Ім'я файлу: Івженко.docx
Розширення: docx
Розмір: 142кб.
Дата: 08.11.2020
скачати

МІНІСТРЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ ТА ІНФОРМАТИЗАЦІЇ ІМ. ГЕРОЇВ КРУТ

КАФЕДРА №3

(військово-гуманітарних дисциплін)

РЕФЕРАТ

з навчальної дисципліни «Військова психологія та педагогіка»

Тема: «Емоції і психічні стани військовослужбовців у різних умовах військової діяльності і їх врахування у діяльності командира»
Виконав: курсант навчальної групи № 273

солдат А.Б.Івженко

Перевірив: старший викладач кафедри №3

П/п-к Скидан

КИЇВ – 2020

ЗМІСТ

ВСТУП

Відомий французький політик і письменник Андре Моруа в книзі “Чому пала Франція” визначав “Падіння Франції зумовили наступні причини: погане керівництво, відсутність духу товариства, низький моральний стан, брак ініціативи та недисциплінованість. Якщо дати час, то будь-який з цих вад може повалити цивілізацію в прах”.

Його висновки з поразки Франції у війні 1914 року були наступними:

• 
  Бути сильним. Якщо нація не готова померти за свободу, вона втратить її.
  
• 
  Діяти швидко. Десять тисяч літаків, побудованих своєчасно, краще, ніж п'ятдесят тисяч після битви.
  
• 
  Керувати громадською думкою. Керівник вказує шлях, а не йде на поводу.
  
• 
  Зберігати єдність країни. Політичні партії є пасажирами на борту одного корабля. Якщо вони потоплять його, то загинуть усі.
  
• 
  Вимагати від керівників вести чесне життя. Порок, яким би він не був, сприяє ворогові.
  
• 
  Непохитно вірити в ідеї і спосіб життя, за які борешся. Саме віра створює армії і навіть зброю. Свобода заслуговує більш ревного служіння, ніж тиранія.
  

Англійський військовий психолог Норман Коупленд у своїй книзі “Психологія і солдат” визначає найважливіші фактори психологічної стійкості військовослужбовців:

• 
  індивідуум повинен вірити в себе;
  
• 
  армія повинна вірити в свої сили;
  
• 
  армія повинна вірити в свого командира;
  
• 
  армія повинна вірити в свою країну;
  
• 
  армія повинна вірити в справу своєї країни.
  

Сьогодні ми зможемо перемогти лише тоді, коли будемо враховувати всі фактори, які впливають на психологічну готовність особового складу до виконання бойових завдань, а також здійснювати уміле керівництво військовими колективами.

РОЗДІЛ 1

ЯК ВПЛИВАЮТЬ БОЙОВІ ДІЇ НА ПСИХІЧНИЙ СТАН ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Негативні умови, які впливають на бойову діяльність, психологічну готовність і особистість воїна умовно можливо поділити на дві групи загальні – які впливають на особовий склад, незалежно від військової спеціальності, роду, виду ЗС та специфічні – обумовлені відмінностями службово-бойової діяльності особового складу (снайперів, саперів, військовослужбовців високо-мобільних десантних військ, підрозділів спеціального призначення тощо).

Загальними факторами впливу на умови бойової діяльності і особистість військовослужбовця є:

• 
  відомості про супротивника;
  
• 
  ступінь інформованості особового складу про обстановку і зміст завдань;
  
• 
  погодні умови, пора року і доби, характер місцевості;
  
• 
  наслідки бойових дій, наявність бойових або санітарних втрат, досвід подолання негативних психогенних станів, страху і паніки;
  
• 
  тривалість ведення бойових дій, ступінь фізичної і психологічної виснаженості особового складу;
  
• 
  сили і засоби, укомплектованість своєї частини; стан управління і керівництва (укомплектованість офіцерським складом, наявність бойового досвіду у офіцерів, рівень їх авторитету);
  
• 
  наявність частин підтримки, взаємодії і забезпечення, результати їх дій; рівень злагодженості підрозділів та частин;
  
• 
  рівень адаптованості та ступінь впливу на особовий склад факторів складної бойової обстановки, небезпеки і невизначеності.
  

Ці фактори носять різнополюсний характер та можуть впливати на особовий склад у цілому як позитивно так і негативно.

Негативно впливають на боєздатність військовослужбовців:

• 
  непередбачуваність бойових дій та їх тривалість;
  
• 
  наявність загрози для здоров’я і самого життя;
  
• 
  дії на ворожій або замінованій території, під вогнем супротивника;
  
• 
  оточення, загроза полону, жорстокість, брутальність ворога;
  
• 
  складні погодні умови (холод, спека, опади, туман), складна місцевість (болото, гори, пустеля, тундра);
  
• 
  зміна часу сну, виснаженість, наявність поранень, захворювань;
  
• 
  нестача набоїв, води, ізоляція, відсутність зв’язку з командуванням;
  
• 
  конфлікти у підрозділі або у родинах військовослужбовців;
  
• 
  негативне ставлення до війни; почуття психічної (фізичної) безпомічності (“комплекс жертви”);
  
• 
  недостатній рівень соціального захисту військовослужбовців та їх родин.
  

Разом із тим, на психічну готовність і стійкість воїна позитивно впливають:

• 
  добровільність участі у війні, переконання у справедливості війни;
  
• 
  висока самооцінка та інтелект, сталість бойових навичок;
  
• 
  інтегрованість до підрозділу, високий моральний клімат у підрозділі;
  
• 
  релігійність.
  

При цьому сучасні бойові дії, як правило, супроводжуються підвищеним стресогенним впливом на психіку військовослужбовців.

Що потрібно знати офіцеру і сержанту з досвіду ведення бойових дій:

У бойовій обстановці у 90 % воїнів страх спостерігався у виразній формі (у 45% вояків – блювання, небажане виділення сечі і калу). При цьому у 30% із них пік страху відмічався перед боєм, у 35% − у бою. Лише 15% особового складу вело вогонь по противнику. Якщо до цієї частини безпосередньо діючих бійців додати тих, хто проявляє ініціативу, то відсоток реальних учасників бою може бути доведений до 25 %;

У 10-25% особового складу страх не проходить і після бою, а переростає у бойову психічну травму.

Пік боєздатності підрозділу припадає на 10-20 добу бойових дій, потім вона катастрофічно падає і через 30-40 діб боїв підрозділ треба відводити на відпочинок. Через 8-12 місяців війни серед особового складу мають місце прояви гострих невротичних станів і неможливості воювати далі.

У залежності від тривалості сну змінюється боєздатність військовослужбовців

В бою військовослужбовець відчуває цілу низку почуттів, але основним станом його є стрес.

Стрес − (анг. “напруга”, “тиск”) є поняттям, яке використовується для визначення широкого кола станів і дій людини, які виникли внаслідок відповіді на різноманітні екстремальні впливи (стресори). Стресори зазвичай поділяють на фізіологічні (біль, холод, спрага, надмірні фізичні навантаження, висока або низька температура та ін.) і психологічні (фактори, які впливають своїм сигнальним значенням, такі як небезпека, загроза, інформаційне перевантаження та ін.). Залежно від виду стресору і характеру його впливу визначають різні види стресів, які в узагальненій кваліфікації є фізіологічними і психологічними. Останні, у свою чергу, поділяють на інформаційні та емоційні.

У більшості випадків, емоційний стрес має місце у випадках, які загрожують фізичній безпеці людини (війни, злочини, аварії, катастрофи, тяжкі хвороби), його економічному і соціальному статусу, сімейним відносинам.

Залежно від різновидності стресів, психологи вивчають наслідки, які вони викликають на фізіологічному, психологічному і поведінковому рівні. За рідким виключенням, наслідки ці є негативними.

Бойовий стрес являє собою сукупність станів, пережитих військовослужбовцями в процесі адаптації до несприятливого для їхньої 6 життєдіяльності факторам, що загрожують життєво важливим цінностям в умовах бойової обстановки.

Інтенсивність переживання військовослужбовцем бойового стресу залежить від взаємодії двох основних факторів:

• 
  сили і тривалості впливу на психіку військовослужбовця бойових стресорів;
  
• 
  особливостей реагування військовослужбовця на їхній вплив.
  

Різні бойові стресори поділяються на специфічні й неспецифічні для бойової обстановки. Перші мають підвищений рівень стресогенності і включають:

• 
  ситуації, що загрожують життю і фізичній цілісності військовослужбовця;
  
• 
  поранення, контузії, каліцтва й дози опромінення;
  
• 
  загибель близьких людей і товаришів по службі;
  
• 
  жахаючі картини смерті й людських мук;
  
• 
  випадки загибелі товаришів по службі, мирних громадян, відповідальність за
  
• 
  які військовослужбовець приписує собі;
  
• 
  події, у результаті яких постраждали честь і достоїнство військовослужбовця.
  

До другої групи відносяться стресори, властиві як бойовій обстановці, так і іншим видам стресових ситуацій:

• 
  підвищений рівень потенційної загрози для життя;
  
• 
  тривале виконання напруженої діяльності;
  
• 
  тривале обмеження основних біологічних і соціальних потреб;
  
• 
  різкі й несподівані зміни умов служби й життєдіяльності;
  
• 
  важкі екологічні умови життєдіяльності;
  
• 
  неможливість змінити умови свого існування;
  
• 
  інтенсивні й тривалі міжособистісні конфлікти;
  
• 
  підвищена відповідальність за свої дії;
  
• 
  можливість загинути, одержати поранення або потрапити в полон.
  

Реакція військовослужбовця на вплив стресорів бойової обстановки залежить як від їхньої значущості як для конкретного учасника бойових дій, так і від особливостей його поведінки. Значущість впливу на психіку військовослужбовця тих або інших бойових стресорів визначається його індивідуально-психологічними особливостями й особистісними властивостями, психологічною і професійною готовністю до ведення бойових дій, характером і рівнем бойової мотивації, особливостями сприйняття військовослужбовцем місця й ролі бойових дій в історії й перспективі його системи життєдіяльності.

У свою чергу, ефективність поведінки військовослужбовця залежить від рівня його активності, спрямованої на протидію негативному впливу стрес-факторів бойової обстановки; характеру способів подолання дестабілізуючого впливу бойових стресорів на психіку, поведінка і життєдіяльність у цілому; наявності у військовослужбовця досвіду поведінки в бойовій обстановці і його змісту.

Як характеристики бойової діяльності, що впливають на інтенсивність бойового стресу, виділяють:

1. 
   ступінь бойової активності конкретного військовослужбовця, що визначається, як правило, по кількості бойових операцій, у яких військовослужбовець брав безпосередню участь і які супроводжувалися реальною загрозою для його життя;
   
2. 
   значущістю бойових дій, у яких брав участь військовослужбовець, для виконання більше масштабних бойових завдань;
   
3. 
   ступінь напруженості й характер бойових дій військовослужбовця (при цьому особливе значення надається участі військовослужбовця в бойових діях із супротивником, що значно перевершує чисельно, в умовах змушеного відступу, в оточенні);
   
4. 
   кількість бойових втрат у частині, підрозділі, де проходив службу військовослужбовець, а також сприйняття ним їхньої доцільності й обумовленості об’єктивними умовами бойової діяльності.
   

Особливий вплив на рівень прояву бойового стресу конкретного військовослужбовця здійснюють такі фактори, як: кількість перенесених їм поранень, контузій, отриманих травм, доз опромінення; обставини (якщо це мало місце) узяття його в полон, тривалість і умови знаходження в полоні.

Поряд з перерахованими факторами виділяються також деякі соціальні, етнічні, релігійні, сімейні й інші обставини, що додатково сприяють інтенсифікації проявів бойового стресу у військовослужбовців.

До них відносяться:

1. 
   непопулярність війни в країні, громадянином якої є військовослужбовець, що бере участь у бойових діях;
   
2. 
   наявність у військовослужбовця негативного досвіду переживання бойового стресу в минулому;
   
3. 
   незначний особистий досвід співпадаючої поведінки, що був у військовослужбовця в добойовій життєдіяльності;
   
4. 
   належність учасника бойових дій до національності етнічно близької до національності солдатів супротивника (особливо, якщо військовослужбовець належить до національних меншостей у своїй країні);
   
5. 
   подібність або близькість віросповідання учасника бойових дій до віросповідання солдатів супротивника (особливо, якщо військовослужбовець належить до релігійних меншостей у своїй країні);
   
6. 
   належність учасника бойових дій до військовослужбовців жіночої статі;
   
7. 
   складна ситуація в родині військовослужбовця;
   
8. 
   складний матеріальний і соціальний стан військовослужбовців і його близьких.
   

Бойовий стрес невисокої інтенсивності, як правило, ефективно переборюється більшістю військовослужбовців і на початковому етапі може сприяти підвищенню їхньої бойової активності. Надалі він або стає звичним для учасників бойових дій, або переходить у бойовий стрес підвищеної інтенсивності.

Бойовий стрес підвищеної інтенсивності може значно ускладнити діяльність як окремого військовослужбовця, так і військових колективів.

На індивідуальному рівні він проявляється в таких формах, як:

• 
  різке, неадекватне бойовій обстановці підвищення або, навпаки, зниження бойової активності;
  
• 
  неадекватне бойової ситуації підвищення емоційного збудження або, навпроти, емоційне заціпеніння, емоційна “тупість”;
  
• 
  поява деструктивних форм мотивації бойової діяльності або, навпаки, бажання “вийти” з бою, за всяку ціну зберегти своє життя;
  
• 
  втрата орієнтації в ситуації бою;
  
• 
  відчуття нереальності бойової ситуації;
  
• 
  самовідчуження;
  
• 
  різке зниження дисциплінованості, поява порушень, що не спостерігалися раніше, зміна моральних норм міжособистісних відносин, поява деструктивних форм спілкування з навколишніми, розв’язності поведінки; високий рівень необґрунтованої дратівливості, агресивності;
  
• 
  різке зростання тривожності або, навпаки, необґрунтована зневага небезпекою; нездатність упоратися з переживаннями страху;
  
• 
  поява помітної замкнутості, пригніченості, апатії;
  
• 
  втрата інтересу до життя, виникнення думок про самогубство; значне підвищення психічної напруженості й сторожкості; розосередженість уваги або труднощі її швидкого перемикання;
  
• 
  різке зниження психологічної стійкості або, навпроти, зростання ригідності психічних процесів;
  
• 
  поява схильності до панічних настроїв тощо.
  

Такого роду прояви бойового стресу сприяють помітному зростанню помилок і зривів у здійсненні військовослужбовцем бойової діяльності, її дезорганізації.

Бойовий стрес підвищеної інтенсивності, як правило, впливає на протікання фізіологічних процесів в організмах військовослужбовців, що виражається в помітному погіршенні стану здоров’я, виникненні нових або загостренні тих захворювань, що були раніше.

На груповому рівні він проявляється не тільки в збільшенні кількості військовослужбовців, що мають його прояви, але також у якісній зміні соціально- психологічної ситуації у військових колективах.

Це може виражатися в таких негативних явищах, як: різке погіршення соціально-психологічного клімату й значне зростання конфліктності у військових колективах, помітне зниження рівня згуртованості й взаємовиручки військовослужбовців, поширення серед них негативного відношення до виконання бойового завдання, командування, формування у військових колективах соціально- психологічних передумов до поширення в них панічних настроїв тощо.

У той же час високий рівень групового розвитку військового колективу, професійна й психологічна готовність його членів до спільних бойових дій, наявність позитивного досвіду міжгрупової взаємодії в бойовій обстановці можуть сприяти зниженню дезорганізуючого впливу бойового стресу підвищеної інтенсивності.

Найбільш інтенсивно бойовий стрес проявляється у формах, що перешкоджають здійсненню бойової діяльності на відносно тривалий час (більше доби). Крайніми формами його прояву є невротичні й психотичні розлади. При цьому, чим більше військовослужбовців відчуває інтенсивні (психотравмуючі) форми бойового стресу, тим більше психологічних втрат у підрозділі, частині, з’єднанні.

Очевидно, що чим більш інтенсивний бойовий стрес пережив військовослужбовець у бойовій обстановці, тим більше ймовірність виникнення в нього негативних психологічних наслідків після припинення впливу бойових стресорів.

Наслідки бойового стресу у військовослужбовців можуть проявлятися в таких формах, як:

• 
  нав’язливі спогади, переживання, образи, відчуття, що нагадують про психотравмуючі ситуації бойових дій, що виникають, нерідко, спонтанно й здійснюють сильне враження на самого військовослужбовця своєю схожістю з пережитим їм реально;
  
• 
  нездатність відтворити в пам’яті події або їхні окремі обставини, що відбулися в психотравмуючій ситуації;
  
• 
  труднощі засипання, розлади сну, кошмарні сновидіння; різного роду страхи (страх темряви, висоти, самітності тощо);
  
• 
  різкі коливання настрою від підвищено-припіднятого придушено- тужливого;
  
• 
  неконтрольовані вибухи гніву й злобно-агресивні реакції;
  
• 
  “застрявання” на певних думках, переживаннях, діях, необґрунтована дріб’язкова прискіпливість до оточуючих;
  
• 
  загальмованість мислення;
  

• 
  нездатність повністю сконцентруватися на рішенні того або іншого завдання, на виконанні однієї діяльності; труднощі запам’ятовування нескладної інформації;
  
• 
  різке зниження працездатності й продуктивності діяльності;