ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ, № 2, 2015
116
УДК 158:154.7:351.745.5
Александров Денис Олександрович – доктор психологічних наук, доцент, професор кафедри юридичної психології
Національної академії внутрішніх справ
ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВОЛЬОВОЇ
СКЛАДОВОЇ ПСИХІЧНОГО КОМПОНЕНТА
СТРУКТУРИ ОСОБИСТОСТІ
ПРАВООХОРОНЦЯ
Здійснено аналіз результатів емпіричного дослідження
вольового компонента структури особистості співробітника
ОВС. На основі узагальнення отриманих результатів доведено,
що вольові психічні якості зумовлюють: адаптивні здібності,
нервово-психічну
стійкість,
нормативність
поведінки,
екстраверсію, упевненість у собі, сміливість, самоконтроль,
практичність та емпатію.
Ключові слова:вольові якості; особистість; діяльність; структура; адаптивність; співробітник ОВС.
етою статті є аналіз результатів емпіричного дослідження психічних якостей як структурного компонента особистості працівника ОВС. До такого структурного компонента належать властивості особистості, що утворюють психічні пізнавальні процеси та емоційно-вольову сферу, які не тільки біологічно зумовлені, а й розвиваються в процесі діяльності, набуваючи
індивідуальних особливостей. Для цього на основі математико- статистичного аналізу буде визначено провідні професійно значущі характеристики правоохоронця, що безпосередньо пов’язані з розвитком якостей психічного компонента структури особистості працівника ОВС та визначають ефективність професійної діяльності.
Дослідження структурних компонентів, до яких належать і психічні якості, ми розглядаємо в руслі теорії К. К. Платонова, яку в подальшому розробив С. Д. Максименко [1–2]. Головні елементи психічної складової структури особистості працівника
М
ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ, № 2, 2015
117
ОВС формуються та розвиваються в процесі навчання й набуття практичного досвіду. Водночас важливого значення набувають вольові якості, оскільки вони є підґрунтям регулювання психічних процесів і станів.
Для дослідження цієї проблеми було підібрано діагностичний інструментарій та спектр методик, зокрема: поліфакторний особистісний опитувальник Р. Кеттелла; тест- опитувальник Г. Айзенка (для визначення екстра-, інтроверсії та нейротизму); методика Басса-Дарки для виявлення проявів агресії); методика
В. В. Бойка
(для діагностування комунікативних психологічних установок); методика К. Томаса
(для виявлення особливостей стратегії поведінки в конфліктних ситуаціях); методика
Р. Амтхауера
(для діагностування особливостей компонентів інтелектуальної сфери); тест Т. Лірі
(для визначення системи Я-образів у структурі соціальних міжособистісних відносин); методика «Прогноз» (для визначення нервово-психічної стійкості та ризику дезадаптації в стресі); багаторівневий особистісний опитувальник «Адаптивність»
(МЛО-АМ) А. Г. Маклакова, С. В. Чермяніна (для діагностування особливостей соціальної адаптації); методика дослідження самовідношень С. Р. Пантилєєва (для дослідження системи ставлень до самого себе).
Для дослідження цієї підструктури особистості правоохоронця ми обрали якості з комплексу поліфакторної методики дослідження особистості Р. Кеттелла, зокрема шкали С,
Н, О, Q3. Зазначені якості відображають характеристики емоційно-вольової регуляції поведінки в діяльності в контексті професійно значущих детермінант особливостей психічних процесів працівника
ОВС.
Для достовірного аналізу закономірностей взаємозв’язку визначених показників з іншими значущими якостями ми брали результати усередненого профілю фахівця, відносно чого й визначали провідні тенденції динаміки розвитку особистісних характеристик. Так, показник шкали С становить 8,1 бала, що вказує на емоційну стійкість; шкали Н –
7,5 бала, що свідчить про прояв сміливості; шкали О – 5,8 бала, що демонструє впевненість у собі; шкали Q3 – 7,6 бала, що свідчить про високий самоконтроль. Таким чином, залежно від цього напряму кореляційних зв’язків ми й будемо аналізувати
ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ, № 2, 2015
118 динаміку впливу зазначених провідних показників психічних процесів співробітника на інші професійно значущі особистісні характеристики.
Розпочинаючи огляд провідних зв’язків обраних показників вольової складової психічного компонента особистості працівника
ОВС, слід визначити їх вплив на загальну професійну адаптацію до службової діяльності. Для цього ми здійснили математико- статистичний аналіз кореляцій із показниками професійної стійкості й адаптивності до психологічно напружених умов правоохоронної діяльності за методикою «Прогноз». Водночас було виявлено вагомі кореляції за всіма чотирма обраними провідними характеристиками, що підтверджує доцільність обраного
інструментарію дослідження, а також значущість цих якостей для професійної готовності до діяльності. Так, збільшення нервово- психічної стійкості зумовлено виявом емоційної стійкості, сміливості, упевненості й самоконтролю.
Нервово-психічна стійкість є підґрунтям особистісної готовності до діяльності в психологічно напружених умовах, що підтверджують також високі показники кореляції рівня нейротизму за методикою Г. Айзенка з проявами емоційної стійкості, упевненості та самоконтролю. Так само й збільшення показника нервово-психічної стійкості в межах застосування багаторівневого особистісного опитувальника «Адаптивність» визначається відповідними вагомими кореляціями з проявами емоційної стійкості, сміливості та впевненості.
Окрім того, підтвердженням зв’язку обраних провідних ознак із загальним рівнем адаптивності співробітника є значні кореляційні залежності прояву адаптивних здібностей за методикою опитувальника «Адаптивність» із показниками емоційної стійкості, сміливості та впевненості. Із зазначеного можна зробити висновок, що емоційна стійкість, сміливість, упевненість і самоконтроль визначають успішність адаптації працівника до специфічних умов службової діяльності, адже відображають особливості його емоційно-вольової регуляції.
Для здійснення аналізу зв’язку головних психологічних детермінант з особистісними характеристиками профілю правоохоронця наведемо результати математико-статистичного оброблення показників згідно з методикою Р. Кеттелла. Так,
ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ, № 2, 2015
119 взаємозалежності, зафіксовані з фактором Q4, суттєво корелюють
із виявом емоційної стійкості й упевненості, що визначає тенденцію до переважання розслаблення, спокою та виваженості.
Це можна пояснити тим, що емоційна стійкість на тлі впевненості сприяє зниженню непродуктивної виснажливої напруженості, схильності до фрустрації і перезбудження. Загалом це сприяє розважливості працівника та його витривалості, що є особливо важливим у напружених умовах службової діяльності.
Кореляція показника О з проявами емоційної стійкості та сміливості зумовлює впевненість у собі. Ця динаміка свідчить, що емоційна стійкість і сміливість підвищують рівень упевненості працівника у власному потенціалі. Така динаміка активізує рішучість і відображає набутий професійний досвід.
Слід звернути увагу на взаємозв’язок вагомих кореляцій прояву емоційної стійкості з показниками шкал F, Н, Q3, М та G.
Виявлена взаємозалежність емоційної стійкості та зазначених шкал дає змогу констатувати тенденцію до розвитку в співробітника експресивності, сміливості й готовності до виправданого ризику, високого самоконтролю, практичності переконань і нормативності поведінки. Водночас важливим є факт наявності тісних взаємозв’язків між власне провідними показниками, що свідчить про їх внутрішню взаємообумовленість як єдиного компонента професійно значущих детермінант психічних процесів у структурі особистості правоохоронця.
Показник
«нормативність поведінки» за шкалою
G підтверджується також тенденцією до збільшення рівня моральної нормативності за методикою опитувальника
«Адаптивність», що визначається кореляційними зв’язками з показниками впевненості та самоконтролю.
Зазначені характеристики також підтверджують професійно значущі якості та дають змогу стверджувати, що вони є результатом не лише біопсихічних задатків, а й наслідком розвитку психічних процесів. Звісно, це підкреслює роль професіоналізації як форми адаптації до умов службової діяльності.
Водночас психічні процеси дещо змінюють вектор впливу фактора сміливості на показники шкал І та Q1. Це свідчить, що в міру розвитку професійної рішучості буде посилюватись емпатійна чуйність і радикалізм як готовність до аналітичного
ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ, № 2, 2015
120 мислення, критичної оцінки фактів і нестандартності підходів до вирішення професійних завдань. Важлива роль сміливості у формуванні схильності до аналітичного переосмислення професійно важливої
інформації та значущих фактів підтверджується також виявленою кореляційною залежністю із загальним рівнем інтелектуально-розумового потенціалу за методикою Амтхауера. Дійсно, сміливість як прояв синтезу вольових
і професійних якостей дає змогу рішучіше експериментувати й шукати нові шляхи.
Розглянувши особистісні характеристики профілю працівника ОВС, звернемося до аналізу взаємозв’язку обраних ключових показників психічних процесів
із професійно значущими комунікативними характеристиками. Передусім, слід визначити зв’язок прояву екстравертованості з провідними динамічними характеристиками психічних процесів у структурі особистості працівника. Так, ми виявили суттєві кореляційні зв’язки між екстравертованістю за методикою Айзенка та проявами емоційної стійкості, сміливості й самоконтролю.
Можна зробити висновок, що екстравертованості співробітника сприяють високі показники емоційної стійкості, сміливості за умов певного розгальмування самоконтролю, що стримує зовнішні прояви експресії в процесі комунікації. Зауважимо, що в цьому разі не визначаємо рівень екстраверсії, а беремо до уваги лише вплив досліджуваних рис на прояв працівником власної екстравертованості. З огляду на рольовий характер його поведінки з різними об’єктами професійної взаємодії, такий прояв власної екстраверсії є контрольованим та усвідомленим процесом, тому самоконтроль слугує певним «дозатором» такого прояву. Зважаючи на контрольований та усвідомлений характер проявів власної комунікативності, варто зазначити, що рівень упевненості в структурі особистості працівника власне й визначає зменшення зовнішніх проявів товариськості.
Отже, у міру накопичення професійного досвіду працівник
ОВС, безумовно, стає носієм розвинутого комунікативного потенціалу, однак ступінь його зовнішнього прояву зумовлений внутрішнім вольовим контролем. Це є досить виправданим, адже під час виконання службових завдань працівникові доводиться взаємодіяти з різними об’єктами, що часто супроводжуються
ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ, № 2, 2015
121 конфліктним протистоянням. Якщо ж звернутися до стратегій такої напруженої взаємодії за методикою Томаса, то часто вона характеризується суперництвом, зумовленим високим рівнем прояву емоційної стійкості, сміливості. Однак завдяки рольовій поведінці, урегульованій самоконтролем, працівник може уникати гострих суперечностей завдяки готовності до ситуативного звернення й до стратегії компромісу, що підтверджує кореляція з проявом сміливості. Що ж до стратегії пристосування, яка також продемонструвала зв’язки з проявом сміливості та впевненості, то тут ситуація дещо інша. Так, з огляду на означені кореляції, пристосування можливе у двох ситуаціях: або в разі підвищення впевненості, однак зменшення сміливості й готовності до ризику, або в разі збільшення сміливості й готовності до ризику за умов недостатньої впевненості співробітника. Іншими словами, ця стратегія слугує
інструментом маніпулятивного впливу за умови внутрішньої невизначеності чи неготовності до рішучіших дій (або коли більш наполеглива поведінка є недоцільною з тактичних міркувань).
Така поліваріативність стратегій професійної взаємодії потребує розгляду особливостей функціонування комунікативних установок, для чого було здійснено математико-статистичний аналіз головних показників методики В. Бойка з проявами психічних якостей, які ми визначили.
Було з’ясовано, що емоційна стійкість зумовлює зниження прояву таких деструктивних комунікативних установок, як завуальована жорстокість відносно об’єктів взаємодії та перенесення на процес професійної комунікації власного негативного досвіду спілкування з іншими. Тобто чим вищий рівень вольової регуляції емоційного самоконтролю, тим менше працівник схильний до виявлення цих негативних установок.
Таку закономірність також підтверджує виявлена за методикою
Басса-Дарки тенденція до зниження проявів непрямої агресії в міру розвитку впевненості, що визначається прямою кореляцією.
Водночас прояви обґрунтованого негативізму зменшуються в міру розвитку сміливості та впевненості. Звісно, це не означає, що в співробітника в міру накопичення досвіду спілкування з різними категоріями осіб не формується певний негативізм, але завдяки самоконтролю він здатен стримувати емоції та
ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ, № 2, 2015
122 приховувати такі прояви, що можуть перешкоджати налагодженню ефективного контакту.
Це підкріплюється виявленою тенденцією зниження проявів негативізму за методикою Басса-Дарки в міру розвитку емоційної стійкості, упевненості та самоконтролю.
Так само сміливість сприяє й зменшенню демонстрації відкритої жорстокості стосовно об’єктів взаємодії, що визначається зворотною кореляцією. Знижується схильність до невиправданого критиканства в міру розвитку сміливості та впевненості. Про це також свідчить відповідне зниження таких форм агресії за методикою Басса-Дарки, як прояви образливості, що корелює з емоційною стійкістю, сміливістю та впевненістю, а також дратівливості, що співвідноситься з рівнем емоційної стійкості й упевненості.
Слід звернути увагу на безпосередню вагому кореляцію прояву самоконтролю з такими негативними комунікативними установками, як прояви обґрунтованого негативізму та невиправданого критиканства. Ці прямі зв’язки означають, що в міру інтенсивного збільшення прояву самоконтролю до рівня гіперконтролю, унаслідок астенізації, збільшується відповідний ризик мимовільної демонстрації цих негативних поведінкових проявів у процесі спілкування. Однак прояв самоконтролю в усередненому профілі є помірним, що дає підстави для позитивного прогнозу. Можна дійти висновку, що, незважаючи на окремі негативні тенденції певних форм прояву негативних комунікативних установок, вони залишаються в межах норми.
І якщо емоційна стійкість інколи й зумовлює можливість прояву вербальної агресії, то впевненість сприяє гальмуванню її проявів, що є яскравим проявом їх взаємної збалансованості.
Конкретні форми актуалізації зазначених негативних комунікативних установок за методикою В. Бойка демонструють вагомі зворотні кореляції, підтверджуючи нашу тезу про те, що наявний помірний рівень самоконтролю сприяє зниженню прояву прагнення перевиховувати опонента, зробити його «зручним», а також зменшує невміння пристосовуватися й адаптовуватися до партнера. Отже, на цьому етапі професійного становлення працівникові ОВС не загрожують невиправдані прояви негативних комунікативних установок через загострення самоконтролю.
ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ, № 2, 2015
123
Звернемося до розгляду взаємообумовленості особливостей суб’єктивної оцінки власних характеристик міжособової взаємодії та проявів провідних психологічних якостей. Для цього ми здійснили математико-статистичний аналіз Я-образу за методикою Т. Лірі.
Динамічні закономірності більшості показників зумовлені емоційною стійкістю, що вкотре підтверджує роль емоційно- вольової сфери в структурі особистості співробітника.
Так, зокрема, спостерігається відповідна зворотнім кореляціям тенденція до зниження зовнішніх проявів егоїстичності й підозрілості. Це означає, що в міру розвитку емоційної стійкості правоохоронець виявляє несхильність до егоцентризму та надмірної підозрілості, що можна також підтвердити тенденцією до зниження показника підозрілості за методикою Басса-Дарки
(у міру розвитку емоційної стійкості, сміливості й упевненості).
Окрім того, емоційна стійкість разом із проявом сміливості зумовлюють зниження підлеглості та залежності в структурі
Я-образу працівника. Так, зниження прояву підлеглості констатованого Я-реального образу визначається зворотними кореляціями з показниками емоційної стійкості й сміливості.
Аналогічне зниження залежності підтверджується кореляціями емоційної стійкості та сміливості. З цього можна зробити висновок, що в міру розвитку проявів професійно значущих психічних якостей співробітник здатний демонструвати домінантність і незалежність під час професійної взаємодії.
Досвід дає змогу йому впевненіше оволодівати ініціативою та контролювати весь процес перебігу контакту. Водночас підвищення незалежності сприяє збільшенню психологічної стійкості до будь-яких несприятливих зовнішніх впливів.
Проте така ініціативність не має певного агресивного характеру, адже високі показники впевненості дають змогу гальмувати недоцільні прояви агресії, що підтверджується відповідною кореляцією. Особливістю констатованого Я-образу побудови професійної міжособистісної взаємодії є не лише гальмування недоцільних проявів наполегливості, а й свідомим уникненням прояву товариськості та дружності як протилежної крайності. Про це свідчить кореляційна залежність прояву
ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ, № 2, 2015
124 самоконтролю, що визначає контрольований прояв вибіркового позитивного ставлення тільки у виправданих ситуаціях.
Вплив вольового компонента на підвищення впевненості та самооцінки підтверджують кореляційні зв’язки з показниками ставлення працівника ОВС до самого себе відповідно до методики дослідження самовідношень. У міру набуття професійного досвіду відбувається поступове зростання показника самовпевненості співробітника, що зумовлено відповідними кореляційними зв’язками з рівнем емоційної стійкості, сміливості й упевненості.
Отже, з розвитком психоемоційної стійкості, сміливості та впевненості підвищується загальний рівень адекватного ставлення до власних можливостей і професійного потенціалу правоохоронця.
Водночас розвиток інтернальності та самокерівництва визначається кореляційними зв’язками з показниками емоційної стійкості, сміливості й упевненості. Це означає, що розвиток стійкості, сміливості та впевненості сприяють підвищенню самовладання та відображають уявлення про власну інтернальність, що підтверджує аналогічну тенденцію, виявлену за методикою
Р. Кеттелла.
Кореляційні зв’язки показника демонстрованого самовідношення (Я-ставлення) з проявами емоційної стійкості, сміливості та впевненості свідчать про очікування співробітником високої зовнішньої оцінки власної професійності з боку об’єктів взаємодії. Така тенденція є виправданим прагненням до професійного самоствердження та відповідного визнання.
Прояв самоприв’язаності також демонструє тенденцію до зростання, що зумовлена корелюванням із рівнем емоційної стійкості та сміливості. Від гіпертрофованої егоцентричної прив’язаності до себе працівника захищає прояв власного самоконтролю, який, маючи зворотну кореляцію, стримує її надмірний розвиток.
Також підвищується показник самоцінності, що визначається кореляцією з проявом сміливості. Така тенденція зумовлена усвідомленням власного професійного статусу та підвищенням рівня самооцінки.
Підвищення показника самоприйняття визначається кореляційним зв’язком із рівнем емоційної стійкості, що зумовлює зниження внутрішнього дисонансу, внутрішніх суперечностей і
ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ, № 2, 2015
125 невдоволення. Свідченням цього є тенденція до зниження особистісної конфліктності, зумовлена кореляціями з проявами емоційної стійкості та сміливості. Водночас від небезпечного заниження проявів готовності до певної внутрішньої конфліктності, які вже є показником некритичного ставлення до себе, правоохоронця захищає рівень внутрішнього самоконтролю.
Показник схильності до самозвинувачення також має тенденцію до зниження, що зумовлено кореляцією з проявами сміливості й упевненості. Ця динаміка зменшення схильності до самозвинувачення як форми непродуктивної компенсації внутрішнього дисонансу підтверджується також відповідним зниженням проявів деструктивного почуття провини за методикою Басса-Дарки, що нейтралізується завдяки емоційній стійкості, сміливості й упевненості.
На основі узагальнення одержаних результатів можна зробити висновки щодо провідних детермінант розвитку психічного структурного компонента правоохоронця. Зокрема, психічні якості зумовлюють: адаптивні здібності, нервово-психічну стійкість, нормативність поведінки, екстраверсію, упевненість у собі, сміливість, високий самоконтроль, практичність, емпатійність, зниження образливості, підозрілості, непрямої агресії, негативізму, дратівливості та почуття провини, що в сукупності сприяє зниженню негативних комунікативних установок. У системі міжособової взаємодії відбувається зниження підозрілості, егоцентризму, підлеглості, залежності, агресивності. Водночас спостерігається зростання самовпевненості, самокерівництва
(інтернальності), позиціонованого самовідношення, самоприв’язаності, самоцінності та самоприйняття, але знижуються деструктивні прояви схильності до самозвинувачення та внутрішньоособистісної конфліктності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Максименко С. Д. Психологія особистості : [підручник] /
С. Д. Максименко, К. С. Максименко, М. В. Папуча. – К. : КММ,
2007. – 296 с.
2. Платонов К. К. Структура и развитие личности /
К. К. Платонов. – М. : Наука, 1986. – 256 с.
ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ, № 2, 2015
126
Александров Д. А. – доктор психологических наук, доцент,
профессор кафедры юридической психологии Национальной
академии внутренних дел
Эмпирическое исследование волевой составляющей
психического компонента структуры личности
сотрудника ОВД
Проанализированы результаты эмпирического исследования волевого компонента структуры личности сотрудника ОВД.
На основе обобщения полученных результатов доказано, что волевые психические качества обусловливают: адаптивные способности, нервно-психическую устойчивость, нормативность поведения, экстраверсию, уверенность в себе, смелость, самоконтроль, практичность и эмпатию.
Ключевые слова: волевые качества; личность; деятельность; структура; адаптивность; сотрудник ОВД.
Denys Aleksandrov – Doctor of Psychology, Associate
Professor, Professor of Department of Legal Psychology of National
Academy of Internal Affairs
Empirical Research of Volitional Element of Psychical
Component of the Policeman Personality Structure
The purpose of the article is the analysis of the results of empirical research of volitional component of the personality structure of the policeman. The components of the personality structure of the employee are formed and developed in the process of training and practical experience. Of the great importance are strong-willed qualities since they support the regulation of mental processes and states.
The aim of the article is to analyze the personality structure of the individual police officers in the context of determinist principles of person-activity approach. Research was carried out in the perspective of the role of psychological personality traits that define its professional adaptation in the assimilation of its inherent relationships.
We also consider the impact of operating conditions on the subsequent transformation of the individual police officer.
On the basis of generalization of the obtained results, it is proved that the volitional mental qualities determine the adaptive
ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ, № 2, 2015
127 abilities, psychological stability, regularity of conduct, extraversion, self-confidence, courage, self-control, practicality and empathy. Also, volitional component causes the reduction of resentment, negativism, irritability and feelings of guilt. In the system of interpersonal relations suspicion, self-centeredness, subordination, dependence, and aggressiveness are reduced. This increases self-confidence and internality, helping to reduce the negative communicative settings.
The article reveals the factors that determine the success of the components of law enforcement. The research allowed to select the optimal model for construction of the structure of personality of the police officer.
Keywords: strong-willed qualities; personality; activity; structure; adaptability; a police officer.