1   2   3   4
Ім'я файлу: Івженко.docx
Розширення: docx
Розмір: 142кб.
Дата: 08.11.2020

МІНІСТРЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ ТА ІНФОРМАТИЗАЦІЇ ІМ. ГЕРОЇВ КРУТ

КАФЕДРА №3

(військово-гуманітарних дисциплін)

РЕФЕРАТ

з навчальної дисципліни «Військова психологія та педагогіка»

Тема: «Емоції і психічні стани військовослужбовців у різних умовах військової діяльності і їх врахування у діяльності командира»
Виконав: курсант навчальної групи № 273

солдат А.Б.Івженко

Перевірив: старший викладач кафедри №3

П/п-к Скидан

КИЇВ – 2020

ЗМІСТ



ВСТУП 3

ЯК ВПЛИВАЮТЬ БОЙОВІ ДІЇ НА ПСИХІЧНИЙ СТАН ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ 4

ДІЯЛЬНІСТЬ КОМАНДИРІВ ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА ПОДОЛАННЯ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ У ПІДРОЗДІЛІ 13

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ У РАЗІ ЗАХОПЛЕННЯ У ПОЛОН (ЗАРУЧНИКОМ) 24

ВИСНОВКИ 35

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ 36

ВСТУП

Відомий французький політик і письменник Андре Моруа в книзі “Чому пала Франція” визначав “Падіння Франції зумовили наступні причини: погане керівництво, відсутність духу товариства, низький моральний стан, брак ініціативи та недисциплінованість. Якщо дати час, то будь-який з цих вад може повалити цивілізацію в прах”.

Його висновки з поразки Франції у війні 1914 року були наступними:

  • Бути сильним. Якщо нація не готова померти за свободу, вона втратить її.

  • Діяти швидко. Десять тисяч літаків, побудованих своєчасно, краще, ніж п'ятдесят тисяч після битви.

  • Керувати громадською думкою. Керівник вказує шлях, а не йде на поводу.

  • Зберігати єдність країни. Політичні партії є пасажирами на борту одного корабля. Якщо вони потоплять його, то загинуть усі.

  • Вимагати від керівників вести чесне життя. Порок, яким би він не був, сприяє ворогові.

  • Непохитно вірити в ідеї і спосіб життя, за які борешся. Саме віра створює армії і навіть зброю. Свобода заслуговує більш ревного служіння, ніж тиранія.

Англійський військовий психолог Норман Коупленд у своїй книзі “Психологія і солдат” визначає найважливіші фактори психологічної стійкості військовослужбовців:

  • індивідуум повинен вірити в себе;

  • армія повинна вірити в свої сили;

  • армія повинна вірити в свого командира;

  • армія повинна вірити в свою країну;

  • армія повинна вірити в справу своєї країни.

Сьогодні ми зможемо перемогти лише тоді, коли будемо враховувати всі фактори, які впливають на психологічну готовність особового складу до виконання бойових завдань, а також здійснювати уміле керівництво військовими колективами.

РОЗДІЛ 1

ЯК ВПЛИВАЮТЬ БОЙОВІ ДІЇ НА ПСИХІЧНИЙ СТАН ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Негативні умови, які впливають на бойову діяльність, психологічну готовність і особистість воїна умовно можливо поділити на дві групи загальні – які впливають на особовий склад, незалежно від військової спеціальності, роду, виду ЗС та специфічні – обумовлені відмінностями службово-бойової діяльності особового складу (снайперів, саперів, військовослужбовців високо-мобільних десантних військ, підрозділів спеціального призначення тощо).

Загальними факторами впливу на умови бойової діяльності і особистість військовослужбовця є:

  • відомості про супротивника;

  • ступінь інформованості особового складу про обстановку і зміст завдань;

  • погодні умови, пора року і доби, характер місцевості;

  • наслідки бойових дій, наявність бойових або санітарних втрат, досвід подолання негативних психогенних станів, страху і паніки;

  • тривалість ведення бойових дій, ступінь фізичної і психологічної виснаженості особового складу;

  • сили і засоби, укомплектованість своєї частини; стан управління і керівництва (укомплектованість офіцерським складом, наявність бойового досвіду у офіцерів, рівень їх авторитету);

  • наявність частин підтримки, взаємодії і забезпечення, результати їх дій; рівень злагодженості підрозділів та частин;

  • рівень адаптованості та ступінь впливу на особовий склад факторів складної бойової обстановки, небезпеки і невизначеності.

Ці фактори носять різнополюсний характер та можуть впливати на особовий склад у цілому як позитивно так і негативно.

Негативно впливають на боєздатність військовослужбовців:

  • непередбачуваність бойових дій та їх тривалість;

  • наявність загрози для здоров’я і самого життя;

  • дії на ворожій або замінованій території, під вогнем супротивника;

  • оточення, загроза полону, жорстокість, брутальність ворога;

  • складні погодні умови (холод, спека, опади, туман), складна місцевість (болото, гори, пустеля, тундра);

  • зміна часу сну, виснаженість, наявність поранень, захворювань;

  • нестача набоїв, води, ізоляція, відсутність зв’язку з командуванням;

  • конфлікти у підрозділі або у родинах військовослужбовців;

  • негативне ставлення до війни; почуття психічної (фізичної) безпомічності (“комплекс жертви”);

  • недостатній рівень соціального захисту військовослужбовців та їх родин.

Разом із тим, на психічну готовність і стійкість воїна позитивно впливають:

  • добровільність участі у війні, переконання у справедливості війни;

  • висока самооцінка та інтелект, сталість бойових навичок;

  • інтегрованість до підрозділу, високий моральний клімат у підрозділі;

  • релігійність.

При цьому сучасні бойові дії, як правило, супроводжуються підвищеним стресогенним впливом на психіку військовослужбовців.

Що потрібно знати офіцеру і сержанту з досвіду ведення бойових дій:

У бойовій обстановці у 90 % воїнів страх спостерігався у виразній формі (у 45% вояків – блювання, небажане виділення сечі і калу). При цьому у 30% із них пік страху відмічався перед боєм, у 35% − у бою. Лише 15% особового складу вело вогонь по противнику. Якщо до цієї частини безпосередньо діючих бійців додати тих, хто проявляє ініціативу, то відсоток реальних учасників бою може бути доведений до 25 %;

У 10-25% особового складу страх не проходить і після бою, а переростає у бойову психічну травму.

Пік боєздатності підрозділу припадає на 10-20 добу бойових дій, потім вона катастрофічно падає і через 30-40 діб боїв підрозділ треба відводити на відпочинок. Через 8-12 місяців війни серед особового складу мають місце прояви гострих невротичних станів і неможливості воювати далі.

У залежності від тривалості сну змінюється боєздатність військовослужбовців

В бою військовослужбовець відчуває цілу низку почуттів, але основним станом його є стрес.

Стрес − (анг. “напруга”, “тиск”) є поняттям, яке використовується для визначення широкого кола станів і дій людини, які виникли внаслідок відповіді на різноманітні екстремальні впливи (стресори). Стресори зазвичай поділяють на фізіологічні (біль, холод, спрага, надмірні фізичні навантаження, висока або низька температура та ін.) і психологічні (фактори, які впливають своїм сигнальним значенням, такі як небезпека, загроза, інформаційне перевантаження та ін.). Залежно від виду стресору і характеру його впливу визначають різні види стресів, які в узагальненій кваліфікації є фізіологічними і психологічними. Останні, у свою чергу, поділяють на інформаційні та емоційні.

У більшості випадків, емоційний стрес має місце у випадках, які загрожують фізичній безпеці людини (війни, злочини, аварії, катастрофи, тяжкі хвороби), його економічному і соціальному статусу, сімейним відносинам.

Залежно від різновидності стресів, психологи вивчають наслідки, які вони викликають на фізіологічному, психологічному і поведінковому рівні. За рідким виключенням, наслідки ці є негативними.

Бойовий стрес являє собою сукупність станів, пережитих військовослужбовцями в процесі адаптації до несприятливого для їхньої 6 життєдіяльності факторам, що загрожують життєво важливим цінностям в умовах бойової обстановки.

Інтенсивність переживання військовослужбовцем бойового стресу залежить від взаємодії двох основних факторів:

  • сили і тривалості впливу на психіку військовослужбовця бойових стресорів;

  • особливостей реагування військовослужбовця на їхній вплив.

Різні бойові стресори поділяються на специфічні й неспецифічні для бойової обстановки. Перші мають підвищений рівень стресогенності і включають:

  • ситуації, що загрожують життю і фізичній цілісності військовослужбовця;

  • поранення, контузії, каліцтва й дози опромінення;

  • загибель близьких людей і товаришів по службі;

  • жахаючі картини смерті й людських мук;

  • випадки загибелі товаришів по службі, мирних громадян, відповідальність за

  • які військовослужбовець приписує собі;

  • події, у результаті яких постраждали честь і достоїнство військовослужбовця.

До другої групи відносяться стресори, властиві як бойовій обстановці, так і іншим видам стресових ситуацій:

  • підвищений рівень потенційної загрози для життя;

  • тривале виконання напруженої діяльності;

  • тривале обмеження основних біологічних і соціальних потреб;

  • різкі й несподівані зміни умов служби й життєдіяльності;

  • важкі екологічні умови життєдіяльності;

  • неможливість змінити умови свого існування;

  • інтенсивні й тривалі міжособистісні конфлікти;

  • підвищена відповідальність за свої дії;

  • можливість загинути, одержати поранення або потрапити в полон.

Реакція військовослужбовця на вплив стресорів бойової обстановки залежить як від їхньої значущості як для конкретного учасника бойових дій, так і від особливостей його поведінки. Значущість впливу на психіку військовослужбовця тих або інших бойових стресорів визначається його індивідуально-психологічними особливостями й особистісними властивостями, психологічною і професійною готовністю до ведення бойових дій, характером і рівнем бойової мотивації, особливостями сприйняття військовослужбовцем місця й ролі бойових дій в історії й перспективі його системи життєдіяльності.

У свою чергу, ефективність поведінки військовослужбовця залежить від рівня його активності, спрямованої на протидію негативному впливу стрес-факторів бойової обстановки; характеру способів подолання дестабілізуючого впливу бойових стресорів на психіку, поведінка і життєдіяльність у цілому; наявності у військовослужбовця досвіду поведінки в бойовій обстановці і його змісту.

Як характеристики бойової діяльності, що впливають на інтенсивність бойового стресу, виділяють:

  1. ступінь бойової активності конкретного військовослужбовця, що визначається, як правило, по кількості бойових операцій, у яких військовослужбовець брав безпосередню участь і які супроводжувалися реальною загрозою для його життя;

  2. значущістю бойових дій, у яких брав участь військовослужбовець, для виконання більше масштабних бойових завдань;

  3. ступінь напруженості й характер бойових дій військовослужбовця (при цьому особливе значення надається участі військовослужбовця в бойових діях із супротивником, що значно перевершує чисельно, в умовах змушеного відступу, в оточенні);

  4. кількість бойових втрат у частині, підрозділі, де проходив службу військовослужбовець, а також сприйняття ним їхньої доцільності й обумовленості об’єктивними умовами бойової діяльності.

Особливий вплив на рівень прояву бойового стресу конкретного військовослужбовця здійснюють такі фактори, як: кількість перенесених їм поранень, контузій, отриманих травм, доз опромінення; обставини (якщо це мало місце) узяття його в полон, тривалість і умови знаходження в полоні.

Поряд з перерахованими факторами виділяються також деякі соціальні, етнічні, релігійні, сімейні й інші обставини, що додатково сприяють інтенсифікації проявів бойового стресу у військовослужбовців.

До них відносяться:

  1. непопулярність війни в країні, громадянином якої є військовослужбовець, що бере участь у бойових діях;

  2. наявність у військовослужбовця негативного досвіду переживання бойового стресу в минулому;

  3. незначний особистий досвід співпадаючої поведінки, що був у військовослужбовця в добойовій життєдіяльності;

  4. належність учасника бойових дій до національності етнічно близької до національності солдатів супротивника (особливо, якщо військовослужбовець належить до національних меншостей у своїй країні);

  5. подібність або близькість віросповідання учасника бойових дій до віросповідання солдатів супротивника (особливо, якщо військовослужбовець належить до релігійних меншостей у своїй країні);

  6. належність учасника бойових дій до військовослужбовців жіночої статі;

  7. складна ситуація в родині військовослужбовця;

  8. складний матеріальний і соціальний стан військовослужбовців і його близьких.

Бойовий стрес невисокої інтенсивності, як правило, ефективно переборюється більшістю військовослужбовців і на початковому етапі може сприяти підвищенню їхньої бойової активності. Надалі він або стає звичним для учасників бойових дій, або переходить у бойовий стрес підвищеної інтенсивності.

Бойовий стрес підвищеної інтенсивності може значно ускладнити діяльність як окремого військовослужбовця, так і військових колективів.

На індивідуальному рівні він проявляється в таких формах, як:

  • різке, неадекватне бойовій обстановці підвищення або, навпаки, зниження бойової активності;

  • неадекватне бойової ситуації підвищення емоційного збудження або, навпроти, емоційне заціпеніння, емоційна “тупість”;

  • поява деструктивних форм мотивації бойової діяльності або, навпаки, бажання “вийти” з бою, за всяку ціну зберегти своє життя;

  • втрата орієнтації в ситуації бою;

  • відчуття нереальності бойової ситуації;

  • самовідчуження;

  • різке зниження дисциплінованості, поява порушень, що не спостерігалися раніше, зміна моральних норм міжособистісних відносин, поява деструктивних форм спілкування з навколишніми, розв’язності поведінки; високий рівень необґрунтованої дратівливості, агресивності;

  • різке зростання тривожності або, навпаки, необґрунтована зневага небезпекою; нездатність упоратися з переживаннями страху;

  • поява помітної замкнутості, пригніченості, апатії;

  • втрата інтересу до життя, виникнення думок про самогубство; значне підвищення психічної напруженості й сторожкості; розосередженість уваги або труднощі її швидкого перемикання;

  • різке зниження психологічної стійкості або, навпроти, зростання ригідності психічних процесів;

  • поява схильності до панічних настроїв тощо.

Такого роду прояви бойового стресу сприяють помітному зростанню помилок і зривів у здійсненні військовослужбовцем бойової діяльності, її дезорганізації.

Бойовий стрес підвищеної інтенсивності, як правило, впливає на протікання фізіологічних процесів в організмах військовослужбовців, що виражається в помітному погіршенні стану здоров’я, виникненні нових або загостренні тих захворювань, що були раніше.

На груповому рівні він проявляється не тільки в збільшенні кількості військовослужбовців, що мають його прояви, але також у якісній зміні соціально- психологічної ситуації у військових колективах.

Це може виражатися в таких негативних явищах, як: різке погіршення соціально-психологічного клімату й значне зростання конфліктності у військових колективах, помітне зниження рівня згуртованості й взаємовиручки військовослужбовців, поширення серед них негативного відношення до виконання бойового завдання, командування, формування у військових колективах соціально- психологічних передумов до поширення в них панічних настроїв тощо.

У той же час високий рівень групового розвитку військового колективу, професійна й психологічна готовність його членів до спільних бойових дій, наявність позитивного досвіду міжгрупової взаємодії в бойовій обстановці можуть сприяти зниженню дезорганізуючого впливу бойового стресу підвищеної інтенсивності.

Найбільш інтенсивно бойовий стрес проявляється у формах, що перешкоджають здійсненню бойової діяльності на відносно тривалий час (більше доби). Крайніми формами його прояву є невротичні й психотичні розлади. При цьому, чим більше військовослужбовців відчуває інтенсивні (психотравмуючі) форми бойового стресу, тим більше психологічних втрат у підрозділі, частині, з’єднанні.

Очевидно, що чим більш інтенсивний бойовий стрес пережив військовослужбовець у бойовій обстановці, тим більше ймовірність виникнення в нього негативних психологічних наслідків після припинення впливу бойових стресорів.

Наслідки бойового стресу у військовослужбовців можуть проявлятися в таких формах, як:

  • нав’язливі спогади, переживання, образи, відчуття, що нагадують про психотравмуючі ситуації бойових дій, що виникають, нерідко, спонтанно й здійснюють сильне враження на самого військовослужбовця своєю схожістю з пережитим їм реально;

  • нездатність відтворити в пам’яті події або їхні окремі обставини, що відбулися в психотравмуючій ситуації;

  • труднощі засипання, розлади сну, кошмарні сновидіння; різного роду страхи (страх темряви, висоти, самітності тощо);

  • різкі коливання настрою від підвищено-припіднятого придушено- тужливого;

  • неконтрольовані вибухи гніву й злобно-агресивні реакції;

  • “застрявання” на певних думках, переживаннях, діях, необґрунтована дріб’язкова прискіпливість до оточуючих;

  • загальмованість мислення;

  • нездатність повністю сконцентруватися на рішенні того або іншого завдання, на виконанні однієї діяльності; труднощі запам’ятовування нескладної інформації;

  • різке зниження працездатності й продуктивності діяльності;

  1   2   3   4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас