуть застосовуватися різні критерії. Найбільш часто орієнтиром для керуючих впливів служить потенціал енергозбереження, під яким мають на увазі резерви, які можуть бути освоєні в часі. Проводячи аналіз та оцінку економічного енергоресурсного потенціалу необхідно розглядати не тільки кількісну та якісну його характеристики, але і можливість раціонального використання енергетичних ресурсів.

Ефективність енергозбереження на промислових підприємствах. Машинобудування представляє собою енергоємну сферу промислового виробництва, де, в результаті морального і фізичного старіння основних фондів відбувається постійне і безперервне збільшення споживання енергії. Зростання витрат на енергетичні ресурси та викликаного ним підвищення собівартості машинобудівної продукції позначає необхідність скорочення енергетичної складової у витратах виробництва. У той же час підприємства машинобудування не зацікавлені в розробці та реалізації програм енергозбереження, що викликано відносно низькими цінами на енергоносії (наприклад, ціна електричної енергії становить 0,86 руб., Тоді як економічно обгрунтований тариф -1,6 руб.), Відсутністю економічних стимулів до енергозбереження, обмеженими фінансовими ресурсами. В результаті програми енергозбереження на машинобудівних підприємствах або не розроблені зовсім, або реалізація наявних програм практично не ведеться. Для отримання максимального ефекту від реалізації програми енергозбереження на підприємствах машинобудування вона повинна представляти собою оптимальну для нього сукупність енергозберігаючих заходів. Для цього необхідно, з одного боку, класифікувати об'єкти енергозбереження та їх соціально-економічні результати, і, з іншого, сформувати та обгрунтувати систему показників ефективності енергозбереження. При цьому найбільше значення має оцінка економічної ефективності сукупності енергозберігаючих заходів, яку в кожному конкретному випадку визначає специфіка технологічного процесу на різних стадіях виробництва кінцевого продукту. Виходячи з цього необхідно враховувати особливості оцінки економічної ефективності заходів відповідно до результатів енергозбереження на машинобудівному підприємстві: при підготовці основного виробництва, в процесі основного виробництва, на допоміжних виробництвах, при складуванні продукції, модернізації основного та обслуговуючих виробництв [4, c. 192].

Зазначені особливості повинні бути враховані у відповідних розрахунках за рахунок внесення змін при визначенні прибутків і збитків підприємства, які, у свою чергу, викликаються різними соціально-економічними результатами енергозберігаючих заходів, що входять в програму енергозбереження. На сьогоднішній день програми енергозбереження розробляють зазвичай експерти технологічного сектора, не знайомі з економічним механізмом енергозбереження. У зв'язку з цим більшість наявних програм не містять оцінок економічного ефекту і не створюють стимулів до енергозбереження.

Можна зробити висновок про те, що раціональне використання енергетичних ресурсів на підприємстві є важливою складовою зниження виробничих витрат, і, отже, отримання додаткового прибутку, завоювання більшої частки ринку і вирішення соціальних проблем на основі:
- Реалізації процесу підготовки виробництва відповідно до оптимальними режимами введення основних засобів в експлуатацію;
- Використання найбільш рентабельних виробничих технологій;
- Розробки, освоєння і впровадження нової техніки і технологій, в яких енергетичні ресурси використовуються більш ефективно;
- Поліпшення соціально-побутової сфери для персоналу машинобудівного підприємства і соціального клімату населення, що проживає на території, закріпленій за відповідним підприємством.

Внаслідок цього, енергозбереження розглядається не як безцільна економія енергетичних ресурсів, що проводиться часто за рахунок скорочення обсягу виробництва, а як фактор економічного зростання, поліпшення добробуту населення, забезпечення відповідної екологічної та соціально-побутової обстановки. Таким чином, енергозбереження має бути одним із пріоритетних напрямів економічної політики промислового підприємства. У той же час сьогодні пильної уваги заслуговує оцінка ефективності енергозбереження та її складових, яку необхідно враховувати при подальшій розробці цільових програм енергозбереження і сценаріїв їх реалізації.

2. Економія паливно-енергетичних ресурсів - найважливіший напрям раціонального природокористування

Однією з характерних рис сучасного етапу науково-технічного прогресу є зростаючий попит на всі види енергії. Важливим паливно-енергетичним ресурсом є природний газ. Витрати на його видобуток і транспортування нижче, ніж для твердих видів палива. Будучи прекрасним паливом (калорійність його на 10% вище мазуту, в 1,5 рази вище вугілля і в 2,5 рази вище штучного газу), він відрізняється також високою віддачею тепла в різних установках. Газ використовується в печах, що вимагають точного регулювання температури; він мало дає відходів і диму, що забруднюють повітря. Широке застосування природного газу в металургії, при виробництві цементу і в інших галузях промисловості дозволило підняти на більш високий технічний рівень роботу промислових підприємств і збільшити обсяг продукції, одержуваної з одиниці площі технологічних установок, а так само поліпшити екологію регіону.
Економія паливно-енергетичних ресурсів у цей час стає одним з найважливіших напрямків перекладу економіки на шлях інтенсивного розвитку й раціонального природокористування. Однак, значні можливості економії мінеральних паливно-енергетичних ресурсів є при використанні енергетичних ресурсів. Так, на стадії збагачення й перетворення енергоресурсів губиться до 3% енергії. В даний час майже вся електроенергія в країні виробляється тепловими електростанціями. Тому на порядок денний все частіше ставиться питання про застосування нетрадиційних джерел енергії.

На ТЕС при виробленні електроенергії корисно використовується лише 30-40% теплової енергії, інша частина розсіюється в навколишньому середовищі з димовими газами, підігрітою водою. Важливе значення в економії мінеральних паливно-енергетичних ресурсів грає зниження питомої витрати палива на виробництво електроенергії.

Таким чином, основними напрямками економії енергоресурсів є: вдосконалення технологічних процесів, удосконалення обладнання, зниження прямих втрат паливно-енергетичних ресурсів, структурні зміни в технології виробництва, структурні зміни у виробленій продукції, поліпшення якості палива і енергії, організаційно-технічні заходи. Проведення цих заходів викликається не тільки необхідністю економії енергетичних ресурсів, але й важливістю обліку питань охорони навколишнього середовища при вирішенні енергетичних проблем.

3. Основні етапи розробки програми енергозбереження

Енергоаудит. Енергетичне обстеження (енергоаудит) проводиться з метою визначення шляхів швидкого й ефективного зниження витрат на енергоресурси, скорочення і виключення непродуктивних витрат (втрат), оптимізації або заміни технології виробництва. Він може стати грунтовною базою, трампліном для якісного ривка в конкурентній боротьбі на ринку товарів і послуг.

Існують три способи зниження споживання енергії:

- Виняток нераціонального використання енергоресурсів;

- Усунення втрат енергоресурсів;

- Підвищення ефективності використання енергоресурсів.

Енергоаудит умовно можна розділити на чотири основних етапи:

1. Ознайомлення з підприємством, збір і аналіз необхідної інформації, складання програми обстеження. На цьому етапі проводиться уточнення обсягів і термінів проведення роботи.

2. Обстеження підприємства. У тому числі: розробка докладних балансів за всіма енергоресурсами, виявлення основних споживачів і "вогнищ" нераціональних втрат енергоресурсів; проведення необхідних випробувань та інструментальних вимірів.

3. Розробка енергозберігаючих проектів і заходів. Визначення технічного та економічного ефекту від їх впровадження. Формування програми енергозбереження підприємства;

4. Оформлення звіту з енергетичного обстеження та енергетичного паспорту підприємства. Презентація результатів роботи.

Структурно програма енергозбереження складається з наступних розділів: загальної частини, нормативно-правової бази, переліку основних напрямів енергозбереження, програмного блоку, інформаційно - освітнього блоку і додатків.

У першому розділі сформульовано цілі та завдання програми, очікувані результати, основні принципи побудови та управління, а також наведена схема управління енергозбереженням підприємства.

Особливу увагу приділено принципом поворотності коштів фінансування заходів з енергозбереження, стимулювання виробників, споживачів і постачальників енергії, а також компаній, що займаються вирішенням практичних питань енергозбереження.

Нормативно-правова база містить перелік першочергових нормативно-правових актів, які повинні бути враховані при розробці програми.
Основна частина програми енергозбереження - програмний блок, що включає організаційно-технічні заходи, перелік проектно-конструкторських і науково-дослідних робіт у галузі енергозбереження, а також перерахування першочергових об'єктів створення демонстраційних зон високої енергетичної ефективності.

Головний особливістю побудови програмного блоку є можливість розробки на його основі детальних річних програм енергозбереження та оптимізації напрямків енергозбереження підприємства.
Інформаційно-освітній блок містить два основних види цієї діяльності: підготовку та перепідготовку фахівців усіх рівнів з енергозбереження, пропаганду ідей енергозбереження.

Основними принципами програми енергозбереження є:

- Пріоритет підвищення ефективності використання палива та енергії над збільшенням обсягів видобутку та виробництва;

- Поєднання інтересів споживачів, постачальників та виробників палива та енергії;

- Першочерговість забезпечення виконання екологічних вимог до видобутку, виробництва, переробки, транспортування та використання палива та енергії;

- Обов'язковість обліку юридичних осіб виготовляються і витрачаються ними енергетичних ресурсів, а також обліку фізичними особами одержуваних енергетичних ресурсів;

Сертифікація паливно-, енергоспоживаючого, енергозберігаючого та діагностичного обладнання, матеріалів, конструкцій, транспортних засобів, а також енергетичних ресурсів;

- Зацікавленість виробників і постачальників енергетичних ресурсів у застосуванні ефективних технологій;

Здійснення заходів програми за рахунок власних коштів або на поворотній основі.

Основними цілями програми енергозбереження підприємства є:

- Підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів на одиницю продукту підприємства;

- Зниження фінансового навантаження за рахунок скорочення платежів за паливо, теплову та електричну енергію;

- Поліпшення фінансового стану підприємства за рахунок зниження платежів за енергоресурси і, відповідно, додаткове поповнення бюджету області за рахунок податкових надходжень.

Цілі програми досягаються шляхом впровадження ефективних технологій та розробки ефективних фінансово-економічних механізмів виробництва, транспортування та споживання енергетичних ресурсів, проведення заходів з енергозбереження, впровадження систем обліку.

Основні напрямки енергозбереження:

- Енергоаудит. Проведення енергетичних обстежень організацій;

- Енергооблік. Впровадження централізованих систем обліку енергоресурсів на промислових підприємствах.

- Регулювання енергоспоживання. Впровадження систем регулювання споживання енергоресурсів від джерела їх виробництва до кінцевого споживання;

- Реконструкція промислових вентиляційних установок;

Модернізація паливних та електричних печей;

- Модернізація енергетичного устаткування.

Для успішного виконання і подальшого розвитку програми найбільш підходящим інструментом є система управління проектами, широко застосовувана в світовій практиці.

Програма повинна створювати умови, що дозволяють поєднувати інтереси її учасників у напрямку намічених пріоритетів. Вона є многопроектной середовищем з різним статусом проблем і проектів: найважливіші проблеми, які потребують термінових дій; проблеми, що потребують додаткового опрацювання; проблеми, які вирішуються в ході регулярного планування; регіональні, районні, міські, галузеві проекти, проекти окремих підприємств і т. д. Тому для досягнення поставлених цілей необхідна система управління, структура якої буде розроблятися і оптимізуватися при формуванні нормативно-правової бази енергозбереження підприємства.

Висновок

В останнє десятиліття все більше визнання отримувало існування взаємного впливу здорової навколишнього середовища і сталого економічного розвитку. У цей же час у світі відбувалися великі політичні, соціальні та економічні зміни, у міру того, як багато країн починали здійснення програм радикальної структурної перебудови своєї економіки. Таким чином, вивчення впливу на навколишнє середовище загальноекономічних заходів стало проблемою, що має серйозне значення і вимагає якнайшвидшого вирішення.

Слід також сказати, що загальноекономічні реформи іноді призводять до непередбаченого збитку для навколишнього середовища. Існування віджилої політики, недосконалість ринку та організаційних структур де-небудь в економіці можуть непередбачуваних чином взаємодіяти з більш загальними економічними реформами і створювати стимули для надмірного використання природних ресурсів і деградації навколишнього середовища. Виправлення такого становища зазвичай не вимагає відмови від первісної економічної політики. Замість цього потрібні певні додаткові заходи, що усувають недосконалість ринку, організаційних структур чи віджилу політику. Такі заходи зазвичай не тільки сприятливо позначаються на навколишньому середовищі, а й є вирішальним компонентом успіху загальноекономічних реформ.

Хоча загальноекономічні заходи не спрямовані на те, щоб цілеспрямовано впливати на стан природи і навколишнього середовища, але вони можуть вплинути на неї, як в кращу, так і в гірший бік. До числа таких заходів належать: зміна обмінних курсів або ставок відсотка, скорочення дефіциту державного бюджету, звільнення ринків, лібералізація торгівлі, посилення ролі приватного сектора і зміцнення організаційної бази.

Список літератури

1. Акімова Т.А., Хаскин В.В. Основи екорозвитку. Навчальний посібник. - М.: Видавництво Російської економічної академії ім. Г.В. Плеханова, 1994. - 312 с.
2. С. М. Бобильов, А. Ш. Ходжаєв, Економіка природокористуванняМосква, 2004р.
3. Голуб А.А., Струкова Є.Б. Економічні методи управління природокористуванням. -М.: Наука, 1993. -136 С.
4. Ковальов А. П. Вступ у фінансовий менеджмент, М.: Проспект, 2004.
5. Невєров А.В. Економіка природокористування. Учебн.пособіе для вузів. -Мінськ: Вишейшая Шкло, 1990. -216 С.
6. Нестеров П.М. Економіка природокористування і ринок. - К.:, 2001.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас